РОЗПОДІЛ СВИНОМАТОК ОСНОВНОГО СТАДА ЗА РОДИНАМИ

* - Заповнюється назва родини

За результатами бонітування тварин за показником живої маси усіх тварин даного стада віднесено до класу еліта, а за показниками довжини тулуба та багато плідності свиноматки відносяться переважно до I, II класів, що пояснюється специфічністю даного генотипу та невідповідністю вимог діючої Інструкції з бонітування свиней, що висуваються до даної породи. Слід зауважити, що бонітування даної породи було проведено з урахуванням вимог, що висуваються до другої групи порід свиней, які мають суттєві відмінності за показниками багатоплідності, довжини тулуба. За показниками відгодівельних якостей стадо має показники, що суттєво перевищують вимоги класу еліта.

Отже вітчизняній науці необхідно розробити доповнення до діючої інструкції з бонітування свиней, де слід виділити породу п'єтрен у окрему, четверту групу порід з урахуванням специфіки даного батьківського генотипу.
Розділ4. ГІГІЄНА СВИНЕЙ

У підвищенні продуктивних якостей свиней, резистентності їх організму провідне місце належить питанням гігієни. Досить сказати, що інтенсивність росту свиней з 1800 року до сьогодні значно змінилась. Так,1800 році свиня досягала живої маси 100 кг протягом 3 – 4 років, через 50 років – за 1,5 – 2 роки,у 1900 році – за 1 – 1,5 року, у 1950 році – за 10- 12 місяців і сьогодні – 6,5 – місяців.

В свинарстві використовують вигульне і безвигульне утримання тварин.

В умовах ТОВ” Арцизька м’ясна компанія” використовують безвигульну систему утримання свиней. В приміщеннях свиней розташовують в секціях, в групових та індивідуальних станках. Свиноматок формують в групи в залежності від фізіологічного стану і утримують в спеціалізованих приміщеннях чи секціях:

- глибоко поросні і підсисні свиноматки з поросятами сисунами,а також кнури – плідники, утримуються по одній голові в станку;

- холості і легко поросні свиноматки розміщуються в тваринницькому приміщенні в 5 рядів, в кожному з них знаходиться по 50 свиноматок, які зафіксовані індивідуально в станках;

- ремонтний молодняк, поросята на відлученні та свині на відгодівлі утримуються в групових станках по 15-25 голів в кожному.

При будівництві сектору опоросу важливо забезпечити добре спостереження за ним. Насамперед, лігвище поросят і область геніталій матки повинні добре проглядатися і бути легкодоступними, щоб швидко й безперешкодно надати тварині допомогу. Гарний огляд забезпечує дворядне розміщення боксів з кормовими проходами посередині. При цьому розміщення свиноматок визначає форму станків, які розташовуються уздовж проходу. [2]

При поздовжньому розміщенні лігвище розташовується в напрямку до кормового проходу. Перевага: з боку кормового проходу простіше виймати новонароджених поросят з лігвища, що дозволяє заощадити час. Легше перевірити стан годівниці, бо вона перебуває поруч із проходом. Недолік – складніше спостерігати за маткою, коли вона стоїть уздовж проходу.

При поздовжньому розташуванні лігвище для поросят має більш прямокутну форму й розташоване ближче до центру, у зоні передніх кінцівок свиноматки, що відносно небезпечно. Перевага такого розміщення в тому, що лігвище перебуває ближче до вимені, завдяки чому маленькі поросята менше охолоджуються. Але слід мати на увазі, що перегрів може негативно позначитися на продукуванні молока маткою. Тож відстань від лігвища до вимені має становити не менш ніж 20 см. Недолік: при поздовжньому розміщенні складніше спостерігати за опоросом, особливо якщо бокси також розташовані уздовж проходу. Адже задня перегородка є передньою стінкою наступного боксу. Та, на відміну від поперечного розташування, задня стінка, що веде до проходу, не виймається.

