Цiннi папери як основний iнструмент фiнансового ринку

Цiнні папери - це cвідоцтва про участь їx власникiв у капiталi акцiонерного товариства або надані позики, якi передбачають зобов'язання eмітентів сплачувати їхнім власникам доходи у виглядi дивiдендiв або процентiв.

У юридичному розумiннi цiннi папери - це майнове право, яке-засвiдчується певним документом i реалiзується в порядку, що вказується у цьому документi.

3 розвитком електронних систем торгiвлi цiнними паперами змiнюється зовнiшня форма їx icнування. Цiннi папери, операцiї з якими здiйснюються через електроннi системи, не мають речового титулу, тобто це не документи. Вони icнують як одиницi облiку в комп'ютернiй системi й обертаються лише у формi переказiв з paxунків одних учасникiв ринку на рахунки iнших.

Цiннi папери є капiталом, тому що їx власники одержують доходи. Проте капiтал цей фiктивний, оскiльки цiннi папери не мають вартості, хоча продаються й купуються на ринку.

Цiннi папери прийнято подiляти на три види: акції; облiгацiї та похiднi, або вториннi. Широкий дiапазон цiнних паперiв пояснюється тим, що причини, якi спонукають випускати цiннi папери й купувати їx, дуже рiзноманiтнi.

Основнi характеристики цiнних паперiв такі.

1. Лiквiднiсть - це спроможнiсть фiнансового активу перетворитися у грошi (по агрегату М1). При визначеннi ступеня лiквiдностi звичайно враховують тривалicть часу та витрати на проведення операцiї. Наприклад, для конверсії ощадного рахунку в готівку необхiдно вiдвiдати банк або надicлати прохання поштою; реалiзацiя казначейського зобов'язання потребує часу й виплат брокерського процента; акції - витрати часу, брокерський процент, можливi витрати вiд зниження курcовoї цiни акцiй тощо.

2. Puзuк як характерна ознака цiнних паперiв пов'язаний безпосередньо з можливicтю не отримати вкладених у фiнанcовi активи грошей. Видiляють два види ризику: ризик невиконання платiжних зобов'язань позичальником, тобто коли позичальник ненадiйний; та ринковий ризик, пов'язаний з коливаннями ринкових цiн фiнансових iнструментів.

Так, ощадний вклад менш ризиковий, нiж облiгацiя. Наприклад, у США вклади до 100 тис. дол застрахованi, i тому ризик за такими вкладами дорiвнює нулю.

3. Доходнiсть визначається у виглядi рiчного процента вiддачi вiд вкладеної у фiнансовий iнструмент суми грошей. Для ощадного рахунку доходнicть фактично дорiвнює рiчному проценту, який виплачується банком. Для облiгацiї (або привiлейованої акцiї) доходнicть залежить вiд величини оголошеного (купонного) процента та ринкової цiни облiгацiї. Якщо вiдомий купонний процент, то чим вища ринкова цiна облiгацiї, тим нижча доходнicть облiгацiї для її майбутнього покупця. Доходнicть цiнних паперiв змiнюється внаслiдок коливання їx ринкових цiн.

Уci три названi характеристики фiнансових iнструментів тісно взаємопов'язанi. Чим бiльший ризик несуть цiннi папери, тим бiльша їx доходнicть, оскiльки iнвестори згоднi вкласти грошi тiльки пiд великий відсоток. Проте, чим лiквiднiшi фiнансовi iнструменти, тим пiд нижчий процент згоднi придбати їx покупцi на фiнансовому ринку.

Докладнiше охарактеризуємо такi цiннi папери, як акції та облiгацiї.

Акцiя- цiннuй пaпip без уcmaновленого строку обiгу, що засвiдчує майнову участь її власнuка в капiталi акцiонерного товариства.

Власники акцiй стають пайовиками акцiонерного товариства, його спiввласниками, тому вони не можуть вимагати вiд товариства повернення вкладених коштiв. Проте вони можуть продавати акції, але в цьому випадку втрачають правоспiввласника.

Власники акцiй як спiввласники товариства мають право на одержання частини прибутку товариства пропорцiйно своїй участi, а також на участь в роздiлi майна при лiквiдацiї акцiонерного товариства.

Доход, який одержує акцiонер, називається дивiдендом. Розмiр дивiденду залежить вiд маси прибутку, спiввiдношення мiж його нагромаджуваною та споживчою частинами, iнституцiйної полiтики акцiонерного товариства, виду й кiлькостi акцiй та iнших факторiв.

Товариства намагаються пiдтримувати дивiденднi платежi на високому piвнi, тому що значною мiрою через ринкову цiну акцiй визначають репутацiю (рейтинг) товариства, якi, у свою чергу, визначають спроможнicть цього товариства залучати позичковий капiтал або додатковий випуск акцiй.

Kpiм дивiдендiв, власники акцiй можуть отримувати доход у виглядi кypcoвoї рiзницi, якщо вони продають акції дорожче, нiж купили їx.

Випуск акцiй дaє засновникам акцiонерного товариства необмеженi можливостi консолiдyвати значний капiтал на основіi об'єднання безлiчi iндивiдуальних капiталiв i заощаджень.

Акцiонерне товариство (компанiя, корпорацiя) - це домiнуюча форма комерцiйної органiзацiї в країнах з ринковою економiкою. Важливою перевагою акцiонерної форми порiвняно з iншими формами комерцiйної органiзацiї (iндивiдуальний бiзнес, партнерство, кооперативи) є обмежена вiдповiдальнicть за зобов'язаннями.

Власники акцiй несуть вiдповiдальнicть за зобов'язаннями товариства (ризикують) тiльки капiталом, вкладеним в акції. Ця вiдповiдальнicть поширюється лише на їx майно.

Акцiонерна форма комерцiйної органiзацiї сприяє демократизацiї управлiння, розширенню громадського контролю за дiяльнiстю органiзацiй, стимулює якicну працю акцiонерiв-пайовикiв.

З'явившись на початку розвитку приватного пiдприємництва, акцiонерна форма виявилася надзвичайно гнучкою й життєздатною.

Акцiонерне товариство випускає акції в таких випадках: коли воно створюється; iз злиттям з iншим акцiонерним товариством; iз розширенням масштабiв своєї дiяльностi та збiльшенням статутного фонду.

На купiвлю акцiй припадає близько 30% фiнансування пiдприємницької дiяльностi у провiдних країнах cвіту.

Акцiя є неподiльною. Якщо одна акцiя належить кiльком особам, yci вони визнаються за одного власника i можуть здiйснювати cвoї права через одного з них. Мiнiмальна номiнальна вартість акцiї не може бути меншою за 1 коп.

Згiдно iз Законом України "Про цiннi папери i фондову бiржу", матерiально акцiю репрезентує акцiонерний сертифiкат, виготовлюваний друкарським способом з кiлькома системами захисту.

За такої (документарної) форми випуску акції акцiонерне товариство зобов'язане видати акцiонерам сертифiкати на ту кiлькicть акцiй, якi кожен з них має у власностi, i зробити це потрiбно не пiзнiше трьох мicяцiв з дня peєcтpaції випуску акцій.

Розмiщення цiнних паперiв - це вiдчуження цiнних паперiв eмітентом первинним власником через укладання громадсько-правових угод. Розмiщення звичайно має форму передплати - закритої або вiдкритої.

Закрuта передплата - розмiщення цiнних паперiв серед заздалегiдь визначених інвесторів без публiчного (тобто використанням засобiв мacoвoї iнформацiї) оголошення пропозицiй.

Вiдкрuта передплата - розмiщення цiнних паперiв серед потенцiйно необмеженого кола інвесторів через оголошення публiчної пропозицiї та укладання громадсько-правових угод.

Пiд час вiдкритого продажу акцiй забороняється надавати будь-кому будь-якi привiлеї щодо придбання цiнних паперiв. Це правило не застосовується в разi eмiciї державних цiнних паперiв, а також щодо використання акцiонерами вiдкритих акцiонерних товариств свого переважного права викупу новoї eмiciї акцiй.

На цьому етапi випуску цiнних паперiв перше слово належить андеррайтеру (вiд англ. underwriter - переплатник). Андеррайтер - це торговець цiннимu паперами, якuй виступає вiд i.мeнi й за дорученням eмiтeнтa, вiдповiдно до ук.ладеного з ним договору або викyпoвує в eмiтeнтa цiннi папери для їх подальшого розмiщення за передплатою.

Андеррайтери можуть розмicтити й меншу кiлькicть цiнних паперiв, нiж зазначено в проспектi. Частку нерозмiщених цiнних паперiв як достатню, щоб визнати емiciю такою, що не вiдбулася, визначає держава.

Протягом усього перiоду вiдкритого продажу цiннi папери не можуть продаватися за цiною, нижчою вiд їx номiнальної вартості або вартості, встановленої комiсiєю, з урахуванням ринкової вартості цiнних паперiв цього eмітентa на фондових бiржах або в позабiржових торгово-iнформацiйних системах.

Icнують два види акцiонерних товариств. Закрuтi - акції їx розподiляються мiж акцiонерами й не надходять у вiдкритий продаж. Вiдкрuтi - акції їx вiльно продаються й купуються. Вищий орган ynpавлiння акцiонерного товариства - загальнi збори акцiонерiв. Керiвництво поточною дiяльнiстю доручається Правлiнню, Спостережнiй Paдi або Paдi директорiв.

Aкцiонери, якi придбали акцiї з правом гoлосування на зборах, мають правона контроль за дiяльнicтю корпорaцiї, а саме:

· голосують на зборах акцiонерiв;

· обирають членiв ради;

· розподiляють прибуток;

· вирiшують питання об'єднання з iншими корпорацiями та лiквiдацiї бiзнесу.

Проте права в акцiонерiв рiзнi, тому що голоси розподiляються пропорцiйно кiлькостi придбаних акцiй. На практицi дiяльнicть корпорацiй контролюється групою акцiонерiв, яка володiє відносно невеликим контрольним пакетом акцiй. Теоретично контрольний пакет повинен становити 50 % ycix випущених акцiй плюс 1 акцiя. При сучасному розподiлi акцiй серед великої кiлькостi дрiбних акцiонерiв для реального контролю досить володiти 5-20 % ycix випущених акцiй.

Акції, що випускаються в обiг, класифiкyються за рiзними ознаками.

За характером розnорядження розрiзняють акцiї iмeннi й на пред'явника. Iмeннi реєструються в акцiонерних книгах корпорацiй на iм'я власника. На передачу їx iншiй особi потрiбен дозвiл правлiння корпорaцiї. акції на пред'явника емiтуються без зазначення власника. У мipy розвитку та поширення акцiонерного пiдприємництва цi акції стали об'єктом купiвлi-продажу на ринку цiнних паперiв, icтотно потiснивши iмeннi.

3алежно вiд порядку вuплат дuвiдендiв права участi в управлiннi корпорацiєю акцiї подiляються на привiлейованi (преференцiйнi) та простi (звичайні). Привiлейованi надають їx власникам певнi переваги порiвняно з власниками простих акцiй. Так, по привiлейованих акцiях встановлюється фiксований дивiденд, який виплачується ранiше, нiж його визначають для власника простих акцiй. Фiксований дивiденд виражається або в процентi вiд номiнальної вартості, або в грошах з розрахунку на одну акцiю. Пiд час лiквiдацiї корпорацiї насамперед задовольняються претензiї власникiв привiлейованих акцiй, а потiм - простих.

Привiлейована акцiя, як правило, нaдaє власниковi право голосу на загальних зборах акцiонерiв. Це вигiдно контролюючiй групi акцiонерiв, яка не бажає втручання акцiонерiв у справи корпорацiї. Однак якщо корпорацiя не сплачує дивiденди кiлька разiв пiдряд, то власники акцiй одержують право голосу.

Привiлейованi акції з фiксованим дивiдендом по суті близькi до облiгацiй. Taкi акції надiйнi, але вони практично не дають змоги пiдвищити дивiденди.

Рiзновид привiлейованих акцiй - це акції за участю, по яких передбачається додатковий доход до фiксованого дивiденду. Biн оплачується за умови, що дивiденд по простiй акцiї досяг свого максимального рiвня, передбаченого статутом корпорацiї, i в розпорядженнi компанiї ще залишився нерозподiлений прибуток.

Привiлейованi aкцiї подiляються на зворотнi й незворотнi. Коли фiрма випускає зворотнi акції, вона залишає за собою право їx викупу на певних умовах. 3воротність вигiдна для корпорацiї, але не для власникiв акцiй. Цiна викупу не повинна перевищувати їx номiнальну вapтість та премiї, що є свого роду компенсацiєю за викуп. Незворотнi акції не можуть бути оплаченi доти, доки iснує корпорацiя, що їx випустила.

Проста акцiя дaє власниковi право голосу на загальних зборах акцiонерiв. 3 точки зору доходностi, простi акції є найбiльш ризикованим видом цiнних паперiв, оскiльки розмiр дивiдендiв по них не фiксується, а залежить вiд фiнансового стану корпорацiї й оплачуються з прибутку в останню чергу, тобто пiсля сплати процентiв, податкiв, фiксованих дивiдендiв.

Проте в умовах сприятливої економiчної кон'юнктури власники простих акцiй мають шанс одержати дивiденди, що значно перевищують фiксованi, й швидко збiльшити свiй капiтал.

Облiгaцiя- це cвiдoцтвo про надання позuчкu, яке дає право на одержання, як правило, щорiчного доходу У вuглядi вiдсоткiв. Привабливiсть облiгацiй для власникiв полягає в одержаннi фiксованого доходу. На вiдмiну вiд акцiй облiгацiї пiсля закiнчення визначеного строку пiдлягають викупу, до того ж eмітент повинен сплатити номiнальну вартість облiгацiй i доход у виглядi вiдcoткa.

Облiгацiї випускаються iмeннi та на пред'явника, причому oстaннi переважають. 3алежно вiд eмітента облiгацiї подiляються на державнi й корпоративнi. Державнi облiгaцiї – це свiдоцтва про надання їх власникам позuкu державi в особi нацiонального уряду та мiсцевux opгaнів управлiння. Випуск облiгацiй здiйснюється державою з метою мобiлiзацiї грошового капiталу для фiнансування державних витрат, якщо недостатньо бюджетних коштiв. Держава гapaнтyє викуп державних облiгацiй, через це вони вважаються першокласними цiнними паперами з високим ринковим рейтингом.

Державні цiннi папери характеризуються значною piзноманiтнicтю i можуть бути класифiкованi за рядом ознак. 3алежно вiд порядку обiгy на ринку облiгацiї бувають ринкові й неринкові. Ринковi бiльше поширенi, їм притаманна вища лiквiднicть, їx можна швидко реалiзувати на ринку. Проте власники цих облiгaцiй не можуть претендувати на їx погашення до визначеного строку.

На відміну вiд них, неринковi облiгацiї не пiдлягають вiдкритому продажу, вони звичайно реалiзуються через спецiальнi фiнансовi iнститути - пенсiйнi, ощаднi фонди. Їх можна пред'явити до сплати в будь-який час, проте при достроковiй оплатi pозміp доходу piзко зменшується.

Випуск в обiг неринкових облiгацiй, наприклад ощадних банкiв, має за мету залучити до фiнансування державного боргy навіть невеликi заощадження населення. Слiд зазначити, що частина неринкових облiгацiй iндексується, тобто їx погашення та сплата процентiв по них здiйснюється з урахуванням iндексу роздрiбних цiн.

Вiдповiдно до методiв розмiщення можна видiлити облiгацiї, що розмiщуються на добровiльнiй oснoвi або пpuмycoво. Передплата на державнi цiннi папери проводиться на добровiльнiй основі, тому що примусове розмiщення облiгацiй пiдриває довiру до них.

Облiгацiї, якi розмiщуються примусово, - порiвняно нечасте явище. Як правило, вони випускаються пiд час вiйни, в умовах складного стану державних фiнансiв, коли держава вiдчуває гостру потребу в коштах.

За строком погашення державнi цiннi папери можна подiлити на поточнi, короткострокові, середньостроковi, довгострокові, безстроковi. Межi мiж ними досить умовні: поточнi - вiд кiлькох тижнiв до 1 року; короткострокові - вiд 1 до 2-3 pоків; середньостроковi - вiд 3-5 до 10 pоків; довгостpоковi - понад 10 pоків.

3гiдно зi способом вuплатu доходiв облiгацiї подiляються на лотерейнi (виграшнi), процентнi з виплатою доходiв на дисконтнiй основі. По лотерейних облiгацiях перiодично розiгруються виграшi на рiзну суму, яка виплачується залежно вiд номiнальної вартості облiгацiй.

Процентнi облiгацiї забезпечують власникам фiксований, або "плаваючий", "мiнливий" доход, що визначається процентною ставкою. Облiгацiї з "плаваючим" доходом виникли порiвняно недавно. Доход по них коливається залежно вiд змiни рiвня позичкового вiдcoткa. Випуск такого роду цiнних паперiв дaє змогу уникнути додаткових витрат у випадку зниження процентних ставок, водночас робить їx досить привабливими в перiод їx пiдвищення.

Для кожної країни характерна своя специфiка в eмiciї та розповсюдженнi державних цiнних паперiв, зумовлена особливостями icторичного й економiчного розвитку країни та ринку позичкових капiталiв, повноваженнями рiзних piвнів державного управлiння.

Корпоративнi облiгацiї - це свiдоцтва про надання їх власниками довгострокової позuкu корпорацiї, фiрмi, пiдпрuємству, тобто це облiгацiї, емiтованi юрuдuчнuмu особамu. Випуск облiгацiй - вигiднiший спосiб формування додаткового капiталу, нiж випуск акцiй, оскiльки процент по облiгацiях сплачується з прибутку до виплати податкiв. Корпоративнi облiгацiї бiльше пiдлягають ризику, нiж державнi облiгацiї, проте доходи по них значно вищi.

Залежно вiд характеру забезпечення облiгацiй вони подiляються на заставнi та беззаставнi.

Заставнi облiгацiї - це юридичний документ, що пiдтверджує згоду корпорацiї заставити пiд свiй борг землю, споруду та iнше майно, яке їй належить, i дaє право кредитору на оволодiння заставленими активами у разi несплати боргу.

Облiгацiї пiд заставу iнших цiнних паперiв забезпечуються не майном, а iншими акцiями та борговими зобов'язаннями фiрми. У разi несплати боргу заставнi цiннi папери стають власнiстю того, хто володiє заставними облiгацiями.

Забезпеченням беззаставнux облiгацiй є загальна платоспроможнicть корпорацiї. Taкi облiгацiї випускають звичайно фiнансово сталi корпорацiї, якi мають високий кредитний рейтинг.

Облiгацiї також бувають з правом дострокового вiдкликання; без такого права; конвертовані (передбачають обмiн на простi акції тiєї ж фiрми); неконвертовані, вiдсотки по яких меншi, нiж у конвертованих.

Kpiм розглянутих видiв цiнних паперiв, iснують також noxіднi цiннi папери, вартість яких залежить вiд вартості iнших цiнних паперiв (опцiони, варанти). Можна стверджувати, що похiднi фiнансових iнструментів - це контракти, якi укладаються з метою перерозподiлу фiнансових ризикiв i передбачають проведення в майбутньому певної операцiї (купiвлi, продажу, обмiну, eмiciї) з базовим iнструментом, який є предметом угоди.

Похiднi фiнансовi iнструменти називають ще деривативами (вiд англ. derivative - похiдний), оскiльки iхня вартість є похiдною вiд вартості тих iнструментів, якi покладенi в основу угоди й називаються базовими. Базовим iнструментом у подiбних контрактах можуть бути як oкремі види первинних фiнансових iнструментів, так i caмi деривативи.

Слiд звернути увагу не тiльки на фiнансовi iнструменти, а й на бiржовi товари, вiдповiдно до чого видiляють фiнансовi та товарнi деривативи.

Таким чином виникають щодо створення, обiгу й використання деривативiв специфiчнi економiчнi вiдносини, або ринок деривативiв. За економiчним змiстом це сукупнicть економiчних вiдносин з приводу перерозподiлу ризикiв, якi виникають у процесi обмiну товарами та фiнансовими iнструментами. Операцiї з фiнансовими деривативами, укладенi з метою зниження ризикiв, називаються хеджуванням цiнових ризикiв.

Розглянемо приклади похiдних цiнних паперiв.

Варант - свiдоцтво (сертuфiкат), яке надає право власнuку на купiвлю цiннux паперiв за вuзначеною цiною, у визначенuй строк, або ж додаткове свiдоцтво, яке вuдається разом iз цiннuм папером та надає його власнuку право на додатковi пiльгu по закiнченню визначеного строку. Рiзновидом цього iнструменту є варант вiконнuй (window varrant), який використовується тiльки у визначенi днi або перiод.

Варант niдпucнuй - цiнний папiр, який нaдaє право власнику акцiй придбати певну кiлькiсть простих акцiй того ж eмітента.

Поширенним у використаннi деривативом є опцiон - право або зобов'язання за угодою купити-продати певний вид цiнностей (акцiї, процентнi цiннi папери, валюта, товар) за визначеною цiною протягом обумовленого строку. З iншогобоку, опцiон можна розглядати як право, яке надає компанiя cвоїм найвищим службовцям придбати акції за твердою цiною.

Питання для самоперевiрки

1. У чому полягає суть фiнансового ринку?

2. Якi основні функцiї фiнансового ринку ?

3. За якими критерiями визначається структура фiнансового ринку ?

4. Дайте характеристику основних учасникiв фiнансового ринку.

5. Якi icнують види фiнансових ринкiв ?

6. Дайте характеристику інструментам ринку грошей.

7. Дайте характеристику інструментам ринку капiталiв. Чому акцiї й облiгацiї є основними iнструментами фiнансового ринку ?

8. Що таке акцiя ? Який порядок її обiгу ?

9. Що таке облiгацiя ? Який порядок її обiгу ?

10. У чому поля гає суть похiдних цiнних паперiв ?

Тести

1. Основ ним товаром фiнансового ринку є:

а) акцїї;

б) облiгацiї;

в) грошi, тимчасово наданні в користування;

г) деривативи;

д) фiнансовi активи.

2. Основне завдання фiнансового ринку - це:

а) забезпечити перетiк вiльних грошових pecypciв;

б) сприяти продажу-купiвлi фiнансових послуг;

в) сприяти руху вapтocтi в процесi розширеного вiдтворення.

3. Чи правильне таке твердження ?

Держава на фiнансовому ринку є тiльки позичальником грошових pecypciв:

а) так;

б) нi.

4. Брокер - основний фiнансовий посередник сектора прямого фiнансування:

а) так;

б) нi.

5. Доход по казначейських векселях має форму:

а) вiдcoткa;

б) прибутку;

в) ренти;

г) рiзницi вiд продажу з дисконтом.

6. Банкiвськi акцепти обслуговують:

а) зовнiшньоторговельнi операцiї;

б) операцiї з нерухомicтю;

в) мiжбанкiвськi кредитнi угоди;

г) позики фiзичних осiб.

7. Oсновнi характеристики цiнних паперiв - це:

а) лiквiднicть;

б) ризик;

в) рентабельнicть;

г) доходнicть;

д) правильнi вiдповiдi а, 6, г.

8. Чи правильне таке твердження: члени акцiонерного то­вариства ризикують тiльки власним капiталом, вкладеним в акції?

а) так;

б) Hi.

9. Акцiї випускаються тiльки в документарнiй формi:

а) так;

б) нi.

10. Облiгацiя як цiнний папiр дaє право на:

а) отримання дивiденду;

б) отримання доходу у виглядi процента;

в) частину прибутку пiдприємства;

г) власнiсть пiдприємства;

д) частину основних засобiв пiдприємства.

11. До похiдних фiнансових iнструментів вiдносять:

а) опцiони;

б) ф'ючерси;

в) угоди про зворотний викуп;

г) банкiвськi акцепти;

д) правильнi вiдповiдi а, б, в.