Основні вимоги до змісту і оформлення підручників, навчально-методичних посібників та інших навчальних книг з соціально-педагогічних дисциплін.

Підручник - це видання, яке містить систематизований виклад дисципліни, відповідає програмі дисципліни й офіційно затверджене як такий вид видання.

Посібник - навчальне видання, що частково чи повністю замінює або доповнює підручник, котрий містить додаткові найновіші та додаткові відомості й офіційно затверджене як такий вид видання.

Дидактичні вимоги до підручників:

1) науковість змісту навчального матеріалу, чітка логічність його викладу;

2) ясність, точність, простота, доступність, діалогічність викладу матеріалу, що дає можливість студентові самостійно працювати з текстом;

3) чіткість формулювання визначень, понять, правил, законів, ідей;

4) пропорційний розподіл навчального матеріалу за розділами й параграфами;

5) ілюстрованість, унаочнення підручника, наявність схем, фотографій;

6) відповідне видавниче оформлення, поліграфічне й технічне виконання, виділення головного шрифтом.

7) Компоненти підручника: текст і поза текстові елементи.

Текст (становить 60-97% загального обсягу підручника). Текст - це структурований елемент підручника, який розкриває зміст навчальної програми дисципліни, забезпечує послідовний і аргументований виклад.

Текст поділяється на три основні види:

1) Основний текст підручника (посібника) - дидактично та методично оброблений і систематизований автором навчальний матеріал. Він виконує теоретично-пізнавальну й інструментально-практичну, інформаційну функції. Основний текст може бути поділений на частини, розділи, глави, параграфи, абзаци.

2) Додатковий текст пояснює, тлумачить і доповнює основний текст і може складатись із документів, великих художніх творів, статистичних матеріалів, зразків діяльності. Додатковий текст може сягати 10% обсягу підручника.

3) Пояснювальний . текст виконує функцію додатково-супровідного апарату підручника (передмова, методичні вказівки, вступ до основних частин, примітки й роз'яснення, термінологічні словники, показники скорочень, іменні та предметні покажчики). Пояснювальний текст може сягати 10% обсягу підручника.

Поза текстові елементи:

1) апарат організації засвоєння матеріалу (вправи, тести, завдання);

2) ілюстративні матеріали-(малюнки, графіки, таблиці);

3) апарат орієнтування (титулка, зміст підручника, список літератури).

Усі структурні частини підручників мають власні заголовки, які можуть бути таких видів:

- тематичні;

- нумераційні;

- літерні.

Особливе місце в навчальному процесі сучасних ВНЗ посідають електронні підручники, кількість яких має тенденцію до збільшення.

Електронний підручник — підручник, виконаний в електронному (цифровому) форматі HTML, який допускає гіперпосилання, графіку, мову диктора, реєстраційні форми, інтерактивні завдання, мультимедійні ефекти; включення елементів анімації та комп'ютерних ігор; забезпечує інтерактивність, режими самонавчання, можливість самоконтролю, поширюється на компакт-дисках.

Розробка електронних підручників та посібників передбачає дотримання таких специфічних принципів:

- модульність;

- наявність та чіткість визначення навчальних цілей;

- локанічність викладу;

- орієнтація на самоосвіту;

- інтерактивність (звернення до читача, запрошення його до міркувань та відповідей);

- наявність елементів супроводу;

наявність зручного та дружнього щодо користувача інтерфейсу

60 Характеристика лекційно-практичної системи навчання у підготовці соціального педагога

Навчальний процес денної, заочної, вечірньої форм організовується на основі предметно-курсової (практично-лекцшноі) системи навчання Особливостями її є те, що студенти, котрі вступили на перший курс, розподіляються в академічні групи й повинні семестр за семестром, курс за курсом:

1) навчатися за однією структурно-логічною схемою підготовки;

2) відвідувати заняття за одним навчальним планом;

3) складати всі передбачені контрольні заходи (міжсесійні - контрольні роботи, колоквіуми тощо та сесійні - заліки, екзамени);

4) проходити передбачені навчальним планом практики;

5) виконувати завдання самостійної й індивідуальної роботи, писати реферати, курсові тощо.

Порівняємо курсову систему організації навчання у вищих закладах освіти із класно-урочною системою: Спільне:

1) комплетування тих, хто навчається, у групи класи»

2) відвідування навчальиних занять є обовязковим;

3) поділ навчального року на два семестри;

4) наявність підсумкового контролю;

5) навчання має приблизно однакову структуру й компоненти

Відмінні риси курсової а класноуросної систем наведене в табл 2.1

У ВНЗ може застосовуватись не тільки предметно-курсова, а й індивідуальна система навчання, яка практикується у багатьох ВНЗ високорозвинених країнах.

Спільне:

1) форми організації навчання однакові;

2) форми семестрового контролю однакові;

3) присутня теоретисна і практисна підготовка студентів.

Відмінні риси курсової й індивідульної системи на веденов таблиці 2.2

Часто практикується і змішана (інтегрована) система: у перші роки навчання курсова система, а на старших курсах - індивідуальна.

Кожна із систем організації навчання у ВНЗ має преваги та недоліки.