Перспективи розвитку громадянського суспільства

Становлення і розвиток громадянського суспільства нероз­ривно пов'язані зі становленням і удосконаленням сучасної цивілізації. Обидва ці процеси передбачають удосконалення як особи, перетворення її на дійсно вільного, рівноправного громадянина з певним соціальним і політичним статусом, так і суспільства, його структури, функціонування і розвитку. Громадянське суспільство несумісне з тоталітаризмом і авто­ритаризмом, порушенням прав людини, націоналізмом, релігійною непримиренністю тощо.

Громадянське суспільство починається з громадянина і його свободи. Власне поняття «громадянин» первісно звучало як синонім незалежності, рівноправності, гідності та поваги до особи. Водночас воно відбивало почуття відповідальності, обов'язку служити народові, суспільству. Особливого значення званню «громадянин» надала Велика французька револю­ція, ідеї якої втілились у Декларації прав людини та громадя­нина 1789 р. Відтоді Захід пройшов складний шлях еволю­ційного розвитку та накопичення демократичних традицій, економічних і політичних свобод.

Зараз різні країни світу мають різноманітні показники у формуванні громадянського суспільства. Виходячи з того, що вже здобуто, та беручи до уваги ідеал громадянського суспіль­ства, можна сформувати основні аспекти його становлення та розвитку:

1. Гуманістичний аспект пов'язаний з необхідністю гу­манізації людських відносин, перебудови суспільства за зако­нами справедливості і добра. Елементарна чесність, поряд­ність, моральне удосконалення людини — це те, без чого не може бути громадянського суспільства.

2. Економічний аспект — встановлення та розвиток рин­кових відносин з усіма економічними наслідками. Без при­ватної власності немає свободи. І навпаки — якщо людина, яка має приватну власність, захищена законом, то вона упев­нена в своїх діях перед владою будь-якого рівня. У сучасних розвинутих країнах Заходу недержавні підприємства станов­лять абсолютну більшість. Так, в Англії, Австралії, Франції та інших західноєвропейських країнах 4/5 усіх підприємств недержавні. У США взагалі немає державних промислових і торгових підприємств, державних комерційних банків.

3. Політичний аспект — підвищення рівня світоглядної політичної культури, формування розуміння взаємозв'язків особи та держави, нерозривність свободи та внутрішнього са­мообмеження, простих норм правової культури (повага до за­конів, вміння грамотно захищати свої права тощо). У грома­дянському суспільстві влада існує для громадян, а не навпаки.

4. Соціальний аспект — розвиток позадержавних струк­тур та відносин у масштабі всього суспільства. Створення різних асоціацій та об'єднань людей, налагодження нормаль­них взаємовідносин державних органів і суспільних організацій. Сучасне громадянське суспільство в розвинутих краї­нах — це суспільство, що складається з величезної кількості самостійно діючих груп людей, які мають різну спрямова­ність. Свої соціальні інтереси прагнуть реалізувати через такі організації і підприємці, і найманці, і пенсіонери, і молодь. Наприклад, в Австрії з населенням менше 8 млн осіб нарахо­вується 160 партій і близько 70 тис. суспільних підприємств, в яких люди вчаться демократії, реалізують свої інтереси і по­треби. У США діють сотні добровільних асоціацій громадян, лобістські групи, благодійні фонди, клуби за інтересами, творчі та кооперативні об'єднання, споживчі і спортивні това­риства, релігійні, суспільно-політичні та інші організації та спілки, що відбивають різні інтереси в усіх сферах суспільно­го життя. Відомий історик і політичний діяч XIX ст. А. Ток-віль вважав, що гарантом стабільності американської демо­кратії є розгалужена мережа інститутів громадянського су­спільства. Нині в США понад 70 % громадян є членами двох і більше асоціацій. У 200 споживацьких організаціях нарахо­вується понад 70 млн осіб.

Які ж особливості становлення громадянського суспільст­ва в Україні? Як швидко може йти процес його формування?

На Заході громадянське суспільство формувалось еволю­ційно протягом кількох століть (і сьогодні воно далеке від іде­алу). В Україні, як і в Росії, елементи громадянського су­спільства існували вже на межі XX ст. Проте процес його ви­зрівання був зупинений соціалістичною революцією 1917 р. і встановленням диктатури пролетаріату. Усе, що не було доз­волене пролетарською державою, вважали злочинним. Про громадянське суспільство навіть у науковій літературі вза­галі не згадувалося, тому що це поняття вважалося «буржуаз­ним» . На багато років утвердився розрив між декларованими, формальними принципами суспільних організацій (насампе­ред — щодо становища людини) і реальними суспільними від­носинами. Держава заповнила собою весь суспільний простір. В економіці відбулось об'єднання влади і власності. У політи­ці — «одержавлення» всіх механізмів, що відкривають масам доступ до управління суспільством, об'єднання партійного апарату з державним.

У духовній сфері сформувався певний тип масової свідо­мості, свідомості жаху перед державою, а жах породжував па­сивність. Перебороти цю дійсність тоталітарного суспільства, звільнити цілі покоління від догм, що їм прищепили, — про­цес довгий, який триватиме не одне десятиліття.

Ось чому потрібен тривалий перехідний період тісної, часто суперечливої взаємодії та взаємовпливу демократично сфор­мованих органів державної влади та інститутів громадянсько­го суспільства. Така взаємодія необхідна саме тому, що у ви­падку різкого переходу від тоталітаризму до демократії за відсутності досвіду суспільно-політичної діяльності широких мас існує небезпека переходу не до демократії, а до охло­кратії, розвалу держави та зупинки формування громадянсь­кого суспільства.

Тому лише поступово, по мірі підвищення культурного рів­ня, набуття управлінських навичок, компетенції в суджен­нях щодо найважливіших суспільно-державних проблем, громадяни через інститути громадянського суспільства візь­муть на себе більше функцій державної влади і перейдуть до самоврядування.

В Україні, як і в інших країнах СНД, є й інші, не менш складні проблеми на шляху до громадянського суспільства. По-перше, це практично повна відсутність реальних горизон­тальних зв'язків між різними соціальними групами. Після проголошення незалежності України державні структури, які вертикально пронизують суспільство, стали єдиною осно­вою, що його об'єднує. За таких умов різке послаблення вер­тикальної регулюючої ролі державних структур може призве­сти до серйозних економічних та соціальних потрясінь.

По-друге, не можна не враховувати сформовану за роки зрівнювального «соціалізму» психологію соціального утри­мання й існування значних соціальних верств, що негативно ставляться до формування ринкових відносин. Деякі люди не можуть забути про «безкоштовну» освіту, «безкоштовну» ме­дичну допомогу і багато чого іншого «безкоштовного». Звід­си — побоювання ринку та нездатність більшості населення пристосуватися до нових умов. До цього додається негатив­ний досвід переходу до ринку практично всіх країн СНД, коли цей процес нерідко стає некерованим, пов'язаним з різким підвищенням цін, глибоким послабленням соціального захи­сту простих трудівників, зростанням диференціації між різ­ними соціальними верствами, появою впливових мафіозних структур, корумпованістю всіх рівнів державного апарату та іншими негативними явищами.

По-третє, серйозною перепоною на шляху формування громадянського суспільства є державна бюрократія в центрі і на місцях. У ході тривалого історичного розвитку бюрократія перетворилася на міцну соціальну структуру, що посідає цен­тральне місце не тільки в суто державних, але й суспільних структурах. До того ж нерідко саме бюрократія витісняє влас­не суспільні, економічні та соціальні структури. Без скасу­вання такого протиприродного становища розвиток держав­ного суспільства неможливий.

Чималі труднощі залишаються і на шляху формування но­вих суспільних організацій і рухів. Значна частина населення скептично оцінює реальні можливості впливу на суспільні відносини таких організацій, а державні структури прагнуть надати цим організаціям напівдержавного статусу і тим са­мим під личиною оновлення зберегти стару систему.

Отже, можна передбачити, що процес формування грома­дянського суспільства в Україні буде не лише тривалим, але й складним, болючим. Позитивним початком, безсумнівно, слід визнати прийняття у 1996 р. Конституції України. У ній немає терміна «громадянське суспільство», однак у багатьох статтях закріплено елементи його фундаменту. Так, у ст. 5 на­род проголошений носієм суверенітету та єдиним джерелом влади; ст. 21 гарантує права і свободи громадян; ст. 24 — рівність усіх громадян перед законом; ст. 35 — свободу світогляду та віросповідання; ст. 36 — свободу об'єднання в по­літичні партії та суспільні організації; ст. 41 — незалежність приватної власності тощо. Проте, у будь-якому випадку, гро­мадянське суспільство в Україні може існувати тільки у зв'яз­ку з правовою державою.

Запитання для самоконтролю

1. Назвіть основні ознаки правової держави.

2. Чи збігається проголошення України правовою державою (Конституція України, ст. 1) з сучасним реальним становищем у країні?

3. Назвіть головні ідейно-політичні передумови сучасних кон­цепцій громадянського суспільства.

4. У чому суть громадянського суспільства і які форми його функціонування?

5. Поясніть взаємодію громадянського суспільства з державою.

6. Які фактори можуть сприяти, а які можуть заважати станов­ленню і розвитку громадянського суспільства?

7. Які статті Конституції України можуть сприяти формуван­ню громадянського суспільства?

8. Чи залишаться політика і політичні інститути в розвинено­му громадянському суспільстві?

Рекомендована література

1. Аршинов В. И., Савичева Н. Г. Гражданское общество в кон­тексте синергетического подхода // Общественные науки и совре­менность. — 1999. — № 3.

2. Березко В. А. Государство и гражданское обіцество — взаимо­действие должно быть эффективным // Право и политика. — 2000. — № 7.

3. Витюк В. В. Становление идеи гражданского общества и ее историческая эволюция. — М., 1995.

4. Коляденко В. Роль інфокомунікативних технологій у форму­ванні громадянського суспільства // Людина і політика. — 2002. — № 4.

5. Кресіна І., Полішкарова О. Громадянське суспільство: Відокремити зерна від полови // Віче. — 2002. — № 4.

6. Маленкович В. Что мешает формированию гражданского об­щества в Украине // Віче, — 1999. — № 9.

7. Сунгуров О. Організації-посередники в структурі громадян­ського суспільства // Політична думка. — 1999. — № 4.

8. Степаненко В. Социологические концепции гражданского общества в постсоветском контексте // Социология: теория, мето­ды, маркетинг. — 2000. — № 3.

9. Фенберг Б. Хабермас и Фуко — теоретики гражданского об­щества // Социологические исследования. — 2000. — № 2.

10. Цвих В. Групи інтересів, їх інститути та організації в грома­дянському суспільстві // Людина і політика. — 2002. — № 3.

Вегеш