ЗНАЙШЛИ

Вартові з офіцером перешукували гетьманський сад, чи не сховався хто.

Зі смолоскипами бігали, заглядаючи між корчі.

“Жаль, що собак нема, собака носом чує”.

“Солдат від собаки не гірший”.

“А все-таки нюх не такий. Куди!”

“А розум?”

“Гадаєш, собака дурна?”

Балакали, як за добрих часів, і бавились снігом.

Попереду офіцер.

“Цс!” — дав знак рукою, щоб стали. Сам, як кіт, причаївся і — прискочив до лавки.

“Ти хто?”

І відтрутило його, як звичайно відтручує живого чоловіка від мерця.

“Посвітіть!”

Розмотав хустку, струснув сніг: “Гум! Жінка і не з простих. Та ще нічого собі... Мабуть, не заков'язла”.

Відізвався в нім інстинкт мужчини. Казав двом солдатам взяти її уважно і віднести в двір — під відповідальністю за недоторкальність особи. Знав своїх людей.

“Як береш? Ну, як береш? Це ж не сніп? Бачиш? З панів, не Матроша яка! Скотина!”

Якнайобережніше взяли й попрямували до двора.

“Зрозумій їх! Казали істреблять усіх без розбору, хлопів і жінок, старих і дітвору. А тут — під відповідальністю”.

“Бо пані. Не Матроша. Чув?”

“Всі вони руку за собою тягнуть, ті пани”.

“Крук крукові не виклює ока”.

Оглянулися, чи хто не слідкує за ними. Впевнившися, що ні, нарікали далі: “Дурні ми з тобою, брате”.

“А тобто чому?”

“Бо тому, що не мудрі. Наш брат мордує бідного хохла, а нам би так укупі та, ще попросивши вольницю донську до спілки, одної ніченьки темної та невидненької та зробити усім тим баринам-кровопивцям отак о!” — він рукою показав на горло.

Товариш зацитькував його: “Ще чого доброго збудиться і зачує”.

“Не бійсь! Її вже ієрихонські труби не збудять. Така, як кість”.

“То нащо двигати трупа?”

“Спитайсь його. Вони до живих не мають інтересу”.

“Правда. Цар трупів у спирт кладе і платить”.

“За трупи?”

“І за спирт з аптеки — особливо”.

“Трупів у Батурині набере нині, скільки схоче”.

“Та не таких, як йому треба. Він хоче особливих”.

“0-соб-ли-вих”.

Доходять до двора. Там ще й декілька незруйнованих кімнат.

В одній приміщують Мотрю на шкіряній канапі.

“Нічого собі”,— зауважує солдат.

“Красива, та не для нашого брата. Нашому братові і порізаних досить”.

Солдати лихі, що не дали їм в місті погуляти.

“Багато того добра змарнували нині, ой багато!”

“На мене, то досить, коли б вирізати хлопів”.

“І старих баб”.

“Хай буде і старих баб, а дівок, та ще гарних, ніяк ні. Гріх”.

“Гріх марнувати дар божий”.

“Світлійший і дівок різати велів, щоб не плодилася ізміна”.

“Не вигубиш черкаської породи і не викоріниш ізміни”.

На тім і вривається розмова. Але солдатам не спішно розходиться.

“Красива бариня”,— мляскає товстими варгами один.

“Не для пса ковбаса!” — зауважує другий.

“Чого стоїш? Ну, чого стоїш, стерво! — гукає від порога офіцер.— Пашол вон!”

І солдати розскакуються, як собаки від ласого шматка.

Офіцер залишається сам на сам з невідомою.

Він продрог. Ходить по кімнаті, потираючи руки. “Та й погода яка. Гу-у-у!” — Підступає до годинника на магоневій комоді.

Годинник стоїть... Кажуть, що як годинник без причини стане, то в хаті хтось умре.

Йому хочеться, щоб годинник ішов,— відрадніше.

Крутить його, тягне за шнурок, щоби грав. Годинник починає грати арію, але вриває її нагло і шипить, харчить, ніби насміхається злобно.

“От тобі і гетьманські часи”.

Пригадав собі незнайому, підступив, дивиться і йому робиться страшно.

“Не дихає, біла, як труп, а все ще така гарна. Може, це відьма?”

Пригадує собі давно забуті казки про відьом і опирів.

Він утомлений, бо цілу днину “дерся”, голодний, як пес. Найкраще пішов би спати, хоч би й тут на якому фотелі, і спав би, поки не зроблять з тим проклятим Батурином якийсь кінець.

Чує, що розгулялися нерви. Надивився нині на таке, що — тю! Спльовує.

“Нема нічого страшнішого, як здобувати твердиню”. Має повні вуха тих вересків і стогонів, сотки очей дивляться на нього, страшним поглядом передсмертним, сотки рук чіпляються за його кафтан, за рукави, за пальці, навіть за вістря шаблі.

“Фу, чорт! Погано, противно, аж млосно”.

Млоїть його від запаху крові і від смороду паленого людського м'яса — позіхає широко, безконечно, тим позіханням, що свідчить про крайнє вичерпання нервів... “Офіцер!?”...

Це слово підбадьорює його. Соромиться слабості своєї. “Це ж ізмєнніки, на них іншої кари й бути не може”.

“А невже ж ізмєнніки не люди?” — відзивається слабий голосок десь із споду душі.

“Авжеж, що люди! — притакує несміло і знову позіхає, широко від вуха до вуха.

Послав по лікаря.

Чому ж він не приходить, хоч би фершал який. Може б ще врятував тую паню. Така красавиця, мабуть, з великого якогось роду, дрібні, білесенькі руки, гладке лице, волос, як шовк. Може, й не треба, щоб вона вмирала? Чимало трупів там!

Не знає чому, але хоче, щоб вона жила,— хоч вона!

І без неї стільки життя змарнували нині, стільки краси, радості, щастя. Вже досить, досить...

Якісь спомини давні, щось гарне й забуте, любе й незбагнуте нагадується йому. Здається, душа розривається надвоє — кіньми розшарпують його. Не витримає.

Затулює очі руками, падає в фотель і плаче, як дитина, він — царський офіцер, та ще драгунського полку, а до того потомственний дворянин.

Почуває себе грішним, ненавидить світлійшого і всіх генералів і самого царя-антихриста.

“До чорта їх!” — вихоплюється йому з уст.

“Гієни, озвірюють безвинний народ, і Бог дивиться на те...”

Повіяв вітер, захиталися на гілляках трупи повішених грабіжників, закракали ворони.

“Випустять з кліток звірів, а потім вішають їх за те, що кусаються. І де ж тут правда!”

З сильнішим вітром ще сильніше спалахнула заграва і в її блисках оживилося бліде обличчя Мотрі... “Оживає?”

І йому зробилося страшно. Не може підвести очей туди, де вона лежить, а так хоче, щоб вона ожила, хоче побалакати з людиною, а не з тою тічнею вовків, прощення просити за тих, що лежать порізані, помордовані, що шкваряться на вуглях, як м'ясо смажене їх світлостям на пир. Забути не може того глухого луску, лопаючих черев, тих кишок виторочених, тої всеї мерзенної гидоти... “Фу! Чорт! Фу!” Чому той фершал не йде?.. І годинник стоїть... А там все ще мордують людей. Виволікають їх із закутин міських, з пивниць, з-під звалищ, з-під жужелиці, і ріжуть, як худобину, людоїди! Кому того треба? Защо? По що?

Плутаються гадки... Бачить свій батьківський двір, ікони з вічними лампками, батька, що читає Святе Письмо, матір, що постить, сповідається кожного свята і неділі. Пригадує собі, як вчила його заповітів Божих, і прощення, і милосердя, і нараз — він цілий у крові, як тигр, і весь у багні, як свиня.

Іменно — як свиня!..

Соромиться самого себе.

Як же він представ би на судищі Господнім, коли б його влучила була нині яка козацька куля? Що сказав би там на виправдання своє? Хіба те, що не один він винуватий і що не один кається своїх Каїнових учинків. Є їх чимало. Так усі вони, усі, ніщо супроти царя, царя з Божої волі і з Божої ласки.

“А я ж вам вільну волю дав”,— скаже Господь.

“Але ж і цар з Божої волі”,— відповість, не придумає ніяк, як йому це все звести докупи.

Перестає хлипати, лиш руки й ноги все ще дрижать, мов у лихоманці.

(Коли ж цей фершал прийде?)

Хочеться балакати з живою людиною, щоб не чути, що там твориться в тому Батурині, котрого завтра не буде,— останеться тільки руїна, велика купа вугілля, кісток і стерва... Гидко!

(Чому ж той фершал не йде?)

Наслухує, але чує тільки, як все ще шумить, стогне, реве руйнований город.

Не бачити, не чути, забути!

Але як?

І знов пригадується мати, як проводить молитву, як йому дрібні діточі пальці складає, щоб хрестився по закону, як пильно вважає, щоб він не перекрутив якого слова в “Отченаші”, або у “Вірую”, бо це гріх, дуже великий гріх!..

А людей різати не гріх?!

Свиня — іменно: свиня!

Зачиняє вікна і двері, щоб не чути виску.

Ага!.. Мабуть, і мерців розбудив цей крик, і вони перевертаються в гробах...

Пригадується йому одна мерзотна картина. Як перебігав через кладбище, побачив солдатів, що перевертали гроби. Добували трухлі домовини, підносили порохнові віка і з мерців здирали коралі, перстені, золотом перетикані пояси...

І тими самими руками вони будуть хреститися, лягаючи на сон або сідаючи до страви, зараз-таки, ще нині.

Соромно, гидко! Свиня! І, як побачив це, не втерпів, стріляв в труподерів. Уявляв собі, що у шакалів стріляв. Бачив, як вони з вереском нестяменним падали на мерців,— нові мерці... До чого воно подібне, Боже?!

І пригадав собі ще жахливішу картину.

Зарізана дівчина лежала, як мальована, гарна, як ангел. Може, одна в батьків. А над нею солдат. Тримав у руці шнурок перлів і зубами розкусував одну, пробував, чи правдива... Голову відрізав, щоб не розірвати шнурка перел. Щоб не розсипались...

Образи чергувалися так скоро, що, здавалося, череп не здержить того хламу, лусне й розірветься на шматки. Зубами дзвонив, не з зимна, а від зворушення. Як же ти, Боже, можеш дивитися на нас і мовчати? Одно, що робиш,— білим снігом притрушуєш оте гидке і на всякий вислів жахливе багно...

“Білим снігом...”

І він усміхнувся гірко.

Ще сильніше повіяв вітер і ще ясніше озарила заграва цілу кімнату.

Які гарні ті шовкові обої, золочені стюки на стелі, важкі оксамитні занавіси біля вікон! Дивно, що солдати не подерли їх ще на онучі... Мабуть, для світлійшого залишили. Він гарненько пообдирає те все і, як крук, затащить до свого гнізда.

(Мало ще накрав!)

І за те, щоб багатилися світлійші, мають гинути тисячі невинних жінок і дітей.

До чого воно подібне? Чому хто не скаже їм ув очі, що вони не люди? Чому він не кине шаблі цареві під ноги, бо це не цар, а звір, “урод”, гидкіший від усіх тих “уродів”, які він стягає з цілої Росії і маринує у спирті, у своїй кунсткамері. На саму гадку про можливість такого моменту кров стинається у жилах. Бачить того мужчину, вищого від усіх, прищатого, жовтуватого, з волоссям, як грива, і з випулистими очима. Гидкий, але великий,— не от миру сего. Все нишкне, мертвіє й маліє перед ним, він — цар!..

“Творю державний народ,— каже, мов грім гримить,— будую нову Росію. Без болю не родиться ніщо. А ти розслинився, як баба, драгунський офіцер! З потомственних дворян! Кисляк, мерзотник, от що таке ти!”

І офіцер кулиться в гетьманському фотелі, ноги йому ще гірше трясуться, очей підвести не сміє, щоб не побачити царя. Це не цар, це — мус...

Чує шурхіт якийсь... Треба ж дійсності глянути в очі, не втече перед нею — треба.

І він відносить утомлені повіки.

Перед ним не цар, лиш очі, не очі, вікна у якийсь інший світ... Чиї вони ті предивні очі? Він їх бачив колись... Коли? Де?.. Де?..

І пам'ять починає працювати пильно, скоро, передираючись через події нинішні, вчорашні, чимраз далі в минуле. Відкидає усе гидке, погане, брудне, як болото, як кал, і прочищує шлях. Вже знає. Ті очі бачив він тут, у гетьманському дворі на Гончарівці, може, навіть у тій самій кімнаті на балу, на котрий прийшов зі своїм командантом. Такі очі мала там лише одна людина і не лише там, але й на цілому світі,— Кочубеєва Мотря. Вони не давали йому спокою, бентежили, тягнули до себе, затроювали те вдоволення, яке дає царському офіцерові вірна служба цареві. З тої пори, як глянув у них, згубив себе...

“Мотря? Кочубеєва Мотря? Тут? Тепер?” — і він зірвався на рівні ноги.

Витягнув шию вперед, глянув — так, це вона! Вона підноситься і теж подається вперед, руку прикладає до чола — може, й вона його пізнала?

Господи, як же він гляне у ті великі очі, він, червоний від крові, як тигр, і брудний, як свиня, іменно — “як свиня”. Що, відповість, коли вона спитається про батуринців і про сам Батурин? Чи будуть балакати, як тоді, на балу, коли кругом була така розкіш, лише розкіш. Як пояснити їй той нелюдський рев і гул, що все ще висить над містом, як буря?

“Мотря?.. Кочубеєва Мотря?.. Мотря Василівна?”

Спускає очі, хилить голову до землі, вдаряє закаблуками, робить три кроки назадгузь і нараз, хапаючи голову в руки, ніби зі страху, щоб вона не луснула й не розлетілася на шматки, вибігає в сіни.

“Мотря! Кочубеєва Мотря!”

В сінях на фершала наткнувся, на німця. Ішов, не поспішаючи. Совісно та спокійно робив свою службу. За те й гроші брав. Дивувався тільки, чому це його до двора кличуть тоді, як на вулиці так багато діла. Але кличуть — іде.

Побачивши вищого офіцера, здоровить його.

“Фершал?”

“Так, ваше високородіє, з третього походного лазарету, Якоб Беме”.

“Спіши! У тії двері, просто до голубої зали. Вона ще живе. Може, врятуєш. Спіши!”

Побіг.

Якоб Беме озирається за ним від порога: “Здурів?”

СКОРІН

Той офіцер звався Петро Павлович Скорін. Він відзначався не тільки великою хоробрістю та божевільною, як казали, відвагою, але також незвичайною уродою.

Був це такий. красунь, що не тільки жінки ставали, мов наврочені, коли він переходив вулицею, але й мужчини дивилися залюбки на цього живого Аполлона. Так його й прозивали в полку.

Кращого мужчини годі собі подумати. Навіть цар любив Скоріна і не бив його в злості, як інших,— прямо не підносилася рука. Дякуючи тій вроді, Скорій чимало побував за границею. Його посилали, як особливого кур'єра до заграничних посольств, бо цар любив похвалитися перед світом, чимсь незвичайним.

А незвичайним являвся Скорін не тільки вродою, але також дуже політичним поведенням, котрим здобував, собі загальну прихильність і доброзичливість. А все ж таки близьких друзів він не мав.

Не тому, щоб не міг когось полюбити й прив'язатися до нього, але прямо — Скорін був дивак. Серед найширшої забави вставав, махав розпачливо рукою і виходив. Ані в вині, ні в костях, ні в дівчатах не знаходив смаку.

Найбільше ще з усього любив коні. Бувало, як не має служби, то сяде на коня й траплялося, що й півднини гуляє Бог вість де. А по ночах книжки читав, чужомовні. Який кому хосен з такого друга?

Скорін був мовчазливий, але язик мав гострий, як бритва. Як бувало затне кого, то вже не відлижешся ніколи.

Коли б не цей язик, він нині був би вже, може, близько до самого царя, як Меншиков. Але Скорін не підлещувався до нікого, навіть до царя ні. І тому, хоч і був вищим офіцером, але до найвищих не дійшов.

Від літ трьох, з того часу, як з батуринським царським полковником був у гетьмана на балу, ще більше став мовчазливим. Говорили собі, що в голові йому перевернулося, бо дуже його там шанували. Сам гетьман попід руки його водив і знайомив з найкращими і найбагатшими “черкашенками”, між іншим — з Кочубеєвою Мотрею.

Та дійсної причини мовчазливості і відчуженості Скоріна ніхто не знав. Скорін влюбився в Мотрю.

Загордий був, щоб її це сказати. Боявся гарбуза. Бо всі говорили, що Мотря дуже носа дере і не на пірнач, а на булаву поглядає. А до того вона завзята українка, а він корінний москаль. Так і не захочуй печеного льоду. І Скорін наказав своєму серцю мовчати. Потім стала відома історія Мотрі з гетьманом, потім вона віддалася за Чуйкевича і — аж нині зустрінувся з нею уперве після того незабутнього для нього балу. І, бач, яка зустріч!

Скорін сидів у вартівні і роздумував над усіма подробицями тієї дивної стрічі. Ніби хтось вигадав таке, ніби це казка, як взагалі усе, що нині діялося в Батурині,— одна страхітна казка, після якої, мабуть, він довго не засне.

Як добули москалі Батурин, Меншиков дав Скорінові наказ обсадити гетьманський двір, бо гадав, чи нема там важних паперів і “перзон” до гетьмана близьких, від котрих можна б добути дещо про його змову. Меншиков знав від Носа, що в Гончарівці заховані також гетьманські клейноди, а може, й другі скарби, бо всього в такім поспіху годі було забрати.

Скорін, заки добували Батурин, “дерся як диявол”, він загалом бився останніми часами так одчайдушне, що всі казали — смерті собі шукає. Але дивитися на солдатські звірства і злочинства в здобутому місті йому було незвичайно важко, і тому він утішився, як Меншиков послав його захищати гетьманський двір. Це він і зробив рішуче, скоро, безпощадно.

На жаль, заки прийшов туди, “братія” погуляла дещо. Побили дворецького, вбили якогось бандуриста і ще декого та розграбили чимало. З близьких до гетьмана “перзон” не знайшов тут Скорін нікого, якщо до таких не вчисляти Мотрі.

“Мотря?” — і він задумувався, чи йти до неї, чи ні.

Хірург сказав, що вона жива, тільки виснажена дуже і “стурбована сильно”. Боїться о її ум. Не всяка “комплекція” може перенести такі “пертурбації” та “іритації”, а жіноча зокрема! Скорін знав, що йому, як командантові двора, треба б переслухати Мотрю, заки вона остає ще під свіжим вражінням подій і заки не придумає яких викрутів, щоб затаїти правду, але, з другого боку, він не важився турбувати її. Вроджене лицарське почуття казало йому пошанувати її.

“А якщо Мотря Василівна втече?” — прийшло йому на гадку.

Як царський офіцер, він стривожився, як Скорін — ні. Навіть хотів, щоб утікала. Відповість... Нехай! Він же мужчина.

Краще відповідати йому, ніж їй. А до того — так надоїло життя. Надоїло жити в розріз зі своїми переконаннями. Досить тієї облуди...

Але вона не втече, раз,— що не може, а по друге,— тому, що не схоче. Не з таких вона, що втікають.

І Скорінові зробилося страшно за Мотрю. Один допит...

“Треба щось порадити на те”.

Довго бився з гадками. Поки що він тут командант. Всі мусять слухати його. Може, вивезти Мотрю... Вивезе... Коні є, а віз теж, мабуть, десь ще знайдеться. Покладе, накриє, візьме ескорт і виїде з міста. Полковника Скоріна ніхто не здержить. Хай спробує?

І, не задумуючись довго, пішов у двір.

* * *

“Мотре Василівно,— говорив, несміливо підходячи до неї, як винуватець,— я полковник Петро Павлович Скорін. Ми знайомі з балу у гетьмана в отсьому самому дворі. Пригадуєте собі?”

“Полковник Скорін?.. пригадую собі... Чого тобі треба від мене, пане полковнику?”

Не знав, як їй це сказати, але почував радість, що відізвалася до нього. Голос її впливав на нього, як після бурі музика. Хотілося слухати, не зважаючи на зміст, лише сам звук. Легше ставало на душі.

“Мотре Василівно,— почав тихо й лагідно, ніби не офіцер.— Вам тут оставатися годі. Дозвольте перевезти вас”.

“Мене? Перевезти? Куди ж би то?”

“Куди прикажете. Я готовий до ваших послуг”.

Перестрашено глянула на нього. Благородність ворога гірше злякала її, ніж злякало би звірство. Не сподівалася.

Силуючись на спокій відповіла: “Спасибі Вам, Петре Павловичу,— і руку простягнула до нього.— Спасибі, але ви самі бачите, що прихильністю вашою мені хіснуватися годі”.

“Чому, Мотре Василівно?”

“Бо мені й балакати з вами важко, а не то втікати”.

“Важко — бо ворог, розумію... Простіть”.

“Ні не те, Петре Павловичу, не те. Але я хвора, дуже хвора, балакати не можу”.

Він мовчав, та не відходив від неї. Хотілося висповідатись перед нею, скинути гріхи. Нагадувалися слова псалмопівця: “Умиєши мя і паче сніга убілюся”.

“Приміщу вас у возі,— почав,— як у колисці, і їхати будете безпечно, не бійтеся. До Скоріна ніхто придиратися не посміє”.

Мотря всміхнулася гірко.

“Забуваєте, Петре Павловичу,— сказала,— що ви полковник в армії його величества царя”.

Облила його кров.

“Ні, Мотре Василівно, я це тямлю, добре тямлю. Відвезу вас у безпечне місце, вернуся і скажу, що зробив. Не жахаюся кари”.

Подивилася на нього довго-довго:

“Ви, Петре Павловичу, справжній герой”.

“Я, Мотре Василівно, тільки людина”.

“Бути людиною в теперішніх часах — це найбільше геройство. Але, бачите, і мені хочеться бути, як не героїнею, так хоч людиною. Будь ласка, зрозумійте мене. Я з Батурина втікати не можу і не хочу. Хочу тут спокутувати свої гріхи... Але я все ж таки дякую вам, Петре Павловичу. Щирим серцем дякую вам”.

Сказала це так, що Скорін не смів більше ні слова відповісти. Побажав спокійної ночі, вклонився і вийшов.

* * *

Скорін вернувся до вартівні.

“От тобі жінка!”

Відіпняв шаблю і кинув капелюх на лавку.

“Значиться, нічого не порадиш. Дивними шляхами блукає наш талан. Усе, мабуть, розгадає колись чоловік, тільки свого призначення — ні”.

Сів і голову опер об стіну. Дивився у вікно.

Сніг ліпив. Ніби завзявся вибілити Батурин. І добре. На рано не буде видно тих калюж крові, мозків, кишок, того всього, від чого робиться чоловікові гидко, аж млосно...

В голові йому шуміло, як на потоках. Може, тому й здавалося, що в Батурині тихло. Батурин не ревів, лише гуготів глухо.

“Мабуть, уже й кричати нема кому. Доконали, замучили — кати”.

Несвідомо ноги згиналися в колінах. Кляк, голову похилив на стіл і, як над могилою, в котру тільки що спустили покійника, став шептати молитву: “...вічний упокій даруй, Господи, представшимся рабам твоїм... вічний упокій… вічний упокій”. Втомлена думка ніяк не могла відірватися від тих слів, не міг спромогтися Скорін на те, щоб піднятися і положитися спати, хоч було вже так пізно...

Благовістилося на день.