Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



ТАБЛИЦЯ 11. Розвиток приносових пазух




Читайте также:
  1. А)розвиток приносових пазух;
  2. Банківська система. Становлення та розвиток банківської системи України
  3. Видатки бюджету на розвиток економіки
  4. Виникнення держави та її розвиток
  5. Виникнення держави та її розвиток
  6. Виникнення і розвиток контролінгу
  7. Виникнення і розвиток мусульманського права
  8. Виникнення і розвиток організованої злочинності в Україні.
  9. Висновок до1, 2 пункту. Розвиток лише тих галузей
  10. Вопрос 26: Орбитальные осложнения при заболеваниях околоносовых пазух.

 

Приносова пазуха Термін розвитку під час ембріогенезу Розмір пазухи у новонарод­женого Термін інтенсивного розвитку пазух
Решітчасті комірки 5—6 міс 5x2x3 мм 7—12 років
Верхньощелепна (гайморова) 3 міс 8x4x6 мм 2—7 років
Лобова Не розвивається   Повільно — з 7 років, інтенсивно — у 15— 20 років
Клиноподібна 3 міс 1—2 мм 7 — 15 років

 

 

Гортань у новонародженого має лійкоподібну форму, вона відносно коротка з вузьким просвітом, хрящі її м'які та піддатливі.

Голосова щілина вузька і розташована високо, на рівні IV шийного хребця (у дорослих — на рівні VI шийного хребця). Довжина голосових зв'язок 4—4,5 мм (відносно короткі).

Слизова оболонка гортані ніжна, тонка, суха, багата на кровоносні та лімфатичні судини. Еластична тканина гортані розвинена погано.

Трахея до моменту народження дитини встигає повністю сформувати­ся, її верхній край більше розширений, він розташований на рівні IV ший­ного хребця (у дорослих - на рівні VIII хребця). Трахея має лійкоподібну форму, відносно вузький просвіт, складається з 12—20 хрящових напівкілець, які теж м'які та піддатливі.

У трахеї недостатньо розвинута еластична тканина. Слизова оболонка має такі самі особливості, як і в гортані.

Діаметр просвіту трахеї змінюється протягом дихального циклу. Особливо значні зміни відбуваються під час кашлю -- просвіт змен­шується на одну третину свого поперечного розміру.

Бронхи новонароджених вузькі й короткі. Роздвоєння трахеї розташо­ване на рівні III грудного хребця (у дорослих — на рівні V). Правий бронх короткий, широкий, він є продовженням трахеї. Лівий бронх — вузький, довгий, відходить від трахеї під прямим кутом. М'язові та еластичні волок­на бронхів недорозвинені. Слизова оболонка пухка, добре постачається кров'ю, але суха, залози слизової оболонки погано функціонують. Поверх­ня бронхів вкрита тонким шаром слизу, який рухається зі швидкістю 0,25— 1 см/хв. У бронхіолах рух слизу повільніший (0,15—0,3 см/хв).

Легені у новонародженого мають масу 50—60 г, що становить 1/50 ма­си тіла. Ліва легеня складається з двох часток (верхня і нижня), права — з трьох часток (верхня, середня і нижня).



Окремі частки легень розвивають­ся нерівномірно. Міжчасткові щілини не виражені. Сегментарна будова легень відповідає будові легень у дорослих. Але окремі сегменти від­окремлені один від одного вузькими прошарками пухкої сполучної ткани­ни. Корені легень у новонароджених мають багато кровоносних та лімфа­тичних судин. Легенева тканина має однокамерні альвеоли, розміри яких у 4 рази менші, ніж у дорослих, загальна кількість альвеол також значно менша (у новонароджених у 10—12 разів менше альвеол порівняно з до­рослими). Альвеолярні ходи широкі, еластична тканина розвинута недо­статньо, у легенях переважає пухка сполучна тканина з розвинутою сіткою кровоносних судин.

Механізм першого вдиху

Легені до народження дитини заповнені рідиною, об'єм якої в середньому становить 100 мл.

Механізм гуморальної стимуляції дихання у новонародженого склад­ний. У його основі лежать такі основні процеси:

1.Зниження порційного тиску кисню, підвищення порційного тиску
вуглекислого газу, зниження рН у крові новонародженої дитини, що відбу­
вається під час перерізання пуповини і припинення трансплацентарного
кровообігу, призводить до подразнення дихального центру плода.



2.Різке збільшення потоку імпульсів від рецепторів шкіри (холодових і
тактильних), пропріорецепторів, вестибулорецепторів під час пологів і відра­
зу після народження дитини. Усі імпульси стимулюють ретикулярну фор­
мацію стовбура мозку, яка підвищує збудливість нейронів дихального центру.

3.Відразу після пологів верхні дихальні шляхи очищують від слизу і
рідини, що знімає гальмівний ефект на дихальний центр.

Перший вдих новонародженого характеризується сильним інспіратор-ним збудженням м'язів вдиху, насамперед діафрагми. У 85 % випадків перший вдих глибший і триваліший, ніж наступні. Триває перший вдих 0,1—0,4 с, при цьому об'єм повітря становить 20—80 мл. Особливістю першого циклу є велика тривалість видиху — 3,8 с. Видих відбувається на тлі звуженої голосової щілини і супроводжується криком. Видихає новона­роджений 24 мл повітря. Різниця об'єму повітря під час вдиху і під час ви­диху формує функціональну залишкову ємкість легень. Після першого вдиху в легенях дитини залишається від 4 до 50 мл повітря. Протягом пер­ших 10—20 хв функціональна залишкова ємкість (ФЗЄ) легень досягає 75 мл. Аерація легень закінчується на 4-й день після народження (ФЗЄ до­сягає 100 мл). Після першого вдиху змінюється газовий вміст і рН артеріаль­ної крові (табл. 12). Ці показники стабілізуються на 1-му тижні життя.

 

ТАБЛИЦЯ 12 Зміни показників газового вмісту і рН в артеріальній крові в період новонародженості

 

Вік РО2, мм рт.ст. РС02, мм рт.ст. РН
Перед першим вдихом 20-50 28-45 7,24-7,34
1-ша година 7,22
1-ша доба 68-88 7,3
7-ма доба 67—90 7,42
Дорослі 7,4

Зовнішнє дихання новонародженого



 

Спокійне дихання у новонародженого є діафрагмовим. Робота міжребро-вих м'язів менш ефективна, тому що ребра стоять під меншим нахилом до хребта, ніж у дорослих.

Малі розміри тіла новонародженого визначають особливості зовніш­нього дихання. Мала ФЗЄ легень (100 мл) потребує високої частоти дихан­ня і невеликого дихального об'єму.

Частота дихання у новонародженого 40—60 за 1 хв, дихальний об'єм у середньому 17 мл (від 10 до 25 мл). Зі збільшенням маси тіла ХОД зни­жується (табл. 13).

Верхні дихальні шляхи у новонародженого вузькі, їх опір приблизно у 8 разів більший, ніж у дорослих.

Поєднання значного розтягнення стінок грудної порожнини з незнач­ним розтягненням самих легень стає причиною надходження в легені не­великої кількості повітря, тому в пле­вральній порожнині новонароджено­го значно менший негативний тиск (0,2—0,9 см вод. ст.), ніж у дорослих (близько 2 см вод. ст.).

Життєва ємкість легень (ЖЄЛ) у новонародженого визначається за об'ємом повітря (120—150 мл), який видихається під час крику (табл. 14). ЖЄЛ збільшується з віком людини.

 

ТАБЛИЦЯ 13, Відносний хвилин­ний об'єм дихання (ХОД) за­лежно від віку

 

Вік Маса тіла, кг ХОД, мл
Новонароджені 3,5
1 рік
5 років
8 років
12 років
16 років
Дорослі

Транспорт газів кров'ю у новона­родженого характеризується меншою насиченістю гемоглобіну киснем, але більшою кисневою ємкістю крові (210—260 мл кисню в 1 л крові) через високий вміст гемоглобіну в крові більшою потребою кисню на одиницю маси, зниженням рН крові. Після наро­дження дитини посилюється мета­болічний ацидоз із поступовою ком­пенсацією стану новонародженого. Кожен віковий період характери­зується своїми показниками дихання (мал. 39, 40).

 

ТАБЛИЦЯ 14. Життєва ємкість легень залежно

Вік ЖЄЛ, мл
Новонароджені
1 рік
4 роки
6 років
8 років
10 років
12 років
14 років
16 років
Дорослі

У дітей альвеолярне повітря мен­ше відрізняється від атмосферного, ніж у дорослих. Парціальний тиск кис­ню в альвеолярному повітрі (РАО2) у них вищий, а парціальний тиск вугле­кислого газу (РАСО2) нижчий. З віком РАО2 знижується, а РАСО2 підви­щується (мал. 41). Тиск О2 в артеріальній крові у дітей (108 мм рт. ст.) ви-щий^ніж у дорослих (100 мм рт. ст.). Тиск СО2 у дітей нижчий, ніж у до­рослих.

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Мал. 39. Зміни показників дихання залежно від віку:

 
 

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Мал. 40. Зміна ЖЄЛ залежно від віку

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Геронтологічні зміни з боку органів дихання

 

У віці понад 60 років відзначаються дегенеративно-деструктивні зміни кістково-м'язового скелета грудної клітки: остеохондроз грудного відділу хребта, зменшення рухомості реброво-хрящових суглобів, кальциноз ребрових хрящів, воскоподібне і вакуолеподібне переродження волокон м'язів.

 

 

 

Розвивається грудний кіфоз. Дефор­мується грудна клітка, вона стає бочко­подібною, з однаковими розмірами з боків і в передньо-задньому напрямку, зменшується її рухомість. Усе це погір­шує вентиляцію легень. Відбуваються також зміни в повітроносних шляхах. Стінки бронхів інфільтруються лімфоїд-ними і плазматичними елементами. У просвітах міститься слиз, злущений епітелій, які призводять до звуження бронхів. У стінці бронхів атрофується м'язовий шар, волокнисті елементи. Ут­ворюються здуття - - випинання бронхів і нерівномірне звуження їх просвіту. Відбувається атрофія бронхового епітелію, залоз, послаблюється перистальтика бронхів, знижується кашльовий рефлекс, порушується дре­нажна функція. Навіть у нормі вміст бронхів виділяється недостатньо.

Вікові зміни відбуваються і в легеневій тканині: дегенерація колагено­вих волокон, утворення поперечних зв'язок між колагеновими волокнами, які зменшують їх здатність розтягуватися. У легеневих артеріях відбу­вається фіброз, збільшується кількість колагенових і зменшується кіль­кість еластичних волокон.

 

ТАБЛИЦЯ 15. Максимальна вен­тиляція легень залежно від віку

 

Вік, роки Максимальна венти­ляція легень, л/хв
20-29 122±6,2
30—39 97,9±7,3
40—49 85,3±5,4
50-59 80,7±5,4
60—69 76,7±4,3
70—79 73,1±5,6
80-89 50,0±2,9
Понад 90 39,0+2,7

 

З віком резерви дихання різко зменшуються, про що свідчить знижен­ня максимальної вентиляції легень (табл. 15, мал. 42).

З віком змінюються і капіляри, в яких з'являється жироподібна зер­нистість, вони стають ламкими, порушується проникність, зменшується кількість капілярів, які функціонують. Поряд зі зменшенням серцевого ви­киду ці зміни призводять до зменшення кровонаповнення легень. Змен­шується дихальний об'єм (ДО) та життєва ємкість легень (ЖЄЛ). Але з віком збільшується залишковий об'єм, що пов'язано з втратою еластич­ності. Це призводить до порушення газообміну.

З віком максимальна вентиляція легень зменшується, тому легко ви­никає задишка. В умовах спокою газообмін підтримується та компен­сується збільшенням частоти дихання. Але пристосувальні механізми з віком знижуються. Відбувається порушення розподілу вдихуваного повітря через неоднаковий опір у бронхових шляхах, різний ступінь втра­ти еластичності елементів, наявність ателектазів. З віком насичення ар теріальної крові киснем знижується, унаслідок чого розвивається ар­теріальна гіпоксемія.

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Maл. 42. Максимальна вентиляція легень залежно від віку

 

Отже, відбуваються виражені морфологічні зміни, які проявляються такими показниками:

1)нерівномірністю вентиляції легень;

2)дискоординацією вентиляції та кровотоку в легенях;

3)збільшенням анатомічного шунтування;

4)зменшенням альвеоло-капілярної дифузії кисню.

 

Тому в людей віком 40—70 років часто зустрічаються такі захворю­вання, як гострий і хронічний бронхіт, пневмонія, рак легень.


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 21; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.026 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты