Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Технологічні вимоги до проведення фронтальної, індивідуальної та індивідуалізованої форм організації навчальної діяльності студентів в процесі підготовки соціального педагога.




Фронтальна (від латин. - лобовий) робота - це спосіб організації навчальної діяльності, завдання якої спрямовані одночасно на всіх студентів.

Фронтальна діяльність полягає у виконанні всіма студентами під безпосереднім керівництвом викладача спільних завдань. її характерними особливостями є:

1. для всіх присутніх в аудиторії студентів (під час лекцій, практичних занять) одночасно ставиться навчальне завдання, яке може мати інформаційний, пізнавальний, перевірочний характер;

2. у розв'язанні завдань беруть участь усі студенти;

3. усі студенти працюють у єдиному темпі;

4. здійснюється рівномірний вплив на всіх учасників аудиторної роботи.

Найчастіше така ФОНД використовується на етапі вивчення нового матеріалу для викладу, засвоєння й відтворення нових знань, контролю та перевірки. Переваги фронтальної роботи:

1) активізує відразу велику кількість студентів;

2) дає можливість продуктивно використовувати навчальний час;

3) методика підготовки та проведення є нескладною. Недоліки фронтальної роботи:

4) викладач не може охопити одночасною роботою всіх студентів і фактично спирається на кращих студентів, які виявляють пізнавальну активність;

5) нівелюються особливості всіх студентів, тобто завдання, які ставляться перед широким загалом, не здатні врахувати рівень навчальної підготовки й рівень можливостей студентів;

6) студенти змушені працювати в однаковому темпі;

7) пасивні студенти залишаються поза увагою викладача, і він не знає реального стану їхньої причетності до навчальної роботи.

Методика використання фронтальної ФОПД:

1) зосередження уваги студентів на завданнях чи інформації, які їм пропонуються (голосом, мімікою, логічними наголосами);

2) стисле й чітке формулювання вимог та завдань (інструктаж, запитання тощо);

3) охоплення увагою якомога більшої кількості студентів щодо їхньої навчальної діяльності;

4) заохочення до діалогу максимальної кількості студентів ("краплинами дощу");

5) реагування на відповіді, думки, контактні дії студентів;

6) дотримання оптимального темпу та тривалості фронтальної роботи (швидкий темп не дає можливості слабким студентам вловити логіку міркувань, уповільнений, навпаки, зменшує активність сильних студентів.

Індивідуальна й індивідуалізована робота

Індивідуальна (індивідуалізована) ФОПД форма організації навчання студента, за якої він працює без контактування з іншими студентами.

Індивідуальна навчальна діяльність передбачає одноосібне розв'язання студентом навчальних завдань, повну самостійність у набутті знань. Контакти з викладачем при цьому обмежені й нетривалі. Така робота використовується для вивчення, усвідомлення, узагальнення, систематизації, запам'ятовування нового матеріалу, контролю, перевірки знань і переважає в процесі виконання позааудигорних самостійних завдань та самостійних і контрольних робіт під час занять.

Спільною характеристикою індивідуальної й індивідуалізованої форм організації навчання є те, що студент працює один над розв'язуванням завдань. За індивідуальної форми це завдання є однакове або Однотипне, за індивідуалізованої - спеціально підготовлене для кожного студента.

Позитивні риси індивідуальної роботи:

1) студент самостійно здобуває знання й самостійно їх реалізує;

2) вільна організація власної роботи; індивідуальний темп навчання, який відповідає особливостям студента;

3) самозаглиблення в навчальний матеріал, не відволікається увага на дискусії; •

4) добре запам'ятовуються поняття й факти, головне в навчальному матеріалі;

5) оптимальне використання навчального часу.

Недоліки індивід. ФОПД:

- велика затрата часу зі сторони викладача для підготовки індивідуалізованих завдань;

- затратною є перевірка письмових робіт;

- неможливо гарантувати самостійність відповіді, студенти часто

- вдаються до списування і підказок;

- невміння студентів зосередитися на головному;

- важко перевірити, чи виправлено допущені помилки;

- відсутність взаємодії студентів та взаємообміну про прочитане чи вивчене. Методика використання індивідуальної роботи:

- докладний інструктаж для всіх студентів про етапи роботи;

- повідомлення студентам індивідуальних завдань (фронтально-однакових, на карточках ■ індивідуалізованих);

- забезпечення умов самостійної роботи;

- забезпечення зворотного зв'язку відносно проробленої студентом роботи;

- перевірка й оцінювання індивідуальних й індивідуалізованих робіт.

Основним шляхом гарантування самостійності роботи студента є добір конструктивних чи творчих

завдань, які неможливо списати. Умови використання ФОПД під час викладання соціально-педагогічної навчально' дисципліни

Усі форми навчальної діяльності студентів є продуктивними за правильних умов їх використання:

поєднання різних форм під час проведення заняття; 2 врахування навчальних можливостей студентів;

1) орієнтація на вікові й інтелектуальні особливості студентів;

2) ФОПД має сприяти раціональному використанню часу викладача та студентів;

3) урахування дидактичної мети;

4) урахування обсягу, новизни та ступеня трудомісткості навчальної о матеріалу;

5) урахування особливостей навчальної дисципліни й наявності підручників та посібників із цієї дисципліни;

6) таке поєднання різних форм, щоб кожна наступна форма компенсувала недоліки попередньої;

7) викладач має враховувати, які форми роботи більше підходять слабким, середнім і сильним студентам. Для сильних студентів най ефективнішими є індивідуальна й індивідуалізована, для слабших - фронтальна та групова, для середніх студентів - усі форми роботи;

8) Обрахування того, що робота в групі (особливо вперше) потребує часу для адаптації студентів, а основні її етапи (розв'язання

9) завдань, обговорення) мають тривати не більше 20 хв.;

10) можливості аудиторії (її розміри, розстановка парт тощо);

11) усім формам організації пізнавальної діяльності, крім фронтальної„студентів має передувати інструктаж, який передбачає:

 

- оголошення загалом проблеми чи питання, з яким будуть працювати студенти,

- розподіл студентів на підгрупи (повідомлення їхнього кількісного складу, способу розподілу) чи

- пари;

- оголошення завдань - одне для всіх або окремо для кожної підгрупи (під запис, на картках) чи індивідуально;

- указується час роботи (скільки хвилин відводиться на кожен з етапів роботи);

- указується спосіб подачі результатів роботи (усний, письмовий, у вигляді таблиці, малюнка, схеми тощо);

- визначається, скільки часу відводиться для оголошення результатів роботи;

- спосіб оцінюванняшроробленої роботи (викладачем, студентами, шкала оцінювання тощо). Навчальний процес Має поєднувати різні форми навчальної діяльності.

 

Технологічні вимоги до проведення колективної, групової та парної форм організації навчальної діяльності студентів.

Форми організації процесу навчання розкривають через способи взаємодії педагога зі студентами, під час розв'язання дидактичних завдань. Вони виявляються за допомогою різних шляхів керування діяльністю, спілкуванням, відносинами. У них реалізується зміст освіти, освітні технології, стилі, методи й засоби навчання.

Форма організації навчання - певна структурно-організаційна та управлінська конструкція навчального заняття залежно від його дидактичних цілей, змісту й особливостей діяльності суб'єктів та об'єктів навчання.

Форми організації навчання мають упорядкувати навчальний процес, їхньою провідною ознакою для класифікації є дидактичні цілі. Водночас кожна організаційна форма навчання може мати кілька дидактичних цілей.

У дидактичному процесі найчастіше виокремлюють чотири групи організаційних форм;

1) навчальні заняття;

2) практична підготовка;

3) самостійна робота;

4) контрольні заходи.

До першої групи належать: лекція, семінар, лабораторне заняття, практичне заняття, індивідуальне заняття, навчальна конференція, консультація, навчальна гра та ін; Ці організаційні форми навчання мають свої особливості. їхнє врахування дає змогу оптимізувати процес навчання. Охарактеризуємо основні організаційні форми навчання.

Провідною формою організації процесу навчання у вищому навчальному закладі є лекція. Вона забезпечує системне подання наукових знань у викладенні науково-педагогічних працівників. Матеріал під час лекції подають науково, концентровано, логічно й аргументовано. У підготовці до заняття враховано зміст, структуру, добір прикладів та ілюстрацій, методичне оформлення, розрахунок часу, склад та особливості студентів тощо.

Види лекцій, У педагогічній практиці для здійснення навчального процесу доцільне окреслити такі види академічних лекцій: вступна; інформаційна; оглядова; настановна; підсумкова.

Часто до видів лекцій зараховують також проблемну лекцію, лекцію- візуалізацію; лекцію із запланованими помилками, бінарну лекцію (лекцію вдвох), лекцію-прес-конференцію тощо.

У вищому навчальному закладі, крім лекції, використовують також інші організаційні форми навчання: семінар, лабораторну роботу, науково- практичну конференцію, самостійну навчальну роботу студентів, виробничу практику, стажування в іншому вітчизняному чи закордонному ВНЗ тощо.

Як форми контролю й оцінки результатів навчання використовують іспити і заліки, рейтингову систему оцінки; реферативну, курсову і дипломну роботи.

Семінар. Важливою організаційною формою навчання є семінар. Його відмінність від інших форм у тому, що він орієнтує студентів на виявлення більшої самостійності у навчально-пізнавальній діяльності. Під час семінару поглиблюються, систематизуються й контролюються знання, здобуті в результаті самостійної позааудиторної роботи над першоджерелами, документами, додатковою літературою тощо.

Семінар має такі дидактичні цілі: поглиблення, систематизація; закріплення знань, перетворення їх на переконання; перевірка знань; прищеплювання навичок і умінь самостійної роботи з книгою: розвиток культури мовлення, формування вміння аргументовано обстоювати свої погляди, відповідати на запитання, слухати інших, формулювати запитання.

Тому питання плану семінарського заняття мають охоплювати основний матеріал теми й бути короткими, чіткими, їх можна формулювати і в стверджувальній, і в запитальній формах. Зазвичай, на семінарські заняття виносять не більше 4-6 запитань (на двогодинне заняття - не більше 2-3 питань)

Залежно від способу проведення виокремлюють такі види семінарів: семінар-бесіда, семінар-заслуховування, семі-нар-диспут, семінар-прес- конференція тощо.

Навчальна конференція також є організаційною формою навчання, яка забезпечує педагогічну взаємодію викладача й тих, хто навчається. Вона спрямована на розширення, закріплення та вдосконалення знань. Підготовка до конференції починається з визначення теми, добору питань, які сукупно розкривають обрану тему. Головне в конференції -вільне, відверте обговорення проблемних питань. Конференція за своїми особливостями близька до семінару і є його розвитком, тому методика проведення конференцій подібна до методики проведення семінарів.

Мета консультації - аналіз навчального матеріалу, що його недостатньо засвоїли студенти. Основні дидактичні цілі консультацій: ліквідація прогалин у знаннях тих, кого навчають, надання їм допомоги в самостійній роботі. Розрізняють індивідуальні й групові консультації.

У процесі навчання використовують ігрові методи. Гру в освітньому процесі розглядають як довільну, внутрішньо мотивовану діяльність, яка передбачає гнучкість у розв'язанні питання про те, як використовувати той чи інший предмет, звертаючись до свого минулого, орієнтуючи себе до сьогодення й прогнозу майбутнього в процесі гри.

В інноваційних іграх використовують найрізноманітніші засоби й методи роботи.

Дідові ігри - найскладніша форма ігрових занять, під час яких імітують колективну професійну діяльність. Нині їх широко застосовують у ВНЗ. Ділові ігри мають значні дидактичні можливості, оскільки забезпечують закріплення й комплексне застосування знань, здобутих під час вивчення різних дисциплін (інтеграційна роль ігор); формування чіткого уявлення про професійну діяльність в обраній спеціальності; розвиток навичок ефективного управління реальними процесами, зокрема за допомогою сучасних математичних методів і технічних засобів.

Професійні ігри призначені для розвитку творчого мислення, формування практичних навичок та вмінь, вироблення індивідуального стилю спілкування й поведінки під час колективного розв'язання завдань. Вони певною мірою відображають репетицію елементів професійної діяльності.

Соціально-психологічний тренінг розглядають як своєрідні способи формування знань та окремих навичок у сфері спілкування, а також форм їхньої відповідної корекції через групову практику психологічного впливу, основану на активних методах групової робіоти.

Лабораторне заняття - форма організації навчання, яку проводять за завданням і під керівництвом науково-педагогічного працівника. Основні дидактичні цілі лабораторних робіт - експериментальне підтвердження вивчених теоретичних положень; експериментальна перевірка формул, розрахунків; ознайомлення з методикою проведення експериментів, досліджень та ін.