Останнім часом свиноматки мають більші розміри й кількість поросят збільшується завдяки підвищеній збереженості. Тому площа боксів для опоросу має становити не менш як 4 м², щоб забезпечити поросят додатковим місцем для руху й відпочинку і зменшити небезпеку їх задушення.

Бокси, розташовані уздовж проходу, довші: 2,4–2,7 м, щоб було зручніше підходити до свиноматки ззаду.

Клітка для опоросу має бути великою. Для підгону під габарити свині її можна перевстановити за шириною й довжиною. Ширина варіюється між 55 й 65 см, довжина – 170–200 см. Свиноматка має легко заходити й виходити. Станок повинен обладнуватися захисною дугою, що позбавляє матку можливості швидко лягати й дає поросятам більше часу для того, щоб покинути небезпечну ділянку.

Годівницю для матки з метою економії місця варто розташувати на відстані від підлоги. Тоді під нею з’явиться додатковий простір, за рахунок якого знизиться небезпека ушкодження поросят. Для легшого видалення води й залишків корму передбачені відкидні годівниці, що складаються в напрямку від свиноматки. Крім того, доцільно обладнати стік води.

Сьогодні пропозицій нового обладнання є достатньою, але воно насамперед має поліпшувати гігієну завдяки легкому очищенню годівниць. Це, у свою чергу, дозволить забезпечити максимальне споживання корму маткою. Для попередження захворювання ММА (метрит, мастит, агалактія) лактуючим маткам треба багато води. Швидкість потоку води в напувалці повинна становити мінімум 2,5–4 л/хв. Ідеально було б крім форсунки, розташованої в годівниці, забезпечити додаткову подачу води, підливаючи її в годівницю за допомогою шлангу чи додаткового підведення води. Ще одне практичне рішення – ніпель над коритом повинен розташовуватися на висоті 90–100 см від підлоги. Так свиноматка може пити воду, навіть коли в годівниці ще є корм. Для поросят необхідні напувалки, що рідше забруднюються й спонукають до частішого споживання води. [11]

Поросята звикають до чашкових напувалок швидко, бо в них завжди є небагато води. Ще одна їх перевага – відсутність випліскування води. Рекомендовано встановлювати їх на висоті 10 см від підлоги (верхній край). Однак такі напувалки швидко забруднюються й важко чистяться. У ніпельних напувалок небезпека забруднення невелика. Вони розташовуються на трубі у двох місцях: на висоті 15 й 25 см від підлоги. Встановлювати напувалки для поросят найкраще в області голови свиноматки, щоб забезпечити найменшу довжину водопроводу й постійний доступ поросят до свіжої води. Крім цього, при такому розташуванні небезпека забруднення гноєм і сечею менша.

У період лактації матка виробляє необхідну кількість молока тоді, коли одержує достатню кількість поживних речовин. Тож підсисних маток годують 2-3 рази на добу. Найчастіше роздача корму у відділенні опоросу здійснюється вручну, щоб одночасно можна було оглянути свиноматку й оцінити стан її здоров’я. З ростом поголів’я витрати часу на роздачу корму й транспорт збільшуються, тому великі господарства процес годівлі автоматизують. Найпростіший варіант – об’ємні дозатори з ручним регулюванням подачі корму.

До підлоги у станках сектору опоросу існують різні вимоги. Вона не має бути занадто гладкою, щоб забезпечити для матки й поросяти безпеку при ходінні. Але не повинна бути й надто шорсткою, бо зростає ймовірність ушкодження суглобів тварин. Також вона має добре пропускати екскременти. На сьогодні не існує ідеального покриття, що у довгостроковому періоді відповідало б усім вищезгаданим вимогам одночасно. Тож найкраще застосовувати комбіновані варіанти.

Для свиноматок добре зарекомендували себе чавунні ґратчасті підлоги. Вони досить міцні й добре відводять зайве тепло. Те саме стосується й підлог із тригранного сталевого профілю. Найчастіше застосовуються й пластикові ґратчасті підлоги, що добре витримують вагу тварин, але переважно на початку їх експлуатації. Найчастіше безпека при русі знижується через зношування полімеру, тож тварині стає важко втриматися. Те саме трапляється зі сталевими ґратами, покритими полімером. Вони стають гладкими, як тільки слабшає дія пластифікатора. Для зон активності поросят оптимальним рішенням є ґратчасті пластикові підлоги. Вони повільніше відводять тепло, їх зношування мале, тварини не ковзають підлогою.

Не рекомендується в боксах для опоросу застосовувати бетонні чи покриті плиткою поверхні. Вони стають згодом шорсткуватими чи надто гладкими. Очищення шорсткуватих поверхонь у старих свинарниках вапном може на деякий час зменшити небажані прояви, але в довгостроковому періоді не можна обійтися без реконструкції. Під свиноматкою бажано вбудовувати суцільну ділянку підлоги.

Поросята-сосуни мають велику потребу в теплі, бо площа поверхні їх тіла досить велика відносно ваги, тож за несприятливого мікроклімату виникає ризик втрати тваринами багато тепла за короткий час. Насамперед швидко охолоджуються кінцівки, що призводить до погіршення рухливості. Як наслідок, тварини не приймають молозиво, не одержують захисних антитіл. Тож при використанні чавунних або сталевих підлог у день опоросу та наступні кілька днів необхідно повісити додаткові теплові інфрачервоні лампи типу ІКУФ-1, які підвищуються по одній на станок в зоні лігва поросят. Висота підвіски обігрівача та час роботи регулюються по мірі росту поросят.

Для дотримання правил прийому та утримання новонароджених поросят на свинокомплекси організовують чергування працівників. Самою оптимальною температурою повітря у відділенні для опоросу є – 18-22 °С, а в гнізді – перші 5 днів – 30- 32°С, другі 5 днів – 28 - 30°С, треті 5 днів – 26 – 28 °С, після 21 дня – 22 - 24°С.

Сучасні системи мікроклімату в приміщеннях повинні створювати й підтримувати як максимальну літню, так і мінімальну зимову потребу тварини у свіжому повітрі. Вентиляції й опалення повинні функціонувати злагоджено. Система опалення повинна компенсувати втрати тепла, що виникають через недостатнє ущільнення стін, при відкриванні дверей. Якщо робота цих систем не синхронізована, це призводить до росту витрат. Така ситуація може виникнути, якщо:

• при роботі опалювального устаткування система вентиляції функціонує й настроєна на рівень більший від мінімального;

• діапазони регулювання температури між опалювальним й вентиляційним устаткуванням налаштовані так, що різниця між ними становить менше 5 °С ;

• настроюванням систем керування опаленням і вентиляцією не забезпечується співвідношення між максимумом і мінімумом діапазону регулювання, що дорівнює 1:20.

На свинокомплекси використовується вентиляція з механічним збудженням витяжки забезпечує надходження свіжого повітря через звичайні припливні канали (щілини ), які розміщенні вздовж стін або стелі. Механічне збудження забезпечується вентиляторами та відповідними електромоторами. Витяжні короби розміщують уздовж годівниць на висоті до 1,5 метра від підлоги і через витяжну шахту відпрацьоване повітря виводиться зовні.

Вентиляція з механічним збудженням припливу забезпечує подачу повітря в приміщення як нагрітого,так і охолодженого до певної температури.

Виділення тваринами вуглекислого газу складає в середньому 0,13 літри на 1 Втч загальної теплоти ( 0,15 літри на 1Ккал.) В той же час гранична концентрація шкідливих газів в приміщенні для утримання тварин повинна становити: вуглекислий газ не більше 0,2 %, аміаку – 20,0 мг /м³, сірководню – 10,0 мг/м³, кількість пилу в повітрі приміщення не більше 6,0 мг /м³.

Норми швидкості руху повітря в приміщенні для утримання свиней наведені в таблиці 17.

Таблиця17