Копію свідоцтва про державну реєстрацію; копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом (крім суб'єктів підприємницької діяльності).

У Законі №755, на відміну від колишнього пункту 15 Положення №740, відсутні будь-які норми про отримання дозволу суб’єктам підприємницької діяльності на виготовлення печаток і штампів. Так що поки діятиме існуючий на сьогодні механізм. Тому суб’єкту підприємницької діяльності необхідно знати, що отримане Свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для відкриття розрахункового та інших рахунків в установах банків, а також виготовлення печаток і штампів. Для отримання дозволу на виготовлення печаток і штампів суб’єкту підприємницької діяльності необхідно подати до органу внутрішніх справ такі документи:

- копію свідоцтва про державну реєстрацію;

- два примірники зразків печаток і штампів;

- документ, що підтверджує внесення плати за видачу дозволу на виготовлення печаток і штампів.

На печатці та штампах має бути зазначено ідентифікаційний номер юридичної особи чи ідентифікаційний номер фізичної особи – підприємця (п.7 ст.58 ГКУ).

Орган внутрішніх справ зобов’язаний протягом п’яти робочих днів від дня отримання документів видати дозвіл на виготовлення печаток і штампів або письмову відмову із зазначенням причин, обумовлених законодавством України.

Зразки печаток і штампів затверджуються громадянином-підприємцем і не потребують додаткового узгодження. Але при цьому обов’язковою умовою є наявність на печатках і штампах ідентифікаційного номера фізичної особи.

Суб ’ єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, так само, як підприємці, можуть за власним бажанням на підставі Указу Президента від 03.07.1998р. № 727 (в редакції Указу №746) сплачувати єдиний податок замість ряду податків і зборів.

Зокрема, на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва може перейти суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, у якого за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки якого від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. Здійснення діяльності повинно проводитись лише в грошовій формі, бартер заборонений.

Прийняття рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, незалежно від вибраної ставки єдиного податку – 6 чи 10 відсотків, здійснюється один раз на календарний рік з початку будь-якого кварталу. Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, мають сплачувати єдиний податок з того кварталу, в якому здійснено їх державну реєстрацію.

Юридична особа самостійно вибирає одну із ставок єдиного податку:

- 6 відс . суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Закону України “Про податок на додану вартість”;

- 10 відс . суми виручки від реалізації продукції (товарів) робіт (послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку;

Суб’єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і обрали ставку єдиного податку в розмірі 6 відсотків від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідно до статті 3 цього Указу є платниками податку на додану вартість і сплачують його згідно із Законом України від 03.04.97 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Суб’єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і обрали ставку єдиного податку в розмірі 10 відсотків від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування суми акцизного збору відповідно до статті 3 цього Указу не є платниками податку на додану вартість.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

· податку на додану вартість,

· податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

· плати (податку) за землю;

· збору на спеціальне використання природних ресурсів;

· збору на обов'язкове соціальне страхування;

· відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

· комунального податку;

· податку на промисел;

· збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

· збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

· внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

· плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Єдиний податок сплачується щомісячно не пізніше 20 числанаступного місяця, на окремий рахунок відділень Держказначейства України.

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

3.4. Виробничий план

Основною сировиною для виробництва меблів є деревностружкова плита (ДСП) і деревоволокниста плита (ДВП). ДСП розрізняють за твердістю, які бувають тверді, дуже тверді, середні та м'які. У меблевому виробництві використовуються тільки тверді сорти ДСП. Необхідно відзначити, що ДСП виробляють різної товщини, а для нашого виробництва корпусних меблів буде використовуватися ДСП товщиною 16 мм. Для виробництва ящиків письмового столу буде використовуватися ДСП меншої товщини, яка складає 12 мм. Товщина ДСП була обрана на підставі проведеного дослідження продажу корпусних меблів, що представлені ​​в магазинах і на виставках. Крім цього, у виробництві корпусних меблів будуть використовуватися деревоволокнисті плити для закриття задніх стінок меблів і дна ящиків тумбочок. Крім цього нам знадобитися кромки, для нанесення його на крайки меблевих деталей, а також меблева фурнітура та кріпильний матеріал для складання меблів [12].

У продажу є шліфована ДСП, яка має гладку поверхню і призначена для нанесення на неї оздоблювальних матеріалів та є ДСП з вже нанесеним матеріалом, які можуть бути покриті з одного або двох сторін. В основному ДСП облицьовують ламінатом або натуральним шпоном. У нашому прикладі ми не будемо розглядати ДСП, облицьовані натуральним шпоном, так як виготовлена ​​продукція з цього матеріалу буде дорожче, ніж з ламінованого ДСП. Для нашого виробництва ми будемо використовувати тільки ламіновану і має покриття з двох сторін ДСП.

