Програми підвищення продуктивності та якості як складові програм підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Достатньо часто, як це доводить практика, програми підвищення конкурентоспроможності підприємства знаходять своє втілення у маркетингових програмах, програмах реструктуризації, програмах підвищення якості, програмах підвищення продуктивності та ефективності тощо.

Поширеною та часто застосовуваною складовою програми підвищення конкурентоспроможності є програма підвищення якості, яка являє собою план діяльності організації, спрямований на розробку і впровадження комплексного підходу до забезпечення та підвищення якості продукції та основних виконуваних на підприємстві процесів.

Використання програм підвищення якості допомагає підприємствам стати кращими з кращих. Реальним прикладом цього можна навести історію Hyundai Motors. Опинившись в стані тяжкої системної кризи, що була частково викликана дуже низькою якістю продукції, компанія використала програму суворого контролю якості, складовими якої були:

- збільшення чисельності персоналу, що здійснював контроль;

- наділення його широкими повноваженнями;

- проведення спеціальних тренінгів, перепідготовка кадрів;

- проведення спеціальних тестів і досліджень для виявлення дефектів різних комплектуючих;

- систематичне обговорення проблеми якості на вищому рівні керівництва.

Як результат, відсоток дефектів, що складав 23%, зменшився більше, ніж вдвічі, і став нижчим за відповідні показники американських компаній, зросла довіра до Hyundai Motors у споживачів, а з нею і попит на продукцію. Нарешті, компанія увійшла в десятку світових лідерів-виробників легкових автомобілів.

Широко застосовуються у практиці сучасних бізнес-структур і програми підвищення продуктивності, які являє собою план діяльності організації щодо підвищення продуктивності різних елементів виробничої діяльності (виробничих й управлінських процесів, використання ресурсів тощо).

Процес підвищення продуктивності на підприємстві є процесом безперервним і передбачає прийняття рішень щодо осяжного комплексу питань. Як правило, він вимагає від керівництва компанії або окремого підрозділу (залежно від організаційного рівня, на якому вирішується завдання підвищення продуктивності):

1. Визначити й установити пріоритет цілей підприємства, у т.ч.:

- дійти згоди про три або більше найважливіших цілей, які повинні бути досягнуті завдяки зусиллям по підвищенню продуктивності;

- вирішити питання про пріоритети.

2. Визначити критерії обсягу виробництва в рамках організаційних обмежень:

- описати кількісно кожну з цілей;

- вивчити всі обмеження відносно капіталу, персоналу, технології, ринку тощо.

3. Підготувати програму дій:

- розробити деталі для кожної фази діяльності;

- спроектувати організаційні зміни;

- видати завдання виконавцям;

- скласти остаточні докладні програми дій із вказівкою процедури їхнього здійснення.

4. Усунути відомі перешкоди на шляху підвищення продуктивності

- виправити очевидні недоліки в роботі (вузькі місця у виробничих потужностях; неощадливі повторювані робочі елементи і марнотратні витрати)

5. Розробити системи і методи вимірювання продуктивності:

- обрати показники продуктивності для даної сукупності цілей;

- використовувати їх для обчислення індексів продуктивності базисного періоду;

- використовувати їх для майбутніх порівнянь.

6. Приступити до виконання програми дій:

- ввести зміни, які обіцяють значне підвищення продуктивності в існуючих проектах;

- зосередити увагу на пріоритетних напрямках діяльності зі швидкими потенційними результатами;

- сконцентрувати зусилля на короткострокових, наочних, невідкладних і легко досяжних видах діяльності і цілях (рівень зусиль має відповідати очікуваним результатам);

- забезпечити періодичні вимірювання та звіти.

7. Стимулювати робітників і менеджерів до досягнення високої продуктивності:

- навчити робітників умінню визначати обмеження і вирішувати проблеми;

- зменшити почуття страху перед змінами за допомогою програмування, підвищення кваліфікації й навчання;

- виражати вдячність робітникам і менеджерам середньої ланки за найкращі групові результати;

- забезпечити повне завантаження робітників протягом дня;

- заохочувати участь робітників у кампанії за підвищення продуктивності (кружки продуктивності і якості, консультативні комітети і т.п. ).

8. Підтримувати рівень зусиль по підвищенню продуктивності:

- не давати розслабитись після виконання програми;

- бути готовими розпочати наступні програми підвищення продуктивності.

9. Контролювати організаційний клімат:

- створювати клімат взаємної довіри між робітниками і менеджерами;

- підтримувати високу якість методів виміру;

- випускати регулярні звіти про витрати та якість продукції;

- підтримувати у менеджерів і фахівців постійний інтерес до діяльності по підвищенню продуктивності;

- ніколи не намагатися реалізувати одночасно кілька програм по продуктивності;

- не забувати про постійну необхідність навчання робітників і менеджерів [145].

Напрямки підвищення продуктивності є численними та різноспрямованими (див. рис. 7.3).

Рис. 7.3. Напрямки підвищення продуктивності

Суттєве підвищення продуктивності можливе лише за умови комплексної роботи за багатьма напрямками, при активному залученні всього персоналу підприємства від рядових працівників до вищого керівництва.