Класифікація освітлення 2 страница

Аерозольне зараження продовольства - це проникнення ра­діоактивного пилу у виробничі, складські приміщення та транс­порт з наступним осіданням пилу на продуктах. Зараження відбу­вається з поверхні, але РР проникає у продукти на достатньо ве­лику глибину: в м'ясо — на 1см, зерно, крупи - на 5 см, молоко, кефір, вершки, сметану - на всю глибину; в борошно, сіль. цукор - на 0,5 см; в рибу, овочі.фрукти - на 0,3 см. Крізь скло зараження практично не відбувається, але поліетиленові мішки, кульки не запобігають зараженню.

Контактне зараження можливе у випадку перевезення про­довольства на забрудненому транспорті, під час переробки на бруд­ному технологічному обладнанні та при пакуванні у забруднену тару.

Біологічний шлях зараженнявідбувається під час випадання РР: повітря, ґрунт, рослинність, вода стають забрудненими. РР включаються в процеси біологічної циркуляції й обміну речовин та проникають всередину організму тварин, птахів, риб та рослин (крізь кореневу систему та листя). Активними накопичувачами радіації є капуста, цибуля, цукровий буряк, помідори, ячмінь. Менше — кукурудза, жито, овес, соняшник. Із грибів найбільше накопичують радіацію моховик, маслюк; із тваринного світу -їжак; із птахів - качка; із риб - в'юн, лин, сом. У картоплі РР розташовуються ближче до шкірки. Під час варіння картоплі у

Я. І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

воду переходять 10% цезію, буряка - 60% . Якщо олію проки­п'ятити, то зникне 37% йоду, але стронцій та цезій залишаться.

Ступінь зараження продуктів (грунту, об'єктів) прийнято оц­інювати питомою активністю, тобто відношенням активності на­явних РР до одиниці маси (площі, об'єму).

Ступінь зараження продуктів вимірюється у Ки/кг чи Ки/л. ступінь зараження грунту — Ки/км² (10 мкР/год.)

В природніх умовах у багатьох продуктах харчування є PP. На­приклад, в 1 кг свіжої картоплі є близько 2,9+ 10-9 Ки/кг радіоак­тивного калію, природна радіоактивність води становить близько 5+10-11 Ки/л. У 1991 році встановлені тимчасові граничні рівні вмісту радіонуклідів цезію та стронцію у продуктах та питній воді (ВДУ-91), табл.5.

Таблиця 5 Граничні рівні вмісту радіонуклідів

Великі експериментальні дані щодо забруднення радіонуклі­дами продуктів харчування були одержані українськими спеціалі­стами після чорнобильської катастрофи 1986 року. У перші 30-40 діб після аварії критичним продуктом було молоко, яке було зара­жене радіоактивним цезієм та йодом. Тільки наприкінці 1986 року рівень забруднення молока знизився. У середньому по Україні у 1986 році рівень забруднення молочних продуктів був вишим за доаварійний 1985 рік у 1440 разів. У 1990 році активність цезію у

2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті

молоці перевищувала доаварійний рівень у 33 рази. Підвищення рівня активності РВ у м'ясі встановлене на 14—15 діб пізніше. До кінця 1986 р. вона перевищувало рівень 1985 р. більш як у 1000 разів. У 1990 р. перевищення становило 21,9 раза.

Практично на території України були заражені на довгий строк усі продукти. У 1990 році активність РР перевищувала доаварійний (1985 р.) рівень у хлібопродуктах - у 6 разів, у рибі - в 1,4 рази, у картоплі — в 11 разів, в овочах - у 12 разів.

2.2.4. Норми радіаційної безпеки

Перші безмежні межі опромінення людей були визначені на початку XX ст. Оскільки у той час променеві ураження стосува­лися головним чином шкіри, то було запропоновано прийняти як безпечну десяту частину дози, яка викликає еритему (почервоні­ння) шкіри через 10 діб.

У 1934 р. міжнародна комісія радіаційної охорони встанови­ла толерантну дозу — 0,2 Р/добу. Із надходженням нових даних про віддалені наслідки впливу IB на людину термін "толерантна доза" був замінений висловом "гранично допустима" доза, а її величина встановлена 0,05 Р/добу, або 18 Р/рік. У 1958 p. MKP3 прийняла гіпотезу безмежної лінійної залежності — доза-ефект, згідно з якою будь-які найнезначніші опромінення можуть вик­ликати небажані генетичні наслідки, причому ймовірність та­ких наслідків прямо пропорційна дозі. Для фахівців, котрі ма­ють справу з IB, доза становить 5 бер/рік. В данний час розроб­ляються рекомендації з прийняття гранично допустимої дози в 1 бер /рік.

Нині діють "Норми радіаційної безпеки (НРБ-76/87), прий­няті у ] 987 р. При встановленні норм був взятий за основу такий принцип - забезпечити захист від IB окремих осіб, їх нащадків та людство в цілому, а також розробити відповідні умови для необ­хідної практичної діяльності, під час якої люди можуть потрапи­ти під вплив IB.

У НРБ проведено чітке розмежування між лозовими границя­ми для різних категорій опромінюваних осіб.

Категорія А — персонал, який працює безпосередньо з IB.

Категорія Б - обмежена частина населення (особи, які безпо­середньо не працюють з IB, але за умовами проживання чи розта­шування робочих місць можуть підлягати опроміненню).

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Категорія В - населення.

Встановлені три категорії органів тіла людини, опромінення яких викликає різні наслідки:

I — усе тіло, червоний кістковий мозок;

II - м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, внутрішні орга­
ни;

III - кісткова тканина, поверхня шкіри, кістки, передпліччя,
кісточка, стопи.

Норми радіаційної безпеки наведено в табл. 6 у берах на рік.

Таблиця 6 Норми радіаційної безпеки

Закон України 1991 р. "Про правовий режим території, яка зазн&іа радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської ката­строфи" визначає рівні забруднення місцевості та вид екологічної зони. Згідно з цим Законом забрудненою вважається територія, проживання на якій може призвести до опромінення населення понад 0,1 бер за рік, що перевищує природний доаварійний фон.

Наводено розподіл забрудненої території на зони:

- зона відчуження - 30 кілометрова зона, з якої була проведе­на евакуація населення у 1986 р. (40-80 Ки/км²);

- зона безумовного (обов'язкового) відселення - це терито­рія, яка підлягала інтенсивному забрудненню довгоживучими ізо­топами цезію від 15,0 Ки/км²; стронцію - від 3,0 Ки/км²; плуто­нію—від 0,1 Ки/км², а також територія,де людина може отрима­ти додаткову дозу опромінення понад 0,5 бер за рік;

- зона гарантованого добровільного відселення - це терито­рія з щільністю забруднення грунту ізотопами: цезію від 5,0 до 15,0 Ки/км²; стронцію - від 0,15 до 3 Ки/км²; плутонію - від 0,01 до 0,1 Ки/км², а також територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення вище 0,1 бер /рік;

2. Безпеко життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті

- зона посиленого радіоекологічного контролю — це терито­рія із щільністю зараження грунту ізотопами: цезію — від 1,0 до 5,0 Ки/км²; стронцію - від 0,02 до 5,5 Ки/км²; плутонію -від 0,005 до 0,01 Ки/км², а також територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення 0,1 бер/рік.

Таким чином, іонізуючі випромінювання за своєю природою шкідливі для життя. Будь-яке опромінення збільшує ризик захво­рювань. Крім того, у людей відсутні органи, які сприймають IB, що робить їх особливо небезпечними.

2.3. Електромагнітні поля та випромінювання

2.3.1. Вплив електромагнітних полів та випромінювань на живі організми

Відразу ж після початку практичного використання радіо по­чали спостерігатися симптоми шкідливого впливу радіохвиль на людей.

У моряків, які несли службу на кораблях Балтійського флоту, де випробувались перші потужні радіостанції, помічалися небувала втома, пригнічений настрій, головний біль. Першим фахівцем, який звернув серйозну увагу на вивчення цих фактів, був лікар П.І.Іржевський. У 1900 р. П.І.Іржевський на вченій раді Військо­во-медичної академії захистив докторську дисертацію на тему "Вплив електричних хвиль на організм людини". Вона спиралася на результати медичних спостережень над особами, які працюва­ли з радіоустановками, а також експериментів з матросам и-доб­ровольцями. Отримані дані сприяли формуванню уявлення про заходи безпеки при роботі з радіоапаратурою, а також використо­вувалися П.І.Іржевським при розробці методів фізіотерапевтич­ного лікування електромагнітним випромінюванням.

Біосфера впродовж усієї еволюції перебувала під впливом електромагнітних полів (ЕМП), так званого фонового випромі­нювання, викликаного природними причинами. У процесі інду­стріалізації людство додало до цього цілий ряд чинників, поси­ливши фонове випромінювання. В зв'язку з цим ЕМП антропо­генного походження почали значно перевищувати природний фон і дотепер перетворились на небезпечний екологічний чинник.

Класифікація ЕМП наведено на рис. 18.

Рис. 18. Класифікація ЕМПта випромінювань

УсіЕМП та випромінювання поділяють на природні та ант­ропогенні.

ЕМП природного походження. Навколо Землі існує електричне поле напругою у середньому 130 В/м, яке зменшується від се­редніх широт до полюсів та до екватора, а також за експонен­ціальним законом з віддаленням від земної поверхні. Спостеріга­ються річні, добові та інші варіації цього поля, а також випадкові його зміни під впливом грозових розрядів, опадів, завирюх, пло-вих бурь, вітрів.

Наша планета також має магнітне поле з напругою 47,3 А/м -на північному, 39,8 А/м - на південному полюсах, 19,9 А/м — на магнітному екваторі. Це магнітне поле коливається з 80-річним та 11-річним циклами змін, а також з більш короткочасними змінами з різних причин, пов'язаних із сонячною активністю (магнітні бурі).

2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва іі у побуті

Земля постійно перебуває під впливом ЕМП, яке випромі­нює Сонце, у діапазоні в основному 10 мГц— 10гГц. Спектр со­нячного випромінювання досягає і більш короткохвильвої об­ласті, яка містить інфрачервоне (14), видиме, ультрафіолетове (Уф), рентгенівське та гамма-випромінювання.

Інтенсивність випромінювання змінюється періодично, а та­кож швидко та різко збільшується при хромосферних спалахах.

Розглянуті ЕМП впливали на біологічні об'єкти та, зокрема на людину, під час усього її існування. Це дало змогу у процесі еволюції пристосуватися до впливу таких полів та виробити за­хисні механізми, які захищають людину від можливих ушкод­жень за рахунок природних чинників. Але вчені все-таки спосте­рігають кореляцію між змінами сонячної активності (що спричи­нюють зміни електромагнітного випромінювання) і нервовими, психічними, серцево-судинними захворюваннями людей, а та­кож порушенням умовно-рефлекторної діяльності тварин.

Антропогенні випромінювання фактично охоплюють усі діапа­зони. Розглянемо вплив радіохвильового випромінювання, зок­рема випромінювання ВЧ та УВЧ-діапазонів (30 кГц-500 мГц). Можливості прямого опромінення радіохвилями визначаються умовами їх поширення, які залежать від довжини хвилі.

На довгих хвилях (10-1км) ЕМП створюється хвилею, яка огинає земну поверхню та перешкоди, які на ній розташовані (бу­динки, рослинність, нерівності місцевості), і йде між земною по­верхнею та нижньою межею іонізаційного шару атмосфери. Вони майже не поглинаються грунтом. Сигнали потужних радіомов­них станцій в цьому діапазоні фактично у будь-якій час доби вільно поширюються на далекі відстані. Тому станції мають роз­глядатися як джерела ЕМП, які відіграють важливу роль в еколо­гічному відношенні.

Середні хвилі (1000-100 м) також достатньо добре огинають земну поверхню, хоча при цьому відхиляються перешкодами, які мають розмір, більший від довжини хвилі, та значно поглина­ються грунтом. В зв'язку з цим віддаль поширення середніх хвиль становить близько 500 км, а для обслуговування великих тери­торій встановлюється межа ретрансляційних станцій. В цьому діа­пазоні працюють радіостанції на суднах та аеродромна радиослуж­ба. Проте головну екологічну небезпеку створюють потужні ра­діомовні станції.

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

У діапазоні коротких хвиль (100-10 м) радіохвилі дуже силь­но поглинаються Грунтом, але для поширення на велику відстань використовується їх віддзеркалювання від земної поверхні та від іоносфери. В цьому діапазоні працюють радіомовні станції та станції зв'язку.

На ультракоротких хвилях (10-1 м), які дуже поглинаються грунтом та майже не віддзеркалюються іоносферою, поширення сигналів відбувається практично лише в межах прямої видимості. Для збільшення цієї зони використовують високо розміщені ан­тени та ретранслятори, причому ЕМП утворюється внаслідок інтерференції прямого та віддзеркаленого променів. У цьому діа­пазоні працюють зв'язкові, радіомовні та телевізійні станції, роз­ташовані, як правило, у місцях великої концентрації населення.

Систематичні дослідження впливу ЕМП на людей почались приблизно з 50-х р. У діапазонах ВЧ та УВЧ систематично обсте-жуюються перш за все особи, які безпосередньо працюють з рад­іоапаратурою та перебувають біля передавачів, пультів керуван­ня, комутаційних пристроїв, радіо- та телевізійних станцій. Про­те хоча реальний час впливу інтенсивного ЕМП на обслуговуючий персонал не завжди дорівнює тривалості зміни, часто значно мен­ший, але і його буває достатньо, щоб викликати серйозне по­гіршення самопочуття.

Під час медичного обстеження виявляються суб'єктивні розла­ди, які спостерігаються під час роботи: загальна слабкість, підви­щена втома, пітливість, сонливість, а також розлад сну, головний біль та у ділянці серця. З'являється роздратування, втрата уваги, зростає тривалість мовнорухової та зоровомоторної реакцій, підвищується межа нюхової чутливості. Виникає ряд симптомів, які є свідченням порушення роботи окремих органів — шлунка, печінки, селезінки, підшлункової та інших залоз. Пригнічують­ся статеві та харчові рефлекси.

Реєструються об'єктивні показники, наприклад, зміна артері­ального тиску, частота серцевого ритму форма електрокардіогра­ми. Це свідчить про порушення діяльності серцево-судинної сис­теми. Фіксуються зміни показників білкового та вуглеводного обмінів, збільшується вміст азоту в крові та сечі, знижується кон­центрація альбуміну та зростає вміст глобуліну, збільшується кількість лейкоцитів, тромбоцитів, виникають й інші зміни складу крові.

2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті

Досліджується також вплив ЕМП на здоров'я населення по­близу території радіостанції.

Під час одного з таких досліджень, проведених на території України, опитувалося населення, аналізувались медичні докумен­ти лікарень та поліклінік, вивчались деякі показники стану здоро­в'я у дітей різного вікуу школах та дитячих садках. Були обстежені сотні людей. Отримані результати для осіб, що мешкають біля (на відстані менше ніж кілометр) потужної радіостанції, що працює на середніх та коротких хвилях, порівнювалися з контрольними для аналогічної групи населення, в місцях проживання якої немає джерел випромінювання.

Матеріали дослідження показали, що кількість скарг на здоро­в'я в місцевості поблизу радіостанції значно (майже вдвічі) вища, ніж у контрольній групі. Виявлено багато розладів, які ще не є за­хворюванням та не викликали звертання до лікарів. Загальна зах-ворюванність в селищі з радіоцентром, в основному, зумовлена порушенням нервової та серцево-судинної системи, також була вищою, ніж у контрольній групі.

В обстежених дітей відзначено порушення розумової працез­датності внаслідок зниження уваги через розвиток послідовного гальмування та пригнічення нервової системи. Фіксувалися при­скорений пульс та дихання , підвищення артеріального тиску при фізичному навантаженні та сповільнене повернення до норми цих показників при його знятті. Фіксувався також вплив ЕМП на інші процеси, в тому числі імунобіологічні.

Опубліковано чимало матеріалів з вивчення впливу ЕМП діа­пазонів УВЧ та ВЧ на тварин (мавп, кролів, пацюків, мишей). Найу-важніше вивчали порушення діяльності серцево-судинної систе­ми. Дослідження показали, що опромінення ЕМП малої інтенсив­ності впливає на тварин практично так само, як і на людей.

Значні зміни функціонування органів та систем спостеріга­лися не лише під час опромінення, а й щодо їх наслідків протягом тривалого часу.

У перший період опромінення спостерігалися зміни пове-денки тварин: у них з'являлися неспокій, збудження, рухова активність, прагнення втекти із зони випромінювання. Трива­лий вплив ЕМП призводив до зниження збудження, зростання процесів гальмування. Опромінення ЕМП спричинювало пору­шення умовних рефлексів та затримку їх вироблення.

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Вплив ЕМП на тварин у період вагітності призводив до зрос­тання кількості мертвонароджених, викидів, каліцтв. Спостері­галися аналогічні наслідки, які проявлялися у наступних поколі­ннях.

