Законодавча база у сфері захисту комерційної інформації.

В сучасних умовах розвитку економіки в Україні, як і в інших країнах світу, в процесі підприємницької діяльності при створенні нових технологій та в результаті інтелектуальної праці виникають насичені найрізноманітнішими відомостями інформаційні об’єкти, що мають комерційну цінність. Залежно від того, наскільки певна галузь залучається до комерційної діяльності, все більшого значення набуває необхідність захисту комерційної таємниці певного суб’єкту господарювання. Першим кроком в цьому процесі є надійна правова основа.

Проблемними питаннями нормативно-правового регулювання захисту комерційної таємниці є:

– неоднозначне трактування поняття “комерційна таємниця” у різних законодавчих актах України;

– неможливість офіційної реєстрації комерційної таємниці;

– відсутність в нормативно-правових актах України визначення універсальних об’єктів, які належать до комерційної таємниці;

– відсутність законодавчого акту, який в повній мірі регулював би питання використання, можливість зарахування на баланс підприємства як нематеріального активу комерційної таємниці, її збереження та передачу;

– недосконалість нормативної бази щодо порядку використання комерційної таємниці.

Розглянемо питання недосконалості нормативної бази щодо порядку використання комерційної таємниці. Використання передбачає певні правила, які забезпечать захист комерційної таємниці.

У результаті проведеного дослідження з’ясовано, що діюче законодавство України про промислову власність не передбачає правової охорони нерозкритої інформації, до якої відноситься комерційна таємниця. Універсальних загальних об’єктів, які належать до комерційної таємниці, не визначено в жодному нормативно-правовому акті України, а, відтак, не можна говорити і про її достатній правовий захист. Здійснення правової охорони нерозкритої інформації поки що можливе за нормами Закону України “Про інформацію” та деяких інших нормативно-правових актів.

Специфічність інституту комерційної таємниці полягає у тому, що вона не піддається офіційній реєстрації. Опис, який містить її сутність, має конфіденційний характер і надається в користування іншим особам із серйозним застереженням, що зумовлює потребу в захисті нерозкритої інформації.

Правовий захист комерційної таємниці може бути забезпечений за умови, якщо її власник вживатиме відповідних заходів для збереження конфіденційності зазначеної інформації. Це є необхідною передумовою правового захисту комерційної таємниці, адже при розкритті сутності таємниці втрачається будь-яке значення її захисту. Комерційна таємниця за своїм характером може бути найрізноманітнішою, відповідно, й заходи та документи, що закріплюють статус комерційної таємниця певного суб’єкта, також можуть бути найрізноманітнішими (наприклад, у складних технологіях потрібен письмовий опис нерозкритої інформації, яку можна зберегти у таємниці шляхом не допуску інших осіб до цього опису; у простих технологіях можна зберігати інформацію шляхом її нерозголошення, мовчання).

Нині склад та обсяг інформації, що становить комерційну таємницю та порядок її захисту, визначається керівництвом підприємства, тобто ця інформація належить підприємству з повним правом власності. Порядок та ступінь відповідальності за порушення права володіння та розпорядження комерційною таємницею встановлюється Кримінальним Кодексом України.

Отже, на підприємстві доцільно розробити спеціальний договір про збереження комерційної таємниці. Підписання документів про нерозголошення комерційної таємниці забороняє співробітникам використовувати отриману інформацію у своїй діяльності без згоди керівництва.

Створення в Україні сучасної системи правового захисту інституту комерційної таємниці неможливе без гармонізації національного законодавства з нормами міжнародного права у цій сфері, а також без урахування практики й досвіду діяльності міжнародних організацій. Таким чином, для усунення суперечностей у правовому регулюванні охорони та захисту комерційної таємниці різними нормами та галузями права слід розробити та затвердити міжгалузевий нормативний документ на рівні Закону України “Про охорону та захист прав на об’єкти, що становлять комерційну таємницю”, необхідність прийняття якого визначена новими Цивільним та Господарським кодексами