Міжнародні фінанси як система взаємовідносин між країнами.

Тема 9. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ

Основні питання теми

1. Міжнародні фінанси як система взаємовідносин між країнами.

2. Валютне регулювання та валютне обмеження. Валютні ринки.

3. Основні напрямки інтеграції України у світову фінансову систему.

Міжнародні фінанси як система взаємовідносин між країнами.

Економіка сучасної України належить до відкритих еко­номічних систем. З кожним роком взаємодія українських гро­мадян, приватних осіб, підприємців, фірм, корпорацій, дер-жавних закладів з іншими країнами й іноземними економічни­ми суб'єктами набуває подальшого розвитку, що зумовлює по­требу в усвідомленні сутності системи міжнародних фінансів.

Міжнародні фінанси почали формуватися багато тися­чоліть тому, коли з'явились елементарні форми міжнародної торгівлі. Відтоді виникали відносини натурального обміну надлишками виробництва між окремими особами, сім'ями, ро­дами, племенами. Крім того, після війн, які вели між собою на­роди, виникали зобов'язальні відносини одного роду сплатити іншому певну данину.

Пізніше, з появою особливого суспільного проверстку торгових посередників - купців, які мали власні кошти і тор­гували не тільки в межах окремих держав, а й з іншими країна-ми, міжнародна торгівля починає активно розвиватися. В епо­ху рабовласницького ладу обмінювалися переважно предмета­ми розкоші або цінною сировиною.

Великі географічні відкриття зумовили зрушення в торго­вельній справі, яка мала обслуговуватися відповідними гро­шовими відносинами. Виникають, умовно кажучи, міжнародні фінансисти - міняли та міняльні контори, які обмінювали іно­земні монети на місцеві й були посередниками під час пла­тежів. Найбільшого поширення ці операції набули у великих містах Італії, куди надходили товари та гроші з різних країн. Далі, з розвитком монетарної справи, що була спричинена періодичним обміном зіпсованих монет на інші та збільшен-ням обсягів заморської торгівлі, з'являються банкіри, які поча­ли надавати грошові позики. Такі позики також були дуже потрібні купцям під час поїздок на іноземні ярмарки.

Значно більшого розвитку міжнародні фінанси набувають з переходом від натурального виробництва до товарно-грошо­вого. І коли деякі країни, випереджуючи в економічному роз­витку інші, в гонитві за надприбутками починають розміщува­ти свій капітал за кордоном, міжнародні фінанси набувають форми досить складної системи міжнародних потоків грошо­вих коштів і пов'язаних з ними відносин.

Розвиток товарно-грошових і фінансово-економічних відносин постійно дає поштовх для зміни та удосконалення міжнародних фінансів. Основною характеристикою міжна­родних фінансів є те, що вони призначені ефективно обслуго­вувати міждержавний рух товарів і послуг та перерозподіл грошового капіталу між контрагентами світового фінансового ринку. Міжнародні фінанси, у свою чергу, відображають стан світової фінансової кон'юнктури та слугують орієнтиром для оперативного прийняття адекватних рішень суб'єктами міжнародних фінансових відносин,

Міжнародні фінанси - це економічна категорія, що відоб­ражає обмінно-перерозподільні відносини національних і над­національних суб'єктів світової економіки з приводу руху вартості між країнами та в процесі формування й використання централізованих грошових фондів.

Відносини обміну характеризують валютні надходження та валютні платежі, пов'язані з міжнародною торгівлею й обміном валют. Вони відображаються в торговельному балансі, стан якого характеризує взаємозв'язок міжнародних грошових потоків.

Відносини перерозподілу виникають у процесі формуван­ня і використання централізованих грошових фондів міжна­родних організацій та інституцій, а також переміщення влас-ності на валютні цінності з країн-донорів до країн-реципієнтів.

Об'єктом міжнародних фінансів є потоки грошових коштів і пов'язані з ними фінансові відносини на світовому ринку. Грошові потоки, які виникають у процесі діяльності над­національних суб'єктів міжнародних фінансів (міжнародних фінансових організації та інститутів), спрямовані на концент­рацію фінансових ресурсів у певних фондах та їх подальший перерозподіл. До того ж виникають централізовані витрати, направлені на фінансування централізованих заходів і про­грам, та витрати на утримання апарату даних організацій.

Суб'єктами міжнародних фінансів є фізичні та юридичні особи, уряди, міжнародні організації й фінансові інституції, а також банки та інші кредитно-фінансові установи - посеред­ники на міжнародному фінансовому ринку. Суб'єкти міжна­родних фінансів з позиції конкретної держави поділяються на резидентів і нерезидентів.

Оскільки фінансові ресурси - наймобільніший вид еко­номічних ресурсів, тобто вони знаходяться в постійному русі й перерозподіляються між різними учасниками міжнародних економічних відносин, виникають валютно-фінансові потоки. Крім того, в системі світового господарства торгівля товарами, послугами, факторами виробництва, іноземне інвесту­вання здійснюються опосередковано через обмін іноземних валют, що також зумовлює виникнення валютно-фінансових потоків.

