Метеорологічні показники можливості застосування БЗ

Захищеність людей від БЗ забезпечується проведенням санітарно-гігієнічних і профілактичних заходів, імунізацією населення, загальною і специфічною екстреною профілактикою інфекційних захворювань, а також організацією карантину й обсервації.

За своїм змістом ці заходи не є принципово новими. Однак в умовах воєнного часу їх проведення може стати склад-ною державною проблемою.

Порівняльна оцінка ефективності розглянутих видів зброї масового ураження, проведена в 60-і рр. ХХ ст. іноземними військовими фахівцями, показує, що за багатьма критеріями (площа зони уражаючої дії, вартість, скритність застосування та ін.) БЗ може стати пріоритетним видом ЗМУ і використовуватися для рішення задач стратегічного масштабу: дезорганізації систем державного й військового керування, підриву економічного і морального потенціалу, порушення роботи народного господарства тощо.

На жаль, ці й багато інших явищ сьогодення (атипічна пневмонія, тероризм) свідчать про реальну можливість застосування БЗ й у ХХІ ст.

До звичайних засобів ураження прийнято відносити авіаційні бомби, ракети та інші види боєприпасів, уражаюча дія яких заснована на використанні хімічних сполук, здатних під впливом зовнішнього імпульсу (удару, нагрівання, тертя) виділяти велику кількість теплової енергії в обмеженому об’ємі.

Ці хімічні сполуки (суміші) одержали назву звичайних вибухових речовин (ВР). Найбільш поширеним представником цих ВР є тротил.

За призначенням і характером впливу на навколишнє середовище та об’єкти звичайні засоби ураження розподіляються на кілька видів.

Найбільш ефективними сучасними видами звичайних засобів ураження є: фугасні боєприпаси, боєприпаси об’ємного вибуху, запалювальні засоби ураження та ін.

Фугасні боєприпаси, як правило, використовуються для руйнування важливих високоміцних об’єктів. Основним уражаючим фактором цих боєприпасів є вибухова хвиля.

Фугасні боєприпаси мають високий коефіцієнт наповнення ВР (відношення маси ВР до загальної ваги боєприпасів більш 50%) і здатні впливати на об’єкти та навколишнє середовище, обумовлюючи надзвичайні ситуації воєнного, соціально-політичного і природного характеру.

Фугасні боєприпаси, як і багато інших звичайних засобів ураження, заснованих на традиційних видах ВР, складають основу озброєнь більшості сучасних армій і широко використовуються в локальних військових конфліктах.

Важливим етапом у розвитку звичайних озброєнь є створення в 60-і рр. ХХ ст. боєприпасів об’ємного вибуху.

До боєприпасів об’ємного вибуху (БОВ) належать авіаційні бомби (ракети), в яких джерелом енергії є не звичайні ВР, а вуглеводневі рідкі рецептури високої теплотворної здатності: окис етилену, пропілнітрат та ін. Основним уражаючим фактором БОВ є вибухова хвиля. Надлишковий тиск у фронті вибухової хвилі може досягати 3000 кПа й більше.

Уперше БОВ були застосовані США у в’єтнамській війні як засіб ураження слабозахищеного населення, наземних об’єктів (техніки) і знищення рослинності.

Перші зразки БОВ вироблялися у вигляді авіаційних касет типу СВ-55/У калібру 500 фунтів, що складалися з трьох боєприпасів (циліндричних ємностей довжиною 53 см), які містили по 32,6 кг рідкого окису етилену.

На думку військових фахівців, БОВ третього покоління можуть за ефективністю в десятки разів перевищувати боєприпаси зі звичайними ВР і бути еквівалентними ядерним боєприпасам надмалої потужності (до 1 кт).

Особливе місце серед звичайних засобів ураження продовжує займати зброя, уражаюча дія якої заснована на використанні запалювальних речовин.

У світових і локальних війнах ХХ ст. запалювальні речовини широко використовувалися для рішення найбільш складних задач: захоплення фортифікаційних споруджень, знищення населених пунктів, техніки, посівів, рослинності тощо. Напередодні першої світової війни в багатьох арміях були прийняті на озброєння вогнемети і створено вогнеметні підрозділи. У наступні роки запалювальні засоби ураження складали комплекс запалювальних речовин (ЗР) і засобів їх застосування.

Усі сучасні ЗР розподіляються за трьома основним групами:

1) запалювальні суміші на основі нафтопродуктів;

2) металізовані запалювальні суміші на основі нафтопродуктів;

3) запалювальні суміші на основі терміту.

Терміт – це суміш порошку одного металу й окису іншого, а також різних добавок, багатих киснем (нітрату барію, перекису свинцю тощо). Температура горіння термітних сумішей досягає 3000⁰С.

Важливими показниками ефективного застосування ЗР є умови, що забезпечують їх горіння, а отже, і способи гасіння. За цими показниками відокремлені суміші, для горіння яких не потрібен кисень повітря; такими є терміт і термітні сумі- ші. Боєприпаси на основі термітних запалювальних речо- вин мають локальну запалювальну дію. Горіння запалювальних сумішей на основі нафтопродуктів забезпечується завдяки наявності атмосферного кисню, тому гасіння очагів загоряння здійснюється способами, що виключають доступ повітря в очаг горіння.

Надійним захистом об’єктів і людей від запалювальних засобів ураження є завчасно проведені протипожежні заходи, а також умілі дії населення в умовах застосування запалювальної зброї і виникнення пожеж.