Що стосується ДВП, яка буде використовуватися для закриття задньої стінки корпусних меблів, то вона повинна мати з двох сторін гладку поверхню. Це надає виготовленим меблям привабливий вигляд, і покупець може поставити такі меблі не тільки біля стінки, а й у будь-якому місці кімнати. ДВП, яка буде використовуватися для дна ящиків у тумбочки повинна мати тільки одну гладку поверхню, тому що друга сторона залишається невидимою. Слід також враховувати, що для кожної виробленої моделі меблів повинна підбиратися за кольором своя ДВП. При виборі ДВП необхідно враховувати особливості вироблюваних моделей меблів.

У виробництві корпусних меблів використовуватимемо українську ДСП, ДВП, постформінг. Плити MDF та штучний камінь (Corian, Montelli тощо), який теж є плитним матеріалом, в Україні ще не виробляють. У корпусних меблях використовують ламіновану ДСП, просту ж використовують для виготовлення м’яких меблів. ДВП – добра сировина для задніх стінок корпусних меблів та дна шухлядок. Плити MDF використовують, здебільшого, для виготовлення фасадів. Постформінгові плити – це стільниці для кухонних меблів та столів у закладах громадського харчування, на вигляд це плити ДСП великої товщини, зі скругленням на торцях, які заламіновані суцільною плівкою разом з верхом майбутньої стільниці.

Крайка для личкування торців заготовок буває меламіновою (так звана „паперова”), на яку вже нанесений клей, а також пластиковою – на базі ПВХ (полівінілхлорид), АБС (акрилонітрил/бутадієн/стирол). Крім того, як крайку можуть використовувати шпон цінних порід дерева. Меламінову крайку масово виготовляють в Україні, здебільшого виробники плитних матеріалів.

До виробів з металу в столярних виробах відносяться головним чином меблева фурнітура, кріпильні вироби, опори і погонаж різних профілів. Номенклатура меблевої фурнітури наведена в таблиці 2.

Таблиця 2

Номенклатура меблевої фурнітури

В якості кріпильних виробів використовуються цвяхи, шурупи, гвинти і болти.

У столярно-меблевих виробах часто застосовують декоративну фурнітуру з металу, деревини і пластмас. Компонентом художнього оформлення меблів є також декоративні елементи: розетки, жилки, орнаменти, обрамлення, решітки, ключевиной та ін.

У столярно-меблевих виробах широко застосовують декоративні (візерункові) скла, дзеркала.

У виробах меблів застосовують профільно-погонажні вироби з пластмас: розкладки, канти, борти і ін

Розкладками оформляють кромки щитових елементів меблів. Розкладки можуть бути одно-і двокольоровими. Форма і колір розкладки встановлюються конструкторської документації на виріб. Сполучні планки використовують при з'єднанні листових матеріалів.

З пластичних мас (полівінілхлориду) методом екструзії роблять шнури, трубки .

За допомогою фурнітури забезпечується рухоме та нерухоме з'єднання деталей меблів, взаємодія меблів з людиною і його житлом. У галузевому стандарті "Фурнітура меблева. Загальні технічні вимоги" наведено класифікацію виробів меблевої фурнітури, яка включає в себе більше 110 її видів. Це лицьова і кріпильна фурнітура, різні петлі, стяжки, власники полиць і дзеркал, засувки, ручки, а також декоративні елементи, механізми трансформації, колісні та поворотні опори, напрямні. Слід сказати, що у виготовленні меблів використовуються також різні скловироби, ємності пластмасові та металеві, сушителів для посуду, дзеркала та інші вироби, що відносяться до комплектуючих виробів для меблів. У виготовленні фурнітури і комплектуючих виробів для меблів застосовуються різні матеріали: пластичні маси, метали, дерево і їх поєднання. Поверхня виробів полірується, фарбується, в тому числі порошковими фарбами, металлизируются методом вакуумного напилення, гальванопластики та з використанням інших технологій.

Всі етапи проектування та виготовлення меблів пов'язані з фурнітурою. Грамотно вибрана фурнітура позитивно впливає на архітектурно-художнє рішення меблів, організацію технологічного процесу з виготовлення меблів, міцність і довговічність меблів, зручність її експлуатації. І якщо погано спроектовані по дизайну меблі навряд чи можна врятувати хорошою фурнітурою, то грамотно розроблені меблі, правильно вибрана фурнітура може перевести на більш високий дизайнерський і, як наслідок, споживчий рівень.

