Дружба кроїть каравай і колачі.

Ой ти дружбо молоденький,

Ти дружбо біленький,

Тай чому ти такне шумиш

Як гай зелененький.

Наша молоденька, як калинонька:

Ой ти садочку виноградний,

Як красно процвітаєш,

Ой ти Марійко, ти молоденька,

Красне весілля маєш.

Чи ти ходила, чи ти ходила,

Чи ти кіньми їздила,

Тай що ти собі таких гостоньків

На сей день запросила.

Ой я ходила, ой я просила,

Тай з низеньким уклоном,

Би не гордили, би не гордили,

Мого батька домом.

Бо мій батько, моя матінка,

Дуже добре сі має,

Білі колачі, зелене вино,

Аж сі стіл вигинає.

Багаті були сестри,

Багато муки знесли,

Файний каравай спекли,

Би було що країти,

Чим свашок ділити.

ХХХ

Їжте свашки капустницю,

Капустниця добра,

В нас кухарка з Черемхова –

Зварити її годна.

В нас кухарка з Черемхова –

З великого міста,

А нашій кухарочці –

Запаска з авіста.

Хто капусту підливає,

Той капусту має,

Тай тому сі капустниці

В головки звиває.

Хто капусту підливає

З нової коновки –

Тай тому сі капустиця

Звиває в головки.

Впали голубці з неба

Підливати їх треба,

Як будемо підливати –

Вони будуть підлітати.

Наша молоденька, як калинонька:

Там то на дворі плютка,

Ото нам добре тутка,

Якби нас дозирали,

Ми б тут ночували.

Приїхали смо тепер, -

Поїдемо у четвер.

За сватову турботу –

Поїдем у суботу,

Маю в Бога надію,

Що поїдем в неділю.

Ой що тото за весілля,

Що то лишень два дни.

Ой коби то дві неділі –

Тоби було ладне.

Вийди, вийди Марієчко,

Стань собі на ганок

Тай подякуй парубочкам,

Що ті брали в танець.

Дякую Вам парубочки,

Багаті тай бідні,

Що Ви мене так любили,

Як братчики рідні.

Не має нам Марієчко

За що дякувати,

Бо ти була файна дівка –

Вміла танцювати.

Вийди, вийди Марієчко,

Стань собі на присбу,

Тай подякуй дівчаточкам

Тай за товариство.

ХХХ

Наша молоденька, як калинонька:

Тай нема того в Львові,

Що в сім домі на столі:

Пшеничний хліб, солодкий мед,

Тай зелене вино –

Весіллля звеселило.

Ой се нам були столи,

О се нам були тесові.

Встаньмо браття піднесімося,

Здіймем шапочки – поклонімося:

Наперед Богу, господареви,

Господиноньці, всім челядонці,

І тим пишним кухарочкам –

За хліба поставлені,

За пива доношені,

Тай за добру волю

Нашому молодому.

Ой то нам були колачі,

Ой то нам були пшеничні.

Встаньмо браття піднесімося,

Здіймем шапочки – поклонімося:

Наперед Богу, господареви,

Господиноньці, всім челядонці,

І тим пишним кухарочкам –

За хліба поставлені,

За пива доношені,

Тай за добру волю

Нашому молодому.

Ой то нам були печені,

Ой то нам були перчені.

Встаньмо браття піднесімося,

Здіймем шапочки – поклонімося:

Наперед Богу, господареви,

Господиноньці, всім челядонці,

І тим пишним кухарочкам –

За хліба поставлені,

За пива доношені,

Тай за добру волю

Нашому молодому.

(За кожним приспівом гості піднімаються і плещуть в долоні).

Свахи співають:

Старосто старенький (2 рази),

Голубе сивенький,

Забирай столи з хати,

І дозволь нам заграти –

Бо ми хочем гуляти.

Де молодь сиділа (2 рази) –

Там стіна пригоріла,

Від личка рум’яного,

Від вінка золотого.

Вийшовши з-за столу музики грають, гості веселяться, танцюють, співають пісні і свахи латкають (коли в молодої нема мами чи тата):

Ой веселе вісілєчко,

Тай веселі лави,

Лиш сумненька молоденька –

Бо немає тата.

Ой веселе вісілєчко – цілий день,

Лиш сумненька молоденька увесь день.

Ой сумненька молоденька, сумненька,

Лишилася від матінки маленька.

Марієчко молоденька – в тебе весілєчко –

Напросила собі гостей – ціле подвір’єчко.

Напросила собі гостей від хати до брами,

Чис ходила Марієчко на цвинтар до мами.

Ой ходила я, ходила, просила знизенька,

Ой не прийде моя мамка – бо сира земленька.

Іди донько до домочку – збирайся до шлюбу,

Бо я твого вісілєчка видіти не буду.

Іди донько до домочку, вклонися знизенька,

Тай най тебе благословит родина близенька.

Кому ти сі молоденька кланяєш,

Що ти свої матінки не маєш?

Кланяюся родиночко хоч тобі,

Бо вже моя матіночка у гробі.

Устань, устань матіночко із суду,

Відправ свою дитиночку до шлюбу.

Ой рада би я моя донечко,

Ой рада би я встати –

Лиш в мене двері з сирої землі,

Не можу їх утворити.

В мене віконці з мороговенькі (від моріг)

Не можу сі подивитись.

ХХХ

Коли вже гості натанцювалися, наспівалися, повеселилися – десь опівночі молода з дружками сідає за стіл чествувати (повниця). Дружки наливають горілки в чарки, на закуску калач з медом, або печево.

Родичі, близька родина та всі інші підходять кладуть на плечі молодої хустку, на стіл фанту, на таріль гроші (хто що має).

Випиває хто хоче чарку, цілується з молодою. Старших людей молода цілує в руку, а вони її в голову. Дружки подають калач з медом (тепер кусок торта чи печиво). І так проходять всі гості молодої.

Свахи співають:

Косар косит, косар косит,

За ним трава в’яне –

Подивися Марієчко: що тато, мама, тета, вуйко, стрижко, нанашка, нанашко (хрещені батьки) кине.

ХХХ

Після чествування молода платить своїй мамці за ціцю.

Свахи латкають:

Наша молоденька, як калинонька:

Повиласі фасолечка по тичці (2 рази) –

Плати, плати Марієчко за ціцю (2 рази)…

Плати , плати Марієчко не лічи,

Плекала ті твоя мамка вдень і вночи,

Тай не одна лямпа нафти згоріла,

Над тобою твоя мамка сиділа.

Тоді збираються дружби плясати дружок. Дружки сідають за стіл, беруть в руку перев’язаний новенькою хусткою калач (з великою діркою), щоб крізь неї видно дружбу. Напередодні дружка обв’язує біленьку хусточку кружевом із рожевих, або червоних ниток.

Музики грають, а дружби в такт пляшуть дружок, наближаючись до столу, а дружки калачем махають (3 рази).

Дружби кидають гроші дружкам. За третім разом дружки прив’язують калач дружбі до боку. Дружби передоймають дружок через стіл і беруть їх в танець.

ХХХ

Ой до пляшу дружбоньки, до пляшу,

Тай підемо до домочку завчасу.

ХХХ

Потанцювавши дружки знімають вінки, а дружби косиці. Потім на світанку збирається молода іти до свекрухи, до молодого.

Свахи латкають:

Гой я, матінко, гой я,

Тепер я вже не твоя,

Тепер я того пана –

Кому я присягала.

Ой якби я була знала,

Що не буду в мами –

Була би я не садила

Ружу під вікнами.

А я ружу посадила,

Ружа сі розцвила,

Я то своїй матіноньці

Жалю наробила.

Посіяла дві діниці, ярої пшениці,

Вже би нам сі розходити рідненькі сестриці,

Вже би нам сі розходити, тай в купці не бути,

Сестро наша ріднесенька, як тебе забути.

Годувалам дрібні діти,

Як пташка в стрісі,

Тепер люди розбирають,

Як малини в лісі.

Чого гнешся, чо хилишся,

Зелена ліщино,

Чого плачеш, чо сумуєш,

Молода дівчино.

Чи жаль тобі за стоячками,

Чи за уплітками,

Чи садочка-городочка,

Чи рідної мами.

Жаль ми дуже покидати

Тата рідненького, –

Ніколи ми не сказав

Слова згірненького.

Не плач, не плач моя мамко, за мною,

Не заберу ввесь маєток з собою.

Залишу ти свої сліди надворі,

І дрібненькі слізоньки на столі.

Не плач, не плач моя мамко за мною,

Не беру я ввесь маєток з собою,

Лишень одну коровочку оселі,

Тай біленьку периночку з постелі.

Тай біленьку периночку з постелі,

Тай біленькі подушечки з-під стелі.

Ой в нашої молодої,

Зацвіли трепети,

Лагодь мені моя мамко

І скриню верети.

Лагодь мені моя мамко,

Самі писаненькі,

Бо я вже сі вибираю

До чужої неньки.

Ти думала моя мамко,

Що ні сі не збудеш,

Прийде така годиночка,

Що плакати будеш.

Прийде така годиночка,

Прийде така днина,

Щ о заплачеш, заридаєш,

Як мала дитина.

Що заплачеш, заридаєш,

Тай будеш плакати,

Та як підеш на полонку,

Сама шмаття прати.

А я піду до корчмоньки,

Нап’юся горівки,

Тай виперу, потачию

Не треба ми дівки.

ХХХ

Свахи молодого, що йшли з ним до церкви від шлюбу пішли до молодої. (Пішли на пропій). Тепер ці свахи молодого повертаються з молодою до молодого. Під хатою молодого свахи співають:

Наша молоденька, як калинонька:

Втвори матінко ліску,

Ведем тобі невістку,

Штрипіхату, пелехату,

Не влізе ти ся в хату.

Мати молодого виходить назустріч. Вона держить один кінець хустки, а другий дає молодій невістці. Тричі заводить за стіл і залишає її сидіти під образами. Над молодою кепкують гості. Потім гостять найкращими стравами.

Свахи латкають:

Ой красна, красна як сосна,

Щем не була у сім домі, як зросла,

Щем не була у цім домі з дитини,

Тепер буду у цім домі газдинев.

Мене мама віддавала,

Тай наказувала –

Аби с донько у гостину,

В сім рік приїхала.

А я мамки не слухала,

У рік приїхала,

Мене мамка не пізнала –

Людей ся питала.

Ой сусіди, сусідоньки,

Се не моя донька,

На ній хустка шалянова,

Тоненька сорочка.

А я хусточку свою маю,

Хустку м си купила,

Сорочечку позичила,

Бо м щей не робила.

Мене мамка відправляла,

Тай наказувала:

Аби с донько співаночки

Не позабувала.

Як прийшла я до свекрухи,

Стала на порозі,

Погубила співаночки

Свої на дорозі.

Як ми буде мамко гаразд,

Я їх позбираю,

А як мені біда буде –

Я їх занехаю.

Ой прийшла я до свекрухи,

Ще не встигла сісти,

А свекруха мені каже –

Неси в поле їсти.

А я її запитала,

А де ж теє поле,

А вона мені відповіла:

Най ті колька вколе.

А я була молоденька,

Вміла відповісти:

Та най тоту колька вколе,

Що варила їсти.

А я була молоденька,

Вміла відповісти,

Та най того колька вколе

Кому несу їсти.

Тай не того молодого,

Що коники водить,

Але того старенького,

Що за плугом ходить.

ХХХ

Через деякий час за донечкою (до свекрухи) приходить мама молодої із своїми свахами. Молода виходить назустріч і заводить свою матір у хату за стіл.

ХХХ

Свахи співають:

А де ти ся Марієчко забрала,

За тобою твоя мамка шукала.

Ой ходила твоя мамка по селу,

Спрошувала родиночку до себе.

Ходи, ходи родиночко зі мною,

Може знайдемо Марієчку де мою.

Знайшли, знайшли Марієчку в чужині,

Тоді стало веселенько родині.

Вітер віє, вітер віє,

Тай порошком сіє,

Іде мамка до донечки,

Що донечка діє.

А донечка у віконце

Мами визирає,

Тай на своїм білім тілі,

Синці обзирає.

Сідай нене, коло мене,

Далеко від мене –

Моє тіло поранене –

Не порази мене.

А що тобі моя донько,

Тіло поранило?

Ішлам по мед до пасіки –

Пчілка ні вкусила.

А що то то моя донько.

За такії рани

Чому тебе не кусали,

Як ти була в мами?

А що то то моя донько,

За такая пчілка,

Чому тебе не кусала,

Як ти була дівка?

Відай тебе моя донько,

Пчілка не вкусила,

Відай тебе моя донько –

Лиха доля била.

Лиху долю ні продати,

Ані проміняти,

Мусиш донько з лихов долев,

Свій вік коротати…

ХХХ

Ой заплачеш Марієчко,

В перший понеділок,

Як ти здоймуть із голівки

Зелений барвінок.

Ой заплачеш Марієчко

У другий вівторок,

Як ти прийде у голову

Загадочок сорок.

Ой заплачеш Марієчко,

У трету середу,

Як ті вдарить лиха доля

В личенько спереду.

Ой заплачеш Марієчко

У четвер четвертий,

Як ти буде лиха доля

Душу боком перти.

Ой заплачеш Марієчко

У п’яту п’ятницю,

Як не зможеш відігнати

Із корчми п’яницю.

Ой заплачеш Марієчку

У шосту суботу,

Як він тебе запитає

За твою роботу.

Тай заплачеш Марієчко,

У сему неділю:

Мамко моя ріднесенькая,

Де я си подію.

ХХХ

Мала м руточки, аж три грядочки –

Тай вода ми забрала,

Мала м донечку як зірниченьку –

До свекрухи її дала.

А свекор ходить, тай по подвр’ю,

Тай усе собі піє:

Спить невістка, спить, чогось не встає –

Бо робити не вміє.

Ходить свекруха по новій хаті,

Тай все собі воркоче,

Спить невістка, спить, чогось не встає –

Бо робити не хоче.

Ходить миленький у нових сінях,

Тай в сопілоньку грає,

Ой спи миленькая, чорнобривенька –

Бо то ще й не свитає.

ХХХ

Другого дня весілля (повесільне)

У молодого зав’язують молоду. Вносить мама молодого подушку. Посеред хати ставлять лавку чи крісло, на яке сідає молодий і бере на коліна подушку. Дружба знаходить молоду, яка заховалася, приводить її до молодого. Молода сідає на подушку.

Мама і сестри молодого знімають вінок, який тут же жінки кладуть на голови дружкам, дівчатам – щоб і ті повиходили заміж. Молодий завязує на голову молодій хустку, яку купив з мамою напередодні. Молода знімає її двічі, не дається. Лише за третім разом молодий таки зав’язує хустку. Сестри молодого допомагають вірніше зав’язати, а поверх хустки кладуть золочений вінок.

Свахи співають:

Наша молоденька, як калинонька:

З нами Марійко, з нами (2 рази)

Приставай з жінками,

Віночок на клиночок,

Приставай до жіночок.

Купи ми брати пива (2 рази),

Шо м ти жінку завила.

Купи ми брати меду –

Покажу ти спереду.

Ой у хаті тонкі стіни,

А груба загата.

Шануй брати братовеньку –

Ти братова брата.

ХХХ

Як молоду зав’язали і посідали за столи, то молода з молодим приходить до своїх батьків.

Свахи молодої латкають:

Ой, я вчора на весіллю,

Нині на весіллю,

А я свою кубелечку

Спряду по Знесінню (свято Вознесіння Господнє).

По Знесінню буду прясти

В Петрівку робити,

В Пилипівку – день великий –

Тай буду білити.

Наша молоденька, як калинонька:

Повимітай матіночко полиці,

Де стояли Марійчині косиці,

Позмітай клиночки,

Де стояли Марійчині золоті віночки.

Уже будеш матіночко,

Спокійненько спати,

Вже не буде сопілочка

На подвір’ї грати.

Вже не буде сопілочка

На подвір’ї грати,

Вже не буде Марієчку

З хати викликати.

Ой летіла зазулечка,

Сіла си на сливку,

Подякуймо Пану Богу,

За нинішню днинку.

Ой летіла зазулечка,

Й сіла на смерічку,

Модякуймо Пану Богу,

За нинішню нічку.

Ой летіла зазулечка,

Сіла на стодолу,

Подякуймо Пану Богу,

Тай ходім додому.

Подякуймо Пану Богу,

Й ми всі знаєм кому –

Такі сему господарю,

Що ми в його дому.

Такі сему господарю,

Тай сісі газдини,

Що вони такі добрі були,

Що нас запросили.

Ой летіла зазулечка,

Тай сіла кувати,

Бери ґаздо бука в руки –

Гони гостей з хати.

Ой кувала зазулечка,

У городі в зіллю –

Вибачайте люди добрі –

В нас вже по весіллю.

Ой кувала зазулечка,

Тай буде кувати –

Шукайте си свашки любі

Вже другої хати.

[1] Під час набору було здійснено деяке редагування переважно технічного характеру. Сам запис в оригіналі оформлено у вигляді пронумерованого списку. Очевидно, що він готувався за певним взірцем, на зразок заповнення анкети. В анкеті – запитання,а в записі – відповідь. Таку нумерацію збережено. Запис зроблено орієнтовно у 1992 – 1993 рр. Електронна версія створена 15 квітня 2015 р.