Поняття про надзвичайні ситуації і їх класифікація

Життєве середовище людини останніми роками погіршилося і вважається несприятливим. Майже що­дня у світі відбуваються різноманітні надзвичайні ситуації: лісові пожежі, повені, цунамі, землетруси, обвали, зсуви, селеві потоки, виверження вулканів, урагани, смерчі, снігові й пилові бурі та інші стихійні лиха, аварії і катастрофи на підприємствах і транспорті, що супроводжуються загибеллю людей, руйнуванням населених пунктів і об’єктів господарювання, забрудненням і зара-

женням довкілля.

Щорічно в нашій країні відбуваються надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру, які призводять до заги­белі багатьох людей і значних матеріальних збитків.

У зв’язку з частими стихійними лихами, аваріями й катастрофами, зростанням їх кількості в бага­тьох регіонах України загальний стан безпеки вважається дуже складним. Така ситуація є постійною серйозною загрозою як для окремої людини, так і всього суспільства, навколишнього середовища, стабільності економіки держави.

Масштаби, характер руйнувань і кількість постраждалих людей залежать від типу, масштабу і місця аварії, катастрофи або стихійного лиха, від швидкості розвитку надзвичайної ситуації, особливостей ре­гіону, об’єктів господарювання й населених пунктів, що опинилися в ра­йоні надзвичайної ситуації, яку за ступенем небезпеки можна порівнювати із станом під час воєн­них дій. Проведення рятувальних робіт потребує залучення великої кількості людей і матеріальних ресурсів, а фактор несподіваності скорочує час на підготовку й проведення таких заходів.

Зниження масштабів людських утратта матеріальних збитків, запобігання надзвичайним ситуа­ціям техногенного й природного характеру, ліквідація їх наслідків є важливими загальнодержавними проблемами й найважливі­шими завданнями органів виконавчої влади,керівництва всіх рівнів, спеціалістів і населення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 „Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій” від 15.06.1998 р. затверджено „Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій”.

Метою класифікації НС є створення ефективного механізму оціню­вання події, що відбулася або може відбутися у прогнозований термін, та визначення ступеня реагування на відповідному рівні управління.

Під терміном “надзвичайна ситуація” прийнято розуміти сукупність факторів і умов, що склалися в результаті аварій, катастроф, стихійних лих, застосування засобів збройної

боротьби й інших причин, які негативно впливають на навколишнє середовище й життєдіяльність людини.

А в а р і я – це небезпечна подія техногенного характеру, що ство­рює на об’єкті або території загрозу для життя й здоров’я людей, призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспорт­них засобів, порушення виробничого процесу, завдає шкоди довкіллю.

К а т а с т р о ф а – великомасштабна аварія чи інша подія, що при­зводить до тяжких трагічних наслідків.

Н е б е з п е ч н е п р и р о д н е я в и щ е – це подія природного походжен­ня або результат природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, об’єкти економіки та довкілля.

П о т е н ц і й н о н е б е з п е ч н и й о б ’ є к т – це такий об’єкт, на якому використовуються, переробляються, зберігаються або транспортують­ся небезпечні радіоактивні,пожежовибухові речовини та біологічні препарати, гідротехніч-ні й транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об’єкти, що створюють реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації.

Відповідно до прийнятої у 1998р. в Україні класифікації надзвичайні ситуації (НС) визначають за двома показниками: за характером походження і масштабами їх наслідків.

З а п о х о д ж е н н я м НС можуть бути: природного, техногенного, соціально-політичного і воєнного характеру.

НС природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні (морські та прісноводні) яви­ща, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану по­вітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогоспо­дарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біо­сфери тощо.

НС техногенного характеру – транспортні аварії (ката-строфи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних і токсичних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродина­мічні аварії на греблях, дамбах тощо.

НС соціально-політичного характеру пов’язані з протиправними діями терористичного й антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористич­ного акту (збройний напад, захоплення й утримання важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викра­дення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення, встанов­лення вибухових пристроїв у громадських місцях, зникнення, крадіж­ка зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

НС воєнного характеру пов’язані з на­слідками застосування зброї масового ураження або звичайних за­собів ураження, під час яких виникають вторинні фактори уражен­ня населення внаслідок зруйнування атомних та гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухових, сильнодіючих ядучих речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, з а м а с ш т а б а м и наслідків визначають чотири рівні НС:

1. НС загальнодержавного рівня – це над­звичайна ситуація, яка розвивається на території двох і більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автоном-ної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше 1% обсягу видатків відповідного бюджету.

2. НС регіонального рівня – це надзвичай­на ситуація, яка розвивається на території двох або більше адмініст­ративних районів (міст обласного значення), Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на те­риторію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості одного району, але не менше 1% обсягу видатків відповідного бюджету.

3. НС місцевого рівня – це надзвичайна ситуація, що виходить за межі потенційно небезпечного об’єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків, які впливають на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкта, але не менше 1% обсягу видатків відповідного бюджету. До НС місцевого рівня також належать усі надзвичайні ситуації, які виникають на об’єктах житлово-комуналь­ної сфери та ін., що не входять до затверджених переліків потенцій­но небезпечних об’єктів.

4. НС об’єктового рівня – це надзвичайна ситуація, що розгортається на території об’єкта або на самому об’єкті й наслідки якої не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної зони.

Масштаби й характер наслідків НС визначаються ступенем ураження і руйнувань внаслідок аварій, катастроф, стихійних лих і застосування засобів збройної боротьби.

Крім того, класифікація природних і техногенних НС може бути проведена за такими ознаками: загальна при­чина виникнення, вид, наслідки, терміни та масштаби прояву.

Основними причинами виникнення НС в Україні є:

– надзвичайне техногенне навантаження території;

– значний моральний та фізичний знос основних виробничих фондів більшості підприємств України;

– погіршення матеріально-технічного забезпечення, зниження виробничої і технологічної дисципліни;

– незадовільний стан збереження, утилізації та захоронення ви­сокотоксичних, радіоактивних або побутових відходів;

– ігнорування економічних факторів, вимог, стандартів;

– недостатня увага керівників відповідних органів державного управління до проведення комплексу заходів, спрямованих на запо­бігання надзвичайним ситуаціям природного й техногенного харак­теру та зниження їх наслідків;

– відсутність сучасних систем управління небезпечними проце­сами;

– низька професійна підготовка персоналу та населення до дій в екстремальних умовах;

– дефіцит кваліфікованих кадрів;

– низький рівень застосування прогресивних ресурсозберігаю­чих і екологобезпечних технологій.