Система допусків і посадок конічних з'єднань

Стандартами встановлено два способи нормування допуску діаметра конуса.

За першим способом встановлюють допуск діаметра T_D, однаковий у будь-якому поперечному перетині конуса, який і визначає два граничні конуси, між якими повинні знаходитися всі точки поверхні дійсного конуса. Допуск T_Dобмежує також відхилення кута конуса і відхилення форми конуса, якщо відхилення не обмежені меншими допусками.

За другим способом установлюють допуск T_Ds лише в заданому перетині конуса. Цей допуск не обмежує відхилення кута і форми конуса. Допуск форми FT є сумою допусків круглості поперечного перетину конуса і прямолінійності його твірних.

ГОСТ 25307 – 82 встановлює посадки із зазором, з натягом і перехідні. За способом фіксації взаємного осьового розташування конусів, що з’єднуються, посадки розділяються на посадки з фіксацією шляхом поєднання конструктивних елементів конусів (базових площин); посадки з фіксацією по заданому осьовому зсуву конусів і посадки з фіксацією по заданій силі запресування (посадки з натягом). Перші два типи посадок потрібно призначати в системі отвору з полями допусків конусів однакового квалітету. Рухомі посадки застосовують у вузлах, де необхідно регулювати зазор між деталями (наприклад з'єднання конусної шийки шпинделя верстата з конусними вкладишами підшипника ковзання). До рухомих з'єднань відносять також з'єднання, які забезпечують герметичність і роз'єднання одного простору від іншого як у спокої, так і при взаємному переміщенні спряжених деталей (наприклад арматурні крани).

Нерухомі конічні з'єднання можуть бути отримані шляхом застосування осьової сили, що створює відповідний натяг, необхідний при передання крутного моменту (наприклад з'єднання конусів різального інструменту і шпинделя верстата). Під впливом осьової сили відбувається самоцентрування деталей. Конусні з'єднання забезпечують легше порівняно з циліндричними з'єднаннями розбирання, дозволяють регулювати натяг у процесі роботи. Для цього при збиранні конусних з'єднань залишають можливість при необхідності взаємно переміщувати конуси в осьовому напрямку і, таким чином, компенсувати знос у рухомих з'єднаннях або забезпечувати достатню величину затягування в нерухомих.

Для отримання різних посадок ГОСТ 25307 - 82 встановлює такі основні відхилення: d, e, f, g, h, js, k, m, n, p, r, s, t, u, x, z для зовнішніх конусів та Н, Js і N — для внутрішніх конусів. Ці основні відхилення у поєднанні з 4—12-м квалітетами утворюють поля допусків.