Розвиток самосвідомості в зрілому юнацькому віці.

Суттєвою складовою особистісного розвитку юнака є ста­новлення його самосвідомості. Пов'язане воно як із про­довженням розумового розвитку, так і з появою нових си­туацій, кутів зору, під якими він себе розглядає.

Зріла юність може оперувати гіпотетичними твер­дженнями, уявленнями, які фігурують тільки у думках, незалежно від можливості їх конкретно перевірити. Такі когнітивні орієнтації задовольняють потребу юної люди­ни щодо формування змісту ідентичності, оскільки з-по­між багатьох можливих та уявних зв'язків вона повинна обирати завжди конкретні. Ці її вибори стосуються особистісних, професійних, сексуальних та ідеологічних обов'язків.

У цьому віці розвиток самосвідомості продовжується досить інтенсивно, хоч і не так бурхливо, як у період ран­ньої юності. Рівень домагань стабілізується, самооцінка стає незалежною від зовнішніх оцінок.

Становлення ідентичності тісно пов'язане з рефлексі­єю, детермінованою передусім когнітивними новоутворен­нями, зміною соціальних стосунків, потребою подолання внутрішніх конфліктів. З її допомогою відбувається реалі­зація потреби в самоусвідомленні, зумовленої суперечнос­тями між уявленнями про себе, що існували в ранній юнос­ті, прагненнями самоствердження, незалежності, пошуку реалістичного погляду на світ і себе.

Розвиток рефлексії та самосвідомості у період зрілої юності активізують такі фактори:

- новий соціальний статус особистості (відносна са­мостійність, суспільні престиж і значущість майбутньої професійної діяльності);

- зміна виду діяльності (нею стає спеціальна навчаль­на і практично-професійна діяльність);

- нові форми діяльності, що передбачають більшу са­мостійність, свободу вибору;

- розширення соціального оточення, сфери контактів, а відповідно, і кола значущих інших;

- досягнення віку юридичної та громадянської зрілос­ті, що передбачає відповідальність за свої вчинки перед суспільством.

Усі ці фактори зумовлюють зміну критеріїв самооцін­ки, уявлень юнака про себе, розвиток його пізнавальних інтересів та соціальних мотивів навчальної, практично-професійної діяльності. Потреба в професійному станов­ленні, самоствердженні, суспільному визнанні тощо спри­яє подальшому розвитку самосвідомості, у структурі якої все вагомішим стає професійний компонент, який психо­логи трактують як професійну самосвідомість.

У зрілому юнацькому віці становлення самосвідомості зумовлюється внутрішніми суперечностями особистості, найвідчутнішими серед яких є:

- потреба в соціальному визнанні та обмежені можли­вості її реалізації;

- потреба в самостійності і протекційне ставлення до­рослих, зокрема батьків;

- потреба в самоосмисленні, самоідентифікації та не­достатня або суперечлива інформація про себе, а також несформоване вміння інтегрувати, переосмислювати цю інформацію;

- потреба в розумінні і відчуття самотності, відчуже­ності;

- потреба в професійному самовизначенні та недостат­ні можливості, мотивація у реалізації вибору.

Подоланню цих суперечностей сприяє активне само­пізнання юнаків. Певною мірою вирішує їх акт вибору професії та вступу до вищого навчального закладу.