Страхування на випадок безробіття

Ще одним видом соціального страхування є загально­обов'язкове державне соціальне страхування на випадок без­робіття, що визначено Законом України від 2 березня 2000 р.¹ Воно передбачає систему прав, обов'язків і гарантій, що покликані забезпечити матеріальну допомогу особам, які втратили роботу, та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціально­го страхування України на випадок безробіття.

Застрахованими у цьому виді соціального страхування є особи, які працюють на умовах трудового договору (контрак­ту), враховуючи й тих, що проходять альтернативну (невійськову) службу, а також особи, які працюють не­повний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

Не підлягають страхуванню на випадок безробіття працю­ючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію, а також іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Ук­раїні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами нашої держави, згода на обов'язковість яких надана Верхов­ною Радою України.

Добровільно можуть застрахуватися громадяни України, які працюють за межами держави та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, а також особи, які забезпе­чують себе роботою самостійно.

Застраховані особи мають право на матеріальне забезпе­чення та соціальні послуги. Аналогічні права в системі со­ціального страхування на випадок безробіття мають також незастраховані особи — військовослужбовці Збройних Сил України, Прикордонних військ України, внутрішніх військ, інших військових формувань, утворених відповідно до за­конів України, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ України, звільнені з військової служби у зв'язку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію, та особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані осо­би у разі їх реєстрації в установленому порядку як без­робітних.

Страхувальникамивиступають роботодавці та застрахо­вані особи, які відповідно до закону сплачують страхові внески. Вони перераховують страхові внески у розмірах, виз­начених уже згадуваним Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування». Роботодавці, зокрема, сплачують внески у розмірі 1,6 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

Для найманих працівників розмір страхового внеску вста­новлений — 0,5 % від суми оплати праці.

Особи, які беруть участь у загальнообов'язковому держав­ному соціальному страхуванні на добровільних засадах, сплачують страхові внески у розмірі 2,1 % від суми оподат­ковуваного доходу. Розмір внесків на цей вид страхування щороку коригується законом про Державний бюджет на поточний рік.

Порядок сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття врегульований Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати внесків на за­гальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття».

Страховиком,відповідно, виступає Фонд загальнообов'яз­кового державного соціального страхування на випадок безробіття. А страховими випадками є безробіття та часткове безробіття.

У системі загальнообов'язкового державного соціального страхування при настанні страхового випадку передбачено виплату допомоги по безробіттю, у тому числі одноразову її виплату для організації безробітним підприємницької діяль­ності, допомоги по частковому безробіттю, матеріальної до­помоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного та допомоги на похо­вання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Застраховані особи можуть також отримати чимало со­ціальних послуг, які передбачені для них законом. Вони спрямовані на професійну підготовку або перепідготовку, підвищення кваліфікації та профорієнтацію безробітних, пошук їм роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцеві дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування без­робітних та фінансування організації оплачуваних гро­мадських робіт. Державна служба зайнятості надає, крім того, інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.