Розвиток спонукальної сфери особистості у період ранньої юності

У ранній юності основними є потреби в самореалізації, самовираженні, з'ясуванні сенсу життя. На основі зовсім нової соціальної мотивації розвитку відбуваються суттєві зміни у змісті і співвідношенні провідних мотиваційних тенденцій. Передусім це виявляється в упорядкуванні, ін­тегруванні системи потреб і світогляду, який активно фор­мується у цю пору.

Старші школярі не просто пізнають навколишню дій­сність, у них виникає потреба сформувати власні погляди на мораль, на світ, ставлення до нього, розібратись у своїх особистісних і життєвих проблемах. У зв'язку з цим прий­няття рішень набуває в них соціального спрямування. Під впливом світогляду виникає досить стійка ієрархічна сис­тема цінностей, яка зумовлює погляди та переконання старшокласників. Погляди і переконання стають суворим контролером бажань, перетворюються на мотиви діяльнос­ті, спонукають до самопізнання, самовдосконалення, са­мовизначення. У цьому процесі виникає соціально спря­мований мотив професійного самовизначення.

У ранній юності вибір професії здійснюється на основі попередньої підготовки дитини, уважного аналізу діяль­ності, яку юнаки хочуть обрати як свою професію, враху­вання неминучих у майбутньому труднощів. Старшоклас­ники здатні зважувати зовнішні і внутрішні обставини процесів, ситуацій, що дає змогу приймати достатньо усві­домлені рішення. А це означає, що в процесі формування соціально спрямованих мотивів внутрішня позиція осо­бистості починає відігравати провідну роль.

Чим соціально зрілішим є юнак, тим більше його праг­нення спрямовані в майбутнє, тим активніше формуються у нього пов'язані з перспективою життя мотиваційні на­станови.

За даними досліджень, у 14 років тільки 17% підлітків уявляють своє майбутнє, а в 15 — уже 84% планують його. Це стосується і вибору професії. У соціально незрілих юна­ків і дівчат переважають мотиви, пов'язані із задоволенням потреб, які виникають у їх теперішньому. Старші школярі починають усвідомлювати процес формування окремих мо­тивів, що зумовлює глибше й адекватніше розуміння внут­рішніх причин учинків інших людей. Етична оцінка будь-якого вчинку зміщується з оцінки його наслідків на оцінку причин, мотивів, які спонукали до вчинку.

Отже, з розвитком соціальної зрілості особистості в її свідомості відображається процесуальність формування конкретного наміру, мотиву, ширшим стає мотиваційне поле. При цьому більше уваги приділяється прогнозуван­ню наслідків запланованих дій і вчинків не тільки з праг­матичних, а й з морально-етичних, духовних позицій. Ускладнення і розширення з віком мотиваційного поля створює передумови для обґрунтованішого прийняття рі­шень і формування намірів, наслідком чого є осмислена й адекватна поведінка.

У ранньому юнацькому віці інтенсивно формується сві­тогляд — система поглядів на об'єктивний світ і місце в ньому людини. Звичайно, його основи закладаються ще в попередніх вікових періодах. Засвоєні раніше моральні норми, ідеали, принципи, правила поведінки зводяться у цілісну систему, яка дає змогу не тільки зрозуміти навко­лишній світ, а й оцінити його, знайти себе в ньому, визна­чити своє ставлення до нього та сенс свого життя. Ці світо­глядні пошуки нерідко зумовлюють переоцінку цінностей.

Формування світогляду включає в себе соціальну орі­єнтацію особистості — усвідомлення своєї належності до соціальної спільноти (національної, професійної, віко­вої), вибір свого майбутнього соціального становища і шляхів його досягнення. Критично оцінюючи свій життє­вий шлях і свої стосунки зі світом, юнак відчуває себе суб'єктом життєдіяльності, здатним самостійно діяти і приймати рішення на основі свідомо поставленої мети і попередніх рішень.

Вирішальне значення для формування світогляду має громадянська та громадська активність учнів, яка сприяє збагаченню їхнього морального та соціального досвіду, засвоєнню соціальних та етичних норм поведінки, виник­ненню певного ставлення до різних соціальних феноменів (релігії, культури, політики, ідеології, нації, влади, дер­жави, освіти, спорту тощо). Формування світогляду є ре­зультатом та умовою все глибшого усвідомлення старшо­класником себе як особистості з відповідною системою ставлень до всього, що його оточує, та до себе.

До закінчення школи юнак стає людиною, яка має пев­ні моральні, соціально-політичні, економічні, наукові, культурні, релігійні та інші погляди, хоч і не завжди пра­вильні, зате досить стабільні.

Поглядам на світ сучасного юнацтва властиві різнома­нітні, по-своєму аргументовані точки зору, серед яких не­має ні абсолютно істинних, ні хибних, і між якими йому доводиться обирати. Така соціально-психологічна ситуа­ція має як позитивні, так і негативні наслідки. Позитивне полягає в тому, що відсутність єдиного та однозначного світоглядного орієнтира спонукає юнаків і дівчат думати і самостійно приймати рішення. Це сприяє становленню в них зрілої особистості з незалежними судженнями, внут­рішньою свободою і особистою відповідальністю, власни­ми поглядами, переконаннями, готової їх відстоювати. Не­гативне проявляється в розподілі молодих людей на групи, які суттєво відрізняються за рівнем соціальної та мораль­но-світоглядної зрілості, у швидкому розвитку одних і від­ставанні інших.

Найскладніше старшокласникам розібратись у питан­нях політики, економіки, виробити своє ставлення до цих сфер людських відносин. Труднощі, які виникають у цьо­му процесі, нерідко породжують аполітичність, яка часом переходить у цілковиту байдужість до соціально-політич­них подій у країні, до проблем нації, держави, суспільства.

У процесі формування світогляду старшокласника особливо важливою є проблема сенсу життя, яка фігурує в роздумах учнів про себе і своє призначення. Пошук сенсу життя допомагає молодій людині інтегрувати численні ви­моги, що виникають у різних сферах її життєдіяльності, вибудовувати життя не як послідовність розрізнених по­дій, учинків, а як цілісний процес, а також максимально інтегрувати, мобілізувати всі здібності і можливості для розв'язання життєвих проблем та досягнення значущих цілей.

У ранній юності вже сформовані важливі внутрішні умови для пошуку сенсу життя (потреба в сенсі життя, ін­телектуальні можливості, світогляд, стійкість переживань тощо), однак ще відсутні засоби для його здійснення. Вони знаходяться поза людиною — у соціальному оточенні, де вона виконує різні види діяльності, розкриває свої здіб­ності та нахили, відчуває й усвідомлює соціальну відпові­дальність. Отже, пошук сенсу життя в ранній юності є передумовою майбутнього включення у соціальні відно­сини. Однак проблема сенсу життя переживається на цьо­му віковому етапі далеко не всіма.

Загальні світоглядні пошуки в ранній юності конкре­тизуються у життєвих планах, які є надзвичайно важли­вими у становленні мотиваційної сфери особистості.

Провідна роль у світогляді старшокласників належить ідеалам, які нерідко набувають спонукальної сили, стають мотивами їхньої діяльності. У юнака змістова наповне­ність ідеалів зовсім інша, ніж у підлітка. Якщо ідеалом підлітка є конкретна людина, яка викликала у нього яск­раві враження, то у ранній юності школяр починає свідомо формувати власні ідеали. У старшокласника він спираєть­ся на загальні принципи, які можуть бути реалізовані в різних ситуаціях і утворюють чітко усвідомлювану мо­ральну позицію. Перехід до узагальненого ідеалу є важли­вим етапом у розвитку особистості.

На цьому етапі свідомим, цілеспрямованим процесом стає засвоєння етичних знань. Воно полягає у формуванні стійких особистісно значущих принципів поведінки, які є основою моральних переконань особистості. Якщо підліток легко змінює свої погляди щодо власної поведінки та інших людей, його думка часто піддається впливу випадкових обставин, то старшокласник рідше послуговується чужими судженнями. Він виробляє власні оцінки та погляди на світ, які визначають його поведінку. Сучасні учні старших класів здатні аргументовано розмірковувати про моральні якості, критично переоцінюють та переосмислюють колись бездумно прийняті принципи. їхня моральна оцінка і само­оцінка звільняються від властивої підліткам випадковості, прямолінійності, однобічності. Однак високого рівня мо­ральної свідомості досягають лише ті старшокласники, умови життя і виховання яких є особливо сприятливими для духовно-морального становлення і саморозвитку.

Усі учні старших класів роздумують про своє майбут­нє, вибудовують найрізноманітніші плани, ставлять певні цілі, які нерідко виявляються нереальними. У процесі ре­алізації задуманого багатьох із них підстерігають розчару­вання в накреслених планах, часто і в собі, внаслідок чого вони нерідко збиваються з обраного шляху, бо замість того щоб мобілізуватися, схиляються до сумнівних життєвих цілей. Як правило, це є наслідком або надто конкретного (стати саме таким спеціалістом, вступити на такий-то фа­культет), або надто загального (служити прогресу людс­тва, бути корисним суспільству) окреслення життєвих перспектив. Надто конкретне визначення перспектив по­збавляє юну особистість необхідного маневру, надто за­гальне — нерідко унеможливлює необхідну для успішного самовизначення концентрацію сил.

У розвитку спонукальної сфери у ранній юності існу­ють і певні статеві відмінності. Як свідчать дослідження, у дівчат більше виражений мотив спілкування, у хлопців — мотиви саморозвитку, самореалізації, розвитку особистос­ті. І дівчата, і хлопці формують свої життєві плани лише на найближче майбутнє, про віддалену перспективу багато з них ще не задумується.