Під час роботи в студентів формуються вміння спостерігати, порівнювати, зіставляти, аналізувати, робити висновки та узагальнення, самостійно проводити дослідження, користуватися різними прийомами вимірів, оформлювати результати у вигляді таблиць, схем, графіків тощо. Водночас у них формуються професійні вміння і навички користуватися різними приладами, апаратурою, системами та іншими технічними засобами у проведенні дослідів. ;

Практичне заняття - форма організації навчального процесу, під час якої за завданням і під керівництвом науково-педагогічного працівника студенти виконують практичну аудиторну чи поза аудиторну роботу з будь-якого предмета. Особливо значну роль практичні заняття мають відіграти у вивченні спеціальних предметів, зміст яких спрямовано на формування професійних умінь.

Основна дидактична мета практичного заняття - закріплення й деталізація наукових знань, а головне /- формування навичок і вмінь. Для проведення практичного заняття викладач готує відповідні методичні матеріали: тести для виявлення рівня оволодіння необхідними теоретичними положеннями ; набір практичних завдань різної складності для розв'язування їх на занятті та дидактичні засоби.

Робота в парах

Кооперативне навчання можна здійснювати-не тільки в групах, а й у парах. Таку роботу застосовують і як окрему технологію,-і як підготовчий етап до роботи в групах. '

Робота в парах сприяє позитивному ставленню до навчання, розвиває вміння пристосуватися до роботи в групах, підготовлює ґрунт для широкого і ефективного застосування інтерактивних технологій.

Вона дуже ефектийна на початкових етапах навчання.

За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватися. Робота в парах дає учням час поміркувати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона розвиває навички спілкування, вміння висловлюватися, критично мислити, переконувати, вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують багато часу.

Два-чотири-всі разом

Ця технологія є ефективною для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь вести дискусію.

Карусель

Ця технологія найефективніша для одночасного залучення всіх учасників до активної роботи з різними партнерами. Її застосовують для обговорення будь - якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій, для збирання інформації з певної теми, для перевірки обсягу й глибини наявних знань, для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

Акваріум

Цю технологію застосовують, коли учні вже мають певні навики групової роботи. Ефективна вона для розвитку спілкування, вдосконалення вміння дискутувати.

Мікрофон

Це технологія загальногрупового обговорення, вона дає змогу кожному учневі у визначеному порядку щось швидко сказати, висловлюючи свою думку.

"Мозковий штурм" - це такий метод вирішення проблеми, коли всі учасникі розмірковують над однією і тією самою проблемою і "йдуть на неї в атаку". Цю технологію застосовують, коли потрібні кілька варіантів розв'язання проблеми.

Ажурна пилка

Цей вид діяльності й дає змогу працювати разом, вивчати велику кількість матеріалу за короткий час.

Незакінчені речення

Цю інтерактивну технологію часто поєднують з "мікрофоном", вона дає змогу розвивати в учнів зв'язне мовлення, власні висловлювання, порівнювати їх з іншими, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті і переконливо.

Дерево вирішень

Ця технологія є варіантом розв'язання конкретної проблеми. "Дерево вирішень" допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізм прийняття складних рішень.

Мета рольової гри - визначити ставлення до конкретної життєвої " ситуації, набути досвіду шляхом гри. Такі ігри використовують і для вироблення конкретних навичок. Вони сприяють формуванню в учнів власного ставлення до ситуації, сприяють розвитку уяви, формуванню навичок критичного мислення, співчуття тощо.

Рольова гра потребує ретельної підготовки. Спочатку практикують прості вправи з поступовими ускладненнями.

Основними видами навчальних занять є: лекції, лабораторні, практичні, семінарські заняття, комп'ютерний практикум та консультації.

Лекція - основний вид навчальних занять, призначених для викладення теоретичного матеріалу.

Як правило, окрема лекція є елементом курсу лекцій, що охоплює основний теоретичний матеріал одної або декількох тем навчальної дисципліни. Тематика лекцій визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

Лекції проводяться лекторами - професорами і доцентами, а також провідними науковими працівниками та спеціалістами, запрошеними для читання лекцій. Кандидатури лекторів, які не мають вченого звання або не входять до штатного розкладу професорсько-викладацького складу, мають бути затверджені деканом (директором інституту) за поданням завідувачів відповідних кафедр.

Лектор, якому доручено читати курс лекцій, зобов'язаний не пізніше ніж за '3 місяці до початку навчального року подати кафедрі складену ним робочу програму з дисципліни, комплект індивідуальних завдань (якщо вони заплановані) та контрольні завдання для проведення підсумкового контролю з дисципліни.

Лектор, який читатиме курс лекцій вперше, повинен подати складений ним конспект лекцій (авторський навчальний посібник) та провести пробні лекції перед викладачами та науковими співробітниками кафедри.

Лектор зобов'язаний дотримуватися робочої навчальної програми щодо тематики та змісту лекційних занять, але не обмежуватися у питаннях інтерпретації навчального матеріалу, формах і способах його викладення.

Лекція проводиться у відповідно обладнаних приміщеннях - аудиторіях.

Лабораторне заняття - вид навчального заняття, на якому студент під керівництвом викладача проводить натурні або імітаційні експерименти чи дослідження з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень, набуває практичних навичок роботи з лабораторним обладнанням, оснащенням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, оволодіває методикою експериментальних досліджень в конкретній предметній галузі та обробки отриманих результатів.

Лабораторні заняття проводяться у спеціально оснащених навчальних лабораторіях з використанням обладнання, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторних макетів, установок та ін.). Лабораторні заняття можуть проводитися також в умовах реального професійного середовища (на підприємстві, в наукових лабораторіях тощо).

Для проведення лабораторних занять академічна група поділяється* на дві підгрупи. З окремих навчальних дисциплін, з урахуванням особливостей вивчення цих дисциплін та безпеки життєдіяльності студентів, допускається поділ академічної групи на підгрупи з меншою чисельністю. Перелік цих дисциплін за рекомендацією Методичної ради університету затверджується

наказом ректора. Такий поділ навчальних груп повинен бути зазначений у робочих навчальних планах.

Перелік тем лабораторних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Заміна лабораторних занять іншими видами навчальних занять не допускається.

Лабораторне заняття включає проведення контролю підготовленості студентів до виконання конкретної лабораторної роботи, виконання власне лабораторних досліджень, оформлення індивідуального звіту про виконану роботу та його захист перед викладачем. Виконання лабораторної роботи оцінюється викладачем.

Підсумкова оцінка ставиться в журналі обліку виконання лабораторних робіт і враховується при виставленні семестрової підсумкової оцінки (рейтингу) з даної дисципліни. Наявність позитивних оцінок, одержаних студентом за всі лабораторні роботи, передбачені робочою навчальною програмою, є необхідною умовою його допуску до семестрового контролю по даній дисципліні.

Практичне заняття - вид навчального заняття, на якому студенти під керівництвом викладача шляхом виконання певних відповідно сформульованих завдань закріплюють теоретичні положення навчальної дисципліни і набувають вмінь та навичок їх практичного застосування.

Практичні заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою тощо. З окремих навчальних дисциплін, з урахуванням особливостей вивчення цих дисциплін та безпеки життєдіяльності студентів, допускається поділ академічної групи* на декілька підгруп. Перелік цих дисциплін за рекомендацією Методичної ради університету затверджується наказом ректора. Поділ навчальних груп на підгрупи повинен бути зазначений у робочих навчальних планах.

Перелік тем практичних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Викладач, якому доручено проведення практичних занять, за узгодженням з лектором даної навчальної дисципліни розробляє методичне забезпечення: індивідуальні завдання різної складності, методичні прийоми розгляду окремих теоретичних положень або розв'язання практичних задач, контрольні завдання (тести) для виявлення ступеня сформованості необхідних умінь тощо.

Практичне заняття включає проведення контролю знань, вмінь та навичок, постановку загальної проблеми (завдання) викладачем та її обговорення за участю студентів, розв'язання задач з їх обговоренням, вирішення контрольних завдань, їх перевірка та оцінювання.

Оцінки, одержані студентом за окремі практичні заняття вносяться до журналу занять навчальної групи та враховуються при визначенні підсумкової оцінки (рейтингу) з даної навчальної дисципліни.

Комп'ютерний практикум - вид практичного заняття, на якому викладач організує індивідуальну роботу студентів на ПЕОМ з метою формування умінь та навичок практичного використання певних оболонок, програм.

Комп'ютерний практикум проводиться у спеціально оснащених комп'ютерних класах (навчальних лабораторіях). Для проведення комп'ютерного практикуму академічна група поділяється* на дві підгрупи.

Перелік тем комп'ютерного практикуму визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Заміна комп'ютерного практикуму іншими видами навчальних занять не допускається.

Комп'ютерний практикум включає проведення контролю підготовленості студентів, виконання запланованих завдань, поточний та підсумковий контроль роботи студентів.

Підсумкова оцінка ставиться в журналі обліку комп'ютерного практикуму і враховується при визначенні семестрової підсумкової оцінки (рейтингу) з даної дисципліни. Наявність позитивних оцінок, одержаних студентом за всі теми комп'ютерного практикуму, передбачені робочою програмою, є необхідною умовою його допуску до семестрового контролю з даної дисципліни.

Семінарське заняття - вид навчального заняття, на якому викладач організує дискусію з попередньо визначених проблем. На підставі індивідуальних завдань (рефератів) студенти готують тези виступів з цих проблем.

Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або навчальних кабінетах з однією академічною групою.

На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність в дискусії, вміння формулювати та відстоювати свою позицію та ін. Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття вносяться до журналу занять навчальної групи. Одержані студентом оцінки за окремі семінарські заняття враховуються при визначенні підсумкової оцінки (рейтингу) з даної навчальної дисципліни.

Індивідуальне навчальне заняття - проводиться з окремими студентами, які виявили особливі здібності в навчанні та схильність до науково-дослідної роботи і творчої діяльності з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуального творчого обдарування. Індивідуальні навчальні заняття організуються у позанавчальний час за окремим графіком, складеним кафедрою з урахуванням індивідуальних навчальних планів, зі студентами:

учасниками олімпіад з фаху або окремих дисциплін;

членами збірних команд університету з видів спорту;

з магістрантами за темами наукових досліджень.

Консультація - вид навчального заняття, на якому студент отримує від викладача відповіді на конкретні питання або пояснення окремих теоретичних положень чи їх практичного використання. Під час підготовки до екзаменів (семестрових, державних) проводяться групові консультації.

Протягом семестру консультації з навчальних дисциплін проводиться за встановленим кафедрою розкладом із розрахунку відповідного часу, що планується на консультації з певної навчальної дисципліни .

 

 

67.Вимоги до написання плану - конспекту семінарських, практичних, лабораторних занять з соціально - педагогічних дисциплін.

Конспект - стислий виклад змісту прочитаного з усвідомленням і ставленням до цього змісту.

Лабораторні заняття (від латинського ІаЬого, що означає трудитися, долати труднощі) - заняття, в основі яких лежить самостійна навчальна робота студентів, експериментальне вивчення теорії, оволодіння методами науково-дослідницького збагачення досвідом і підготовку до практичної діяльності.

Семінарське заняття - форма навчального заняття, яка передбачає теоретичну підготовку студентів і проводиться у вигляді виголошення доповідей, виступів опонентів, відповідей на запитання до доповідачів.

Практичне заняття - заняття, на якому викладач організовує докладний аналіз студентами теоретичних положень навчальної дисципліни та формує уміння й навички їх практичного застосування.

До структури плану-конспекту належать:

1) Титульна сторінка: навчальна дисципліна, тема; прізвище того, хто виконав; група;

дата, рік.

2) Зміст плану-конспекту:

а) Вступна частина

- тема заняття;

- мета заняття; •

- перелік основних понять, які будуть розглядатися під час заняття;

- план заняття (перелік основних питань, які розглядаються під час заняття).

б) Табличне представлення заняття:

 

 

Номер і зміст цільового завдання Орієнтовне дозування часу Основні методи викладання Основні засоби навчання ФОПД
Вказуються конкретні Проектується кількість часу, Вказуються основні методи Вказуються основні засоби навчання під час розгляду питання Вказуються основні ФОПД під час розгляду питання
завдання відповідно до кожного пункту плану який відводиться на розгляд питання викладання під час розгляду питання

 

ФОПД - Форми організації навчальної (пізнавальної) діяльності

в) Хід заняття(основна частина заняття):

6. Вступне слово щодо заняття.

7. Зміст виконання цільових завдань першого пункту плану:

- глосарій (словник основних понять);

' - опорний зміст навчального матеріалу;"

- послідовність, сценарій та способи використання методів, форм, засобів навчальної роботи (їхня кількість відповідає кількості цільових завдань першого пункту плану).

8. Підсумкове слово з першого пункту плану (аналогічно до пунктів 2-3 описати інші пункти плану).

г) Заключна частина заняття.

Крім плану конспекту використовують і

технологічні картки занять. ЦЗ - ціль завдання

ЦЗ Час, хв. Зміст діяльності викладача Зміст дій студентів
ЦЗ - 1 Вступ - з'ясувати цілі й завдань заняття, окреслення програми дій.  
ЦЗ-2 Організація роботи в групах - поділ студентів на мікро групи, робота з мінікейсами, спостереження за роботою, підбиття підсумків. Робота з кейсами в мікро групах, заповнення спільних рішень, представлення результатів.
ЦЗ-З Організація роботи парами - поділ студентів на нари, виконання взаємоперевірки понять (вказують які), вибіркове оцінювання виконаної роботи. Робота студентів у парах. Виставлення оцінок один одному за знання, й усвідомлення сутності понять.