Мікроскопічні дослідження внутрішніх органів тварин вияви­ли дістрофічні зміни тканин головного мозку, печінки, нирок, ле­генів, серцевого м'язу з венозним повнокрів'ям, набряками, зміною забарвлення. Було зафіксовано порушення на клітинно­му рівні. ЕМП повинні розглядатися в основному як хворобот­ворний чинник. На підставі клінічних та експериментальних ма­теріалів виявлені основні симптоми ураження, які виникають при впливі ЕМП. їх можна класифікувати як радіохвильову хворобу. Ступінь патології прямо залежить від напруги ЕМП, тривалості впливу, фізичних особливостей, діапазонів частот, умов зовніш­нього середовища, а також від функціонального стану організму, його стійкості до впливу різних чинників, можливостей адаптації.

Поряд з радіохвильовою хворобою як специфічним резуль­татом дії ЕМП спостерігається, через вплив, загальне зростання захворюваності, а також захворювання на окремі хвороби органів дихання, травлення та ін. Це відмічається також при дуже малій інтенсивності ЕМП, яка незначно перевищує гігієнічні нормати­ви. Ймовірно, причиною є порушення нервово-психічної діяль­ності як головної у керуванні всіма функціями організму. Вна­слідок дії ЕМП можливі як гострі, так і хронічні ураження, пору­шення в системах та органах, функціональні зміни в діяльності нервово-психічної, серцево-судинної, ендокринної, кровотвор­ної та інших систем.

Звичайно, зміни діяльності нервової та серцево-судинної сис­теми зворотні, і хоча вони мають кумулятивний характер (тобто накопичуються з часом), але, як правило, зменшуються та зника­ють при виключенні впливу та покращенні умов праці. Але три­валий та інтенсивний вплив ЕМП призводить до стійких пору­шень і захворювань.

Випромінювання НВЧ-діапазону. Активність впливу ЕМП різних діапазонів частот різна: вона значно зростає з ростом час­тоти та дуже серйозно впливає у НВЧ-діапазоні. У даний діапа­зон входять дециметрові (100—10см), синтиметрові (10—1см) та міліметрові (10—1мм) хвилі. У зарубіжних літературих джерелах усі ці діапазони об'єднуються терміном "мікрохвльові".

2, Безпека життсдіяяьності у повсякденних умовах виробництва й у побуті

Як і УВЧ, НВЧ-випромінювання дуже поглинається ґрунтом та не віддзеркалюється іоносферою. Тому поширення НВЧ відбу­вається в межах прямої видимості. На деяких ділянках діапазону НВЧ спостерігаються поглинання та розсіювання хвиль молеку­лами кисню, випаровуванням води, атмосферними опадами, що обмежує віддаль поширення.

На дециметрових хвилях працюють радіомовні та телевізійні станції, які забезпечують завдяки зниженню рівня перешкод вищу якість передачі інформації, ніж в УВЧ-діапазоні.

Усі ділянки НВЧ-діапазону використовуються для радіо­зв'язку, в тому числі радіорелейного та супутникового. В цьому діапазоні працюють практично всі радіолокатори.

Оскільки випромінювання НВЧ, поглинаючись поганопровід-ним середовищем, викликає їх нагрівання, цей діапазон широко використовується у промислових установках, які базуються на ви­користанні й інших ефектів, пов'язаних з НВЧ-випромінюван-нями. Подібні установки використовуються і в побуті. Вплив НВЧ випромінювання на живі тканини дав підставу для розробки тера­певтичної медичної апаратури. Завдяки особливостям поширен­ня НВЧ, саме цей діапазон використовується для передачі енергії променем на великі відстані.

В НВЧ-діапазоні вузькоскеровані антени використовуються відносно мало. Здебільшого використовується можливість сфо­кусувати випромінювання у вузький промінь антенним при­строєм порівняно невеликих габаритів. У межах променів, обме­жених діаграмою спрямованності антени, інтенсивність ЕМП сут­тєво збільшується, а за межами променів стає дуже малою, що зумовлює достатньо чітке розмежування зон різного ступеня не­безпеки.

Вплив НВЧ на біологічні об'єкти останнім часом привертає Увагу великої кількості дослідників та висвітлюється у численних наукових доповідях та публікаціях. Є відомості про клінічні про­яви дії НВЧ залежно від інтенсивності опромінення. При інтен­сивності близько 20 мкВт/см² спостерігається зменшення частоти пульсу, зниження артеріального тиску, тобто реакція на опромінен­ня. Вона сильніша та може навіть виражатися у збільшенні темпе­ратури тіла осіб, які раніше потрапляли під опромінення. Із зрос­танням інтенсивності проявляються електрокардіологічні зміні, при хронічному впливі - тенденція до гіпотонії, до змін з боку

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

нервової системи. Потім починається прискорення пульсу, ко­ливання об'єму крові.

За інтенсивності 6 мВт/см² помічено зміни у статевих залозах, у складі крові, помутніння кришталика. Далі — зміни у згортанні крові, умовно-рефлекторній діяльності, вплив на гепатоцити, зміни у корі головного мозку. Потім — підвищення артеріального тиску, розриви капілярів та крововиливи у легені та печінку.

За інтенсивності до 100 мВт/см² - стійка гіпотонія, стійкі зміни у серцево-судинній системі, двобічна катаракта. Подальше опромінення помітно впливає на тканини, викликає больові відчуття. Якщо інтенсивність перевищує 1 Вт/см², то це викли­кає дуже швидку втрату зору.

Таким чином, НВЧ-опромінення діє в основному аналогічно хвильовому, але сильніше. Крім того, спостерігаються і деякі особ­ливості. Багато ефектів від дії ЕМП пояснюються перетворенням енергії випромінювання на теплову. Оскільки нагрівання зрос­тає пропорційно частоті, явища, пов'язані із нагріванням, на НВЧ проявляються сильніше.

Зупинимося на двох проявах НВЧ-опромінення, які деякою мірою можуть вважатися специфічними, тобто зумовленими цими, а не іншими чинниками впливу.

Одним із серйозних ефектів, зумовлених НВЧ-опроміненням, є ушкодження органів зору. На нижчих частотах такі ефекти не спо­стерігаються і тому їх треба вважати специфічними для НВЧ-діа-пазону.

Ступінь ушкодження залежить в основному від інтенсивності та тривалості опромінення. Із зростанням частоти, напруги ЕМП, яка викликає ушкодження зору, - зменшується.

Гостре НВЧ-опромінення викликає сльозотечу, подразнен­ня, звуження зіниць. Потім після короткого (1—2 доби), прихо­ваного, періоду спостерігається погіршення зору, яке зростає під час повторного опромінення, що свідчить про комулятивний ха­рактер ушкоджень. Експерементальні дослідження на кроликах та спостереження за людьми вказують на існування механізму відновлення ушкоджених клітин, який вимагає тривалого часу (10—12 діб). Із зростанням часу та інтенсивності впливу ушкод­ження стають незворотними.

При впливі випромінювання на око спостерігається ушкод­ження роговиці. Але серед усіх тканин ока найбільшу чутливість

2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті

у діапазоні 1 — 10 ГГц має кришталик. Сильне ушкодження криш­талика зумовлене тепловим впливом НВЧ (при щільності понад 100 мВт/см²). При меншій інтенсивності помутніння криштали­ка спостерігається лише у задній ділянці, при великій — по усьо­му об'єму кришталика. Утворення катаракти пояснюють не лише тепловою дією, а й впливом ряду інших не зовсім встановлених чинників. Велике значення має концентрація поля в середовищі з окремими діалектричними властивостями та об'ємними резо­нансними ефектами. На початку 60-х pp. у науково-технічній літе­ратурі з'явилися перші відомості про те, що люди, опромінені імпульсами НВЧ-коливань, чули звук. Залежно від тривалості та частоти повторів імпульсів цей звук сприймається як щебетання, цвірінькання чи дзюрчання в якійсь точці (всередині чи ззаду) голови. Це явище викликоло зацікавленість вчених, які розпоча­ли систематичні дослідження на людях та тваринах (морських свинках, пацюках та кішках). Під час опитування люди могли повідомити про ними відчуття, для тварин необхідно було розро­бити спеціальну методику. Вона полягає в тому, що спочатку у тварини виробляється умовний рефлекс на звуковий сигнал пев­ної частоти: тварина мусила виконувати певні дії, після чого от­римувала їжу. Потім звуковий сигнал змінювався НВЧ-випро-мінюванням, яке викликало слуховий ефект на такій самій час­тоті. Було встановлено, що в обох випадках тварина веде себе однаково.

Проводилися також досліди, які свідчать, що НВЧ-імпульси сприймаються слуховою системою. Для цього вживляли мікро-електроди, з яких знімали біопотенціали. З'ясувалось, що слухо­вий ефект притаманний частотам 200-300 МГц при тривалості прямокутних імпульсів, які змінюються в межах 1-100 мкс з ча­стотою повторень 1-100 Гц. Вічуття звуку фіксувалося при дуже малих значеннях щільності потоку, середніх - починаючи з 0,1 мВт/см², імпульсних - МВт/см². Частота відчуття звуку не залежить від частоти НВЧ сигналу.

На підставі розрахунків для моделі мозку, які відповідають експериментальним даним, було запропоновано таке пояснення слухового ефекту, під впливом імпульсів НВЧ-енергії збуджу­ються термопружні хвилі тиску в тканинах мозку, які діють за рахунок кісткової провідності на рецептори внутрішнього вуха -волоскові клітини завитки.

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

У тварин слуховий ефект викликає неспокій, вони намага­ються уникнути опромінення. Питання, наскількі слуховий ефект неприємний чи шкідливий для людини, перебуває на стадії до­слідження, як і питання про можливі неслухові ефекти імпульс­ного НВЧ-випромінення.

Вивчення впливу ЕМП на різні біологічні об'єкти, що насе­ляють біосферу, - тварин, комах, рослин, бактерій - природно, має і самостійний інтерес. Мається на увазі як доля кожного біо­логічного виду, що залежить від стану навколишнього середови­ща, так і взаємозв'язок і взаємодія об'єктів живої природи. Крім того, хоча ці дослідження проведені й у відносно малих масшта­бах, вони допомогли з'ясувати деякі механізми дії ЕМП, а також розширили коло питань, котрі зацікавили вчених і стали предме­том подальшого вивчення.

Наприклад, при дослідженні впливу НВЧ-випромінювання невеликої (нетеплової) інтенсивності на комах спостерігалися те-ратогенні ефекти (природжені аномалії розвитку), які іноді мали мутагенний характер, тобто успадковувалися.

Дослідження проростання та подальшого розвитку кукуруд­зи із попередньо опроміненого міліметровими хвилями у сухому стані насіння виявило періодичне чергування стимулюючої та пригнічуючоїдії. При зміні дози опромінення спостерігався ефект післядії - вплив опромінення, яке виявляється через певний час (близько місяця).

Вплив НВЧ опромінення на насіння люцерни призвів до зміни стану їх оболонки, що погано пропускає воду, і полегшив проро­стання.

Виявлено значний вплив НВЧ-випромінювання на зміну фізико-хімічних властивостей та співвідношення клітинних структур. Особливо це призводить до затримки та припинення процесів розмноження бактерій та вірусів і знижує їх інфекційну активність.

Оптичне випромінювання. Цим терміном позначається випро­мінювання видимого діапазону хвиль (0,4—0,77 мкм), а також ме­жуючих з ним діапазонів - ІЧ з довжиною хвилі 0,77-0,1 мкм та УФ з довжиною хвилі 0,4-0,05 мкм.

Таким чином, з боку довгих хвиль між оптичним діапазоном та НВЧ лежить маловивчений та поки що маловикористовуваний

2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті

діапазон субміліметрових хвиль (0-01 мм), а з боку коротких хвиль - перехід до рентгенівського випромінювання.

Вивчення оптичного діапазону (включаючи 14, видиме та УФ) не класифікується як радіочастотне, але, починаючи з 60-х pp., воно почало широко застосовуватися у радіоелектроніці.

Радіоелектронні прилади, як і будь-які інші, мають ККД мен­ше від 100 %, і частина енергії джерел живлення витрачається на покриття втрат та в кінцевому рахунку переходить у тепло, тобто, в ІЧ-випромінювання.

Джерелами ІЧ-випромінювання служать багато елементів та вузлів радіоапаратури - електровакуумні, напівпровідникові та квантові прилади, індуктивності, резистори, трансформатори, з'єднувальні проводи тощо. Аналогічним чином електровакуумні прилади у скляних балонах дають випромінювання у видимій області спектра. Але такого роду випромінювання порівняно малої інтенсивності не викликає помітного екологічного впливу. Це саме стосується і некогерентного УФ-випромінювання, яке ви­користовується у технологічному процесі фотолітографії при ви­робництві мікросхем.