Сучасні проблеми дитячогї психології

1.Розвиток дитини в немовлячому віці

2.Психічний розвиток дітей раннього віку

3.Гра- провідна діяльність дітей дошк.віку

4.Роль спілкування дитини з дорослим

5.Умови розвитку особистості дитини дошк.віку

6.Психологічна готовність дитини до школи - Під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання - це один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства. Високі вимоги життя до організації виховання і навчання змушують шукати нові, більш ефективні психолого - педагогічні підходи, націлені на приведення методів навчання у відповідність вимогам життя. У цьому плані проблема готовності дошкільників до навчання в школі набуває особливого значення. З її вирішенням зв'язане визначення цілей і принципів організації навчання і виховання в дошкільних установах. У той же час від її рішення залежить успішність наступного навчання дітей у школі.

Підготовка дітей до школи – проблема комплексна, багатогранна, що охоплює всі сфери життя дитини. Психологічна готовність до школи – тільки один із аспектів цієї проблеми, виключно важливий і значимий. Проте і в середині цього аспекту можуть бути виділені різні підходи. Враховуючи всю різноманітність і різноплановість досліджень, які ведуться в цій сфері, можна виділити чотири основних підходи в даній проблемі. До 1 підходу можуть бути віднесені всі дослідження, спрямовані на формування у дітей дошкільного віку певних вмінь та навичок, необхідних для навчання в школі.2 підхід полягає в тому, що, з однієї сторони, існують вимоги, які ставляться до дитини школою, а з другої - новоутворення і зміни в психіці дитини, які спостерігаються на кінець дошкільного віку. Особливість 3 підходу полягає в тому, що в роботах, які складають даний напрям, досліджується генезис окремих компонентів діяльності учіння і виявляються шляхи їх формування на спеціально організованих навчальних заняттях. В спеціальних дослідженнях (Т.С.Комарова, А.Н.Давидчук, Т.Н.Доронова, О.М.Аніщенко і ін.) виявлено, що в дітей, які проходили експериментальне навчання (малювання, ліпка, аплікація, конструювання), сформувались такі елементи учбової діяльності, як здатність діяти за зразком, вміння слухати і виконувати інструкцію, вміння оцінювати як свою роботу, так і роботу інших дітей. Тим самим, на думку авторів, у дітей сформувалася психологічна готовність до шкільного навчання. В рамках 4 підходу, у відповідності з критеріями, які нами прийняті, виконано дослідження Л.А.Венгера і Л.І.Цеханської . В ньому мірою і показником готовності до шкільного навчання виступило вміння дитини свідомо підкоряти свої дії заданому правилу при послідовному виконанні словесних наказів дорослого. Це вміння пов’язувалося із здатністю оволодіння загальним способом дії в ситуації задачі.

Велика увага проблемі готовності до шкільного навчання приділяється за кордоном. При вирішенні цього питання поєднуються теоретичні побудови, з однієї сторони, практичний досвід, з другої, і дані експериментальних наукових досліджень. Вирішенням даної проблеми займаються не тільки педагоги і психологи, але також і лікарі і антропологи. Найбільша кількість досліджень присвячена встановленню взаємозв’язків між різними фізичними і психічними показниками, а також між цими показниками і успішністю навчання в школі.

7.Формування особистості дошкільника

8.Розвиток пізнавальних процесів дитини

9.Гіперактивність- стан, при якому активність і збудливість людини перевищує норму. У випадку, якщо подібна поведінка є проблемою для інших, гіперактивність трактується як психічний розлад. Гіперактивність частіше зустрічається у дітей і підлітків, ніж у дорослих людей, так як викликається емоціями. Дітей з цією проблемою відштовхують всі хто стає на їхній дорозі. Батьки щодня стають на грані поміж любов'ю і безсиллям. Таких дітей відраховують зі шкіл за непосидющість. Лікарі вливають в малята сильні заспокійливі препарати. Так в здебільшому виглядає щоденність гіперактивних дітей в Україні.

10.Обдарованість - На рубежі XX—XXI ст. окреслилися принципово нові риси світової цивілізації, пов'язані з особливостями функціонування постіндустріальних суспільств, інформаційних технологій, процесів глобалізації, що дає підстави стверджувати про формування нової цивілізації — ноосферно-космічної. Найбільшого успіху досягатимуть держави, які мають висококваліфіковані кадри у високотехнологічних галузях виробництва. Тому проблема обдарованості, творчості, інтелекту виходить на передній план у державній політиці, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, стимулювання творчої праці, захист талантів. Обдарованістьбагатогранна і визначається в основному трьома взаємопов'язаними параметрами:- випереджуючим розвитком пізнання;- психологічним розвитком; - фізичними даними.Для психології важливими є розробка теорії обдарованості як цілісного і системного вияву особистості, а також вивчення особливостей реалізації обдарованості у різні вікові періоди життєдіяльності людини, її індивідуальних відмінностей,.

Сучасний період розвитку нашого суспільства висуває нові вимоги до психологічної науки в цілому і до дитячої психології зокрема. Так, перехід до навчання дітей у школі із шестирічного віку спричиняє новий підхід до вивчення психологічного вигляду шестирічок, на основі якого буде розроблятися система їхнього, навчання і виховання. Актуальною проблемою дитячої психології варто вважати і розробку психологічних передумов трудового виховання з урахуванням вікових особливостей дітей і молодших школярів. Магістральним напрямком досліджень у дитячої психології є вивчення психолого-педагогічних умов формування всебічного розвитку особистості дитини.