Основні завдання профілактичної роботи в аспекті попередження конфліктів.

Ефективна поведінка в конфліктних ситуаціях розглядається як компонент загальної комунікативної компетентності особистості, а іноді позначається як конфліктна компетентність.

Конфліктна компетентність – це здатність до оволодіння позицією партнерства, співробітництва в умовах конфліктного спілкування на фоні володіння і іншими поведінковими стратегіями (Л.О.Петровська).

Конфліктна компетентність – це рівень розвитку обізнаності про діапазон можливих стратегій поведінки в конфлікті і вміння реалізовувати ці стратегії в конкретній життєвій ситуації (Б.І.Хасан).

Тому, основною метою в плані первинної профілактики конфліктів є формування конфліктної компетентності.

Серед основних завдань щодо попередження конфліктів виділяють:

- оволодіння психологічними прийомами та навичками безконфліктного спілкування;

- оволодіння навичками саморегуляції в конфліктній взаємодії;

- оволодіння знаннями про основні конфліктогени та навичками їх усвідомлення у себе та опонента;

- оволодіння уміннями перетворення та неескалації конфліктогенів;

- позбавлення від конфліктності та конфліктних форм та стереотипів поведінки;

- оволодіння навичками конструктивної поведінки в передконфліктній чи конфліктній ситуації.

Конфліктогени – це слова, дії (або ж бездіяльність), які можуть призвести до конфлікту та його ескалації.

Для того, щоб попереджувати конфлікти, потрібно знати різновиди типових конфліктогенів:

· погрози і накази;

· негативна та необґрунтована критика, зауваження та негативні оцінки;

· насмішки;

· неповажний тон, неповажне ставлення;

· приниження гідності, прізвиська, клички;

· вихваляння;

· безапеляційність та категоричність у судженнях та висловлюваннях;

· перебивання іншого, підвищення голосу та інші кроки самоутвердитися за рахунок приниження та знецінення інших;

· нав’язування порад;

· приховування важливої інформації;

· порівнювання і нав’язування конкурентних відносин;

· допити, що заганяли «в кут» або такі, що викликають «почуття провини»;

· відмова від розмови або обговорення важкої проблеми;

· різка заміна проблеми;

· заспокоєння запереченням;

· порушення етики тощо.

Важливою умовою профілактики виникнення та ескалації конфліктогенів, як стверджують Г. Ложкін та Н. Пов’якель, має бути робота по підвищенню психологічної культури та психологічної освіти, які сприятимуть: [14, 146-147]

· запобіганню застосування конфліктогенів у спілкуванні;

· самовдосконаленню сфери спілкування, оволодінню культурою спілкування та поведінки;

· самовдосконаленню особистості та своєчасному позбавленню від егоцентризму, агресивності та схильності до маніпулювання, підвищенню самооцінки, поваги до себе та інших;

· підвищенню стресостійкості та формуванню толерантності до фрустрації, “імунітету” на ситуативні та “комунальні” конфліктогени спілкування;

· формування в особистості усвідомлення і рефлексії чужих (але значимих для себе) і своїх конфліктогенів.