Профілактика та прогнозування конфлікту як складові управління конфліктами. Види профілактики конфліктів.

Тема: Прогнозування та профілактика конфліктів

1. Профілактика та прогнозування конфлікту як складові управління конфліктами.

2. Основні завдання профілактичної роботи в аспекті попередження конфліктів.

3. Основні методи та прийоми запобігання виникненню та ескалації конфліктів.

4. Способи саморегуляції негативних емоцій в конфлікті

5. Роль взаєморозуміння у міжособистісних стосунках. Соціальна атракція як чинник взаєморозуміння (на самостійне опрацювання).

Література:

1. Обозов Н.Н. психология межличностных отношений. – К.: Либідь, 1990. – 192 с.

2. Скотт Д.Г. Способы разрешения конфликтов. - Киев, 1991, с. 20-56.

3. Хасан Б.И. Психотехника конфликта и конфликтная компетентность. – Красноярск, 1996.

Профілактика та прогнозування конфлікту як складові управління конфліктами. Види профілактики конфліктів.

Управління конфліктами передбачає процес контролювання конфлікту самими учасниками або зовнішніми силами (суспільними інститутами, підприємцями, спеціальними особами) (Н.В.Грішина). Таке розуміння управління конфліктами поширюється на різні рівні його виникнення – від міждержавного до міжособистісного, оскільки у всіх випадках учасники конфлікту зіткнувшись з розбіжностями з якогось питання, здатні локалізувати конфлікт, обмежити його певними рамками, не допустити його ескалації, а отже, управляти ним. Коли психолог працює з якимось конфліктом, наприклад, сімейним, то можна сказати, що, хоча конфлікт і не розв’язаний, він знаходиться під контролем.

Управління конфліктами як складний процес включає такі види діяльності:

1. Прогнозування конфліктів та оцінка їх функціональної спрямованості.

2. Попередження чи стимулювання конфліктів.

3. Регулювання конфліктів.

4. Вирішення конфліктів.

Прогнозування конфлікту – це один із важливих видів діяльності суб’єкта управління, спрямоване на виявлення причин даного конфлікту у потенційному розвитку.

Основним джерелом прогнозування конфлікту є вивчення об’єктивних і суб’єктивних умов і чинників взаємодії між людьми, а також їх індивідуально-психологічних особливостей. В організаціях, наприклад, такими умовами і факторами можуть бути: стиль управління, рівень соціальної напруги, соціально-психологічний клімат, лідерство і мікрогрупи тощо.

Попередження конфлікту – це вид діяльності суб’єкта управління, спрямований на недопущення виникнення конфлікту. Попередження конфліктів базується на їх прогнозуванні. У цьому випадку на основі отриманої інформації про причини назріваючого конфлікту проводиться активна діяльність з нейтралізації дій усього комплексу детермінуючих його чинників.

Конфлікти можна попереджати, здійснюючи ефективне спілкування і управління соціальною системою у цілому.

В профілактиці конфліктів виділяють(Н. Пов’якель, А. Тимохіна):

1. Первинну профілактику – полягає в психологічні просвіті та розвитку потенційних чи реальних учасників конфлікту.

2. Вторинну профілактику – передбачає безпосередню роботу в групах ризику, де є напруга, протиборство, в групах з високим потенціалом конфліктогенності та ескалації конфліктів.

При цьому варто зауважити, що обидва види профілактики передбачають проведення як зовнішніх (перш за все організаційних, структурних), так і внутрішніх, власне психологічних превентивних заходів.