Особливості надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру та їх наслідків

С т и х і й н і л и х а – це небезпечні природні явища, процеси атмо­сферного, гідрологічного, геологічного, біосферного або іншого похо­дження таких масштабів, які призводять до катастрофічних ситуацій з раптовим порушенням систем життєдіяльності населення, руй­нуванням і знищенням матеріальних цінностей, об’єктів народного господарства, що у свою чергу можуть спричинити аварії і катастрофи.

Справжнім лихом є землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, лісові пожежі, загоряння торфу, полів, пожежі на різних об’єктах у населених пунктах. Пожежі тільки за останні 20 років забрали життя понад трьох мільйонів людей. Загалом від стихійних лих, як свідчать дані ООН, за цей період постраждав майже один мільярд жителів нашої планети. Ліквідація їх наслідків потребує багато сил і великих матеріальних коштів, залучення не тільки значної частини населення, але й військових формувань.

Кожне стихійне лихо має свої причини виникнення, притаманні тільки йому особливості впливу на навколишнє середовище, фізичну суть і рушійні сили. Проте їм характерні й загальні властивості – великий просторовий охват, сильна психологічна дія на населен­ня і значний руйнівний вплив на навколишнє середовище.

Маючи відомості про характер стихійних лих, причини їх виникнення, можна завчасно вжити заходів і таким чином запобігти деяким з них або значно зменшити їх руйнівний вплив, спланувати правильні дії на­селення для проведення рятувальних робіт.

Велике значення має профілактична робота по запобіганню збиткам від стихії або зменшення їх. Важливо своєчас­но провести роботи, спрямовані на локалізацію стихійного лиха, щоб зменшити зони руйнувань, скоротити до мінімуму збитки й своєчас­но надати допомогу потерпілим.

Меншими будуть утрати людей, матеріальні збитки, більш ефек­тивними заходи ліквідації наслідків стихійних лих за умов своєчасного реагування, завчасного обґрунтованого планування та оперативного виконання заходів державними органами, силами цивільної обо­рони разом з населенням, скерованим на організовані дії, додержання дисципліни й мобілізацію мо­ральних та вольових якостей і фізичних сил.

Населення має бути готовим до надзвичайних ситуацій, брати активну участь у ліквідації наслідків стихійних лих, ви­робничих аварій і катастроф, для цього володіти знаннями та навичками, які забезпечать грамотне виконання відповідних ситуації завдань.

В Україні найчастіше спостерігаються такі НС природного походження:

– небезпечні геологічні явища: зсуви, обвали, просадки земної поверхні різного походження;

– небезпечні метеорологічні явища: зливи, урагани, силь-ні сніго­пади, град, ожеледь;

– небезпечні гідрологічні явища: повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод;

– природні пожежі лісових та торф’яних масивів;

– масові інфекції та хвороби людей, тварин, рослин.

Крім того, завжди є загроза стихійних лих промисловим і сільськогосподарським об’єктам і спорудам. Руйнування або пошкодження об’єктів з небезпечним виробництвом може призвести до пожеж, вибухів, викидів небезпечних речовин, радіоактивного забруднення, затоплення територій. Стихійні лиха можуть бути причиною аварій на електроенергетичних спорудах і мережах, а також транспортних аварій.

Тому захист населення, навколишнього природного середовища, промислових споруд і об’єктів від загрози природних факторів, а також НС техногенного походження є важливим державним завданням.

Основними причинами НС техногенного характеру (аварій і катастроф) є безвідповідальне ставлення проектувальників до вимог техніки безпеки, керівників підприємств, цехів до дотримання цих вимог, низький контроль за станом виробництва, особливо за вибухонебезпечними й легкозай­мистими ділянками; порушення будівельних норм під час будівництва об’єктів і монтажу технічних систем; погана обізнаність про окремі явища й реакції хімічних речовин у лабораторних умовах; стихійні лиха, які призводять до руйнування ліній електропостачання, газо­проводів, комунальної мережі, виробничих корпусів, тваринницьких ферм та ін.; порушення технології виробництва, правил експлуа­тації обладнання, машин, механізмів і транспорту; недотримання правил зберігання агресивних, вибухо- і пожежонебезпечних речо­вин і неправильне поводження з ними; фізичне старіння й корозія металів; аварії на сусідніх підприємствах або на енергетичних лініях і комунальних мережах.

Виробничі аварії можуть бути різними, але в них є найбільш ти­пові уражаючі фактори – це вибухи, які призводять до руйнування виробничих будівель; інтенсивні пожежі; отруєння людей рідинами й газами; завали виробничих будівель, споруд; ураження людей елект­ричним струмом; затоплення виробництва разом з людьми; негатив­ний психологічний вплив на людей.

Аварія може зумовити катастрофу з невиправними наслідками, з людськими втратами.

Великі аварії, які виникають на промислових об’єктах, на транспорті, за обсягами руйнування, людськими жертвами, а та­кож за характером післядії на людей, тварин і рослини можуть бути подібними до дії сучасної зброї масового ураження.

НС техногенного характеру виникають, головним чином, на потенційно техногеннонебезпечних об’єктах. До них на­лежать: хімічно, радіаційно, вибухо-, пожежо- та гідродинамічнонебезпечні об’єкти.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру класифікують за такими основними ознаками:

– за масштабами наслідків (об’єктові, місцеві, регіональні й за­гальнодержавні);

– за галузевою ознакою (НС у сільському і лісовому господарствах, на заповідній території, на об’єктах особливого природоохоронного значення, у водоймах, на матеріаль­них об’єктах, об’єктах інфраструктури, промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства).

Р а д і а ц і й н о н е б е з п е ч н и м и є об’єкти (РНО), пов’язані з видобутком, переробкою, збереженням і використанням джерел іонізуючого випромінювання. Наприклад, особливу небезпеку для навколишнього середовища й людини представляють аварії і катастрофи на об’єктах атомної енергетики (атомних електростанціях). За станом на кінець ХХ ст. у світі нараховувалось понад 430 атомних електростанцій (АЕС). В Україні працюють п’ять АЕС, на яких розміщено 16 ядерних реакторів (Чорнобильська АЕС зупинена), 3 реактори наукового призначення (мм. Київ, Севастополь, Харків), 6 спецкомбінатів із захоронення відходів і понад 8 тис. підприємств і організацій, які використовують у своїх технологіях радіоактивні джерела. Усього на території України накопичено понад 1 млрд м³ радіоактивних відходів.

Основними джерелами небезпеки під час аварій на АЕС є ядерні реактори, в яких зосереджене ядерне пальне (окис урану) і продукти його розпаду. У реакторах типу РБМК-1000 (реактор великої потужності канальний, саме цей тип був установлений на Чорнобильській АЕС) міститься близько 290 т окису урану. Реактори типу ВВЭР-1000 (водоводневий енергетичний реактор), установлені на інших АЕС України, незважаючи на те, що мають підвищений ступінь захисту, також працюють на урановому джерелі ядерної енергії і становлять небезпеку для навколишнього середовища при їх пошкодженні.

Аварії на АЕС прийнято оцінювати за 7-бальною Міжнародною шкалою. За типом аварійні ситуації на АЕС поділяють на загальні, місцеві і локальні.

Наслідки місцевих і локальних аварійних ситуацій обмежені проммайданчиком чи спорудами АЕС і можуть становити небезпеку для обслуговуючого персоналу.

Аварійні ситуації загального типу обумовлені, як правило, викидом (витоком) радіоактивних речовин з реактора і за певних умов можуть спричиняти НС загальнодержавного масштабу. Територія внаслідок радіоактивного зараження, зокрема під час руйнування РБМК-1000, стає непридатною для проживання людини протягом багатьох років і може досягати понад 2 тис. км². Так, у перший рік після аварії непридатною буде територія у 2300 км², яка за п’ять років скоротиться до 800 км². Але навіть через 100 років 50 км² зараженої території ще становитимуть певну загрозу здоров’ю людини.

Масштаби і ступінь забруднення місцевості прийнято характеризувати потужністю дози випромінювання (Р, рад/год) на першу годину після аварії й умовно називати зонами радіаційної небезпеки (забруднення).

Т а б л и ц я 8