Промисловість Західної Європи

Промисловість є основою господарства регіону. Тривалий час вона розвивалася на базі власної сировини, але останнім часом цілком переорієнтована на імпортну. Сконцентрована переважно в трьох найбільших країнах – ФРН, Франції та Великій Британії (понад 80% вартості продукції). За територіальною концентрацією робочої сили та виробництва багато промислових районів цих країн, що збігаються з міськими агломераціями, належать до найбільших у світі: Рурський район і долина Рейну у ФРН, райони Центральної Англії та її південного сходу, Паризький і Північнофранцузький райони. Проте й інші країни регіону відіграють помітну роль у виробництві Європи. Їх промислові райони, які охоплюють насамперед усю територію Бельгії, Нідерландів та Люксембургу також мають складну структуру і високий рівень розвитку.

У структурі промисловості всіх країн Західної Європи переважають обробні галузі.

Паливно-енергетичний комплекс. Паливно-енергетичний баланс Західної Європи є переважно нафтогазовим. Разом із традиційним видобутком вугілля тут щорічно добувають до 200 млрд. кубометрів природного газу і 90 млн. тонн нафти. У Франції видобувають уран – 1734 тонни щорічно.

Сумарне виробництво електроенергії в західноєвропейських країнах становить 1792,3 млрд. кВт електроенергії. Велика роль ТЕС у ФРН і Бельгії. Значення АЕС важливе у Франції, де 59 реакторів виробляють 78% електроенергії в країні й на них припадає 1/3 усіх західноєвропейських АЕС, у Бельгії (7 атомних реакторів виробляють 56% електроенергії), ФРН (17 атомних блоків, на які припадає 31% електроенергії) і Великій Британії (23 реактори – 20% електроенергії).Значна частка ГЕС у виробництві електроенергії у Швейцарії (майже 60%), Франції, Австрії. У Франції в 1966 році побудовано першу в світі припливну електростанцію потужністю 240 МВт у гирлі річки Ранс. Найбільші енергетичні компанії регіону – „Бритіш Петролеум” і „Рургаз”.

Металургійний комплекс регіону сьогодні працює цілком на імпортній руді з Африки, Австралії й Америки. Найбільшими виробниками чорних металів є ФРН (Рур, Саар), Бельгія (Шарлеруа), Франція (Лотарингія), Люксембург (південний захід – „сталевий карлик” чи „сталеве герцогство” посідає перше місце у світі за кількістю виплавленої сталі на душу населення – понад 10 тонн). Найзначніші виробники кольорових металів: алюмінію – Велика Британія, Франція; міді, олова, цинку – ФРН, Велика Британія, Франція, Бельгія; свинцю – Велика Британія.

Машинобудування. Воно залишається провідною галуззю промисловості Західної Європи. Разом узяті країни регіону мають найширший асортимент машинобудівної продукції у світі. Найвищий рівень розвитку цієї галузі, найширший профіль і найбільший експорт її продукції характерні для Німеччини, Франції, Великої Британії.Підприємства машинобудування у Західній Європі розташовані повсюдно. У машинобудуванні зайнято понад 30% трудових ресурсів регіону.У Західній Європі розвинуті практично всі галузі машинобудування (їх приблизно 120). Автомобілебудування: у ФРН (концерни „Фольксваген”, „Даймлер-Крайслер”, „БМВ” та інші), де випускають щорічно 5,75 млн. автомобілів, у тому числі 5,2 млн. легкових; Франції ( „Рено”, „Пежо”, „Сітроен”) – 3,6 млн. автомобілів, з яких 3,2 млн – легкові; у Великій Британії компанія „Бритіш лейланд” та інші випускають 1,8 млн. автомобілів. Суднобудування найвищого рівня досягло у ФРН (експортна орієнтація), Великій Британії та Нідерландах.

Електротехніка розвинута в ФРН (фірми „Бош” і „Сіменс”), на яку припадає 13% виробництва електроприладів світу, а також у Нідерландах („Філіпс” – телевізори, радіо), Франції („Кефаль”, „Мулінекс” – побутова техніка). Швейцарія – один із головних світових виробників високоякісних годинників. Аерокосмічна промисловість (міждержавна компанія „Аеробус”) виробляє військові і громадянські літаки і гелікоптери.

Хімічна промисловість. На країни регіону припадає до 1/3 світового хімічного виробництва, а ФРН і Франція входять до трійки світових хімічних лідерів.Чітко окреслена спеціалізація країн з випуску певної хімічної продукції:

- ФРН – барвники, пластмаси, продукція нафтохімії, медикаменти (посідає друге місце в світі). Найбільші концерни: БПСФ, „Байєр”, „Хьохст”, ФЕБА. Місто Людвігсхафен є „хімічною столицею” ФРН і всієї Європи;

- Франція – барвники, хімічне волокно, синтетичний каучук, пластмаси, парфумерія. Найбільший концерн країни – „Рон-Пуленк” (Ліон);

- Швейцарія – фармацевтика – концерни ”СІБА-Гейгі” і „Сандом” (Базель);

Медична промисловість. Усі країни випускають учасні діагностичні та лікувальні прилади для медицини, медичні інструменти, а Ліхтенштейн дає половину світового виробництва фарфорових зубів та зубних протезів.

Деревообробна промисловість. Ця галузь функціонує у всіх країнах регіону, але дедалі більше орієнтується на імпортну сировину. Найбільші обсяги виробництва продукції цієї галузі – у ФРН, Франції та Австрії.

Легка промисловість.У багатьох „специфічних” галузях легкої промисловості Західна Європа є світовим лідером:

- вироби „високої моди” і галантереї – Франція;- взуттєва промисловість – ФРН;

- хутрова промисловість – ФРН;- килимова промисловість – Бельгія;

- іграшкова промисловість – ФРН (Баварія, Баден-Вюртемберг).

Харчова промисловість. Тут одержали розвиток:- м’ясопереробка – ФРН, Франція, Велика Британія;

- молочна промисловість – ФРН, Швейцарія (концерн „Нестале”), Австрія, Нідерланди, Франція (друге місце в світі по виробництву вершкового масла);

- сироваріння – Франція (понад 300 сортів сирів), Швейцарія, Нідерланди (голландський сир);

- олійна промисловість – Франція (соняшникова олія);

- виноробство – Франція (відома марочними винами: шампанське, бордоське, анжуйське, бургундське, кагор, коньяк, яких загалом виготовляють 5,5 млн. тонн щорічно; поділяє з Італією перше місце в світі за обсягом їх виробництва), ФРН (мозельські вина);

- пивоваріння – ФРН (114 млн галонів (431 млн. літрів) щорічно), Австрія, Нідерланди, Ірландія, Велика Британія;

- тютюнова промисловість – ФРН (205 млн. штук тютюнових виробів – перше місце в Європі).

Промислова продукція країн Західної Європи вирізняється високою конкурентоспроможністю, що зумовлено застосуванням при її виготовленні як новітніх, так і традиційних технологій.

31.Земе́льні ресу́рси —частина земельного фонду, що використовується або може бути використана у народному господарстві. Залежно від призначення в Україні виділяють такі землі: 1) сільськогосподарські; 2) населених пунктів; 3) промисловості, транспорту, зв'язку, оборони; 4) природоохоронні, оздоровчі, рекреаційні, історико-культурні; 5) лісового фонду; 6) водного фонду; 7) запасу-усі ті землі, що не передані у власність або не надані в постійне користування.

Загальна земельна площа України становить 60 335 тис. га, у тому числі сільськогосподарські угіддя - 41 854 тис. га. Із загального об'єму сільськогосподарських угідь частка орних земель складає 32,2 млн. га (54,96%), сіножатей - 1966 тис. га і пасовищ - 4 556 тис. га.

Найбільші площі сільськогосподарських угідь розташовані в Одеській, Дніпропетровській і Харківській областях, а найменші - в Чернівецькій, Закарпатській та Івано-Франківській. Найбільший об'єм орних земель має Дніпропетровська область, а найменший - Закарпатська.

3абезпеченість України сільськогосподарськими угіддями дуже висока і становить 0,8 га на одного жителя. Рівень сільськогосподарського освоєння території країни сягає 70 %, але досить диференційний у розрізі областей.

Важливим народногосподарським показником є землезабезпечення. Його визначають як відношення площі відповідних угідь до наявного населення країни (області, району, підприємства). Цей показник становить по Україні 81 га сільськогосподарських угідь і 64,0га ріллі на 100 жителів. Це досить високий рівень землезабезпечення порівняно з іншими країнами світу.За кількістю ріллі на 100 жителів попереду України лише Австралія (153га), Канада (167,5га), США (67 га), тоді як у Данії цей показник становить 50, Угорщині 49,5, Фінляндії 50, Іспанії 39,1, Франції 31,4, Англії 11, Японії — 3 га. Зі зростанням населення показник землезабезпечення знижується, тому необхідно постійно поліпшувати земельні ресурси.

Більш як 65% ґрунтового покриву України припадає на чорноземи. Непродумане господарське використання ґрунтів призвело до негативних наслідків. Як уже зазначалося, загальний рівень господарського освоєння території України дуже високий: співвідношення площ орних земель і площі всіх сільськогосподарських угідь є найбільшим у світі – 80%. Це свідчить про надмірне навантаження на ґрунт. Як наслідок на 33,6% загальної площі сільськогосподарських угідь спостерігається водна ерозія, 51,7 – схильні до видування, 30,8 – є кислими, 5,2 – заболоченими, 5,7 – перезволоженими, 5,6 – солонцюватими, 4,6% – засоленими. Площа земель, що щорічно порушується, становить близько 200 тис. гектарів. Через незначну площу пасовищ ґрунтовий покрив не стійкий до впливу несприятливих природних процесів, сільськогосподарського використання і потребує охорони.