Галогенізовані вуглеводні

• Ізофлуран (Isofluran)

Фармакотерапевтична група:N01AB06 - засоби для загальної анестезії

Основна фармакотерапевтична дія:швидко змінює рівень анестезії, швидко здійснюється введення і виведення з наркозу, виникає розслаблення м’язів, достатнє для проведення деяких внутрішньопорожнинних операцій.

Показання для застосування ЛЗ:для введення у наркоз та його підтримання ^БНФ; як седативний засіб для хворих із штучною вентиляцією легенів із збереженням седативного ефекту до 48 год.

Спосіб застосування та дози ЛЗ:для забезпечення точного контролю концентрації слід застосовувати випарники, відкалібровані спеціально для ізофлурану ^БНФ; з віком значення мінімальної альвеолярної концентрації (МАК) ізофлурану зменшуються; у 25-річних людей МАК ізофлурану в кисні в середньому становить 1,28 %, у 40-річних – 1,15 %, а у 60-річних – 1,05 %, у новонароджених дітей МАК ізофлурану в кисні дорівнює 1,6 %, у дітей від 1 до 6 місяців – 1,87 %, а від 6 до 12 місяців – 1,80 %; препарати для премедикації необхідно підбирати для кожного пацієнта окремо, з урахуванням здатності ізофлурану пригнічувати дихання; питанням вибору є застосування антихолінергічних засобів; перед інгаляцією ізофлуранової суміші найчастіше вводять один з короткодіючих барбітуратів або інший в/в препарат для введення у наркоз; замість цього можна застосовувати суміш ізофлурану з киснем або з киснем і закисом азоту; введення у наркоз за допомогою ізофлурану рекомендується розпочинати із застосування концентрації 0,5 % ^БНФ; для забезпечення хірургічного рівня анестезії протягом 7 – 10 хв здебільшого достатньо концентрації від 1,5 % до 3,0 %; хірургічний рівень анестезії можна підтримувати за допомогою 1,0 - 2,5 % ізофлурану в суміші кисню та закису азоту; якщо ізофлуран вводиться тільки з киснем, то може знадобитися збільшення його концентрації на 0,5 - 1,0 % ^БНФ; у разі необхідності додаткового розслаблення м’язів можна застосовувати міорелаксант у невеликій дозі; за відсутності додаткових ускладнюючих факторів рівень АТ під час підтримки наркозу обернено пропорційний альвеолярній концентрації ізофлурану; при глибокому наркозі може відбуватися значне зниження АТ, і в такому разі для його підвищення необхідно дещо зменшити концентрацію ізофлурану при його вдиханні; для підтримки хірургічного рівня анестезії у дітей здебільшого потрібні більші концентрації ізофлурану; у людей похилого віку - потрібні менші концентрації ізофлурану; для підтримки седативного ефекту можна застосовувати 0,1 - 1,0 % ізофлурану в суміші повітря з киснем, точну дозу в таких випадках слід підбирати індивідуально, залежно від потреб пацієнта.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:пригнічення дихання, гіпотензія, аритмія; у післяопераційний період - тремтіння, нудота, блювання, непрохідність кишечнику; тимчасове збільшення кількості лейкоцитів, навіть за відсутності хірургічного стресу; посилення дії всіх міорелаксантів, при цьому найбільше цей ефект виявляється щодо недеполяризуючих міорелаксантів; збільшення концентрації ферментів печінки і у поодиноких випадках - фатальний некроз печінки; тимчасове підвищення тиску спинномозкової рідини, яке повністю усувається шляхом гіпервентиляції; при збільшенні глибини наркозу, вираженість гіпотензії та пригнічення дихання підвищується; у хворих, яким проводили кюретаж матки, - збільшення крововтрати порівняно із застосуванням галотану.

Протипоказання до застосування ЛЗ:гіперчутливість до будь-яких галогенованих анестетиків; наявна або можлива генетична схильність до розвитку злоякісної гіпертермії.

Форми випуску ЛЗ:р-н для інгаляцій по 100 мл, по 250 мл у пляшках; р-н для інгаляцій 99,9% по 100 мл у фл.

Торгова назва:

• Севофлуран (Sevofluran)

Фармакотерапевтична група:N01AB08 - засоби для інгаляційного наркозу

Основна фармакотерапевтична дія:інгаляційне застосування препарату для вступного наркозу викликає швидку втрату свідомості, яка швидко відновлюється після закінчення анестезії. Вступний наркоз супроводжується мінімальним збудженням та ознаками подразнення ВДШ і не спричинює підвищеної секреції у трахеобронхіальному дереві та стимуляції ЦНС; як і інші засоби для інгаляційного наркозу, севофлуран викликає дозозалежне пригнічення дихальної функції та пониження АТ; діє мінімально на внутрішньочерепний тиск та не понижує реакцію на СО2.; не чинить клінічно значущого впливу на функцію печінки або нирок і не спричинює підсилення ниркової та печінкової недостатності; не впливає на концентраційну функцію нирок навіть при тривалому наркозі (приблизно до 9 год).

Показання для застосування ЛЗ:індукція та підтримання загальної анестезії у дорослих пацієнтів і дітей при стаціонарних та амбулаторних операціях ^БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ:севофлуран необхідно вводити за допомогою випарника, спеціально каліброваного таким чином, що концентрацію, яка подається, можна буде точно контролювати; дозу необхідно добирати індивідуально та титрувати до бажаного ефекту відповідно з віком і клінічним статусом пацієнта ^БНФ; можна вводити короткодіючий барбітурат або інший ЛЗ для в/в індукції, після чого шляхом інгаляції ввести севофлуран (можна вводити у кисні або у комбінації із сумішшю кисневого закису азоту); у дорослих поглинені концентрації до 5% севофлурану звичайно дають хірургічну анестезію за менш, ніж 2 хв; у дітей поглинені концентрації до 7% севофлурану звичайно дають хірургічну анестезію за менш, ніж 2 хв; альтернативно, для введення анестезії пацієнтам без медикаментозної підготовки до операції можна використовувати концентрації до 8% севофлурану; хірургічні рівні анестезії можна підтримувати за допомогою концентрацій 0,5 - 3% севофлурану із супутнім закисом азоту або без нього ^БНФ; пацієнти звичайно швидко виходять із загальної анестезії севофлураном; після анестезії севофлураном критичний час звичайно короткий, тому пацієнти можуть потребувати раннього післяопераційного полегшення болю.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:дозозалежне пригнічення функції дихальних шляхів і серця; у післяопераційному періоді - нудота та блювання, у дітей часто можливе збудження; посилений кашель, гіпотензія; збудження, сонливість, пропасниця, брадикардія, запаморочення, посилене слиновиділення, розлади дихання, гіпертензія, тахікардія, ларингоспазм, головний біль, гіпотермія, підвищення cироваткової оксалооцетотрансамінази; аритмії, підвищення лактатдегідрогенази, підвищення сироваткової глютамінази, гіпоксія, задишка, лейкоцитоз, вентрикулярна екстрасистолія, суправентрикулярна екстрасистолія, повна AV-блокада, бігемінія, БА, сплутаність свідомості, підвищення креатиніну, затримка сечовиділення, глікурія, фібриляція передсердь, лейкопенія; злоякісна гіпертермія, г. ниркову недостатність; судоми, особливо у дітей; набряк легенів; випадки рефлекторного скорочення м’язів зі спонтанним припиненням у дітей; під час та після анестезії севофлураном - минуще підвищення рівнів неорганічного фториду у сироватці.

Протипоказання до застосування ЛЗ:гіперчутливість до компонентів препарату; підтверджена або підозрювана генетична схильність до злоякісної гіпертермії.

Форми випуску ЛЗ:рідина для інгаляцій 100 % по 100 мл або по 250 мл у фл.

Торгова назва: