Твердження формулюються так, щоб обстежувані давали перші відповіді, які прийшли їм на думку.

8. Психометричні вимоги до психодіагностичних методик.

Для уверенности в достоверности результатов психодиагностических исследований необходимо, чтобы используемые психодиагностические методы были научно обоснованы, т. е. отвечали ряду требований. Такими требованиями являются. Валидность – “полноценность”, “пригодность”, “соответствие”. Есть несколько разновидностей валидности.Валидность теоретическая – определяется по соответствию показателей исследуемого качества, получаемых с помощью данной методики, показателям, получаемым с помощью других методик. Теоретическую валидность проверяют по корреляциям показателей одного и того же свойства, получаемым при помощи различных методик, опирающихся или исходящих из одной и той же теории.Валидность эмпирическая – проверяется по соответствию диагностических показателей реальному поведению, наблюдаемым действиям и реакциям испытуемого. По критерию эмпирической валидности методику проверяют путем сравнения ее показателей с реальным жизненным поведением людей.Валидность внутренняя - означает соответствие содержащихся в методике заданий, субтестов, суждений и т. п. общей цели и замыслу методики в целом. Она считается внутренне не валидной, когда все или часть вопросов, заданий или субтестов измеряют не то, что требуется от данной методики.Валидность внешняя – примерно то же, что и эмпирическая валидность, но тут речь идет о связи между показателями методики и наиболее важными внешними признаками, относящимися к поведению испытуемого.Валидность методики проверяется и уточняется в процессе ее достаточно длительного использования.Критерии валидностьи: Поведенческие показатели – реакции, действия и поступки испытуемого в разных жизненных ситуациях.Достижения испытуемого в различных видах деятельности: учебной, трудовой, творческой и др.Данные о выполнении различных контрольных проб и заданий.Данные, полученные от других методик, валидность которых или связь с данной методикой считаются достоверно установленными.Надежность – характеризует возможность получения с помощью данной методики устойчивых показателей. Надежность психодиагностической методики можно установить двумя способами: путем сравнения результатов, получаемых по этой методике разными людьми путем сравнения результатов, получаемых по одной и той же методике в различных условиях. Однозначность методики – характеризуется тем, в какой степени получаемые с ее помощью данные отражают изменения именно и только того свойства, для оценки которого данная методика применяется. Точность – отражает способность методики тонко реагировать на малейшие изменения оцениваемого свойства, происходящие в ходе психодиагностического эксперимента. Чем точнее психодиагностическая методика, тем тоньше с ее помощью можно оценивать градации и выявлять оттенки измеряемого качества, хотя в практической психодиагностике не всегда требуется очень высокая степень точности оценок.

9. Основні типи даних в психодіагностиці (L-дані, Q-дані, T-дані).

У сучасній психології особистості, психодіагностиці залежно від ступеня їх достовірності і надійності розрізняють такі типи емпіричних даних: "L"-дані, "Q"-дані, "Т"-дані (В. Мельников, Л. Ямпольський).

"L-дані - дані, отримані шляхом реєстрації поведінки людини в повсякденному житті і формалізації оцінок експертів, які спостерігають поведінку досліджуваних.

До таких даних належать: успішність, дисципліна, звернення до лікаря тощо. "L"-дані часто застосовують як зовнішній критерій, стосовно якого вимірюють валідність результатів, отриманих з допомогою інших методів. Однак таке застосування "L"-даних не зовсім правильне, оскільки зовнішні оцінки не завжди є достовірним виміром характеристик. Виникають спотворення, зумовлені суб'єктивними особливостями особистості експерта, його кваліфікацією, уподобаннями.

Для підвищення надійності "L" -даних слід дотримуватися таких вимог:

- оцінювані риси необхідно визначати на підставі поведінки, яку спостерігають;

- експерт повинен знати оцінюваного досліджуваного протягом тривалого часу;

- необхідно залучити 8-10 експертів для оцінювання одного досліджуваного;

- за один раз потрібно оцінювати за однією рисою, а не за усім комплексом характеристик.

"Q"-дані -дані, отримані у процесі вивчення особистості за допомогою особистісних питальників, методів самооцінок, самозвітів, анкет, шкал самооцінок станів тощо.

Найвідомішими "Q"-даними є отримані за допомогою Мінесотського багатопрофільного особистісного питальника (ММРІ); 16-факторного особистісного питальника Р.-Б. Кеттела (16-PF); тесту Гілфорда - Ціммермана для дослідження темпераменту (GZIS); особистісного питальника Айзенка та ін. На "Q"-даних позначаються інструментальні спотворення. їх причини мають пізнавальний і мотиваційний характер. Пізнавальні спотворення пов'язані з незнанням власної особистості внаслідок низького інтелектуального і культурного рівня досліджуваних; відсутності навичок інтроспекції та спеціальних знань; застосування неправильних еталонів (досліджувані зазвичай порівнюють себе з близьким оточенням, а не зі всією популяцією).

Різна мотивація досліджуваних може також бути джерелом спотворення відповідей у напрямі соціальної бажаності (дисимуляція) або підкреслення дефектів (агравація і симуляція). Мотиваційні спотворення можуть бути як свідомими, так і несвідомими.

Т-дані - дані, отримані в результаті об'єктивного вимірювання поведінки (вербального, невербального, соціального та індивідуального) без звернення до самооцінок або експертів.

До них належать дані об'єктивних тестів з контрольованою експериментальною ситуацією.

Підвищення об'єктивності можна досягти завдяки таким тактичним прийомам:

а) маскування істинної мети дослідження;

б) неочікувана постановка завдання, спонтанність;

в) невизначеність, нечіткість цілей тестування (при перевірці самостійності, наполегливості досліджуваного);

г) відволікання уваги (пропонують відволікаючі і основні завдання);

ґ) створення емоційної ситуації, зокрема незручної;

д) емоційний зміст тестів (неетичний, смішний, потворний, поетичний);

е) автоматизовані реакції (почерк, манери, експресивні рухи);

є) "мимовільні" індикатори (електрофізичні, біохімічні, вегетативні зміни, що супроводжують психічні процеси);

ж) "фонові" індикатори - показники фізіологічного і фізичного статусів організму, що корелюють з особливостями особистості людини (зріст, вага, кістково-м'язова маса, інші показники розміру і пропорцій тіла).

Із повним зібранням об'єктивних тестів можна ознайомитися в "Компендіумі об'єктивних тестів особистості і мотивації", складеному Р.-Б. Кеттелом і Ф. Варбуртоном. У цьому довіднику зібрано більше 400 різних тестів, які можна розподілити на 12 груп (В. Мельников, Л. Ям-польський):

1) тести здібностей - тести для дослідження інтелектуальних функцій, знань, здібностей, що корелюють з особистісними факторами (показники швидкості мовлення, моторної ригідності, що співвідносні з фактором "невротична регресія - мобілізація енергії");

2) тести умінь і навичок (тести на зорово-моторну координацію, координацію рухів рук, точність проходження лабіринту тощо);

3) тести на сприймання (від тестів на зорове сприймання (закінчення незавершених зображень) до нюхового (перевага запахів));

4) питальники (тести у вигляді анкетного опитування про поведінку, смаки, звички, стан здоров'я, виконання гігієнічних вимог);

5) тести думок (тести на виявлення ставлення досліджуваних до інших людей, норм поведінки і моралі, політичних поглядів);

6) естетичні (тести на реагування на музичні твори, картини, малюнки, поезію тощо);

7) проектні тести (всі види формалізованих проектних особистісних тестів);

8) ситуаційні тести (передбачають створення певної соціальної ситуації: наприклад, одне і те ж завдання виконують наодинці, перед класом, у команді тощо);

9) ігри, ігрові ситуації;

10) фізіологічні тести (КГР, ЕКГ, ЕЕГ, тремор (тремтіння) тощо);

11) Фізичні тести (розмір грудної клітки, вага тіла, тургор м'язів, величина жирової складки тощо);

12) спостереження поведінки (акуратність письма, непосидючість тощо).

Виокремлення різних видів емпіричних даних необхідне для полегшення користування шкальними оцінками як способом оцінювання результату тесту шляхом встановлення його місця на спеціальній шкалі (рис. 2.3). Шкала містить дані про внутрігрупові норми виконання методики у вибірці стандартизації.

10. Характеристика проективних методик: переваги і недоліки. Поняття «проекції» в психодіагностиці.