Інші неінгаляційні анестетики

• Кетамін (Ketamine) *

Фармакотерапевтична група:N01AX03 - засоби для загальної анестезiї

Основна фармакотерапевтична дія:виражена знеболювальна дія, седативна, гіпнотична дія, в ділянці спинного мозку та периферичних корінців місцевоанестезуюча дія; має від’ємний інотропний ефект, антиаритмічну дію, розслабляє мускулатуру бронхів.

Показання для застосування ЛЗ:як монотерапія для проведення коротких діагностичних або терапевтичних втручань у дітей та в деяких особливих випадках у дорослих ^{БНФ ВООЗ}; для введення в наркоз та його підтримання в комбінації з іншими препаратами ^{БНФ ВООЗ}, особливо з бензодіазепінами, препарат призначають у зменшеній дозі; спеціальні показання (самостійно або в комбінації з іншим препаратом): болісні процедури ^{БНФ ВООЗ} (наприклад, заміна пов’язки у хворого з опіками); нейродіагностичні процедури ^ВООЗ (наприклад, пневмоенцефалографія, вентрикулографія, мієлографія); ендоскопія; деякі процедури на органі зору; хірургічні втручання в ділянці шиї та ротової порожнини; отоларингологічні втручання; гінекологічні екстраперитонеальні втручання; втручання в акушерстві, введення в наркоз для операції кесаревого розтину; втручання в ортопедії та травматології ^ВООЗ; у зв’язку з особливостями дії кетаміну на серце та кровообіг: проведення наркозу у хворих в шоковому стані, з гіпотензією; проведення наркозу хворим, у яких перевага надається в/м введенню препарату (наприклад, у дітей).

Спосіб застосування та дози ЛЗ:підбір дози препарату має проводитися індивідуально; при застосуванні в комбінації доза кетаміну має бути знижена; в/в введення - початкова доза 0,7-2 мг/кг, яка забезпечує хірургічну анестезію протягом 5-10 хв приблизно через 30 секунд після введення (хворим з високим ризиком, похилого віку або хворим, що знаходяться в стані шоку, рекомендована доза 0,5 мг/кг маси тіла); в/м введення - початкова доза 4-8 мг/кг ваги тіла, яка забезпечує хірургічну анестезію протягом 12-25 хв через декілька хв після введення; в/в краплинно 500 мг кетаміну + 500 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду або глюкози, початкова доза 80-100 крап./хв, підтримуюча доза 20-60 крап./хв (2-6 мг/кг/год); доза для дорослого - 2-6 мг/кг/год; у разі необхідності половину початкової дози або початкову дозу можна вводити повторно в/м або в/в; поява ністагму, рухова реакція на подразнення вказують на недостатність наркозу, тому в цьому випадку може з’явитись потреба у введенні повторної дози, однак, мимовільні рухи кінцівок можуть з’являтись незалежно від глибини наркозу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:короткочасне підвищення АТ та ЧСС (максимум підвищення АТ (20-25%) спостерігається через декілька хв після в/в введення препарату, але через 15 хв АТ повертається до початкових значень); кардіостимулюючій дії кетаміну можна запобігти попереднім в/в введенням діазепаму в дозі 0,2-0,25 мг/кг маси тіла; брадикардія, гіпотензія, аритмія; при швидкому введенні або при передозуванні часто спостерігали пригнічення або зупинку дихання, ларингоспазм; диплопія, ністагм, помірне підвищення внутрішньоочного тиску; підвищення тонусу скелетних м’язів часто може викликати тонічні та клонічні рухи, які не вказують на зменшення глибини наркозу, тому не потребують введення додаткової дози препарату, у період повернення до свідомості - яскраві сни, зорові галюцинації, емоційні порушення, делірій, психомоторне збудження, відчуття зніяковіння (явища спостерігаються рідше у хворих молодших 15 років і старших 65 років); втрата апетиту, нудота, блювання, слинотеча; на місці уколу відзначається біль, висип, транзиторна еритема та/або короподібний висип, анафілактоїдна реакція; при повторному застосуванні протягом короткого періоду, особливо у маленьких дітей, відзначена толерантність до препарату, в таких випадках бажаного ефекту можна досягти відповідним підвищенням дози.

Протипоказання до застосування ЛЗ:гіперчутливість до діючої речовини; тяжка АГ (у дорослих АД > 180/100 мм рт. ст. у спокої), що погано піддається контролю; хворим, у яких підвищення АТ може погіршити стан (застійна СН, тяжкі СС розлади, ЧМТ, внутрішньочерепний крововилив, інсульт); еклампсія, пре еклампсія; гіпертиреоз, що лікувався недостатньо або не піддається лікуванню; наявність в анамнезі судом, психічних захворювань (шизофренія, г. психоз).

Форми випуску ЛЗ:р-н для ін'єкцій, 50 мг/мл по 10 мл (500 мг) у фл., по 2 мл в амп.

Торгова назва:

• Пропофол (Propofol)

Фармакотерапевтична група:N01AX10 - засоби для загальної анестезiї

Основна фармакотерапевтична дія:засіб для загальної анестезії, що має короткочасну дію і викликає швидкий медикаментозний сон протягом приблизно 30 с; при застосуванні пропофолу для вступної анестезії та для її підтримання спостерігаються зниження середніх показників артеріального кров'яного тиску та незначні зміни частоти серцевих скорочень, може виникати пригнічення дихання; препарат зменшує церебральний кровотік, знижує церебральний метаболізм внутрішньочерепний тиск, яке більш виражене у хворих з підвищеними базовими показниками внутрішньочерепного тиску; пробудження, як правило, відбувається швидко і з ясною свідомістю, частота випадків головного болю, післяопераційної нудоти та блювання низька; у терапевтичних концентраціях не пригнічує синтез гормонів кори надниркових залоз.

Показання для застосування ЛЗ:введення в загальну анестезію та її підтримка; седація пацієнтів, які перебувають на ШВЛ, у процесі інтенсивної терапії; седація впродовж хірургічних та діагностичних процедур ^БНФ під регіональною чи місцевою анестезією.

Спосіб застосування та дози ЛЗ:доза препарату повинна відтитровуватись індивідуально (20-40 мг пропофолу кожні 10 с) залежно від реакції пацієнта; звичайна доза для введення в анестезію у більшості дорослих пацієнтів віком до 55 років становить 1,5 – 2,5 мг/кг маси тіла;пацієнти старше 55 років та виснажені пацієнти чи пацієнти з гіповолемією та хворі 3–4 класу (за шкалою ASA), особливо хворі з порушеною функцією серця, потребують нижчої дози; загальна доза препарату може бути зменшена до мінімальної – 1 мг/кг маси тіла; у цих пацієнтів препарат вводять з меншими швидкостями (приблизно 1 мл, що відповідає 20 мг, кожні 10 с) ^БНФ; загальна доза може зменшуватися при повільнішому введенні (20 - 50 мг/хв); при використанні в поєднанні зі спінальною та епідуральною анестезією рекомендується вводити пропофол титрованими порціями, залежно від реакції пацієнта, до появи клінічних ознак настання анестезії; необхідний рівень анестезії можна підтримувати введенням препарату 20 мг/мл шляхом безперевної інфузії, потрібна швидкість інфузії може значно відрізнятися залежно від пацієнта; для підтримки загальної анестезії пропофол потрібно вводити зі швидкістю 4-12 мг/кг/год; для пацієнтів старше 55 років, виснажених пацієнтів чи пацієнтів із гіповолемією та у хворих 3-4-го класу (за шкалою ASA), особливо хворих із порушеною функцією серця, доза препарату повинна бути зменшена до 4 мг/кг/год; ^БНФ на початку анестезії (приблизно протягом перших 10-20 хв) деякі пацієнти можуть потребувати дещо вищої швидкості введення (8-10 мг/кг/год); для седації в процесі інтенсивної терапії рекомендується вводити пропофол шляхом безперервної інфузії.; швидкість інфузії повинна визначатися залежно від необхідного ступеня седації; для більшості пацієнтів достатня седація може бути отримана введенням пропофолу зі швидкістю 0,3-4 мг/кг/год; бажано, якщо це можливо, не перевищувати дози 4 мг/кг/год; безперевне застосування препарату не повинне перевищувати 7 днів; для проведення седації у відділеннях інтенсивної терапії не рекомендується вводити пропофол системами інфузії по цільовій концентрації; достатня седація при хірургічних та діагностичних процедурах зазвичай досягається введенням спочатку 0,5-1 мг/кг маси тіла впродовж 1-5 хв та підтримується безперервною інфузією зі швидкістю 1-4,5 мг/кг/год; для пацієнтів 3-4-го класу (за шкалою ASA) та для пацієнтів літнього віку часто достатніми є менші дози пропофолу; ^БНФ Пропофол не рекомендованний для застосування у дітей до 1 року; з метою забезпечення індукції в анестезію у дітей, препарат слід повільно вводити доти, доки не виникнуть клінічні ознаки анестезі,. дозу коригують згідно з віком і/або масою тіла, для більшості дітей віком від 8 років для ввідної анестезії, потрібно приблизно 2,5 мг/кг, для дітей молодше цього віку дози можуть бути вищими, ^БНФ нижча доза рекомендується для дітей 3 – 4-го класу за шкалою ASA; для підтримування анестезії дітям старше 1 року можна проводити постійні інфузії пропофолу або повторні болюсні ін'єкції для підтримання потрібної глибини анестезії, швидкість введення може варіювати від 9 до 15 мг/кг/год. ^БНФ

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:анафілактичний шок, анафілактична реакція, реакція гіперчутливості; гіперліпемія, метаболічний ацидоз, гіперкаліємія; ейфорія, сексуальні ілюзії; мимовільні рухи, неспокій, головний біль, судоми, запаморочення, зниження свідомості; гіпотензія, аритмія, брадикардія, нодальна тахікардія (у дітей), зниження серцевого викиду, гіпертензія (у дітей), припливи жару, асистолія, СН, набряк легень; апное (транзиторне), респіраторний ацидоз, кашель, гіпервентиляція; нудота, блювання, гикавка, панкреатит; висипи, свербіж (у дітей); м’язові судоми, рабдоміоліз; хроматурія; біль, печіння в місці ін’єкції, тромбоз, флебіт у місці ін’єкції, лихоманка, гарячка, відчуття холоду.

Протипоказання до застосування ЛЗ:гіперчутливість до компонентів препарату; діти віком до 1 року; седація дітей усіх вікових груп, що хворі на круп або епіглотит та хворим, які отримують інтенсивну терапію

Форми випуску ЛЗ:емульсія для в/в введення, 10 мг/мл по 20 мл в амп., по 50 мл або по 100 мл у фл.; емульсія для в/в введення, 20 мг/мл по 10 мл в амп., по 50 мл у фл.; емульсія для ін'єкцій 1 % по 10 мл, по 20 мл в амп.; по 50 мл у фл.; емульсія для інфузій 1 % по 20 мл (10 мг/мл) в амп.; емульсія для інфузій, 10 мг/мл по 10 мл або по 20 мл, по 50 мл або по 100 мл у пляшках, у фл.; емульсія для інфузій, 10 мг/мл по 12 мл, по 20 мл, по 50 мл у фл., по 20 мл в амп., по 100 мл у фл.

Торгова назва:

• Натрію оксибутират (Natrii oxybutyras)

Фармакотерапевтична група:N01AX11 - засоби для загальної анестезії.

Основна фармакотерапевтична дія:седативна, снодійна, наркотична, центральна міорелаксуюча дія, посилює болезаспокійливу активність наркотичних і ненаркотичних аналгетиків, посилює стійкість організму, у тому числі головного мозку, серця, сітківки ока до гіпоксії, активує окиснювальні процеси.

Показання для застосування ЛЗ:неінгаляційний наркоз,ввідний та базисний наркоз в хірургії, акушерстві та гінекології; в офтальмологічній практиці – первинна відкритокутова глаукома (одночасно зі специфічною терапією); у психіатричній та неврологічній практиці – інтоксикації, травматичні ураження ЦНС, невротичні та неврозоподібні стани, невралгія трійчастого нерва, порушення сну, нарколепсія (для поліпшення нічного сну).

Спосіб застосування та дози ЛЗ:в/в препарат вводять дорослим із розрахунку 70-120 мг/кг маси тіла, ослабленим пацієнтам – 50 -70 мг/кг маси тіла; р-н вводять повільно, зі швидкістю 1-2 мл/хв; препарат можна також р-нити в 50-100 мл 5% (40%) р-ну глюкози і вводити в/в краплинно; через 5-7 хв після початку введення хворі засинають; дорослим натрію оксибутират можна також вводити у дозі 35 - 40 мг/кг маси тіла одночасно з тіопенталом натрію (4-6 мг/кг); в/м натрію оксибутират вводять у дозах 120-150 мг/кг (для мононаркозу) або 100 мг/кг у комбінації з барбітуратами (тіопентал-натрієм); внутрішньо дорослим призначають для наркозу із розрахунку 100-200 мг/кг за 40 – 60 хв до операції, попередньо р-нивши препарат у кип’яченій воді до 5 % р-ну; застосовують при глаукомі, невротичних станах, для нормалізації сну дорослим – по 0,75 г (1 ст.л. 5 % р-ну) 2-3 р/добу по 1,5-2,25 г (2 - 3 ст.л. 5% р-ну) на ніч; звичайний курс лікування – 30 днів; основний наркоз на тлі базисного наркозу натрію оксибутиратом підтримують кетаміном, тіопентал-натрієм, закисом азоту, фторотаном або іншими сучасними інгаляційними препаратами; для ввідного наркозу дітям призначають препарат внутрішньо у дозі 150 мг/кг у 20-30 мл 5% р-ну глюкози за 40 – 60 хв до операції; в/в вводять дітям у дозі 100 мг/кг у 30 - 50 мл 5% р-ну глюкози протягом 5 - 10 хв; при наркозі із застосуванням натрію оксибутирату попередньо проводять звичайну премедикацію (промедолом, атропіном, дипразином, піпольфеном); для лікувального акушерського наркозу препарат вводять в/в повільно (1-2 мл/хв) в дозі 50 - 60 мг/кг у 20 мл 40% р-ну глюкози протягом 10-15 хв, або застосовують внутрішньо у дозі 40-80 мг/кг; сон або поверхневий наркоз триває 1,5 - 3 год; при переході до акушерських операцій препарат вводять в/в протягом 10-15 хв у дозі 60 - 70 мг/кг, і на цьому тлі здійснюють інтубаційний наркоз при дробовому введенні міорелаксантів; для лікування гіпоксичного набряку мозку натрію оксибутират застосовують в/в у дозі 50 - 100 мг/кг (у комплексі з іншими заходами; для зменшення гіпоксичного стану сітківки ока та поліпшення зору при глаукомі призначають внутрішньо по 0,75 - 1,5 г (1 - 2 ст.л. 5 % сиропу) 3 - 4 р/добу курсами по 30 днів, 2 - 3 рази на рік; перед застосуванням препарат р-няють у 50 мл води; доза залежить від ступеня тяжкості захворювання і чутливості хворого; МДД при внутрішньому застосуванні – 2,25 г; максимальна курсова доза – 67,5 г.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:при швидкому в/в введенні можливі збудження, блювання, посмикування язика та кінцівок, у тяжких випадках- зупинка дихання; при виході з наркозу - розвиток психомоторного збудження; при тривалому застосуванні - гіпокаліємія.

Протипоказання до застосування ЛЗ:гіпокаліємія, міастенія; токсикози вагітних з гіпертензивним с-мом.

Форми випуску ЛЗ:р-н для ін'єкцій, 200 мг/мл по 2 мл, по 5 мл або по 10 мл в амп.

Торгова назва: