Поняття, види та система джерел кримінально-процесуального права України.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ юридичний УНІВЕРСИТЕТ

Імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Кафедра Кримінального процесу

Наукова доповідь

з дисципліни: «Кримінальний процес»

на тему: «Джерела кримінально-процесуального права України»

Студента 3 курсу 7 групи

Господарсько – правового факультету

Парсова Владислава Вадимовича

Керівник: доцент кафедри кримінального процесу, доцент, к. ю. н. Карпенко М. О. .

Оцінка: Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Харків – 2015

Зміст:

Вступ

1. Поняття, види та система джерел кримінально-процесуального права України

2. Конституція України, міжнародні договори України та закони України - джерела кримінально-процесуального права України

3. Дія кримінально-процесуального закону в часі та просторі

4. Відомчі нормативні акти та судова практика

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми «джерела кримінально-процесуального права» є досить високою, оскільки має надзвичайно важливе практичне значення.

По-перше, віднесення чи не віднесення того чи іншого акту до джерел кримінально-процесуального права здатні збільшувати або ж, навпаки, зменшувати сукупність прав та обов’язків суб’єктів кримінально-процесуальних відносин.

По-друге, сукупність джерел кримінально-процесуального права дозволяє виділити їх у певну систему, а їх аналіз створити певну ієрархію цих джерел на випадок протиріч між нормативно-правовими актами.

По-третє, система джерел права дає змогу проаналізувати та порівняти різноманітні правові системи.

Що стосується розробленості цієї теми, то можна стверджувати, що значна кількість науковців приділила значну увагу цій проблемі. Серед них можна виділити Дроздова О., Лобойко Л., Маляренко В.

При написанні роботи використовувались наукові методи: аналіз, порівняння, системний метод та інші. Мета роботи полягає у з’ясуванні поняття та видів джерел кримінально-процесуального права України, їх систематизація. Аналіз окремих видів джерел кримінально-процесуального права: Конституції України, міжнародних договорів України, законів України, рішень Конституційного Суду України, постанов Пленуму Верховного Суду України, рішень Європейського суду з прав людини, відомчих нормативних актів.

Поняття, види та система джерел кримінально-процесуального права України.

Аналіз поняття «джерело кримінально-процесуального права» не можливий без урахування положень щодо проблеми розкриття змісту поняття «джерела права» в загальній теорії права.

В юриспруденції склалися такі підходи до розуміння терміна «джерела права» [4, с. 178]:

- джерела виникнення права як соціального явища, сила, що творить право;

- пам’ятки історії, судові справи, звичаї, що існували історично та мали значення для чинного на той час права;

- певний вид діяльності державної влади з утворення правових норм;

- матеріали, взяті за основу того чи іншого законодавства;

- способи зовнішнього вираження, існування та перетворення права.

В останньому значенні термін «джерело» конкурує з терміном «форма». У літературі застерігається проти повного ототожнення цих категорій і вказується, що застосування поняття «джерело» розкриває не сутність питання, а є даниною юридичній традиції, що зберігається в галузевих юридичних науках, які використовують цей термін для назви того, що сучасна теорія права виражає поняттям «форма» [4, с. 180].

Право як цілісне суспільне явище офіційно формулюється, існує та розвивається у певній формі, що безпосередньо відповідає фундаментальній ознаці права – формальній визначеності. Форма права являє собою сукупність визнаних конкретною державою офіційних документальних способів зовнішнього виразу та закріплення правових норм [4, с. 178].

Джерела кримінально-процесуального права повністю повинні відповідати ознакам форми права у загальній теорії права. Поряд із загальними ознаками джерел кримінально-процесуального права існують і спеціальні, які диктуються особливостями кримінально-процесуального права у галузі права.

Кримінально-процесуальне право регулює певну сферу специфічних суспільних відносин за допомогою системи правових норм. Об’єктом правового регулювання цієї галузі права є кримінально-процесуальні правовідносин.

Ще однією ознакою є множинність суб’єктів, які приймають правові норми при регулюванні кримінально-процесуальних правовідносин. В юридичній літературі під джерелом кримінально-процесуального права розуміють форми вираження норм, що регулюють кримінально-процесуальні правовідносини, закріплені органами державної влади України при здійсненні покладених на них функцій у законодавчій, виконавчій і судовій сферах, а також містяться в міжнародних договорах України та практиці Європейського суду з прав людини [2, с. 19].

Система та види джерел кримінально-процесуального права України. Система джерел кримінально-процесуального права є складовою частиною системи права і має всі її ознаки. Традиційно до системи права включають норми, інститути, підгалузі та галузі права. Система права – сукупність чинних принципів і норм права, якій притаманні єдність, узгодженість, диференціація (поділ) і згрупованість норм у відносно самостійні структурні утворення (інститути, галузі та підгалузі права) [4, с. 244].

Система джерел кримінально-процесуального права, будучи складовою частиною джерел права також характеризується єдністю, узгодженістю, диференціацією і згрупованістю. Однак, незважаючи на загальні закономірності побудови систем, у кожній галузевій системі джерел права є свої особливості. Система джерел кримінально-процесуального права обумовлена предметом кримінально-процесуального регулювання, яким є кримінально-процесуальна діяльність і кримінально-процесуальні відносини, і методом правового регулювання, яким є сукупність органічних єдиних і взаємозалежних юридичних засобів, способів і порядок такого регулювання, що обумовлені специфікою кримінально-процесуальних відносин, правовою природою статусу державних органів, що уповноважені регулювати кримінально-процесуальні відносини та їх компетенцією, а також завданнями кримінально-процесуального судочинства [2, с. 25].

Система джерел права є органічною. У зв’язку з цим для міцності системи джерела кримінально-процесуального права не повинні суперечити одні одним, тобто вони повинні діяти злагоджено, доповнювати один одного.

Ознаками системи джерел кримінально-процесуального права є [2, с. 26-28]:

- цілісність, структурна упорядкованість, тобто організаційно-структурна відокремленість систем джерел кримінально-процесуального права від систем інших галузей права;

- складна, багатоелементна, багаторівнева та ієрархічно побудована структура системи джерел кримінально-процесуального права, очолювана Конституцією України. Система джерел кримінально-процесуального права складається з окремих джерел, які в свою чергу утворюють різноманітні підсистеми;

- дієвість та цілеспрямованість функціонування як системи джерел кримінально-процесуального права в цілому, так і її підсистем та окремих елементів з метою забезпечення прав та свобод людини та задля вирішення завдань кримінального судочинства;

- множинність джерел кримінально-процесуального права як елементів цієї системи обумовлена як чисельністю нормотворчих та нормо застосовних суб’єктів кримінально процесуальних відносин, так і багатогранністю самих цих відносин;

- визначена самостійність кожного джерела кримінально-процесуального права, обумовлена сферою регулювання і компетенцією органа державної влади, що його прийняв;

- визначене положення кожного джерела кримінально-процесуального права в системі джерел;

- визначальна роль основоположних прав і свобод людини в наповненні регулятивним змістом окремих джерел так і у визначенні тенденції гуманітарного спрямування розвитку всієї системи джерел кримінально-процесуального права.

Отже, система джерел кримінально-процесуального права – це єдина, цілісна, доцільно і ієрархічно організована, структурно упорядкована і цілеспрямована, органічно-відмежована сукупність чинних правових актів, панівну роль серед яких відіграють закони та справляють регулятивний вплив гуманітарного спрямування на кримінально-процесуальні відносини [2, с. 28].

Загальнотеоретична правова література містить досить численні переліки джерел права, у тому числі і кримінально-процесуального: закон, нормативні акти органів управління, звичай, судова практика і судовий прецедент, юридична наука (доктрина), корпоративні нормативні акти, договір.

Незалежно від критеріїв класифікації джерел права, від їхніх видів, поняття і змісту всі вони виступають у межах тієї або іншої правової системи як єдине ціле, що формує цю правову систему і наповнює її конкретним правовим змістом.

Вивчення джерел кримінально-процесуального права дозволяє визначити місце кожного з них у системі джерел, їх взаємозв’язок та значення в системі правового регулювання кримінально-процесуальних відносин. У кожного джерела права в системі повинно бути своє місце, своє особливе основне призначення. Це повною мірою стосується і джерел кримінально-процесуального права. Зіставлення цих джерел дозволяє стверджувати, що кожне має свою сферу впливу на кримінально-процесуальні відносини [2, с. 30]. Ієрархія обумовлена їхньою юридичною силою.

Вищу юридичну силу у правовій системі України має Конституція (ст. 8 КУ) [5, с. 7]. Вона є безпосереднім джерелом кримінально-процесуального права оскільки взагалі становить основу правової системи України, також закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Конституція також визначає й інше джерело кримінально-процесуального права: міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України. Ч. 1 ст. 9 КУ: «Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства України» [5, с. 9].

Також слід зазначити, які з джерел права посідають центральне місце в кримінально-процесуальному праві. Єдиний основний нормативний акт, що комплексно регулює кримінально-процесуальні відносини – це кримінально-процесуальний кодекс України. КПК є своєрідним «основним законом» відповідної галузі, закріплюючи принципи регулювання, правові інститути, основні нормативно-правові поняття, властивості галузі, правовий статус суб’єктів галузевих правовідносин, найважливіші юридичні норми, покликані бути орієнтиром при прийнятті законів та інших нормативно-правових актів даної галузі [2, с. 33].

Інші джерела (рішення Конституційного суду України, судова практика) також регулюють кримінально-процесуальні відносини, однак таке регулювання має фрагментарний характер і обумовлене компетенцією таких органів. Норми, що містяться у цих джерелах доповнюють норми законів. Підзаконні акти також посідають своє визначене місце у системі джерел кримінально-процесуального права. Завдяки таким актам забезпечується оперативність державно-правового регулювання кримінально-процесуальних відносин, тому що положення цих атів відбивають динаміки життя, оперативно стимулюють розвиток. Багато підзаконних актів спрямовані на правильне застосування норм інших джерел права (законів, міжнародних договорів та ін.) [2, с. 31].

Особливим видом джерел кримінально-процесуального права України є рішення Європейського Суду з прав людини.

Джерела кримінально-процесуального права України можуть бути зведені до таких видів: Конституція України, КПК України, закони України, міжнародні договори України, рішення і ухвали Конституційного Суду України, рішення та постанови Верховного Суду України, рішення Європейського Суду з прав людини, відповідні відомчі нормативні акти України [2, с. 43].