Особливості спілкування у ранній юності

Однією зі значущих сфер активності особистості на ета­пі ранньої юності є міжособистісне спілкування. У цьому віці змінюється його зміст і загальна спрямованість, воно стає вибірковим, інтимним, виконує функцію головного, соціального полігону самоствердження і самовираження юнаків і дівчат.

Спілкування старшокласників з однолітками.У жит­тєдіяльності старших школярів важлива роль належить їхньому спілкуванню з ровесниками. Цьому процесу влас­тиві такі тенденції:

а) розширення сфери спілкування. Виявляється воно у збільшенні часу, який учні витрачають на спілкування (три-чотири години в будні, сім-дев'ять годин у вихідні), в суттєвому розширенні його соціального простору (серед найближчих друзів старшокласників — учні інших шкіл, училищ, студенти вищих навчальних закладів), географії, в очікуванні спілкування (в активному пошуку його, пос­тійній готовності до комунікативних контактів);

б) індивідуалізація (вибірковість) спілкування. Свід­ченням індивідуалізації стосунків є чітке відмежування їх суті від оточення, високі вибірковість у дружбі та рівень вимог до спілкування в парі.

У розширенні сфери спілкування реалізується потреба переживати нові враження, набувати новий досвід, відчува­ти себе у новій ролі, а також потреба у його вибірковості, са­мовиявленні та розумінні з боку інших. Задоволення цих проблем пов'язане з глибокими особистісними переживан­нями школярів.

Мотивами неформального спілкування у парі і в групі є пошук найсприятливіших психологічних умов для кому­нікативної взаємодії, очікування співчуття і співпережи­вання, потреба у щирості та єдності у поглядах, самовира­женні. Однак юнацька комунікативність часто буває его­центричною, оскільки потреба у самовияві, розкритті своїх переживань домінує над інтересом до почуттів і пережи­вань іншого, що зумовлює взаємну напруженість у стосун­ках, незадоволеність ними.

Емоційна прив'язаність у міжособистісних стосунках на етапі юнацького віку реалізується у дружбі, яка є шко­лою саморозкриття особистості, розуміння іншої людини, її критеріями старшокласники вважають взаєморозумін­ня, взаємодопомогу, вірність і психологічну близькість. Особливо цінуючи дружбу з дорослими, вони більше потре­бують усе-таки дружби з ровесниками. Дослідження І. Ко-на та В. Лосенкова засвідчили, що 75—85% старшоклас­ників прагнуть дружити з ровесниками, 1—19% — зі стар­шими за себе і тільки 1—4% — з молодшими.

Особливості юнацької дружби залежать від статі. Нап­риклад, у дівчат на 1,5—2 роки раніше, ніж у хлопців, ви­никає потреба в інтимній дружбі. Це зумовлене не тільки їхньою вищою емоційністю, наданням більшого значення особистісним стосункам, вищою схильністю до самороз­криття, а й швидшим особистісним і соціальним розвит­ком, ранішою появою складних форм самопізнання, що є основою формування потреби в інтимній дружбі.

Для старшокласників важливо, щоб інші сприймали їх такими, якими вони себе вважають. Очевидно, сучасні не­формальні молодіжні течії є способом задоволення цієї потреби.