БІЛЕТ 7.

1. Львівська географічна школа.

У Львів університеті географічний факультет виділився зі складу геолого-географічного в 1945 р. Перші кафедри (регіональна фіз. географія, загальна фізична географія, геодезії і картографування, економічна географія) з самого початку своєї діяльності зайняли провідне місце в географії дослідження зх. і цн регіонів України. В 50-60 рр кафедри зросли кількісно і якісно, розгорнули наукові дослідження, ств суч навч – наукову базу. Дослідження львівськиї геоморфологів стосувалися переважно укр. Карпат. Передкарпаття і Закарпаття. Ще в 1951 р. була складена перша схема геоморфологічного районування зх. областей України (П. Цись). 1959 р. опубліковано підручник «Геоморфологія УРСР» П.. Цись, загально геоморфологічні дослідження Укр Карпат і прилеглих територій змінилися поглибленим вивченням неотект рухів та їх відображень у рельєфі, історія формування рельєфу Карпат, закономірностей проявів сус екзогенних процесів, зокрема ерозії, закономірностей формування і взаємодії морфоструктур і морфо скульптур Карпат і Волино-Поділля (О. Сваричевська, Я. Кравчук, І. Ковальчук та ін). Фізико-географи ЛНУ виконали дослідження схеми циркуляції атмосфери на території зх. областей і виявили закономірності висотного розподілу тепла та опадів у Карпатах (М. Андріанов, Г. Проць), вивчали грунти Карпат (К. Геренчук). Основна увага була звернена на ландш-во, зокрема на методику ландшафтне карто-я і теорію ландш-ва (К. Геренчук, Г. Міллер, П. Климович, С. Трохимчук та ін ). Значного розвитку набули дослідження в галузі фіз. геогр. районування, дослідження динаміки ландшафтів (Проць), палеогеографічні дослідження М Зденюк. У працях економ географів розгляд методологія, теоретичні та методологічні питання, моделювання галузевих, міжгалузевих, інтегральних, терит-виробничих і терит-госп комплексів (А. Ващенко, О. Шаблій, Ф. заставний, В. Луговий). Вел увага приділ проблемним пит. Географії України, опубліковано ряд праць, що дістали загальне визнання (Ф. Заставний «Географія України» 1990, 1994). Визначною подією стало створення у ЛНУ першої в Україні кафедри географії України, а також одним з перших кафедр РВПР

1882 – рік заснування географії у Львові.

2. Чинники кліматоутворення.

Основними географічними чинниками клімату є: географічна широта; висота над рівнем моря; розподіл суші і води на поверхні земної кулі; орографія поверхні суші; океанічні течії; рослинний, сніговий і крижаний покрив. Особливе місце займає діяльність людського суспільства, яка у відомих межах також впливає на кліматотвірні процеси і тим самим на клімат шляхом зміни тих або інших географічних чинників.

Географічна широта Першим і дуже важливим чинником клімату є географічна широта. Від неї залежить зональність у розподілі елементів клімату. Сонячна радіація надходить на верхню межу атмосфери в суворій залежності від географічної широти, що визначає полуденну висоту Сонця і тривалість опромінення пори року. Поглинена радіація розподіляється набагато складніше, тому що залежить і від хмарності, і від альбедо земної поверхні, і від ступеня прозорості повітря; але визначене зональне тло є й у її розподілі.

Висота над рівнем моря Висота над рівнем моря також є географічним чинником клімату. Атмосферний тиск із висотою падає, сонячна радіація й ефективне випромінювання зростають, температура й амплітуда її добового ходи, як правило, убувають, масова частка водяної пари також убуває, а вітер досить складно змінюється по швидкості і напрямку.

Висотна кліматична зональність Це явище полягає в тому, що в горах зміни метеорологічних параметрів із висотою створює зміни всього комплексу кліматичних умов. Утворюються лежачі одна над одною кліматичні зони (або пояси) із відповідною зміною рослинності. Зміна висотних кліматичних зон нагадує зміну кліматичних зон у широтному напрямку. Різниця, однак, у тому, що для змін, що у горизонтальному напрямку відбуваються протягом тисяч кілометрів, у горах потрібна зміна висоти тільки на кілометри.

При цьому типи рослинності в горах змінюються в наступному порядку. Спочатку йдуть листяні ліси. У сухих кліматах вони починаються не від підніжжя гір, а з деякої висоти, де температура падає, а опади зростають настільки, наскільки це потрібно для зростання деревної рослинності. Потім йдуть хвойні ліси, чагарники, альпійська рослинність із трав і сланких чагарників. За сніговою лінією наступає зона постійного снігу і льоду.

Розподіл суші і моря Розподіл суші і моря є ефективним чинником клімату. Саме з ним зв'язаний розподіл типів клімату на морський і континентальнийПоложення місця щодо берегової лінії саме по собі в сильному ступені впливає на режим температури (а також вологості, хмарності, опадів), визначаючи ступінь континентальності клімату.

Орографія На кліматичні умови в горах впливає не тільки висота місцевості над рівнем моря. На них впливають також висота і напрямок гірських хребтів, експозиція схилів щодо сторін світу і переважаючих вітрів, ширина долин і крутість схилів і ін

Океанічні течії Океанічні течії створюють особливо різкі розходження в температурному режимі поверхні моря і тим самим впливають на розподіл температури повітря і на атмосферну циркуляцію. Усталеність океанічних течій приводить до того, що їхній вплив на атмосферу має кліматичне значення.

Рослинний і сніговий покрив Говорячи про температуру землі і повітря, ми відзначали вплив на них рослинного і снігового покриву. Досить густий трав'яний покрив зменшує добову амплітуду температури ґрунту і знижує її середню температуру. Отже, він зменшує і добову амплітуду температури повітря. Більш значний, своєрідний і складний вплив на клімат має ліс. Мабуть, над лісом може навіть зростати кількість опадів за рахунок збільшення жорсткуватості поверхні, над якою тече повітря.

Однак впливи рослинного покриву мають в основному мікрокліматичне значення, розповсюджуючись переважно на приземний шар повітря і варіюючи на невеликих просторах.

Сніговий (і крижаний) покрив зменшує втрати тепла ґрунтом і коливання її температури. Але сама поверхня покриву сильно відбиває сонячну радіацію вдень і сильно прохолоджується випромінюванням уночі, тому вона охолоджує і повітря, що знаходиться над нею. Навесні на танення сніжного покриву витрачається велика кількість тепла, що береться із атмосфери. Таким чином, температура повітря над сніговим покривом, що тане, залишається близькою до нуля. Над сніговим покривом часті і сильні інверсії температури, взимку пов'язані з радіаційним вихолоджуванням, весною - з таненням снігу. Над постійним сніжним покривом полярних областей навіть влітку часті інверсії або ізотермії.

Діяльність людини Діяльність людини, строго кажучи, не відноситься до географічних чинників клімату. Людина впливає на клімат тільки через господарську діяльність. Вирубка лісів, нераціональне розорювання земель, неврахування наукових даних і розумінь при побудові міст і промислових підприємств - все це погіршує кліматичні умови. Тільки тепер, хоча «псування» клімату і продовжується, поставлено питання про свідоме її поліпшення.

3. Морфологія ландшафту.

Морфологічна будова ландшафту багаточленна, проте число ступенів може бути різним і відповідно ландшафти різноманітні по ступеню складності внутрішнього територіального устрою. Універсальне значення мають дві основні ступені, встановлені ще в 30-х роках Л. Г. Раменським, — фація і урочище. У багатьох ландшафтах виділяються проміжні одиниці, так звані підурочищами, місцевості, а іноді буває необхідно встановлювати додаткові підрозділи.

Фація — система розімкнена, це найбільш відкрита геосистема і, як відзначає В. Б. Сочава, вона може функціонувати тільки у взаємодії з суміжними фаціями різних типів. Фація формується в межах одного елементу мезорельєфу (або однієї форми мікрорельєфу) з однорідним субстратом (материнською породою), однорідним гідрологічним режимом, мікрокліматом і ґрунтом. Відмітні особливості фації як елементарної геосистеми — динамічність, відносна нестійкість і недовговічність.

Урочищем називається зв'язана система фацій, що об'єднуються загальною спрямованістю фізико-географічних процесів і приурочених до однієї мезоформи рельєфу на однорідному субстраті. Найвиразніше вони виражені в умовах розчленованого рельєфу з чергуванням випуклих («позитивних») і увігнутих («негативних») форм мезорельєфу — пагорбів і улоговин, гряд і улоговин, плакорів між ярами і ярів і тому подібне.

Підурочище — проміжна одиниця, група фацій, що виділяється в межах одного урочища на схилах різних експозицій, якщо експозиційні контрасти створюють різні варіанти фаціального ряду.

Підурочища можуть бути виділені на схилах гряд і пагорбів з різною крутизною, на схилах долин або ярів з неоднаковою освітленістю і тому подібне

Найкрупнішою морфологічною частиною ландшафту вважається місцевість, що є особливим варіантом характерного для даного ландшафту поєднання урочищ.