КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Літературна мова. Мовна норма. Культура мови.
Методичні рекомендації
для організації самостійної роботи студентів
з теми:
Літературна мова. Мовна норма. Культура мови.
Культура мовлення під час дискусії»
Навчальна дисципліна «Українська мова(за професійним спрямуванням)»
Спеціальність 5.12010102 “Сестринська справа”,
5.12010104 “Стоматологія”
Курс ІІІ (третій)
Кількість навчальних годин 1 година
| Обговорено і затверджено на засіданні циклової комісії соціально-економічних та гуманітарних дисциплін Протокол № ___________ від “ ____ ” ______ 2013 р. Голова комісії: _____ Л.С.Рубан |
Харків – 2014 р.
Автор:
Тураєва І.В. – викладач першої категорії
Рецензент:
Редько О.Я. – методист КЗОЗ ХМК № 2, викладач вищої категорії
Рубан Л.С.– голова ЦК соціально-економічних
та гуманітарних дисциплін, викладач вищої категорії, викладач - методист
І. Актуальність теми :
Мова є однією з найістотніших ознак нації і реально існує як мовна діяльність членів відповідної етнічної спільноти.
Державна мова - "це закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики"1.
На ґрунті української національної мови формується і розвивається українська літературна мова.
Мовна норма –це сукупність загальновизнаних, кращих, найбільш придатних мовних засобів, які вважаютьсяправильними на певному історичному етапі. Розрізняють такі типи літературних норм: орфоепічні, морфологічні, орфографічні, лексичні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні, акцентуаційні.
ІІ. Навчальна мета самостійної роботи:
формування національно-мовної особистості, ознайомлення студентів з нормами сучасної української мови в професійному спілкуванні, з основними вимогами до складання та оформлення професійних документів, навчання їх професійного мовлення, збагачення словника термінологічною, фаховою лексикою; підвищення загальномовного рівня майбутніх фахівців, формування практичних навичок ділового усного і писемного спілкування в колективі, розвиток комунікативних здібностей.
| Знати : ¾ поняття “літературна мова”, “мовна норма”, функції мови; ¾ основні умови ефективного мовленнєвого спілкування, композицію публічного виступу; ¾ прийоми мислення, вимоги до мовлення і мислення, як правильно читати й осмислювати прочитане; ¾ сутність, види, завдання етики ділового спілкування, етичні норми та нормативи; ¾ основні функції, рівні ділового спілкування, міжособові стосунки. Уміти: ¾ здійснювати регламентування спілкування, застосовувати орфоепічні та акцентологічні норми української літературної мови в усному спілкуванні, доречно використовувати моделі звертання, привітання, ввічливості; ¾ володіти різними видами усного спілкування; готуватися до публічного виступу; ¾ знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні власне українську та іншомовну лексику, термінологічну лексику та виробничо-професійні, науково-технічні професіоналізми, користуватися словником іншомовних слів, термінологічними словниками та довідковою літературою. |
IІІ. Матеріали самостійної роботи.
ІІІ.1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
| Дисципліни | Знати | Вміти |
| Українська мова | Мовні норми | Застосовувати мовні норми у мовленні |
| Правознавство | Законодавчі документи щодо державності мови | Застосовувати законодавчі документи |
| Історія України | Етапи розвитку української мови | Класифікувати мовні підгрупи |
ІІІ.2. Зміст теми:
Мова є однією з найістотніших ознак нації і реально існує як мовна діяльність членів відповідної етнічної спільноти.
Хто якою мовою думає, той до того народу належить (В. Даль).
Українська мова - єдина національна мова українського народу.
Відповідно до статті 10 Конституції України, прийнятої Верховною Радою 28 червня 1996 року, українська мова є державною мовою в Україні, "держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України".
Державна мова - "це закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики"1.
На ґрунті української національної мови формується і розвивається українська літературна мова.
Як одна з форм національної мови вона існує поряд з іншими її формами - діалектами (територіальними і соціальними), просторіччям, мовою фольклору.
Літературна мова - це унормована, регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона вважається найвищою формою існування мови.
Мовна норма –це сукупність загальновизнаних, кращих,
найбільш придатних мовних засобів, які вважаютьсяправильними на певному історичному етапі. Розрізняють такі типи літературних норм: орфоепічні, морфологічні, орфографічні, лексичні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні, акцентуаційні.
З часу виникнення науки про мову можна говорити і про складову частину мовознавства - культуру мови. Адже при створенні словників , граматик, тлумачень текстів, завжди доводилось вибирати, оцінювати, класифікувати мовні факти.
ІІІ.3. Рекомендована література:
Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 116; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |