БІЛЕТ 9.

1. Компонентна і геопросторова структура світового господарства.

Галузева структура господарства відображає процеси суспільного поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями або групами галузей. У різних країнах світу прийняті різні підходи до поділу господарства на галузі. Однак головними компонентами такої структури є виробнича сфера і сфера послуг. До першої належать галузі, що безпосередньо створюють матеріальні блага: промисловість, сільське господарство, будівництво, лісове господарство, а також галузі, які обслуговують виробництво: транспорт і зв'язок, здійснюючи завезення сировини і готової продукції до споживача. До сфери послуг зараховують галузі, що забезпечують духовні та фізичні потреби населення, тобто освіту, культуру, мистецтво, науку, охорону здоров'я і соціальне забезпечення, а також ті, що задовольняють нематеріальні потреби в послугах: житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, фінансово-кредитну сферу, державне управління, рекреаційне господарство.

У спеціальній літературі подаються й інші підходи до структуризації господарства. Зокрема, багато авторів поділяють господарство на сектори: первинний (видобувні галузі, сільське, лісове та рибне господарства), вторинний (галузі обробної промисловості), третинний (сфера послуг).

Геопросторова структура світового господарства, виділена на основіконцепції «багатополюсності світу» та «осьового» поділу праці, представлена континентально-океанічними макрорегіонами(Атлантичний, Тихоокеанський, Євразійський, Південний), що формуютьсянавколо «полюсів росту»: Північної Америки, Західної Європи,Тихоокеанського та Північно-Євразійького. Геопросторові структуриглобального ринку послуг «вкладаються» в геопросторові структурисвітового ринку. Ці макрорегіони є дискретними за формою територіальнимиутвореннями, які відбивають процес поляризації як світового ринку, так іринку послуг. Вони знаходяться на різних етапах формування, що обумовлюєхарактер їх взаємодії та міру впливу на світогосподарські процеси.

2. Класифікація кліматів.

Класифікація кліматів - це виділення їх типів за певними ознаками або за умовами формування. Найбільше наукове і практичне значення мають класифікації кліматів за В.П. Кеппеном /1933/ і Б.П. Алісовим /1936. 1974/.

В.П. Кеппен виділяє наступні кліматичні пояси й типи клімату:

1/ пояс вологого тропічного клімату з кліматом вологих екваторіальних лісів і кліматом саван; 2/ пояс сухих кліматів з кліматом пустель і кліматом степів; 3/ пояс помірно-теплого і вологого клімату з типами клімату теплого з сухим літом /середземноморського/, теплого клімату з сухою зимою /китайський/, теплого клімату з рівномірним розподілом опадів протягом року /західноєвропейський/; 4/ пояс помірно холодного клімату з типами східносибірського клімату з сухою зимою і достатньо вологого у всі місяці клімату Східної Європи і Канади, 5/ пояс снігового клімату з кліматом тундр, де температура найтеплішого місяця від 0 до 10 °С. і кліматом вічного морозу з температурою найтеплішого місяця нижче 0 °С.

Генетична класифікація кліматів Б.П. Алісова ґрунтується на географічних типах повітряних мас та їх циркуляції. В кожній півкулі Б.П.Алісов виділив по чотири основних кліматичних пояси: І/ екваторіального повітря; 2/ тропічного повітря; 3/ помірного повітря; 4/ арктичного /антарктичного/ повітря. В кожному поясі формуються континентальні й морські типи повітряних мас і відповідно кліматів. Крім того, виділено по три перехідних пояси в кожній півкулі: субекваторіальний, субтропічний і субарктичний/субантарктичний/, де по півроку панують повітряні маси сусідніх поясів.

Найпростішою і зручною є класифікація кліматів, запропонована Л..С. Бергом. Вона побудована на географічних принципах; кліматичні зони Берга відповідають ландшафтним зонам. Класифікація Берга показує, що між кліматом, рельєфом, ґрунтовим покривом і рослинністю спостерігається тісна взаємодія і зв'язки. За Л.С.Бергом, на рівнинах розрізняють наступні клімати: 1/ вічного морозу, 2/ тундри, 3/ тайги, 4/ листяних лісів помірної зони, 5/ мусонний клімат помірних широт, 6/ степів; 7/ середземноморський, 8/ субтропічних лісів, 9/ зовні тропічних пустель, 10/ субтропічних пустель, 11/ саван; 12/ вологих тропічних лісів.

3. Загальні риси галузевої структури промисловості України.

За різними ознаками промисловість поділяють на видобувну і обробну,

важку і легку, виробництво засобів виробництва (група «А») та виробництво предметів споживання (група «Б»).

До видобувної індустрії входить група галузей, що займаються видобутком і заготівлею різних видів сировини та палива із надр землі, вод і лісів. Серед них гірничодобувна, рибальство, мисливство, лісозаготівля тощо. Під обробною промисловістю розуміють сукупність галузей, що зайняті обробкою або переробкою сировини й напівфабрикатів. Найважливіші галузі обробної індустрії: машинобудування, чорна й кольорова металургія, хімічна промисловість та ін. Співвідношення між цими двома групами галузей характеризують значною мірою рівень розвитку країни. Чим більше обробна промисловість перевищує видобувну, тим вищий рівень розвитку національного господарського комплексу.

Сукупність галузей промисловості, які виробляють переважно засоби виробництва, тобтознаряддя праці (машини, обладнання та ін.) і предмети праці (сировину, паливо та ін.) називають важкою індустрією. До неї належать паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-індустріальний та лісовиробничий комплекси, а також промисловість будівельних матеріалів. Легку і харчову галузі промисловості у сукупності розглядають як легку індустрію, що виробляє предмети народного споживання (тканини, одяг, продукти харчування тощо).
Деякі галузі важкої промисловості виробляють також предмети для задоволення потреб населення (легкові автомобілі, телевізори, меблі, зошити та ін.), а підприємства легкої — виготовляють технічну шкіру, тканини тощо, які є засобами виробництва. Тому за фактичним використанням продукції з точки зору її економічного призначення частіше, аналізуючи галузевий склад промисловості, визначають співвідношення між групами галузей «А» і «Б». Група «А» містить всі галузі важкої і легкої індустрії, що виробляють засоби виробництва, а «Б» — предмети споживання.