Розвиток сприймання старшокласників.

У ранній юнос­ті розвиток сприймання виявляється у домінуванні його до­вільної форми, засвоєнні перцептивних дій, цілеспрямова­ному спостереженні за певними об'єктами, виокремленні суттєвого у предметах, подіях і явищах. Це особливо харак­терне для сприймання складного матеріалу, схем.

Розвиваються у цей період такі властивості сприйман­ня старшокласників, як цілісність, осмисленість, предмет­ність, вибірковість, особливо аперцепція сприймання. Ці­лісний образ сприйнятого виникає на основі усвідомлено­го узагальнення відомостей про окремі властивості, якості та функції предмета, в результаті інтеграції відчуттів різ­ної модальності. Осмислене сприймання дійсності можли­ве завдяки мисленню. Будь-яке явище старшокласник сприймає осмислено, спираючись на свої знання та досвід. Предметність сприймання виявляється у здатності роз­пізнавати предмети не за їх зовнішнім виглядом, а за ос­новними властивостями і призначенням. Вибірковість сприймання полягає у довільному виокремленні у полі сві­домості одного чи кількох об'єктів, явищ і одночасному іг­норуванні інших. Старшокласники вибірково ставляться до джерел інформації. Аперцепція сприймання учнів стар­ших класів виявляється у його залежності від попередньо­го досвіду, актуальних потреб, інтересів, цілей та емоцій­них станів.

Активно розвивається самоспостереження — спосте­реження за своїми діями, поведінкою, переживаннями, думками й іншими проявами психічного життя. Воно є елементом самопізнання, сприяє самовдосконаленню, са­мовихованню.

Загалом, сприймання старшокласників стає складним пізнавальним процесом, який спирається на їхні досвід, знання, перцептивні дії та інтелектуальний потенціал.

Розвиток уяви старшокласників. Оволодіння навчаль­ним матеріалом, який значно ускладнюється у старших класах, вимагає активізації репродуктивної уяви, що пози­тивно позначається на її розвитку. Виникненню відтворювальної уяви сприяють описи, креслення, нотні знаки. Вод­ночас у старшокласників розвивається творча уява у різно­манітних видах творчої діяльності (наукової, художньої, технічної та ін.). Без творчої уяви не можна сформувати гі­потези, пропозиції, створити оригінальні продукти діяль­ності. Завдяки розвитку в ранньому юнацькому віці здат­ності до регуляції своєю розумовою діяльністю уява стає керованим процесом і її образи виникають під впливом завдань, які ставить перед страшокласниками зміст нав­чальної діяльності та життя.

Психічне життя юнацтва охоплене мріями про майбут­нє (участь у суспільному житті, родинне життя, групову діяльність). Зміст їх залежить від реальних на певний мо­мент обставин життя і діяльності старшокласників. На відміну від підлітків вони більш критично ставляться до витворів своєї уяви.

Розвиток пам'яті старшокласників. У ранній юності довільнішим стає запам'ятовування, яке є значно ефек­тивнішим від запам'ятовування мимовільного. Від органі­зації розумової діяльності залежить продуктивність мимо­вільної пам'яті, роль якої не зменшується. Мимовільно за­пам'ятовується передусім те, що пов'язане з інтересами, потребами і планами на майбутнє, що викликає сильний емоційний відгук.

У старшокласників удосконалюються способи за­пам'ятовування за рахунок свідомого використання раціо­нальних прийомів, логічне запам'ятовування, зростає про­дуктивність пам'яті. Мнемічна діяльність старшокласника є довільнішою й осмисленіпюю, ніж у попередньому віковому періоді. Показниками осмисленості запам'ятовуван­ня є володіння юнаками прийомами і способами запам'ято­вування (розподіл на смислові одиниці, смислове групу­вання, порівняння), прийомами довільного відтворення, прийомами самоконтролю результатів запам'ятовування, а також функціонування метапам'яті (знання про пам'ять взагалі та індивідуальні особливості власної пам'яті зокрема).

З віком пам'ять старшокласника диференціюється на загальну і спеціальну. Об'єктом загальної пам'яті є широке коло інформаційних джерел. Спеціальна пам'ять характе­ризується меншим колом впливів, більшою вибірковістю щодо інформації, яка запам'ятовується. Вона пов'язана з провідними інтересами учнів, спрямованістю на оволодіння певною професією. Вони виявляють неабиякий інтерес до вдосконалення способів запам'ятовування, прагнення керу­вати своєю пам'яттю, підвищувати її продуктивність.

Розвиток уваги старшокласників. Розвиток пізнаваль­ної сфери старшокласників відбувається і за рахунок удос­коналення їх здатності до цілеспрямованого зосередження уваги на певних об'єктах і явищах, а також переборюван­ня впливу чинників, які відволікають її. Усе це є свідчен­ням розвитку концентрації уваги. Старшокласники ціл­ком свідомо розподіляють і переключають увагу. Прогрес цих властивостей уваги пов'язаний з розвитком логічного мислення.

Формування інтересу старшокласників до певних наук і видів діяльності зумовлює посилення вибірковості уваги. Проте іноді це негативно впливає на засвоєння обов'язко­вих предметів, оскільки учні не звертають уваги на деякі з них. У старшому шкільному віці зростає роль в навчальній і практичній діяльності післядовільної уваги — уваги, яка виникає на основі довільної і полягає в зосередженні на ці­кавому предметі, явищі. Прояви різних властивостей ува­ги старшокласників, зокрема її інтенсивності (ступеня концентрації), стійкості, обсягу тощо, мають суттєві інди­відуальні відмінності, які залежать від сформованості ін­тересів, пізнавальної потреби.

Головним досягненням у розвитку пізнавальної сфери старшокласників є становлення словесно-логічного мис­лення (оволодіння логічними операціями), яке тісно пов'язане з розвитком внутрішнього і зовнішнього мовлен­ня; розвиток осмисленості та аперцепції сприймання, творчої уяви, уваги; формування індивідуального стилю інтелектуальної діяльності.

Вікові особливості прийняття рішень про кар'єру на етапі зрілої юності.В зрілому юнацькому віці актуальною стає проблема незалежного життя. Для її розв'язання не­обхідні вміння організовувати свою діяльність, приймати відповідальні рішення і втілювати їх у життя. Вони перед­бачають наявність певних психологічних передумов, пе­редусім цілісності Я, яке володіє необхідним досвідом екзистенційних переживань вибору між власним буттям і не­буттям, між добром і злом.

Прийняття рішень про кар'єру вимагає від людини з'ясування для себе життєвої мети. Моральна мета (мо­рально-духовного самоствердження та самореалізації, тво­рення добра) мобілізує сили особистості на тривалий пері­од. Конкретні цілі такою властивістю не наділені, тому після їх досягнення швидко настає спад активності.

Важливу роль у прийнятті рішень про кар'єру відіграє соціально-психологічний реалізм — здатність визначати відповідність свого Я соціальному простору, з яким пов'язане професійне зростання. Впливають на рішення про кар'єру і такі психологічні утворення, як концепція свого життя і Я-концепція. У зв'язку з цим важливо допо­могти молодій людині виробити адекватне уявлення про своє життя і про себе, що є важливою передумовою успіш­ного здійснення життєвих намірів.

Розв'язування життєвих завдань передбачає прогнозу­вання, орієнтацію на майбутнє й усвідомлення, наскільки є можливим втілення конкретних планів. Для цього люди­ні потрібно мати уявлення про діяльність, з якою вона зби­рається мати справу, осмислити і вибудувати проект свого майбутнього. За таких умов її теперішнє, справи найближ­чої і віддаленої перспектив сприйматимуться як конкретні кроки до нього.