Заготівля сіна і трав’яного борошна.

Правильна оцінка якості, контроль за заготівлею й зберіганням кормів — важливі заходи у профілактиці захворювань і підвищенні продуктивності тварин, особливо в умовах промислової технології виробництва. Тому контроль за доброякісністю кормів і правильним їх використанням повинен бути у центрі уваги зооветеринарних працівників.

Сіно. Отримують його висушуванням скошених трав до вологості 15 — 17 % у польових умовах або штучним способом за допомогою спеціальних агрегатів. Поживність цього корму залежить від бота­нічного складу рослин, фази вегетації під час скошування, умов ви­рощування, заготівлі та зберігання. В середньому поживність 1 кг сіна становить 0,4 — 0,5 к. од., 40 — 80 г перетравного протеїну, 3 — 9 — кальцію, 1 — 4 г фосфору і 10 — 35 мг каротину. Жиру в сіні 1 — 2,5 %, клітковини 25 — 30 і безазотистих екстрактивних речовин 38 — 42 %.

Під час висушування трав на сіно в рослинах відбуваються скла­дні біохімічні процеси, які супроводжуються втратою поживних ре­човин. У свіжоскошеній траві клітини продовжують функціонувати в умовах «голодного обміну» завдяки використанню резервних вуг­леводів, окиснюючи їх до СО2 і води. При цьому частково розпада­ються білки, окиснюється каротин. Загальні втрати органічної речо­вини у цей період досягають 1 % за добу. У разі втрати 40 — 50 % во­логи клітини відмирають і настає фаза автолізу — безсистемної дії ферментів і внаслідок розпаду речовин втрачається 20 — 25 % енер­гії. В разі висушування трав на сіно в польових умовах унаслідок біохімічних процесів, механічних втрат під час скошування, згрі­бання, транспортування загальні втрати поживних речовин станов­лять 30 — 40, а каротину — до 90 %. Якщо сіно заготовляють у него­ду, втрати досягають 50 % і більше. У разі змочування трав росою та дощем у період автолізу розвиваються мікробіологічні процеси, ви­миваються розчинні речовини, сіно буріє й чорніє. На зволоженій масі за підвищеної температури розвиваються плісеневі гриби, які уражують корм токсичними речовинами.

Технологія заготівлі сіна складається з кількох операцій. Якщо його заготовляють розсипним, трави скошують (бобові для швидшо­го висихання плющать) і у разі потреби розтрушують. У разі втрати 45 — 55 % води згрібають у валки, де досушують до вологості 22 — 35 % і підбирають у копиці, а за вологості не вище від 20 % — скиртують. Під час скиртування сіно з вищою вологістю пошарово переклада­ють сухою соломою або солять. Кухонну сіль вносять пошарово через кожні 40 — 50 см по 8 — 12 кг на 1 т сіна.

Подрібнене сіно має низку переваг перед неподрібненим. Воно краще поїдається тваринами і можна механізувати процеси роздаван­ня, змішувати його з іншими кормами, однак під час заготівлі збіль­шуються механічні втрати. Заготовляють подрібнене сіно, досушуючи траву у валках до повного висихання (20 % вологи), потім підбирають з одночасним подрібненням і транспортують до місця зберігання — сіносховищ. Оптимальна довжина подрібненого сіна — 8 — 10 см.

Під час заготівлі пресованого сіна масу вологістю 25 — 30 % під­бирають прес-підбирачем й формують прямокутні кипи масою бли­зько 25 кг, які обв’язують шпагатом чи дротом, або циліндричні ру­лони від 250 кг до 1 т. Кипи досушують у сонячну погоду в полі, піс­ля чого підбирають і транспортують до місця зберігання (рис. 3.1).

Сіно також брикетують. У такому вигляді воно поєднує якості по­дрібненого та пресованого. При цьому відпадає потреба у в’язаль­ному матеріалі й значно зменшується об’єм сіна, що поліпшує умови транспортування, розвантаження, зберігання і роздавання тва­ринам. Під час брикетування масу з валків збирають, коли в логість її становитиме 15 — 18 %. Якщо вологість вища, брикети піс­ля висихання розсипаються.

Для зменшення втрат поживних речовин під час сушіння засто­совують активне вентилювання розсипного, подрібненого і пресова­ного сіна в скиртах або сіносховищах. Прив’ялену до вологості 35 — 40 % масу складають пошарово на трапецієподібний дерев’яний чи металевий каркас (повітророзподільник), висота кожного шару 1,5 — 2 м, і подають за допомогою вентилятора гаряче або холодне повітря. Перші два дні вентилюють безперервно, потім, коли сіно у верхніх шарах стане сухим, — періодично. Після висихання першо­го шару сушать другий і так продовжують доти, поки загальна висо­та скирти не досягне 4 — 5 м.

Заготівля сіна із застосуванням активного вентилювання забез­печує краще зберігання поживних речовин Середня добова даванка сіна в раціонах корів у зимовий період становить 5 — 7 кг, молодняку великої рогатої худоби до року — 2 — 4, старше від року — 4 — 6, овець — 1 — 2 і коней — 8 — 10 кг.

Під час заготівлі основну увагу звертають на своєчасність збирання сіна та соломи в найстисліші строки. Для одержання сіна й трав'яного борошна бобові рослини скошують у фазі бутонізації та на початку цвітіння, а злакових — при виході їх у трубку і на початку колосіння. Тривалість заготівлі не повинна перевищувати 10—12 днів.

При польовому сушінні під дією сонячних променів, опадів і ферментаційних процесів у скошеній траві втрачається від 30 до 50 % найцінніших поживних речовин (органо-мінеральних комплексів) і до 90 % каротину. Запобігти зменшенню втрат можна впровадженням сучасних технологій заготівлі, коли зелену масу в покосах лише прив'ялюють до вологості 35—45 %, а потім досушують у скиртах або сховищах до вологості 15— 18 % за допомогою активного вентилювання.

Найбільш цінною сировиною для приготування трав'яного борошна і різки є зелена трава люцерни, конюшини та їх сумішей зі злаковими травами, скошеними у фазі бутонізації. У цей період розвитку в 1 кг сухої речовини у вказаних травах міститься до 22% протеїну, до 300 мг і більше каротину. При запізнюванні з прибиранням трав різко знижується їх кормова цінність, а отже,і якість трав'яного борошна і різки.
Технологія заготівлі трав'яного борошна і різки включає наступні операції: скошування з одночасним подрібненням і завантаженням зеленої маси в транспортні засоби, доставку її до сушильного агрегату, сушка трави, гранулювання (брикетування), затарювання і зберігання. Якщо ж заготовляють трав'яну різання, то суху масу по виходу з барабана, минаючи дробарку, за допомогою транспортера подають у транспортні засоби і після витримки протягом 48 годин відправляють на склад.
Є два способи виробництва трав'яного борошна: без провяліванія і з провяліванія скошеної трави. При першому способі заготівлі трави скошують і подрібнюють з одночасним навантаженням маси в транспортні засоби косарками-подрібнювачами КІК-1, 4, КУФ-1, 8, Е-280, КС-1, 8, КСК-100 та інших
Одним з важливих умов підвищення продуктивності сушильних агрегатів є гарне подрібнення трав. Частинок довжиною до 3 см для трав'яного борошна і до 10 см для різання повинно бути не менше 85% від загальної маси сировини. Така сировина не потребує додаткового подрібненні перед сушінням, швидше відбувається випаровування вологи, знижується витрата пального і підвищується продуктивність сушильних агрегатів.
Вихідна вологість трав, збираних для приготування кормів штучної сушки, грає вирішальну роль в продуктивності сушильних агрегатів. Тому останнім часом все більш широке поширення одержує другий спосіб заготівлі трав'яного борошна - з провяліванія трав у полі.
У гарну погоду при провяліванія трав у полі протягом 2-3 годин вологість маси знижується на 10-22%. Зниження вологості при провяліванія дозволяє випаровувати меншу кількість води в сушарці. Для отримання, наприклад, 1 т трав'яного борошна з вологістю 10% з трави з початковою вологістю 85% треба випарувати 5 т води, при вологості 75% - близько 2,5 т, а при вологості 65% - близько 1,6 т. За міру зниження вологості трави продуктивність сушіння значно підвищується, а витрата палива і собівартість продукту зменшуються.
При скошуванні трав у валки можна використовувати косарки загального призначення. Плющення трав забезпечує більш швидке їх провяліванія. Для підбору, подрібнення і одночасної навантаження маси в транспортні засоби застосовують універсальні косарки-плющилки. При цьому транс кравці кошти треба обладнати загороджувальними сітками для запобігання видування трав.
Пров'ялюють трави слід лише в гарну погоду і строго певний час. За кожну годину провяліванія трав у полі кількість каротину за чіт його руйнування сонячними променями знижується на 2-3%. Тому граничним строком провяліванія є 4 години, а вологість повинна бути не нижче 70%.
Технологію приготування трав'яного різання і наступну роздачу її тваринам можна також повністю механізувати. Різка сипка, ховаю змішується з усіма видами кормів, тому з неї можна легко приготувати повнораціонний кормові суміші в розсипному і брикетованому вигляді. Одним з недоліків заготівлі трав'яний різання є те, що при зберіганні вона займає великий об'єм. Маса 1 м ³ різання після сушіння дорівнює 70-80 кг. Тому різання доцільно брикетувати, в цьому випадку вона займає обсяг в 6-7 разів менше. У процесі брикетування відбувається деяке зменшення вмісту каротину, інші поживні речовини зберігаються повністю.
Для приготування трав'яного борошна і різки застосовуються барабанні високотемпературні сушарки АВМ-0, 65, АВМ-1, 5, М-804/0-1, 5 (СБ-1, 5). Після запуску і прогріву агрегату до встановленої робочої температури подрібнена маса подається рівним шаром в сушильний барабан. Технологічний режим роботи сушарки зводиться в основному до витримуванню температури. При вологості зеленої маси злаково-бобових культур близько 75% температура теплоносія при вході в барабан має бути в межах 600-700 ° С, для різнотрав'я - 500-750 ° С і для бобових - 650-750С. Температуру теплоносія підвищують на 200-250 ° С, якщо маса надходить з вологістю 80% і вище. Температура відпрацьованих газів при виході з барабана підтримується в межах 90-110 ° С. У цьому випадку готова трав'яна мука буде мати вологість 12%.
Для збереження поживних речовин трав'яне борошно гранулюють, а різання брикетуються. Для гранулювання застосовують в основному гранулятори ОГМ-0, 8 і ОГМ-1, 5. Трав'яне борошно, що надходить на гранулятор, звичайно має вологість 8-10%. При цьому гранулюється погано, а готові гранули розсипаються. Тому в змішувачі гранулятора борошно зволожують до 13-15% зодой або каротінстабілізірующім розчином. Отримані таким чином гранули мають підвищену вологість. Проте в охолоджувальній колонці під впливом потужного повітряного потоку вони охолоджуються і одночасно втрачають 2-3% вологи, тому вкладені на зберігання гранули мають вологість близько 12%.
Якість гранул можна визначити візуально. Хороші гранули після охолодження щільні, сухі, гладкі, блискучі, довжиною 20-30 мм, вони насилу розламуються. Гранули, що мають вологість нижче 8%, легко розминаємо в руках, а також дрібні (до 10 мм), серед яких багато сухої пилоподібної крихти, треба повертати на вторинне гранулювання. Гранули при вологості вище 17% шорсткі на дотик, без специфічного "полірованого" блиску, легко розминаються в руках. Такі гранули, укладені в мішках на зберігання, швидко пліснявіють і псуються (іноді повністю).
Для брикетування трав'яний різання використовують брикетні преси ОКС-2, ОПК-2, прес-Брикетувальники ПБШ-2 (штемпельної) та прес-Брикетувальники кільцевого типу конструкції ВІМ. Міцність брикетів залежить від вологості і температури різання при пресуванні. При вологості менше 10% листя і стебла висушених рослин стають крихкими, а готові брикети розсипаються. Міцність брикетів значно знижується також при вологості різання понад 18%. Крім того, брикети з трав'яний різання з вологістю, що перевищує 17%, при зберіганні пліснявіють. Оптимальна вологість і хороше збереження якості брикетів досягається при вологості різання в межах 13-16%.
Одним із серйозних недоліків способу заготівлі трав'яного борошна і різки з допомогою штучного сушіння є порівняно висока собівартість корму. Однак за правильної організації всього технологічного процесу сушіння трав і зберігання собівартість трав'яного борошна і різки в гранульованому і брикетованому вигляді буде незначно вище собівартості сіна і сінажу.

Грубі корми (сіно, солому) зберігають у спеціальних сховищах у тюках або розсипом у скиртах і стогах, вкритих поліетиленовою плівкою. Необхідно ретельно укладати і вивершувати скирти і стоги, розміщувати їх на незатоплюваних місцях. Усі види кормів краще зберігати у спеціально відведених на фермі (комплексі) місцях — на кормових дворах, які повинні бути обгородженими й розміщеними вище за рельєфом виробничого сектора.