Страхування від нещасного випадку

на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності

Важливим видом соціального страхування є загально­обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, яке встановлене відпо­відним Законом України від 23 вересня 1999 р.² Ним перед­бачено відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю застрахованої особи при виконанні нею обов'язків за трудо­вим договором та в інших випадках, шляхом надання потерпілому або іншим особам, які відповідно до Закону мають на це право, страхових виплат, а також компенсації додаткових затрат необхідних для відновлення життєдіяль­ності, лікування, а також на соціальну і трудову реабілітацію.

Страхування від нещасного випадку покликане забезпечи­ти проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, про­фесійним захворюванням та іншим випадкам загрози здо­ров'ю застрахованих, що викликані умовами праці. Крім то­го, воно повинно сприяти відновленню здоров'я та працез­датності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань та компенсувати частину втрат на відшкодування матеріальної й моральної шкоди за­страхованим і членам їхніх сімей.

Застрахованими у цьому виді страхування є особи, які обов'язково підлягають страхуванню, а також ті, які можуть добровільно застрахуватися від нещасних випадків і професійних захворювань та сплачувати при цьому страхові внески.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підля­гають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору
(контракту);

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ордина­тори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набува­ють професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-тру­дових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудо­вої діяльності на виробництві цих установ або на інших під­приємствах за спеціальними договорами.

На добровільних засадах за письмовою заявою застрахува­тися від нещасних випадків можуть священнослужителі, цер­ковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, а також самозайняті особи.

Страхувальником за Законом є роботодавець або особа, яка добровільно сплачує страхові внески. Усі страхувальни­ки повинні бути зареєстровані у Фонді соціального страху­вання від нещасних випадків.

Законом України «Про страхові тарифи на загально­обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 р.¹ при сплаті страхових внесків усі галузі економіки поділені на класи професійного ризику. Залежно від класу професій­ного ризику страховий тариф визначається у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Для окремих галузей економіки без зміни класів професійно­го ризику встановлені знижені страхові тарифи. Для бюджетних установ та об'єднань громадян страхові тарифи встановлюються у розмірі 0,2 % від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Для підприємств і ор­ганізацій, створених громадськими організаціями інвалідів, страхові тарифи встановлюються у розмірі 50 % страхових тарифів, визначених за класом професійного ризику. Для фі­зичних осіб, які використовують найману працю інвалідів, фонд на оплату праці яких перевищує 25 % , страхові тарифи знижуються на 50 %.

Добровільно застраховані фізичні особи сплачують внески на страхування від нещасних випадків у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а якщо ця особа є інвалідом, — у розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати, встановленої на день сплати страхового внеску в розрахунку на календарний рік. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок визначення страхових тарифів для під­приємств, установ та організацій на загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування від нещасного випадку на ви­робництві та професійного захворювання» від 13 вересня 2000 р.² Фонд страхування від нещасних випадків самостійно встановлює розмір страхових внесків для страху­вальників на основі встановлених страхових тарифів. Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить підприємство. Фонд має право застосовувати знижки за низький рівень травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці чи надбавки за високі рівні травматизму, професійної захво­рюваності та неналежний стан охорони праці. Розмір цих знижок чи надбавок не може перевищувати 50 % страхового тарифу.

Порядок сплати страхових внесків на цей вид страхуван­ня регулюється Інструкцією «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та про­фесійних захворювань України», затвердженою постановою правління Фонду від 20.04.01 р.

Страховикомтут є Фонд соціального страхування від не­щасних випадків.

До страхових випадків належать нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму.

Нещасним випадком вважається обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть потерпілого. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначений Кабінетом Міністрів України у постанові від 21 серпня 2001 р.²

Професійним захворюванням є таке захворювання, яке виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших чинників, пов'язаних з роботою. Перелік професійних захворювань затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р.

Професійне захворювання вважатиметься страховим ви­падком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.

Нещасний випадок або професійне захворювання, які ста­лися внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці самим застрахованим, також визнається страховим ви­падком. При цьому законодавство не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює страхові ви­плати та надає соціальні послуги потерпілому або членам йо­го сім'ї.

Страховими виплатами у разі ушкодження здоров'я або смерті потерпілого є відшкодовування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті. Це насамперед:

1) допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

2) одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

3) щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втра­ти працездатності, що компенсує відповідну частину втраче­ного заробітку потерпілого;

4) пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

5) пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або про­фесійного захворювання;

6) грошова сума за моральну шкоду за наявності факту за­подіяння цієї шкоди потерпілому;

7) допомоги дитині потерпілого.

Фонд страхування від нещасних випадків також надає цілий ряд соціальних послуг, пов'язаних з організацією по­ховання померлого, відшкодуванням вартості ритуальних послуг, доглядом медичними сестрами удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі та ін.