ПРИРОДА КОРПОРАТИВНИХ КОНФЛІКТІВ

На тлі позитивних тенденцій в окремих галузях економіки підвищується зацікавленість інвесторів прибутковими підприємствами. Боротьба за право володіти такими підприємствами переноситься у суди, на телебачення, в пресу. За прикладами ходити далеко не доводиться: взяти хоча б історію із акціями ЗАТ “Оболонь”. Більш того, існуючі корпоративні конфлікти можна піддати ґрунтовному аналізу.

ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНОГО КОНФЛІКТУ

Під корпоративними конфліктами в акціонерних товариствах (далі – АТ), які є предметом цього короткого нарису, автор розуміє істотні розбіжності між акціонерами АТ, а також між акціонерами АТ і самим товариством в особі його органів управління та посадових осіб щодо питань корпоративного управління товариством і його фінансово-господарської діяльності, викликані різним розумінням акціонерами і посадовими особами АТ окремих положень корпоративного законодавства України.

Безумовно, наведене визначення конфліктів є досить вузьким, натомість корпоративним конфліктам можливо дати інші визначення, що враховують економічні, психологічні, галузеві та інші особливості і мотиви учасників таких конфліктів. Однак автора як практикуючого юриста в галузі корпоративного права і цінних паперів цікавлять насамперед правові аспекти явища, що розглядається, та правова поведінка учасників корпоративного конфлікту.

За своєю природою корпоративні конфлікти є конфліктами економічними, тому що їх кінцева мета – це присвоєння учасниками конфлікту матеріальних благ, створених або пов’язаних з АТ (дивіденди, дохід від продажу цінних паперів товариства, використання майна і коштів АТ у силу контролю над ним тощо).

За способом вирішення корпоративні конфлікти є конфліктами правовими. Учасники конфліктів обґрунтовують свої права та обов’язки, юридичні і фактичні дії нормами права. У випадку неможливості самостійно розв’язати конфлікт шляхом доказу одним із учасників конфлікту наявності або пріоритетності свого права, відсутності або неістотності свого обов’язку, такий конфлікт вирішується судом шляхом розгляду господарської, цивільної і, нерідко, кримінальної справи.

ПРИРОДА КОРПОРАТИВНИХ КОНФЛІКТІВ

Загальновідомо, що метою будь-якого інвестора, зокрема акціонера АТ, є одержання максимального прибутку на капітал, вкладений до об’єкта інвестування. У переважній більшості випадків будь-який істотний конфлікт, пов’язаний з об’єктом інвестування, призводить до зниження прибутковості інвестиції.

Це зрозуміло: конфлікт призводить як до прямих витрат, пов’язаних з його розв’язанням та ліквідацією негативних наслідків конфлікту, так і до витрат непрямих (розрив господарських зв’язків із контрагентами, погіршення відносин із владою, формування негативної громадської думки про компанію і, як наслідок, про її продукцію, що призводить до падіння обсягів інвестування в компанію, реалізації її продукції тощо). За винятком, можливо, досить специфічних галузей бізнесу, наприклад, таких, як шоу-бізнес, де конфлікт (скандал) найчастіше сприяє зростанню популярності, інтересу публіки до продюсованого (фінансованого) інвестором проекту, до його виконавця.

Тому ставлення інвестора до конфлікту є, як правило, різко негативним. Для найшвидшої ліквідації конфлікту інвестор готовий витратити непропорційно великі ресурси і вдатись до неадекватних дій.

Нещодавній приклад: підкинення силами УБОЗ пакета з наркотиками і рясно змащеного заводським мастилом пістолета у задню кишеню доволі дорогих штанів відомого бізнесмена на очах у народного депутата і в автомобілі, що належить останньому. Очевидна мета: кримінальне переслідування опонента для його економічного шантажу.

Коли ми говоримо про корпоративні конфлікти в АТ, то перший, основний принцип, який ми маємо усвідомити – такі конфлікти закладені в самійприроді АТ. Парадоксально, але багато в чому корпоративні конфлікти є одним із джерел організаційного і економічного розвитку АТ.

У західній політології і соціології існує досить цікава і багаторазово підтверджена практикою “теорія скандалу”. В ній йдеться про те, що якісні позитивні зміни в будь-якій бюрократичній системі відбуваються лише тоді, коли будь-яка вада системи призводить до серйозного розладу в роботі системи, що супроводжується публічним скандалом і швидким формуванням різко негативного сприйняття цієї системи громадською думкою. Нещодавній приклад: реформування системи звітності публічних компаній у США після фінансового краху компаній Enron та WorldCom.

Найважливішими особливостями організаційно-правової і економічної природи класичного АТ, що неминуче породжують конфлікти різної величини і виду, є:

1. наявність низки самостійних акціонерів-співвласників, економічні підходи та інтереси яких щодо АТ не збігаються;

2. різна кількість акцій, якими володіють акціонери, і, як наслідок, різний обсяг їх відповідних прав у АТ, контролю над АТ і ризиків інвестування в АТ;

3. “поділ влади” в АТ на “законодавчу” (загальні збори акціонерів (далі – ЗЗА), спостережну раду), “виконавчу” (правління) і “судову” (ревізійна комісія);

4. відмежування “реальних” власників (акціонерів) від “реальної” власності (майна АТ) за допомогою інститутів акції і юридичної особи (АТ);

5. наявність власників-акціонерів і найманих робітників (керівництво, інший персонал АТ);

6. взаємодія АТ, його акціонерів і менеджерів із широким колом контрагентів, економічні підходи і інтереси яких щодо АТ не збігаються з інтересами АТ (господарюючі суб’єкти, влада, засоби масової інформації, політичні групи тощо).

На думку автора, завдання сучасного керівника, зокрема юриста і інвестора, щодо корпоративних конфліктів полягає у тому, щоб мінімізувати негативний вплив конфліктів на діяльність АТ і отримати від них максимальну користь. Для цього слід навчитися:

1. прогнозувати конфлікти;

2. попереджувати тяжкі форми конфліктів;

3. управляти існуючими конфліктами з метою мінімізації їх негативного впливу на АТ і переведення конфліктів у конструктивне русло з метою отримання користі для АТ.