Міжнародні валютно-фінансові потоки - це потоки іноземних валют або будь-яких інших фінансових активів, що зу­мовлені економічною діяльністю суб'єктів світового господар-ства.

Валютно-фінансові потоки та їх напрями між суб'єктами міжнародних фінансів створюють певні взаємозв'язки в сис­темі міжнароднихфінансів:

1. Між експортерами та імпортерами з приводу платежів
за товари, надання й погашення кредитних зобов'язань.

2. Між усіма вищезгаданими суб'єктами та банками щодо
отримання й погашення кредитів, відкриття та обслуговуван­ня валютних рахунків, надання гарантій страховими ор­ганізаціями з приводу страхування ризиків та іншими фінан­сово-кредитними установами.

3. Між усіма вищезгаданими суб'єктами і міжнародними фінансовими інституціями з приводу отримання кредитів, субсидій тощо.

4. Між усіма вищезгаданими суб'єктами та фізичними особами з приводу оплати праці, здійснення міжнародних пе­реказів, сплати за товари й послуги, виконання договорів стра­хування.

5. Між усіма вищезгаданими суб'єктами та іноземною
державою з приводу сплати податків і виконання, певних зо­бов'язань, які випливають з правил державного регулювання
міжнародних фінансових відносин.

6. Між фізичними особами з приводу здійснення різно­манітних міжнародних банківських, поштових і готівкових
грошових переказів.

7. Між урядами різних країн з приводу сплати (отриман­ня) контрибуцій та репарацій, надання й погашення кредитів.

8. Між урядами різних країн і міжнародними ор-
ганізаціями та фінансовими інституціями з приводу грошових
внесків у ці організації, отримання кредитів, субсидій тощо.

9. Між наднаціональними суб'єктами міжнародних
фінансів (міжнародними організаціями та фінансовими інсти-
туціями).

Усі види міжнародних валютно-фінансових потоків вини­кають на основі угод і домовленостей, визначаються певними економічними законами та міжнародним порядком.

Ще одним важливим аспектом економічної категорії міжнародних фінансів є їхня суспільно-економічна роль, або функції, які вони виконують при здійсненні міжнародної фінансової політики. До функцій міжнародних фінансів відно­сять розподільчу та контрольну.

Розподільча функція. Її суть полягає в грошовому роз­поділі й перерозподілі світового продукту через механізм міжнародних фінансів. Механізм розподілу й перерозподілу має певні об'єктивні та суб'єктивні закономірності.

До об'єктивних закономірностей відносять такі:

♦ капітал обертається відповідно до закону про­
порційного розвитку;

♦ потоки грошових коштів знаходяться в русі у пошуку
найвищої норми прибутку;

♦ отримання прибутку завжди пов'язано з ризиком.
Суб'єктивними чинниками, що впливають на механізм

розподілу, є політичні й особисті інтереси суб'єктів міжнарод­них фінансів. Об'єктивні та суб'єктивні закономірності мо­жуть збігатися або бути різноспрямованими.

Розподільча функція передбачає дві основні ролі міжна­родних фінансів: обмін і перерозподіл вартості між держава­ми. Перша роль виконується, коли на противагу грошовим по­токам рухається товар. Друга - коли акумулюються і транс­формуються грошові фонди між державами. У поєднанні цих двох ролей і виявляється розподільча функція.

Контрольна функція. Суть її полягає в тому, що в будь-який час і на будь-якому етапі є можливість здійснювати облік та аналіз руху світового суспільного продукту в грошовій (універсальній, зіставній) формі, оскільки міжнародні фінан­си відображають рух суспільного продукту саме в грошовій формі. Зібрану під час цього обліку й проаналізовану інфор­мацію можна використовувати як орієнтир для швидкого прийняття подальших адекватних рішень щодо міжнародних фінансів, а також для опрацювання суб'єктами міжнародних фінансових відносин поточної та стратегічної політики своєї діяльності. На ефективну реалізацію цієї функції впливає як політика держави, характер і рівень її економічного розвитку, технічне оснащення процесу збирання й оброблення інфор­мації, так і ступінь розуміння можливості практичної ре­алізації контрольної функції.

У функціях міжнародних фінансів відбивається основне їх призначення - ефективно обслуговувати міждержавний рух товарів і послуг та перерозподіл грошового капіталу між кон­куруючими агентами світового ринку, а також вчасно подава­ти сигнали про стан світової фінансової кон'юнктури.

Загальну систему міжнародних фінансів формує кілька
сфер міжнародних фінансових відносин: міжнародний фінансо­
вий ринок, міжнародні платіжні розрахунки та їх баланси,
міжнародні валютні операції, міжнародні валютні системи,
міжнародні організації та інституції, регулювання міжнарод­
них фінансів. Усі сфери у взаємодії формують певний
механізм функціонування міжнародних фінансів, який
постійно розвивається.