Трудові ресурси - це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в національній економіці.

Щоб кількісно визначити межі трудових ресурсів, потрібно уяснити поняття "працездатне населення", "працездатний вік", "працюючі підлітки", "працюючі пенсіонери".

Працездатний вік - поняття узагальнене, а тому дещо умовне. Воно визначається системою законодавчих актів. Нині в Україні працездатним віком вважається для жінок 16-59 років, для чоловіків – 16-59 років включно. Нижня межа працездатного віку передбачає, що до початку трудової діяльності людина повинна здобути певний рівень фізичного та розумового розвитку, для чого потрібен час (мінімум перші 16 років життя). Верхня межа працездатного віку показує думку суспільства про те, в якому віці людини може претендувати на соціальну допомогу по старості. Для деяких видів трудової діяльності, що пов'язані з роботою у несприятливих умовах праці або вимагають від працівника якостей, що з віком помітно зменшуються (наприклад, спорт, балет), пенсійний вік настає раніше на 5-10 років, а інколи і більше. Такі люди називаються пільговими пенсіонерами. Найчастіше вони продовжують працювати і залишаються в складі трудових ресурсів.

Слід зазначити, що в багатьох розвинених країнах законодавчо встановлена верхня межа працездатного віку на 5-10 років вища, ніж в Україні, але і середня тривалість життя там значно перевищує, аналогічні показники нашої країни. Поширеною світовою практикою є нижча межа пенсійного віку для жінок, хоча майже всюди середня тривалість життя чоловіків значно менша, ніж жінок.

Всe сказане стосується працездатних, тобто людей, фізично і психічно досить здорових для того, щоб працювати. На жаль, в кожному суспільстві є значний прошарок людей, не досить здорових для цього. Тобто є люди непрацездатні, хоча їхній вік працездатний. Такі люди одержують статус інвалідів першої або другої групи, що дає їм право на отримання пенсії незалежно від віку.

Кількість і частка інвалідів серед населення країни складається під впливом комплексу умов, від яких залежить здоров'я. Величезне значення мають екологічна ситуація, рівень матеріального добробуту (якість харчування, витрата життєвих сил на роботі), доступність і якість медичного обслуговування, безпечність умов праці тощо.

Слід сказати, що одним з принципів цивілізованого гуманного суспільства є створення умов для трудової самореалізації інвалідів. Наша держава зобов'язує роботодавців до 4 % робочих місць виділяти для осіб з обмеженою конкурентоспроможністю на ринку праці (в тому числі інвалідів), однак на практиці проблеми працевлаштування інвалідів вирішуються дуже важко, в результаті чого інваліди складають значну частку економічно неактивного населення. Майбутня динаміка чисельності непрацюючих інвалідів передусім залежить від покращання життя (і, відповідно, здоров'я) людей, а також від пристосування технології виробництва до працівника. Тенденцією економічно розвинених країн є зменшення частки непрацюючих інвалідів серед населення працездатного віку.

Разом з тим серед людей непрацездатного віку є чимала частка працездатних і бажаючих працювати. Працівників, молодших працездатного віку, звичайно називають працюючими підлітками, а старших - працюючими пенсіонерами. Історичний досвід переконливо доводить, що кількість працівників цих категорій обернено пропорційна рівню добробуту населення. У підлітків і пенсіонерів нижчі вимоги і до змісту праці, й до рівня її оплати, тому вони нерідко знаходять місце роботи навіть в умовах високого безробіття і беруть на свої плечі обов'язок утримання інших (часто працездатних, але безробітних) членів сім'ї. Тому в наш час велика і кількість, і частка працюючих підлітків та пенсіонерів. Однак заради справедливості потрібно сказати, що додатковий заробіток є далеко не єдиною причиною трудової активності, особливо пенсіонерів. Певне значення має також бажаний і звичний ("молодий") спосіб життя, бажання бути в колективі, почуватися потрібним тощо. Як висновок зазначимо, що праця підлітків і пенсіонерів може приносити користь і їм самим, і економіці в цілому. Проте з урахуванням особливостей віку ця праця повинна бути організована (передусім державою) так, щоб не завдавати шкоди їхньому здоров’ю і не заважати здобути відповідний рівень освіти молоді.

Трудові ресурси кількісно включають населення в працездатно­му віці, крім непрацюючих інвалідів та пільгових пенсіонерів, і працюючих в економіці країни осіб молодших та старших працездатного віку.

Поняття "трудові ресурси" ширше, ніж поняття "економічно-активне населення", оскільки включає ще і працездатних непрацюючих людей та тих, що стаціонарно навчаються. Реально за поняттям "трудові ресурси" стоїть кількість населення, яке можна примусити працювати, тобто яке фізично здатне працювати. Поняття ж "економічно активне населення" - це та реальна частина трудових ресурсів, що добровільно працює або хоче працювати.

Оскільки Україна обрала курс на побудову вільного демократичного суспільства, і в її Конституції проголошена заборона примусової праці, поняття "трудові ресурси" поступово втрачає своє економічне значення. Адже ресурсами можна називати лише реальні джерела задоволення потреби (в даному випадку - потреби в робочій силі). Тому нелогічно називати трудовими ресурсами ту частину населення, яку можна залучити до праці лише насильно. Реальними ж людськими ресурсами для праці (і це визнано на міжнародному рівні) є економічно активне або трудоактивне населення. Однак і поняття "трудові ресурси" має право на існування, оскільки показує максимально можливу (за екстремальних умов) кількість трудоактивного населення.

Peaлії розвитку суспільства свідчать, що населення не може існувати поза економікою, а економіка - без населения, це дві частини единого соціального організму. Об’єктивно, що найістотніший вплив на розвиток національної економіки справляє населения, а воно характеризується нерівномірним розподілом як за територіальною ознакою, так і за відповідними відмінностями за віком, статтю, освітою, професійно-кваліфікаційним рівнем. В економіці праці ці характеристики суспільства розглядаються через показники його чисельності, структури трудових pecypciв, розміщення.

На національному рівні формуються баланси трудових ресурсів. Метою розробки балансу трудових ресурсів є раціональне формування та розподіл трудових ресурсів в масштабах країни та регіонів.

До системи балансів трудових ресурсів відносяться:

Ø зведений баланс робочих місць і трудових ресурсів (план, звіт);

Ø баланс розрахунку додаткової потреби в робітниках та службовцях;

Ø баланс розрахунку потреби у підготовці кваліфікованих робітників;

Ø баланс робочого часу.

При цьому враховується кон’юнктура ринку праці і структуру робочих

місць, зайнятість населення працездатного віку, ефективність використання

трудових pecypciв, темпи зростання продуктивності праці.

Баланс трудових ресурсів - найважливіший прогнозно-аналітичний документ. Biн складається з чотирьох розділів :

Ø населення;

Ø трудові ресурси;

Ø розподіл трудових ресурсів;

Ø розподіл зайнятих..

Інформаційною базою для розрахунку 1 та II розділів балансу слугують прогнози чисельності населения та його складу, які розробляються фахівцями Міністерства економжи України. Чисельність населения у працездатному віці та працюючих пенсіонерів визначається виходячи з статево-вікової структури населения та даних звітів, балансів трудових pecypciв. Чисельність інвалідів i oci6, які одержують пенсії на загальних умовах, визначають виходячи з тенденції, що склалися за останні роки. Прогнози чисельності трудових pecypciв визначають, як чисельнють населения у працездатному віці|, зменшену на чисельність непрацюючих інвалідів та oci6, які отримують пенсії на пільгових умовах, i збільшену на чисельнють працюючих пенсіонерів та підлітків віком до 16 років.

Розподіл трудових pecypciв за видами зайнятості певною мірою характеризує тенденція, що складається у процесі їх відтворення за умов формування ринкових відносин. Особливу увагу при прогнозі розподілу трудових pecypciв надають зайнятості у народному господарстві