Анатомо-гістологічна будова пародонту

Короткий зміст теми:

ПУЛЬПА

Пульпа – пухка сполучна неоформлена тканина, складається з основної (міжклітинної) речовини, клітин і волокнистих структур, кровоносних і лімфатичних судин, нервів.

Основна речовина пульпи зуба є желеподібним гідрофільним середовищем, утвореним життєдіяльністю фібробластів. Складається вона з глікозаміногліканів, ліпідів, альбумінів і глобулінів крові, глікопротеїдів, води. Функція основної речовини полягає в тому, що всі види обміну речовин у пульпі проходять через неї. Щоб проникнути з кровоносних судин у клітини, метаболіти спочатку розчиняються в основній речовині. Таким же чином продукти життєдіяль-ності клітини, перш ніж попасти в судини, проходять через основну речовину. Тому при порушенні обмінної функції основної речовини порушується життєдіяльність пульпи. Основна речовина постійно знаходиться в стані полімеризації - деполімеризації. При запаленні під дією протеолітичних ферментів настає деполімеризація.

Клітини пульпи. У пульпі розрізняють наступні шари клітин:

1) шар одонтобластів, або периферійний шар;

2) субодонтобластичний, або проміжний (камбіальний або шар Вейля);

3) центральний, або основний.

Одонтобластичний (периферійний) шар складається з одонтобластів (дентинобластів) – клітин грушоподібної форми, розміщених на межі твердих і м'яких тканин у 4-6 рядів, які щільно прилягають один до одного і контактують між собою через десмосоми. Одонтобласти – клітини полярної будови, мають тіло і відростки (периферійні і центральні). Один-два центральних відростки не виходять за межі пульпи. Тіло клітини містить добре розвинену гранулярну ендоплазматичну сітку, великий комплекс Гольджі. Довжина його 20-30 мкм, ширина - 6 мкм. Довгий периферійний відросток (томсове волокно) входить у дентинний каналець і доходить до емалево-дентинної межі та емалі, даючи на своєму шляху багато бокових гілочок, які анастомозують між собою.

Відросток Томса не містить ендоплазматичної сітки, заповнений секреторними гранула-ми, мікротрубочками і філаментами. Міжклітинний простір, що оточує відростки, містить мат-рикс предентину. Пізніше в ньому відкладаються солі кальцію і він перетворюється у дентин.

Матрикс дентину на 90% складається з колагену і на 10% – з фосфопротеїдів. Процес синтезу преколагену і його секреція відростками одонтобластів відбувається аналогічно фібробластам сполучної тканини. Вважають, що відростки одонтобластів беруть участь у постачанні мінеральними солями дентин і емаль.

Дозрілі одонтобласти мають видовжену форму і ядра неправильної форми, що лежать в базальній частині клітини, а цитоплазма – дрібнозерниста, базофільна, багата клітинними органелами, рибосомами, полісомами, мітохондріями.

Основна функція одонтобластів - пластична, дентиноутворююча.

Субодонтобластичний шар (проміжний, камбіальний, шар Вейля) складається з незрілих колагенових волокон і великої кількості пульпоцитів – дрібних малодиференційованих клітин зірчастої форми, розташованих без чіткої орієнтації. Вони мають численні відростки і з'єднані між собою та одонтобластами за допомогою демосом, утворюючи синтицій. Вважають, що ці клітини – преодонтобласти або субодонтобласти, з яких згодом диференціюються одонтобласти, тому цей шар ще називають камбіальним. Ядро субодонтобластів має видовжену форму, займає значну частину клітини, хроматин його ущільнений по периферії. Всі клітинні включення і органели розміщені здебільшого в центральній частині цитоплазми.

Центральний (внутрішній) шар пульпи складається із клітин: фібробластів, макрофагів, гістіоцитів, плазмоцитів, адипоцитів, тканинних базофілів, адвентиційних клітин, грануло- і агранулоцитів, лімфоцитів і моноцитів, волокон пухкої сполучної тканини, кровоносних судин, нервових волокон і закінчень.

Фібробласти в пульпі найчисленніші. Їх розміри 9-15 мікрон, а відростки досягають довжини декількох десятків мікрон. Фібробласти мають ядро овальної чи витягнутої форми, яке займає значну частину цитоплазми. У цитоплазмі є багато мітохондрій, рибосом, фібрил. Основна функція фібробластів - утворення основної речовини і колагенових фібрил.

Макрофаги в пульпі бувають овальної або веретеноподібної форми, з компактним ядром і щільною цитоплазмою, що утворює вирости. Вони забезпечують оновлення пульпи, захоплення і перетравлювання загиблих клітин, мікроорганізмів і компонентів міжклітинної речовини.

Гістіоцити (осілі макрофаги) – клітини неправильної форми, малодиференційовані, з недостатньо розвинутою цитоплазматичною сіткою і комплексом Гольджі. Вони виконують в пульпі захисну функцію. При порушені обміну в пульпі ці клітини активуються і діють як дійсні макрофагоцити, активно фагоцитуючи бактерії і чужорідні тіла.

Плазмоцити – клітини, які мають круглясту або овальну форму розміром 10-25 мікрон. Ядро містить багато хроматину, в цитоплазмі добре розвинутий гранулярний ендоплазматичний ретикулум, який бере участь у синтезі антитіл та імуноглобулінів. Плазматичні клітини є кінцевою стадією диференціювання В-клітин.

Нейтрофільні і базофільні гранулоцити – клітини круглястої або овальної форми, оточені двоконтурною мембраною. Ядро клітин сегментовидне, в цитоплазмі є нейтрофільні і базофільні гранули. У гранулах містяться гідролітичні ферменти: ДНКаза, РНКаза, кисла фосфатаза, пероксидаза. Цитоплазма гранулоцитів має мітохондрії, вільні рибосоми, комплекс Гольджі, цитоплазматичну сітку. Клітини виконують захисну функцію.

Лімфоцити – клітини овальної форми, з великим ядром, що має скупчення хроматину різної величини. У цитоплазмі є мітохондрії, рибосоми, елементи комплексу Гольджі і цитоплазматична сітка, а також лізосоми і піноцитоядерні пухирці. У здоровій пульпі лімфоцитів небагато, переважно в периферійній частині. Їх кількість зростає при запаленні.

Адвентиційні клітини (перицити) розташовані поряд із судинами. Вони є мало диференційованими клітинними елементами пульпи. Ці клітини при запаленні видозмінюються і можуть трансформуватись у фібробласти, або у вільні макрофаги. Зірчасті та адвентиційні клітини забезпечують регенераційну здатність пульпи.

Тучних клітин у здоровій пульпі не виявлено, вони наявні переважно в запаленій пульпі, розміщуються периваскулярно і є носіями біологічно активних речовин - гепарину, гістаміну, еозинофільного хемотаксичного фактору та лейкотрієну С. Дегрануляція тучних клітин супроводжується збільшенням проникливості судин і скороченням гладких міоцитів.

Волокна пульпи. Крім клітинних елементів, пульпа містить колагенові та ретикулярні волокна сполучної тканини, які мають два типи орієнтації: дифузний та пучковий. Пучки фібрил прямують паралельно нервовим стовбурам або формують муфти кровоносних судин. Ретикулярні волокна перевежають здебільшого в одонтобластичному і субодонтобластичному шарах, а колагенові - в центральному шарі.

У пульпі відсутні еластичні волокна, що відрізняє її як сполучну тканину від такої ж в інших ділянках тіла.

Молода пульпа має невелику кількість колагенових фібрил, а з віком людини їх кількість збільшується. У будь-якому віці коренева пульпа має більшу кількість волокон, ніж коронкова.

Кровопостачання пульпи. Кровоносні судини і сполучна тканина утворюють у пульпі єдине функціональне ціле. Кровоносні судини (одна чи декілька) входять у неї через основний отвір верхівки кореня. Велика кількість малих судин входить у пульпу і через додаткові бокові отвори, яких може бути 20-25 не лише в ділянці верхівки кореня зуба, а й в інших частинах кореня, навіть у місці біфуркації. Таким чином, незважаючи на невеликий діаметр окремих судин, у сумі вони забезпечують пульпу кров'ю достатньо.

Раніше вважали, що артерії пульпи є судинами кінцевого типу і не мають коллатералів, тому запалення у пульпі обов'язково закінчується її загибеллю. Артерії пульпи мають багато анастомозів, що спонукало вчених до розробки біологічних методів лікування. Діаметр верхівкового отвору більший від діаметра судинного пучка, тому при набряку пульпи судини на верхівці зуба не стискуються, як припускали раніше.

Через дельтовидні розгалуження кореневого каналу в пульпу проникають допоміжні артерії і вени, що утворюють друге джерело кровопостачання. Основні і допоміжні артеріальні стовбури, розгалужуючись, утворюють численні анастомози. Наявність коллатералей збільшує надійність артеріального кровопостачання пульпи, перешкоджає її повній ішемізації в разі обтурації основної артерії. Капіляри переходять у венули, які розміщені в пульпі центрально, а артеріоли займають периферійне положення. Вени мають дуже тонкі стінки і значно більший діаметр, ніж артерії.

Кровопостачання пульпи зубів здійснюється з a. maxilaris interna. Пульпа зубів верхньої щелепи постачається кров'ю від a. infraorbitalis відгалуженнями аа. alveolaris superioris et posterioris, від яких відходять 1-2 гілки (rami dentalis) і заходять у кореневий канал. Кровопостачання нижньої щелепи забезпечують rami dentalis, що відгалужуються від a. alveolaris inferior.

Лімфатична система. Лімфатичні судини у пульпі відсутні.

Іннервація пульпи. Пульпа зуба – високочутлива тканина. Її іннервація здійснюється чутливими гілками верхнього і нижнього зубних сплетень plexus dentales superior et inferior трійчастого нерва (верхні - з n. infraorbitalis, нижні – з n. alveolaris inferior).

Нервовий пучок з 8-10 гілочок, супроводжуючи судини, входить через верхівковий отвір у кореневу пульпу. На початку кореневого каналу він не розгалужується, далі розпадається на менші пучки, потім – на окремі волокна, що розходяться в різних напрямках, на периферію пульпи, утворюючи тут підодонтобластичне нервове сплетення (сплетення Рашкова). Спочатку волокна вкриті мієліновою оболонкою, яка поволі зникає, і в коронковій пульпі, особливо по периферії, трапляються тільки безмієлінові волокна і нервові закінчення.

Значна частина нервових волокон з центрального шару пульпи прямує через шар одонтобластів у предентин і дентин. Над шаром одонтобластів на межі пульпи і дентину частина нервових волокон утворює надодонтобластичне нервове сплетення, волокна якого розгалужуються в основній речовині предентину. У зубах фронтальної групи кількість нервових закінчень більша, ніж у жувальних, їх також більше біля шийки зуба і в зоні поряд із пульпою, чим і пояснюється висока чутливість цих ділянок.

Низка вчених вважає, що відростки одонтобластів виконують функцію провідності больових подразників.

Хоча коронкова і коренева пульпа схожі за будовою, між ними існує багато відмінностей:

1) у коронковій пульпі більше клітинних структур, у кореневій - волокнистих;

2) у коронковій пульпі шість шарів одонтобластів, а в кореневій - лише два;

3) у коронковій пульпі добре виражений проміжний шар, а в кореневій - менше;

4) коронкова пульпа містить менше магістральних судин і нервових стовбурів;

5) коренева пульпа має додаткове надходження поживних речовин від судин періодонту;

Завдяки цим особливостям коренева пульпа більш стійка до пошкодження, що дає теоре-тичну основу для лікування пульпіту зі збереженням життєздатності кореневої частини пульпи.

Функції пульпи:

1. Трофічна.

Поживні речовини з крові через основну речовину надходять у клітинні елементи пульпи, а продукти метаболізму по тій же системі потрапляють у венозну сітку. Живлення дентину і емалі здійснюється через дентинні трубочки. Вони заповнені циркулюючою рідиною, яку називають зубним ліквором. Він потрапляє в дентин із кровоносних судин пульпи (з плазми). У зубному лікворі знаходяться всі необхідні речовини для транскапілярного обміну і збереження захисної функції пульпи. Оскільки дентин безпосередньо залежить від капілярної системи пульпи, всі тканини зуба знаходяться в залежності від нормального обміну речовин у пульпі зуба. Депульпований зуб втрачає можливість біологічного захисту, змінюється в кольорі, стає крихким. У такому зубі створюються умови для проникнення одонтогенної інфекції. У зрілому віці трофічна функція пульпи знижується.

2. Пластична (дентиноутворююча).

З початку формування зуба пластична функція не припиняється все життя. Безпосередньо цю функцію забезпечують високодиференційовані клітини пульпи - одонтобласти. Резервом постійного поновлення одонтобластів є малодиференційовані клітини субодонтобластичного шару. Дентиногенез продовжується, доки ці клітини здатні диференціюватися в одонтобласти.

3. Захисна

Здійснюється клітинами ретикулоендотеліальної системи (РЕС):

- гістіоцити, які при патологічних процесах перетворюються в рухомі макрофаги і виконують роль фагоцитів;

- плазмоцити - виробляють антитіла клітин та імуноглобуліни;

- фібробласти - беруть участь в утворенні фіброзної капсули навколо патологічного вогнища, що виникає в пульпі;

- нейтрофільні гранулоцити - виконують функцію фагоцитозу;

- ендотеліоцити.

Наявність у пульпі клітин РЕС запобігає проникненню мікробів у періапікальні тканини. Гіалуронова кислота знижує вірулентність мікрофлори. Біохімічними дослідженнями доведена наявність у пульпі ферментів лізоциму, дегідрогенази, лужної і кислої фосфатаз (Кечке А, 1983).

Встановлено, що в пульпі у незначній кількості є антитіла. Введений внутріартеріально антиген (чужорідний білок) виявили в гістіоцитах і фагоцитуючих ретикулярних клітинах.

4. Регенераторна.

Пульпа має високу регенеративну здатність. У дентині виявлені зони прозорого і замісного дентину із закриттям відкритої ділянки пульпи, що підтверджує високу пластично-регенераторну функцію пульпи.

Вікові зміни пульпи. Пульпа зуба впродовж життя змінюється. У дітей в тимчасових зубах значно більші розміри пульпової камери, ширші кореневі канали, а коренева пульпа більш розгалужена. У дитячому віці, коли корені ще не сформовані, порожнина зуба знаходиться в коронці зуба і не має дна. Тільки з ростом коренів коренева частина порожнини зуба через устя каналів починає поступово продовжуватись у корені. Пульпа тимчасового зуба пухка, масивна, багата молодими малодиференційованими клітинами мезенхіми, фібробластами. У дитячих зубах пульпова камера велика, канали коренів широкі, верхівковий отвір також широкий, що сприяє швидкому проникненню інфекції та деяких лікарських речовин у періодонт. Спостерігаються також додаткові кореневі канали, які виходять у періодонт не лише в ділянці верхівки, а й в середині і в ділянці біфуркації кореня зуба та містять судини. В подальшому ці канали спустошуються, облітеруються.

З віком завдяки нормальному розвитку дентину порожнина зуба зменшується, канали звужуються. Порожнини зубів старих людей, повторюючи конфігурацію у молодому віці, відрізняються меншими розмірами і більш важко прохідними кореневими каналами.

Пульпа зменшується в об'ємі, знижується репаративна та енергетична функціональна активність і кількість клітин, у першу чергу одонтобластів, збільшується вміст волокнистих елементів (особливо колагенових).

При дії на зуб несприятливих чинників у пульпі відбуваються такі зміни:

1) вакуолізація одонтобластів - у цитоплазмі утворюються вакуолі, а замість клітин - порожнини, заповнені рідиною;

2) ретикулярна дистрофія виявляється при розповсюдженні процесу вакуолізації на всі шари одонтобластів, через що пульпа нагадує сітку, комірки якої заповнені рідиною;

3) петрифікація характерна для більшості людей старшого віку і є безперечною ознакою вікової інволюції пульпи. Цьому сприяють дистрофічні зміни в пульпі. Петрифікати (кальцифікати) відкладаються по ходу кровоносних судин і утворюються пасивно внаслідок випадання солей кальцію (кристали гідроксиапатитів) в ділянках порушеної мікроциркуляції. Більша частина петрифікатів (близько 70%) зосереджена в кореневій пульпі;

4) склеротичні та дистрофічні зміни в судинній сітці. Петрифікація пульпи може бути дифузною і локальною, у такому випадку йдеться про утворення дентиклів, які бувають поодинокими та численними. Дентиклі - дентиноподібні утворення (різновид вторинного дентину), різного розміру (до1-5мм) і форми, здатні з’єднуватись один з одним, утворюючи різні за формою конгломерати і викликаючи облітерацію порожнини зуба чи каналів. Вони можуть бути як причиною, так і наслідком дистрофічних змін у пульпі. Дентиклі є продуктом діяльності одонтобластів і відповіддю пульпи на подразники.

Таким чином, пульпа є складною тканинною системою, яка реагує на всі фізико-хімічні процеси, що відбуваються в організмі, зміною клітинного складу, посиленням або пригніченням своїх бар'єрних властивостей аж до порушення кровообігу, розвитком атрофії пульпи та іншими незворотними змінами.