Методики вивчення експресії (аналіз почерку, особливостей мовного поводження).

5. Методики вивчення продуктів творчості. Предметом інтерпретації є малюнок, що малює респондент ("Будинок. Дерево. Людина", "Дерево", "Людина", "Два будинки", "Малюнок родини", "Піктограма", " Автопортрет", "Картина миру", "Вільний малюнок", "Неіснуюча тварина").

У психодіагностику термін "проекція" запровадив Л. Франк, однак він не визначив його конкретного психологічного змісту, уявляючи проективні методики як рентгенівські промені, що висвітлюють глибини особистості. Таке тлумачення механізму проекції не задовольнило дослідників, тому перші змістові інтерпретації проекції як феномену, що виникає в ситуації проективного дослідження, пов'язувалися з концепцією 3. Фройда. Для підтвердження психоаналітичної концепції послуговувались експериментами Г.-А. Мюррея, Р. Сенфорда та інших учених. Однак і фройдівськепоняття "проекція" не тлумачили однозначно, що спричинило такі основні проблеми при інтерпретації проективних методик:

- недостатня розробленість, багатозначність терміна "проекція" у психоаналізі, різноманіття описуваних явищ;

- подібність феноменів, що позначають у психоаналізі терміном "проекція", до процесів, наявних у проективному дослідженні;

- відмінності типів проекції у різних проективних тестах.

3. Фройд розглядав проекцію як приписування іншим людям соціально неприйнятних бажань, у яких людина ніби відмовляє собі, як механізм захисту від неусвідомлюваних асоціальних потягів, зокрема гомосексуальності. Згодом він описав фобійну захисну проекцію - винесення назовні, екстеріоризація страху, тривоги ендогенного походження. Розглядаючи захисну проекцію, що входить до складу різних патологічних станів, 3. Фройд обґрунтував "проекцію як нормальний психологічний процес, що бере участь у формуванні сприйняття зовнішнього світу; як первинний процес уподібнення навколишньої реальності власному внутрішньому світу (дитяче, релігійно-міфологічне світосприйняття).

Проекцією 3. Фронд вважав два різні явища, основою яких е процеси самозахисту і самоуподібнення. Ці явища характеризують неусвідомленість трансформацій, яких зазнають вихідні потяги, коли усвідомлюється лише продукт цих перетворень. Згодом проекцію стало важко відрізняти від ідентифікації, перенесення та інших психоаналітичних феноменів. Наприклад, проекцією називають "перенесення" на лікаря почуттів, які викликає інша особа; ототожнення художника з твором; співпереживання героям при сприйнятті художніх творів; існування расових і етнічних забобонів.

Б. Мюрстейн і Р. Праєр пропонують розрізняти такі її види проекції:

а) класична захисна (описана Фройдом, підтверджена багатьма клінічними дослідженнями);

б) атрибутивна (приписування власних мотивів, почуттів і вчинків іншим людям; за змістом наближається до фройдівського "уподібнення");

в) аутистична (детермінованість сприйняття потребами того, хто сприймає);

г) раціональна (мотивування; приписування відповідальності за власні недоліки зовнішнім обставинам або іншим людям).

Д. Холмс розрізняв проекцію як сприйняття суб'єктом в іншому суб'єкті власних, не притаманних йому рис і як усвідомлення і неусвідомлення суб'єктом володіння рисою, що проектується. На його думку, проекцію неусвідомлюваних рис не можна вважати доведеною. Згідно з психоаналітичною концепцією симілятивна проекція виконує захисні функції, перешкоджаючи усвідомленню факту володіння суб'єктом небажаною рисою. Експериментально підтверджується атрибутивна проекція, оскільки люди часто сприймають інших як себе, приписуючи їм власні думки, почуття і бажання. Комплементарна (доповнююча) проекція передбачає проекцію рис, що доповнюють ті, якими суб'єкт володіє насправді. Наприклад, якщо людина відчуває страх, то вона сприймає інших як загрозу.

Співвідношення цих видів проекції з процесами проективного дослідження неоднозначне. Наприклад, Г. Мюррей, вживаючи термін "ідентифікація" стосовно ТАТ ("тематичної аперцепції тести"), мав на увазі захисну проекцію 3. Фройда (симілятивний тип проекції за Холмсом): ототожнюючи себе з "героєм", досліджуваний може неусвідомлено приписати йому власні латентні потреби, що дає йому змогу уникнути усвідомлення своєї психічної ненормальності.

Клінічні та експериментальні дослідження довели, що зміст проекції не зводиться до асоціальних тенденцій: об'єктом її можуть стати будь-які позитивні або негативні прояви особистості. Проективну поведінку зумовлює багато факторів. Навіть манера експериментатора, почуття, які він виявляє, впливають на афективність тематичних розповідей: агресивна установка продукує агресивні теми, дружелюбна - релаксаційні. Захисну концепцію проекції не розглядають як принцип обґрунтування проективного методу, хоча феномен захисту проявляється в ситуаціях, які сприймають як загрозливі. Більшість авторів, спираючись на ідею 3. Фройда про "уподібнення", використовує феномени атрибутивної й аутистичної проекцій, щоб довести значущість проективної продукції. Часто це доведення замінює розкриття психологічних механізмів атрибутивної й аутистичної проекцій.

Спробою подолати труднощі в обґрунтуванні проективного методу є відмова від поняття "проекція як пояснювальної категорії (наприклад, концепція апперцептивного перекручування Л. Беллака). Л. Беллак вважав неадекватним використання цього поняття для обґрунтування проективного методу, тому що воно не може описати і пояснити процеси, що зумовлюють проективну поведінку. Основою його категоріальної системи є поняття "апперцепція" - процес, за допомогою якого новий досвід асимілюється і трансформується під впливом минулого сприйняття. При цьому Беллак враховував природу стимульних впливів, описував не первинні, а власне когнітивні процеси.

Різні підходи до трактування сутності проекції зумовлюють недостатню об'єктивність та інші недоліки методик дослідження, однак можна прогнозувати поступове наближення проективних методик до тестів, що дасть змогу розширити сферу їх застосування.