Характеристика процедури верифікації імітаційної моделі

Якщо необхідна початкова інформація для моделювання підготовлена, то після цього настає етап так званої верифікації ІМ. Мета виконання цього етапу полягає у перевірці відповідності процесу функціонування ІМ тому формальному опису, який був закладений при її розробці. Верифікація ІМ полягає у практичному доведенні тверджень про відповідність алгоритму її функціонування задуму моделювання шляхом формальних та неформальних досліджень реалізованої програми моделі. Дослідник повинен мати гарантію того, що розроблена ІМ у всіх ситуаціях буде правильно імітувати поведінку реальної системи. За допомогою процедури верифікації встановлюється правильність функціонування логічної структури моделі. Як правило, верифікація виконується в ході комплексного налагодження програми ІМ за умови введення до неї реальних даних щодо функціонування ОМ або його прототипу (тобто, при заданих реальних значеннях G* і X*).

Неформальні дослідження програми моделі мають на меті переконати дослідника і замовника ІМ у відповідності побудованої моделі тій концепції, яку закладав розробник при її створенні. Процес верифікації вміщує у себе ряд процедур перевірки правильності відпрацювання моделлю тих початкових даних та умов імітації, які слугували вхідною інформацією для процесу моделювання. Як правило процес верифікації є розвитком процесу комплексного налагодження ІМ. Уся послідовність дій комплексного налагодження спрямована на створенні у розробника впевненості в тому, що реалізований програмний продукт відпрацьовує вкладену у нього ідею без помилок та збоїв.

Формальні методи верифікації програми моделі містять у собі: використання спеціальних препроцесорів і постпроцесорів у якості “коректорів” програм; заміну деяких стохастичних елементів моделі детермінованими і перевірку на “очікуваність” детермінованих результатів моделювання; використання тестів “безперервності” моделювання. Препроцесори і постпроцесори аналізують текст програми моделі шляхом перевірки та доказу тестових логічних тверджень і видають розробнику повідомлення про можливу наявність логічних помилок у тексті моделі. Якщо при заміні стохастичних елементів моделі детермінованими розробник одержує результати дуже далекі від очікуваних (розрахункових), то це означає, що програмна реалізація моделі помилкова у деяких своїх елементах. У ході тестування на “безперервність” моделювання перевірку проходить відповідність вихідних характеристик системи зімітованим впливам на вході моделі на всьому діапазоні значень параметрів моделі Х.