Особливості проведення семінарських, практичних, лабораторних занять в діяльності соціального педагога

Семінар - один з основних видів навчального заняття, який передбачає самостійне поглиблене опрацювання студентами теоретичного матеріалу навчальної дисципліни та підготовку доповідей, рефератів, повідомлень, суджень. Отже, він має пошуковий характер, і його тематика доповнює той матеріал, який викладався під час лекцій.

Оскільки, є декілька різновидів семінарів і кожен має свою структуру, тому розглянемо один з основних - семінар у вигляді бесіди (семінар «запитання - відповідь», семінар обміну інформацією). Студенти самостійно готуються до заняття відповідно до теми, плану та рекомендованої літератури.

Структура заняття:

- вступне слово викладача;

- тема поділяється на невеликі за обсягом, але органічно пов'язані між собою питання, які можуть мати проблемний характер і які викладач задає студентам;

- поширені, аргументовані відповіді студентів;

- студенти задають виступаючим та викладачеві запитання, уточнюючи незрозуміле;

- завершення обговорення питання й перехід до наступного;

- пітбиття підсумків бесіди та заняття загалом;

- виставлення оцінок.

Практичне заняття - навчальне заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд студентами теоретичних положень дисципліни та формує вміння й навички їх практичного застосування.

Хоча між семінарськими та практичними заняттями існує істотна відмінність, у навчальних планах часто ці два види занять проходять під однією назвою: або семінарські, або практичні заняття. У вкладанні гуманітарних навчальних дисциплін, а до них належать і соціально-педагогічні, відбувається поєднання елементів семінарських та практичних занять.

Загалом практичне заняття має таку орієнтовну структуру:

- вступна частина. Викладач нагадує тему й мету заняття, визначає форми роботи, час на проведення окремих її видів, нагадування основних правил та вимог, оголошення завдань на наступне заняття зі стислою їх аргументацією(це зумовлене тим, що на початку заняття студенти уважніші). Вступна частина має пройти динамічно;

- стисле узагальнення найголовніших науково-практичних положень, які мають слугувати базовими для наступної роботи прагматичного характеру. Таке узагальнення, залежно від складності навчального матеріалу, може здійснювати викладач чи підготовлені студенти. Після узагальнення викладач має дати відповіді на окремі теоретичні запитання, які виникли в студентів. Цей процес також має відбуватися оперативно. Викладач може порекомендувати студентам літературні джерела або перенести докладне пояснення на консультацію;

- запланована практична частина. За встановленим регламентом студенти виконують завдання, які їм підготував викладач;

- підбиття підсумків заняття. Завершальне слово викладача щодо вмінь, яких набули студенти під чіс заняття.

В основі проведення занять із соціально-педагогічних дисциплін лежать бесіда, виступи, розв'зання соціально-педагогічних задач, розробка проектів, тренінг, мікровикладання, дидактичні ігри тощо. Від того, що переживає під час заняття, такий і вид практичного заняття.

Лабораторні заняття- це заняття в основі яких лежить самостійна навчальна робота студентів, експериментальне вивчення теорії, оволодіння методами науково-дослідницького збагачення досвідом і підготовкою до • . практичної діяльності.

Лабораторні заняття фіксуються в навчальному плані. Вони передбачають поділ академічної групи (чисельнітю понад 20 осіб) на дві підгрупи.

У викладанні соціально-педагогічних дисциплін лабораторні заняття передбачають:

- Безпоспореднє ознайомлення с професійною діяльністю у процесі екскурсій, соціально-педагогічних експедицій.

- 3анятгя, які потребують самостійної роботи студентів під наглядом викладача.

Структура такого заняття:

- попередня підготовка.

- вступне слово викладача стосовно теми і мети заняття.

- Початок самостійної роботи студентів.

- Оформлення результатів зробленого, звіту тощо.

- Перевірка викладачем виконаних завдань і їхнє оцінювання.

Лабораторні заняття із соціально-педагогічних дисциплін можуть проводитись як майстер-клас. За цього способу викладач демонструє певні професійні уміння й навчає студентів, як їх найкраще здійснювати.

Особливості тренінгових занять у підготовці соціального педагога.Технологічні вимоги до їх проведення.

Сьогодні значна увага приділяється інтерактивним методам навчання, що здійснюються із застосуванням навчальних комп'ютерних програм, які реалізують діяльнісний підхід до навчання. Засобами реалізації зазначеного підходу слугують комплекси програмно- апаратних засобів (комп'ютер, мультимедійний проектор та сенсорна дошка), які забезпечують можливість організації навчально-пізнавальної діяльності шляхом інтерактивного навчання.Інтерактивні методи навчання захоплюють учнів, пробуджують у них інтерес та стимулюють мотивацію, навчають самостійного мислення та дій. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів залежить від умінь, стилю роботи конкретного вчителя. Вони вимагає проектування і розроблення таких засобів навчання, які б дозволили поєднати різні види інформаційного середовища (тексти, музику, графіку, звук, реалістичні зображення) з діяльнісною (інтерактивною) формою навчання, що дає можливість підвищити мотивацію навчання за рахунок комп'ютерної візуалізації, мультимедійного подання об'єктів вивчення.Проведення уроку за умов використання інтерактивних методів навчання, сучасних технік інтерактивного навчання, має багато спільного з проведенням тренінгів. Тому вчителеві не завадить хоча б коротко ознайомитись з тренінговими методиками та визначити для себе можливості застосування їх елементів на уроках і позаурочній навчально-виховній діяльності.Слово «тренінг» походить від англійського «to train», що означає «навчати, тренувати, дресирувати».Під час тренінгу необхідно створити неформальне, невимушене спілкування учасників тренінгу, яке відкриває перед групою безліч варіантів розв'язання проблеми, сприяє розвитку групової динаміки, міжособистісних взаємин і норм у групі, заради якої вона зібралася або 63'ла сформована. Як правило, учасники в захваті від тренінгових методів, тому що ці методи роблять процес навчання цікавим, не обтяжливим.Тренінг, на думку фахівців, подібний до самого життя в мініатюрі. Описати тренінг словами людини, яка не відчула його на власному досвіді, так само складно, як висловити внутрішні переживання, як підібрати прості, ясні, зрозумілі слова та формулювання. Краще пройти через тренінг самому, пересвідчитися та упевнитися в тому, що світ групової динаміки - тобто спілкування, очікування і дрлокні стосунки між учасниками навчальної взаємодії є захоплюючою подорожжю для розуму і душі. Навчання, під час тренінгу, має дарувати учасникам радість і нових друзів, можливість унікального спілкування, сприяти формуванню навичок співпраці, відкривати нові перспективи. Зазвичай, люди краще ставляться до тих, хто не змагається, не суперечать, не конкурує з ними, і навпаки гірше до тих - кого сприймають як опонентів, супротивників. Для досягнення життєвого успіху доцільним є порозуміння, налагодження конструктивних взаємин з іншими. Для цього слід навчитися уважно слухати співрозмовників, сприймати їх доброзичливо, шукати в них позитивні риси, взаємодіяти та співпрацювати, а не змагатися з ними. Тренінг дає не лише специфічні знання та навички з окресленої проблематики, а й допомагає змінити неконструктивне ставлення до них людей на ефективну модель співробітництва.Тренінг і традиційні форми навчання мають суттєві відмінності. Традиційне навчання більш орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю сутністю є формою передачі інформації та засвоєння знань. Натомість тренінг, перш за все, орієнтований на запитання та пошук. На відміну від традиційних, тренінгові форми навчання повністю охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її видів компетентностей, які мають місце в професійній діяльності (соціальна, соціально-психологічна, цілевизначальна, комунікативна, технологічна, продуктивно-результативна, аналітико-синтетична прогнозна, аналітико-синтетична ситуативна, організаційна, емоційна та інтелектуальна), самостійність, здатність до прийняття рішень, до взаємодії тощо. Слід зауважити, що традиційна форма передачі знань не є сама по собі чимось негативним, проте у світі швидких змін і безперервного старіння знань традиційна форма навчання має звужені рамки застосування.