Величини світлових імпульсів, за яких можливі опіки різного ступеня

Захистом від світлового випромінювання можуть служити будь-які непрозорі перешкоди й об’єкти.

Проникаюча радіація ядерного вибуху є специфічним уражаючим фактором ядерної (нейтроної) зброї і являє собою потік нейтронів і гамма-випромінювання, які утворюються в процесі ядерних реакцій ділення й синтезу. Механізм утворення нейтронів і гамма-випромінювання при ядерних реакціях ділення показаний на рис.3.

У процесі ділення одного важкого ядра урану (плутонію) виділяється близько 200 МеВ енергії.

При ядерних реакціях синтезу, що відбуваються у нейтронних і термоядерних боєприпасах, основним параметром

проникаючої радіації є нейтрони високої енергії, що утворюються при злитті легких ядер дейтерію і тритію (ізотопів водню):

D + T → ₂H⁴ + n + 17,6 МеВ

Володіючи високою енергією, нейтрони, що утворилися, здатні поширюватися в повітряному середовищі на значні відстані, викликаючи іонізацію атомів середовища й обумовлюючи тим самим їх вплив на живі організми.

Рис.3. Процес ділення ядра урану – 235: n_т – тепловий нейтрон; х₁, х₂ – осколки ділення ядра; n – вторинні нейтрони; γ – гамма-кванти.

На проникаючу радіацію витрачається до 5% енергії ядерного вибуху і до 10% – термоядерного.

Уражаюча дія проникаючої радіації обумовлена двома параметрами: потужністю дози гамма-випромінювання Р_γ (рад/с) і щільністю потоку швидких нейтронів F_нб (кількість нейтронів на одиницю поверхні).

Тривалість дії проникаючої радіації на навколишнє середовище залежить від потужності та виду вибуху і може складати кілька секунд.

Можливі наслідки впливу проникаючої радіації на навколишнє середовище й організм людини залежать від потужності дози гамма-випромінювання, енергії потоку швидких нейтронів і тривалості опромінення.

Вплив гамма-випромінювання на живі організми обумовлений процесами іонізації середовища. Механізм та наслідки опромінення подібні до тих, що викладені в параграфах 3.1. – 3.3. навчального посібника.

Механізми і наслідки впливу нейтронів на навколишнє середовище й живі організми, на відміну від гамма-випромі-нювання, обумовлені відсутністю в них електричного заряду.

Найбільшою небезпекою для навколишнього середовища є швидкі нейтрони (0,5 – 15 МеВ), що можуть захоплюватися ядрами атомів речовини, приводячи до утворення радіоактивних ізотопів. Так, захватування нейтронів ядрами кремнію Si-30 приводить до утворення радіоактивного кремнію Si-31 з періодом напіврозпаду Т_1/2 =2,6 год, а ядрами алюмінію Al-27 – радіоактивного Al-28 (Т_1/2=2,3 хв).

Під час ядерних (термоядерних) вибухів ці процеси обумовлюють появу в ґрунті, будівельних й інших матеріалах, а також у живих організмах штучних радіоактивних речовин (наведеної активності). Саме через це нейтронне випромінювання є найбільш небезпечним видом іонізуючого випромінювання.

Своєрідність процесів взаємодії нейтронів з речовиною (пружне і непружне розсіювання, захватування) вимагають спеціальних (комбінованих) захисних матеріалів, що забезпечують уповільнення швидких нейтронів (парафін, вода, графіт) і наступне їх поглинання (бор, кадмій, індій та ін.) Для захисту від джерел гамма-нейтронного випромінювання використовуються багатошарові матеріали й різні наповнювачі, що додаються до основного конструкційного матеріалу.

Основним показником захисних властивостей матеріалів є щільність, г/см³, завдяки якій відбувається половинне ослаблення нейтронів і гамма-випромінювання. З даних, наведених у табл.12, зрозуміло, що кращі захисні від нейтронів властивості мають легкі матеріали (поліетилен, вода), а від гамма-випромінювання – матеріали, в яких найбільша щільність (свинець, бетон тощо).

Т а б л и ц я 12