Засоби, що застосовуються при вестибулярних порушеннях

• Бетагістин (Betahistine)

Фармакотерапевтична група: N07CA01 - гістамін та антигістамінні препарати

Основна фармакотерапевтична дія: активізує органну мікроциркуляцію, зокрема збільшує кровотік у внутрішньому вусі та в базилярних артеріях, внаслідок чого зменшується суб’єктивне відчуття запаморочення, купірує г. напади вестибулярного запаморочення різної етіології, усуває кохлеарні розлади, шум та дзвін у вухах, попереджує розвиток глухоти; синтетичний аналог гістаміну, що активізує органну мікроциркуляцію, зокрема збільшує кровотік у внутрішньому вусі та в базилярних артеріях; при стабілізації лабіринтного кровотоку відбувається нормалізація ендолімфатичного тиску як у лабіринті, так і в завитковому апараті внутрішнього вуха, внаслідок чого зменшується суб’єктивне відчуття запаморочення; препарат купірує г. напади вестибулярного запаморочення різної етіології, усуває кохлеарні розлади, шум та дзвін у вухах, попереджує розвиток глухоти; профілактична та лікувальна ефективність системного застосування бетагістину проявляється при хворобі Меньєра, до основних клінічних симптомів якої відносяться напади запаморочення (вертиго), які супровождуються нудотою та блюванням; шум у вухах; прогресуюча туговухість; найкращі результати спостерігались при призначенні препарату на початкових стадіях хвороби Меньєра; бетагістин пригнічує діамінооксидазу, блокуючи розпад ендогенного гістаміну, та стимулює Н₁-рецептори внутрішнього вуха; результатом є вплив на прекапілярні сфінктери і збільшення прекапілярного кровотоку в лабіринті та завитці; має також виражену центральну дію - блокуючи Н₃-рецептори, препарат нормалізує нейрональну трансмісію у полісинаптичних нейронах бічних ядер вестибулярного нерва на рівні моста стовбурної частини головного мозку; хча бетагістин є гістаміноподібною речовиною, він не спричиняє порушень проникності капілярів, змін системного АТ, не впливає на тонус гладенької мускулатури внутрішніх органів та на секрецію шлункового соку.

Показання для застосування ЛЗ: хвороба та с-м Меньєра; запаморочення різного ґенезу ^БНФ (при остеохондрозі шийного відділу хребта, вертебробазилярній недостатності, атеросклерозі судин головного мозку, після ЧМТ, хірургічних операцій, психотичного походження, ідіопатичних вертиго).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають внутрішньо під час або після їди; дозу препарату і тривалість курсу лікування визначають індивідуально для кожного пацієнта залежно від показань та ступеня тяжкості захворювання; при курсовому лікуванні дорослим зазвичай призначають 24 мг - 48 мг/добу ^БНФ (по ½ - 1 табл. 3 р/добу); у більшості випадків покращання стану настає через 2–3 тижні, у разі необхідності курс лікування можна подовжити до декількох місяців.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, нудота, блювання (частіше – у пацієнтів з хр. захворюваннями ШКТ); головний біль; висип на шкірі, почервоніння та свербіж шкірних покривів.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, виразкова хвороба шлунка та/або ДПК у фазі загострення, феохромоцитома, БА з частими нападами; дитячий вік до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 8 мг, по 16 мг, по 24 мг.

Торгова назва: