КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
ПРАВО ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИКИБудучи обумовленим політикою, право активно і цілеспрямовано впливає на політичний державний розвиток, визначає процес прийняття політичних рішень. Активний вплив права на політику прослідковується у певних напрямах. Такі основні елементи політики, як організація державної влади, основні форми і методи її функціонування та реалізації одержують закріплення в Конституції, інших законодавчих актах. Правове опосередкування елементів політики — важливий напрям подальшого впорядкування, впровадження організуючих засад у життя суспільства. У Конституції закріплено основи внутрішньої і зовнішньої політики в їх єдності, встановлено межі і форми здійснення політики державними органами й посадовими особами, що, у свою чергу, надає політиці певної визначеності, нормативності, загальнообов'язковості, забезпеченості державно-правовими засобами. Все це, безумовно, посилює зворотний вплив права на політику. Політика тісно пов'язана з правом, а отже, проникнута турботою про стійкість, стабільність права як важливого фактора і передумови своєї власної життєздатності. Нормальним і природним ставленням політики до права є намагання зміцнювати й удосконалювати правову систему як свою важливу першооснову, не вступати з нею в суперечки і конфлікти, а послідовно забезпечувати неухильне виконання правових настанов. Звідси — зростання політичного значення принципу законності, який стає важливим елементом не тільки правопорядку, а й політики. У цьому проявляється процес зближення політики й права. Правотворчість, посилення ролі права, принципи законності виступають важливими засобами підвищення дієвості й авторитету політики. Є підстави вважати, що в праві немов кодифікується політична культура. Взаємодія політики й права, їх глибоке взаємопроникнення справляють значний вплив на одночасні процеси правового й політичного розвитку. Поруч з функцією забезпечення, впровадження і захисту політики з використанням засобів примусу й переконання, в праві посилюється також функція інформації, організації і техніки доведення політики до народу й практичної її реалізації. Разом з тим треба мати на увазі, що не кожний правовий акт чи норма мають яскраво виражений політичний зміст. Справа в тому, що не всі правові норми и акти випливають з політики, безпосередньо виводяться з неї. В основі видання багатьох актів лежать закономірності і соціальні реальності іншого характеру. Це розвиток і конкретні зміни правової сфери життя й інші причини, які мають відносну незалежність від політики. Хоча, звичайно, важко виділити в праві ділянки, які повністю нейтральні щодо політики. Право, опосередковуючи важливі елементи політики, утворює її правову основу. Правова основа політики — це і є те загальне, що однаковою мірою належить як політиці, так і праву. Правову основу політики необхідно відрізняти від правової політики — тієї органічної частини політики, в якій офіційна доктрина з питань стратегії розвитку правової надбудови з'єднується з практичною діяльністю щодо її реалізації. Наведене зовсім не означає, що політика зводиться до права або право має першість перед політикою. Мова йде про інше: про взаємодію внутрішньо єдиних явищ, де перше обумовлює друге, а друге в міру свого розвитку й посилення служить подальшому утвердженню першого. Причому, що надійніша і міцніша правова основа політики, то глибше політика пронизує суспільство, то ефективніший її вплив на суспільну практику. Вказуючи на повну зв'язаність політичного розвитку діючим правом, необхідно мати на увазі, що вона корениться в об'єктивних закономірностях суспільного розвитку, адже право впливає на політику перш за все як відображення, провідник об'єктивних матеріальних та ідеологічних сил. І якщо політика не повною мірою враховує "фактор права", то це може призвести до порушення функціонування необхідного правопорядку. Правопорядок — це режим (стан) упорядкованості, організованості суспільних відносин, який складається за умов законності. Науковий характер правотворчої діяльності посилює "пов'язаність" політики правом. Чим адекватніше відображаються в праві об'єктивні потреби суспільного розвитку, тим більшою мірою впливає воно на політику, формує політичний процес, визначає політичний розвиток. Завдяки цьому ефективно функціонують політичні інститути, активно і цілеспрямовано відбувається процес осягання розумом об'єктивних закономірностей розвитку суспільства і всебічного відображення їх у практичній діяльності. Пов'язаність політики, політичної діяльності правовими приписами зберігається доти, доки діють самі ці приписи. Як тільки визріли умови й усвідомлена необхідність зміни правових підвалин, в тому числі і під впливом політики, ці устої змінюються. Політика, справляючи вплив на дійсність, перетворюючи її, виступає важливим фактором створення нових правових норм проведення в життя політики держави. Важливою сполучною ланкою між політикою і правом виступає законодавча діяльність. Цей складний, багатогранний процес вимагає глибокого аналізу і всебічного осмислення дійсності, бачення перспектив розвитку. Адже право завжди є відображенням рівня розвитку суспільства, його потенцій і можливостей. Воно, як відомо, ніколи не може бути вищим, ніж економічний лад, культурний розвиток суспільства. У ст. 75 Конституції України визначається, що "Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні", тобто виключно до компетенції Верховної Ради України належить прийняття законодавчих актів, які мають найвищу юридичну силу і яким повинні відповідати нормативно-правові акти всіх інших державних органів, що є підзаконними. Прийняттю кожного законодавчого акта передують виявлення законодавчої ініціативи, велика підготовча робота. Щоб стати законом, законопроект проходить стадію всебічного вивчення в комітетах Верховної Ради України, вивчається думка зацікавлених міністерств і відомств, громадських організацій, органів місцевого самоврядування. До розроблення законопроектів залучаються вчені різних спеціальностей, практичні працівники. Проекти важливих правових актів обговорюються в пресі, на наукових конференціях. За їх допомогою перевіряється необхідність і доцільність, першочерговість підготовлених нормативних актів, їх відповідність Конституції, суспільним потребам і вже діючим у суспільстві правовим і моральним нормам. Отже, аналізуючи співвідношення політики і права, можна констатувати, що право залежить від політики; право є формою прояву політики; у праві виявляється тільки та політика, в якій виражається загальний інтерес і реалізується державою; право — це серцевина, концентрований вираз політики; політика у праві формується у вигляді формально визначених прав і обов'язків; політика, зі свого боку, залежить від права, оскільки воно є засобом виразу, декларування політики, реалізації політики, захисту, гарантування політики, переконання, пропаганди на користь певної політики. Панов
|