![]() КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Характеристика словесних методівРозповідь - це послідовне розкриття змісту навчального матеріалу, у якому тлумачаться явища, події, поняття тощо. Дидактична мета розповіді: забезпечення сприйняття, осмислення, первинного усвідомлення навчального матеріалу. У процесі викладання соціально-педагогічних дисциплін використовують такі різновиди розповіді: - опис; - -пояснення (розкриття причинно-наслідкових зв.'язків і закономірностей); - виклад; -доповідь (усний виклад навчального матеріалу, який характеризується великим обсягом, складністю логічної побудови, сконцентрованістю розумових образів, доведень й узагальнень); - виступ; - коментоване читання. Види розповіді за формою викладу: o художня - в основі лежить образний перегляд фактів, подій, діяльності людей; o науково-популярна - аналіз фактичного матеріалу за допомогою наукових термінів; oнаукова - ґрунтується на теоретичному матеріалі й поясненні абстрактних понять. Розповідь, яка використовується у викладанні соціально-педагогічних дисциплін, має відповідати таким вимогам: § достовірність; § науковий зміст; § логічна послідовність; § чіткість; § доказовість. Методологічні вимоги до підготовки та проведення розповіді: · наявність мети викладу; · орієнтовний план викладу; · достатній підбір понять, фактів; · мотивація необхідності знань (практична, професійна, соціальна, теоретична); · уключення проблемних питань; · застосування запису думок; · виклад за допомогою бачених фактів; · складний матеріал слід повторювати декілька разів різними логічними способами; · виділяти горовне інтонацією; · підбивати підсумки того, що розповідається; · емоційний виклад; · темп мови має не перевищувати 110 слів за хвилину; · викладач не повинен ходити по аудиторії й не сидіти; · поєднувати розповідь з іншими методами та прийомами. Бесіда - діалогічний метод навчання, при якому викладач шляхом спеціально підібраних запитань спонукає студентів до аналізу навчального матеріалу в певній логічній послідовності, формування відповідних висновків, узагальнень або його відтворення. Бесіда має таку структуру: - наявність запитань; - наявність відповідей; - різноманітні коментарі й доповнення зі сторони викладача. Бесіда є багатофункціональною й .виконує такі функції: 1. інформаційну (освітню); 2. осмислення й усвідомлення навчального матеріалу; 3. відтворення та закріплення; 4. узагальнення та систематизація знань; 5. контроль і оцінювання знань. Важливу роль у проведенні бесіди відіграє її належність до певного виду. Різновиди бесід, які здавна використовувалися під час навчання: - евристична; - катехізична (точне відтворення запитання й поданої на це запитання відповіді). За призначенням в навчальному процесі розрізняють бесіду вступну, бесіду-повідомлення, бесіду-повторення, контрольно-корекційну. вступну бесіду проводять зі студентами як підготовку до практичних занять, екскурсій, лекцій. Головна мета полягає в актуалізації набутих студентами знань, що є опорою для засвоєння нового навчального матеріалу; Чи доказовими є Ваші аргументи? А що Ви відповісте на такий факт, як (наводиться певний приклад, який не вписується у твердження студента)? Якими будуть наслідки запропонованих позицій? тощо: - коректування знань студентів; - узагальнення й систематизація знань. - Аналітико-синтетична. Використовується для формування у студентів умінь аналізу й синтезу навчального матеріалу, установлення причинно-наслідкові зв'язків. Структура: - поділ інформації на складові частини; - визначення основного в кожній складовій частині; - підтвердження фактами й доказами правильності суджень; - узагальнення та висновки. - Узагальнююча. Основне завдання-досягнення міцності глибини знань для повного осмислення й засвоєння явищ та понять. Структура: - повторення основних понять; - виділення причинно-наслідкових зв'язків; - порівняння; - оцінювання явищ і понять - узагальнення. Загальні дидактичні й методичні вимоги до підготовки та проведення бесіди: 1.Визначення виду бесіди, тематичного спрямування, мети, змісту, основних понять бесіди. 2. Попередньо викладач повинен поділити зміст бесіди на смислові частини, які мають бути оптимальними, недрібними й не надто об'ємними. На основі цих логічно смислових частин він розробляє запитання. 1. бесіда-повідомлення ґрунтується переважно на спостереженнях, організованих викладачем на занятті за допомогою наочних посібників, інформації, записів на дошці, таблиць, малюнків, а також на матеріалі текстів літературних творів, документів тощо; 2. бесіда-повторення використовується для закріплення навчального матеріалу; 3. контрольно-корекційна бесіда. Метою є перевірка, контроль і корекція знань студентів. 4. За характером діяльності в процесі бесіди виокремлюються такі її 5. види: 6. репродуктивна - бесіда, в основі якої стоїть завдання відтворення знань. За допомогою репродуктивної бесіди виявляються наявні в студентів знання, які слугують основою для подальшої навчальної роботи, для контролю відтворення навчальної інформації, виявлення помилкових уявлень тощо; 7. евристична. Завдання: стимулювати самостійний пошук нових знань, висловлювати припущення та ставлення до соціально-педагогічних проблем, допомогти перевірити студентові логічність та послідовність своєї позиції й визначити сферу її застосування. Вона складається з таких компонентів: 1. визначення теми обговорення; 2. актуалізація опорних знань; 3. створення проблемно-пошукової ситуації; 4. спонукання студентів висловлювати припущення про вирішення або . розуміння проблеми; 5. аргументація студентами позиції та власної точки зору; 6.перевірка позицій. Викладач за допомогою аналізу й аргументації переконує студента в правильності чи хибності його тверджень. Аналіз дійснюється у вигляді обговорення. Аргументація побудована на протиставленні за допомогою таких запитань: Чи достатньо обґрунтованою є Ваша позиція? 3. Якість запитань забезпечує ефективність бесіди.'Запитання за формою є: 1. прості за структурою; 2. складні за побудовою; 3. чіткі; 4. стисло сформульовані; 5. зрозумілі (К. Д. Ушинський зазначав: "Добре зрозуміле запитання є вже половиною відповіді"); 6. альтернативні (у яких закладена відповідь "так" чи "ні"); 7. подвійні чи потрійні. За змістом запитання бувають: - репродуктивними (просте відтворення на усвідомленому рівні); - реконструктивними (для визначення взаємозв'язків, характерних рис й ознак, для порівняння, узагальнення та класифікації, для з'ясування мети, для встановлення ролі й значень, для ідентифікації, для визначення алгоритму дій, для пояснення й усвідомлення);' - творчими або проблемно-пошуковими (створюються в невідомій для студента площині, вимагають прояву креативності). 4.Питання повинні ставитися за принципом наступності. 5. Важливим компонентом бесіди є відповіді студентів, які мають бути: - повними; - аргументованими; - представляти знання всієї академічної групи.
|