Важливість фурнітури для меблів підтверджується і тим, що в структурі собівартості корпусних меблів фурнітура становить 10-12, а то й 15%, в кухонній до 25%, в сучасній м'яких меблів з каркасними механізмами трансформації - 30-40%.

Свій вибір основного і допоміжного обладнання почнемо з розгляду форматно-розкроювальних верстатів. Спочатку визначимо, при якій висоті різу ми зможемо виконати плановий обсяг розпилювання. Для розрахунку візьмемо одну з мінімальних величин висоти різу - 90 мм. Як показує практика, верстат з мінімальною висотою різу 90 мм може одночасно розпилювати чотири плити завтовшки 16 мм. На форматно-розкроювальному верстаті за одну хвилину можна зробити розкрій довжиною 4 метри. Максимальна кількість метрів, яке зможе розпиляти за одну годину безперервної роботи форматно-розкріювальний верстат, це 240 (4х60) метрів. Якщо ми будемо одночасно розпилювати чотири плити, то ми зможемо розпиляти за одну годину 960 (240х4) метрів. У розрахунку необхідно врахувати час, який піде на налагодження верстата, переміщення деталей, вимірювання деталей та інші допоміжні процеси, що в загальній складності може скласти до 50% від робочого часу. З огляду на це час, реально ми зможемо за одну годину розпиляти в два рази менше, що складе 480 метрів. Виходить так, що за три години ми виконуємо денну норму, що дозволяє нам мати великий запас продуктивності для подальшого збільшення виробництва. На початковому етапі, коли відбувається відпрацювання технологічного процесу і робітники не досягли певних навичок, ми можемо розпилювати одночасно не чотири, а три плити.

Тепер перейдемо до розгляду свердлильно-присадних верстатів. Наступним видом устаткування є кромкооблицювальні верстати. Оскільки у виробництві буде використовуватися тонкий кромочний ламінований матеріал товщиною 0,4-0,6 мм, то і вибирані обладнання має бути в першу чергу орієнтовано на використання матеріалу кромки даної товщини. Що стосується ширини кромки, то він повинен бути трохи більше товщини оброблюваної деталі. У нашому випадку товщина деталі становить 16 мм, тому ширина кромочної стрічки повинна бути 18 мм. У технологічному виробництві використовується керамічний матеріал з уже нанесеним клеєм і без клею. Для кожного з цих двох технологій потрібен свій вигляд верстата. Верстати, які використовують керамічний матеріал без нанесеного клею дорожче верстатів, які використовують керамічний матеріал з клейовим шаром. Для верстатів, які використовують керамічний матеріал без нанесеного клею, потрібне придбання клею, що веде до додаткових витрат. Враховуючи вищевикладені факти, в нашому проекті буде використовуватися верстат, який використовує матеріал кромки з нанесеним клеєм. Іншим показником, на який варто звернути увагу при проведенні порівняльного аналізу верстатів, є ручна або автоматична подача деталі. Як ми вже відзначали, ручна подача може призвести до збільшення шлюбу, тому ми будемо розглядати верстати з автоматичною подачею деталі. Якщо врахувати, що на форматно-розкроювальних і кромкообліцовочном верстаті буде оброблятися однакову кількість деталей, то швидкість подачі деталі - 4 м / хв. для кромкооблицювального верстата є достатньою.

Також нам буде необхідно допоміжне обладнання, яке включає пиловловлюваний пристрій (стружковідсоси), набір ріжучого інструменту для верстатів, набір столярного інструменту, допоміжний інструмент та касовий апарат. Допоміжний інструмент буде потрібен для побудови та пакування меблів. Для вибору пристрою для відсмоктування стружки потрібно визначити кількість повітроводів, що визначається кількістю об'єктів. У нашому прикладі потрібно пристрій з трьома повітроводами, так як у нашому виробництві задіяно три верстата. У таблиці 3 представлено обладнання, обране для виробництва та його ціна.

Таблиця 3

Основне і допоміжне обладнання

Вибираючи необхідну сировину і матеріали для виробництва необхідно провести аналіз постачальників сировини, щоб вибрати найбільш вигідний і економічний варіант поставки сировини і матеріалів. Необхідно враховувати місце розташування постачальника, тому що при великій віддаленості від виробництва збільшуються транспортні витрати. Для вибору найбільш економічно варіанту транспортування слід розглядати різні види транспорту. Працюючи з одним постачальником, завжди слід мати в запасі ще дві або три компанії, з якими можна співпрацювати над випадки зміни умов постачань сировини і матеріалів основним постачальником. На ринку Рівненської області достатньо постачальників, у яких можна в будь-який момент замовити матеріали необхідної кількості та фактури. Для ПП «Буковинка» доцільно вести співпрацю з ТОВ «Редвуд», що є одним з найбільших постачальників плит на ринку Рівненської області та ПП «ДСП плюс», що постачає не лише плитну продукцію усіх виробників, а також має широкий вибір меблевої фурнітури.

Технологічний процес виготовлення корпусних меблів включає три основні види виробничих операцій в наступній послідовності:

1. розкрій плити на деталі

2. свердління сполучних отворів

3. облицьовування кромки крайок деталей.

Якщо деревостружкові плити, перш ніж стати готовою деталлю повинні пройти всі три види названих операцій, то деревноволокнисті плити будуть проходити тільки одну операцію, це розкрій. Дві інші операції не потрібні, так як деталь з ДВП вже буде готова для складання меблів. Наявне обладнання спеціалізовано для кожної з наведених технологічних операцій. Тому в технологічному процесі будуть задіяні три види деревообробного обладнання.

Перш ніж приступити до розпилу деревостружкової плити, потрібно здійснити оптимальний розкрій плит, тобто розташувати так деталі по поверхні ДСП, щоб отримати найменшу кількість відходів. Після розкрою плити на деталі, можна приступати до наступної операції. Визначивши, які з'єднувальні деталі будуть використовуватися для кожного виду меблів, необхідно також визначити для кожної деталі розташування сполучних отворів.

Заключним етапом в технологічному процесі, після свердління сполучних отворів, є операція з личкування тільки тих крайок деталей, які не стикаються один з одним або з підлогою. В основу технологічного процесу личкування крайок деталей покладено наклеювання смугового матеріалу кромки на торцеву частину рухається деталі. Весь керамічний матеріал ділиться на два види: з нанесеним клеєм і безклеєвої. Існує два способи личкування: метод "гаряче-холодне" з використанням крайкового матеріалу без клею, коли рідкий клей-розплав наносять на крайку деталі, і метод "холодне-гаряче", коли для личкування використовується матеріал кромки з вже нанесеним шаром клею-розплаву, розігріваємо гарячим повітрям безпосередньо перед контактом матеріалу кромки з облицьовується кромкою.

У технологічному процесі личкування використовують різні кромок: меблева плівка, кромочний пластик, плівка полівінілхлоридна (ПВХ) і паперово-шаруватий пластик (БСП). Який матеріал кромки використовувати залежить від обраної моделі меблів. У нашому виробництві ми будемо використовувати ламінований матеріал кромки, має той самий колір, що й поверхню ДСП.

Крім того, у виробничому процесі задіяні ще два види допоміжного обладнання. Це верстат для заточування різального інструменту, а також пилоуловлювальні агрегат, який виконує операцію з видалення продуктів різання із зони обробки деревообробних верстатів.

Зміст стадій не слід змішувати з вмістом операцій технологічного процесу. Наприклад, складання виробів може складатися з кількох операцій, які чергуються в певній технологічній послідовності.

3.5. Організаційний план

Для організації виробництва корпусних меблів доцільно орендувати виробниче приміщення та приміщення для офісу. Так виробниче приміщення знаходитиметься за межами міста,а безпосередньо для офісу орендоване приміщення розташоване в центрі міста.

ПП «Буковинка» діятиме відповідно до лінійної організаційної структури (рис.2.)

Рис.2. Організаційна структура ПП «Буковинка»

Чисельність персоналу та розщиір посадових окладів наведено в таблиці 3.

Таблиця 3

Штатний розпис ПП «Буковинка»

3.5. Фінансовий план

План доходів і витрат охоплює такі показники, як очікуваний обсяг продажу, собівартість реалізованих товарів і різні статті витрат. Знаючи ставки податку, можна отримати прогноз чистого прибутку підприємства після відрахування податків.

План доходів і витрат включає розрахунок п'яти показників:

· доходи від продажів;

· витрати виробництва товарів;

· сумарний прибуток від продажів;

· загальновиробничі витрати (за видами);

· чистий прибуток, завдання цього документа - показати формування та зміну прибутку.

Відповідно до складеного плану маркетингу можна провести розрахунок прибутковості підприємства (табл..3)

Отож,уже після 10 місяця роботи підприємство перевищить доходи над витратами та стане прибутковим. Проте необхіднл провести обрахунок постійних одноразових витрат для організації виробництва (табл.3.)

Таблиця 3

Витрати на організацію виробництва

Таким чином, провівши обрахунки встановленощоповністю підприємство окупиться після 1 року і 9 місяців роботи.