У процесі підготовки до проведення заняття слід:

1) Докладно - проаналізувати тему й мету заняття, зміст та логіку вивчення навчального матеріалу;

2) Визначити обсяг і особливості знань, які мають засвоїти слухачі, необхідність демонстрування предмета, явища, зображення, схеми тощо;

3) Відібрати та проаналізувати можливі відповідні форми, методи, прийоми, дидактичні засоби, які можуть забезпечити мету та зміст заняття;

4) Встановити, на якому попередньому пізнавальному досвіді здійснюватиметься вивчення кожного питання теми.

Вимоги до формулювання мети:

1) Вона має бути коректна, діагностична, тобто сформульована так, щоб містила в собі інформацію про кінцевий результат навчання під час заняття;

2) Конкретна; Реальна.

Цільовим завданням передбачається виділення двох моментів:

1) Що є найсуттєвішим у змісті виучуваиого(факти, поняття, властивості, способи діяльності тощо).

2) У межах якої ланки процесу засвоєння знання кожна одиниця змісту навчального матеріалу буде вивчатися (сприймання, осмислення, застосування, систематизація, узагальнення, контроль й оцінювання).

 

Логічне структурування змісту навчального матеріалу у процесі викладання соціально-педагогічних дисциплін. Робота з поняттями і термінами під час вивчення соціально-педагогічних дисциплін.

Важливим шляхом, що забезпечує оптимальний добір та структурування змісту навчальної дисципліни є систематична робота щодо підвищення педагогічної компетентності викладачів. Загальновизнаним є той факт, що якою досконалою не була б технологія та методика з проектування та добору змісту навчальної дисципліни, успіху у діяльності досягають лише ті викладачі, що мають високорозвинені професійні якості, педагогічне мислення, виявляють ініціативу, творчість та самостійність. Педагогічна майстерність - це комплекс властивостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації діяльності на рефлексивній основі. Особливе місце у структурі майстерності викладача займають професійні знання. Серед них ми виділяємо: знання змісту навчальної дисципліни та допоміжного інформаційного поля, на основі якого вона реалізується; знання методики його проектування та подання під час навчального процесу; психолого-педагогічні знання про студентів, їх діяльність. Під час формування змісту навчальної дисципліни соціально циклу (навчального заняття) ми не просто відбирали інформацію. Нами був розкритий зміст науки, який формує у студентів науковий світогляд, переконує їх в істинності теоретичних висновків і практичних рекомендацій. Тому в його змісті виражені: ерудиція; логіка думки; емоційне ставлення до предмету, що викладається; переконаність в істині.

Зміст соціальних дисциплін страждає академізмом, відірваністю від практичного життя певних підрозділів: "Досить часто спостерігається спрямованість на навчальну дисципліну, а не на професію" - зазначає Н.В. Басова

Як показали наші дослідження, важливим шляхом оптимізації та добору змісту навчальної дисципліни є формування у викладацького складу умінь щодо розробки змісту та структурування навчальної дисципліни. Підсумком діяльності викладача при доборі змісту навчальної дисципліни є оволодіння сумою знань, адекватних змісту професійної діяльності фахівця. Тому ми впорядкували навчальний матеріал з метою запобігання дублювання, перекриття інформації, надання їм логіко-дидактичної структури. Щоб забезпечити структурну' впорядкованість змісту навчальної дисципліни, ми проводили такі заходи: чітко виділили об'єкт професійної діяльності фахівця; орієнтувалися на наукові знання в даній галузі діяльності; здійснили прогнозування її розвитку; врахували закономірності процесу засвоєння даної галузі знань.

При визначенні структури змісту навчальної дисципліни (теми, навчального заняття) перед нами постало питання про те, як слід розміщувати відібраний зміст. Серед різних підходів, ми обрали такі: визначений у якості навчального знання певний зміст повинен вивчатись в послідовності його історичного виникнення; послідовність викладу повинна відтворювати логічну структуру сучасного стану науки в конкретній області знань; впорядкованість розгортання змісту навчального знання повинна бути наслідком закономірностей формування пізнавальних можливостей студентів; зміст навчального знання повинен бути проблемним та діяльнісно- орієнтованим.

Цьому сприяє використання блочно-модульного підходу, щодо побудови та добору змісту навчальної дисципліни, яке полягає в тому, що весь зміст подається у вигляді модулів - відносно самостійних розділів, у яких розглядаються фундаментальні поняття навчальної дисципліни (майбутньої професійної діяльності).

Структура блоку-модуля складається з груп завужених понять, що розкривають зміст фундаментальних. Було встановлено, що оптимальна побудова добору та структурування змісту предмета можлива за умови дидактичної готовності суб'єктів навчання до реалізації уточненого проекту змісту і визначення структури навчального курсу.

Під час дослідження також було встановлено, що у навчальному процесі не враховуються ті розходження, які існують між викладачем і студентом. Оскільки в процесі навчання викладачів і студентів поєднує обмін інформацією, та за дидактичними показниками вони повинні бути тотожні. Результати засвідчили, що тотожність дидактичної взаємодії буде забезпечено, якщо викладач: володіє умінням сприйняття студента, як суб'єкта життєдіяльності та конкретних видів навчальної діяльності; володіє умінням враховувати специфіку навчання та виховання для розвитку професійних якостей майбутніх педагогів; володіє уміннями враховувати прояв особистості студента на всіх рівнях навчальної діяльності: соціальному, соціально-психологічному, психологічному,

психофізіологічному, педагогічно-професійному; координує свою діяльність щодо подання змісту з урахуванням рівня ефективності дидактичної діяльності; вміє здійснювати керівництво саморозвитком особистості кожного студента, визначати вихідний рівень навченості студентів; володіє демократичним стилем керівництва навчальною діяльністю студентів, умінням досягти єдності змісту та цілей колективної навчальної діяльності. У свою чергу, студент повинен: володіти уміннями самопізнання та саморозвитку як активно-творчої особистості; володіти уміннями продуктивної навчально-пізнавальної діяльності; володіти розвинутими комунікативними уміннями та здібностями, мати сформованим почуття симпатії, ефективно виконувати різноманітні (залежно від обставин) рольові функції; володіти широким діапазоном індивідуальних ефективних методів навчальної діяльності й умінням гнучко використовувати їх у конкретних обставинах.

У якості ефективних заходів із забезпечення тотожності дидактичної готовності до подання матеріалу дисципліни викладачем та до адекватного сприйняття її студентами ми пропонуємо створення такої побудови навчального змісту, яка ^дозволить обирати індивідуально-значущий для професійного становлення студентів матеріал і засвоювати його індивідуальними темпами.

Під час експериментальної роботи була використана адаптована шкала рівнів засвоєння змісту, розроблена Ю.С.Руденком [22], (впізнавання; селекція; автономне відтворення; відтворенні за допомогою довідкової літератури; зартосування вивченого на рівні умінь з використанням "опор"; автономне застосування на рівні навичок; використання вивченого в елементах професійної діяльності; планування професійної діяльності з урахуванням вивченого).

У процесі її застосування було диференційовано обсяг та складність змісту на навчальному занятті, не допускався виклад студентом готового знання, а шляхом постійного ускладнення і збільшення завдань, розширювалася "зона найближчого розвитку" кожного з них для створення умов ускладненої роботи на більш високих рівнях засвоєння змісту навчальної дисципліни. Так, наприклад, під час проведення лекції з дисципліни "Політологія" за темою: "Політична влада та форми її здійснення" традиційно розпочинати виклад нового матеріалу із визначення поняття "влада". Нами були запропоновані певні теоретичні і практичні ознаки-явища ("влади"), за допомогою яких курсанти, повинні самостійно визначити на основі вказаних ознак і отриманих раніше знань, що це за явище та дати його характеристику. За таких умов здійснюється активізація навчально - пізнавальної діяльності студентів.

Такий спосіб встановлення рівня засвоєння знань на думку викладацького складу, орієнтує педагогів не тільки на формування абстрактних знань, а і на забезпечення підготовленості студентів до використання навчального матеріалу у майбутній професійній діяльності, також до виконання таких дій, які б дозволяли вирішувати поставлені завдання.

Таким чином, аналіз результатів наших розробок із адекватності добору та структурування змісту навчальної дисципліни педагогічній специфіці дозволяє зробити висновок, що багаторівнева її оптимізація на поелементному, змістовно-предметному, міждисциплінарному рівнях підвищує її можливості і сприяє більш ефективній організації навчальної взаємодії між викладачем і студентами.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 129; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты