Дерево.

З порід дерева в практиці скульпторів найчастіше зустрічаються дуб, самшит, карагач, горіх, акація. Під час обробки дерева художник виявляє його природні нарости, напластування, малюнок волокон. Все це створює красиву й різноманітну фактуру поверхні.

Статуя Каапера. Дерево. Єгипет. ІІІ тис. до н.е.

3. Метал (бронза, кована мідь).

Скульптура з металу – бронзи і чавуна – створюється методом лиття або засобом карбування з листового металу – міді або сталі. Метал дає скульптору можливість більшого, ніж у камені, розчленування форми, в ньому легше передати динаміку руху. Під час полірування поверхня бронзи набуває різноманітних відблисків і відтінків. Таке перебіг світла підсилює враження рухомості форм.

Е.Фальконе. Пам'ятник Петру І. Бронза.

Маска фараона Тутанхамоан. Золото., емалі. Єгипет. 14 ст. до н.е.

4. Кераміка (теракота, майоліка, фаянс).

Основною сировиною скульптора тут є глина спеціального складу, яка обпалюється.

За прийомами виготовлення в кераміці розрізняють теракоту, майоліку, фаянс.

Твори з теракоти – неглазурованої обпаленої глини – мають гарну матову поверхню блідо-жовтого, рожевого або червоного кольору.

Статуетка часів Трипілля. Теракота. ІІІ-І тис. до н.е.

Майоліка – твори з кольорової обпаленої глини крупнозернистої будови, покритої перед випалом непрозорою кольоровою емаллю чи поливою (глазур’ю), що надає скульптурі особливої декоративності (архітектурні обличкування, посуд, статуетки).

Протор’єва Н.Є., Протор’єв В.С. Глечик «Птахи». 1979. Майоліка.

Твори з фаянсу виготовляються із спеціальної дрібнопористої білої глини, вкритій перед випалом прозорою поливою.

Глек Брошка

Вироби фірми «Веджвуд». Англія. XVIII ст.

Скульптурні твори з кераміки відрізняються декоративністю кольорового рішення, різноманітністю фактур.

Гіпс, глина і віск є допоміжними, проміжними матеріалами. Але іноді й вони можуть виступати як самостійний матеріал.

Тутмес. Голова цариці Нефертіті. Гіпс фарбований. Єгипет. 14 ст. до н.е.

Під час створення скульптурного образу необхідно враховувати матеріал і техніку виконання, освітлення, які підкреслювали б пластичні якості скульптури, а також ритмічну композицію твору, що може бути статичною і динамічною. Отже, скульптору слід дотримуватися всіх цих моментів для досягнення художньої виразності та емоційної насиченості свого творіння.

Сприйняття скульптурного образу відбувається завдяки коловому огляду. Зміна ракурсів, позицій огляду відкривають в об’ємному зображенні різні його грані.

Ранні форми скульптури походять з часів первісного мистецтва і безпосередньо пов’язані з життям і віруваннями древньої людини. Перші скульптурні зображення тварин і жінок – прародительок роду відрізняються узагальненістю форм і гостротою життєвих спостережень. Кругла, особливо невеликих розмірів, неолітична скульптура різалась з м’яких порід каменю, кістки або дерева. Рельєфи виконувались на кам’яних пластинах, на стінах печер, їхні зображення були схематичними. Скульптура часто слугувала засобом для прикрашання начиння, знаряддя праці і мисливства, використовувалась у якості амулетів.

Проте справжній розквіт скульптури настав з виникненням цивілізацій.

І про це ви з вами будемо дізнаватись у процесі з ознайомленням з історією мистецтва.