Тема 1. Аналіз сучасних тенденцій інноваційних процесів в Україні

1. Інноваційний характер сучасного бізнес-середовища.

2. Інноваційна активність українських підприємств.

3. Світовий досвід та національні перешкоди.

Інноваційна діяльність в умовах необхідності прискорення вітчизняних процесів інформатизації та забезпечення рівня якості, відповідного цілям інтеграції України у світове співтовариство, переходу від індустріальної моделі розвитку до інноваційної, є головним інструментом підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств і єдиною можливістю виживання в умовах сучасної глобальної фінансової кризи.

Підвищення динамічності, нестабільності ринків веде до зміни характеру інновацій. Вони все більш стосуються не тільки суто виробничих технологій, але й проектування, дизайну, організації управління. В процесі поглиблення спеціалізації ці функції, що вимагають специфічних знань і творчого підходу, починають грати більш істотну роль і поступово виділяються в самостійні, відокремлені ланки технологічних ланцюжків.

Пріоритетний характер інноваційної діяльності підприємств у забезпеченні конкурентоспроможності обумовлюється об'єктивними тенденціями сучасного бізнес-середовища, такими як: віртуалізація економіки, поява нових бізнес-моделей, заснованих на відкритості, оперативності, комунікаціях; посилення конкуренції та її форм, коли на перший план виходить швидкість зміни бізнес-моделей, технологій, продуктів; динамізм і скорочення життєвих циклів вироблених продуктів і послуг; необхідність перманентних технологічних інновацій, як основної рушійної сили розвитку бізнесу; зміна ролі інфраструктурної складової, що базується на інформаційних технологіях (ІТ) та інформаційних системах (ІС), розвитку процесів інтеграції, розподілу праці та аутсорсингу; перехід від інструментального етапу використання ІС в організації до стратегічного з поступовим усвідомленням місця ІС та ІТ в організаційній структурі; процеси формування та реалізації управлінських рішень на всіх рівнях управління, формування інформаційного простору підприємства. Гостра конкуренція між організаціями змушує їх шукати оптимальні стратегії розвитку на ринку й удосконалювати технології управління бізнесом, впроваджувати інновації. Умови функціонування всіх організацій сьогодні настільки змінилися, що єдиним шляхом їх нормальної життєдіяльності та конкурентоспроможності є повна перебудова внутрішніх процесів і технологій управління, інноваційний розвиток на базі інноваційного менеджменту. Інновації та інноваційна діяльність стають ключовими факторами успіху компанії на глобальному ринку, необхідними умовами технологічної переваги, головними інструментами конкурентної боротьби. Переведення економіки на інноваційний шлях розвитку, ефективне використання передових технологій в управлінні здатні зміцнити позиції вітчизняних компаній, забезпечити конкурентні переваги національної економіки на світовому ринку. Для забезпечення сталого економічного зростання в сучасних умовах підприємствам необхідно проводити активну інноваційну політику, спрямовану на оновлення асортименту продукції, підвищення її якості, заміну застарілих засобів виробництва та ін.. Однак зараз лише менше 10% українських підприємств можна віднести до групи інноваційно активних, що пояснюється наступними причинами: не пропрацьованістю й декларативним характером державної політики в сфері підтримки інноваційної діяльності; браком коштів для реалізації інноваційних проектів і проблематичністю залучення зовнішніх джерел фінансування; відсутністю на підприємствах планів стратегічного розвитку і як наслідок відсутністю чіткої інноваційної політики; високоризикованістю вкладень в інновації, обумовлену також високою конкурентоспроможністю зарубіжних технологій. Динаміка інноваційної активності забезпечується в даний час в основному за рахунок технологічних інновацій, незважаючи на те, що інновації в галузі управління не менш важливі для соціально-економічного розвитку суспільства. На більш як 90% підприємств, що впроваджували інновації, спостерігалося не лише збільшення прибутку, але й розширення ринків. В цілому, загальний інноваційний клімат в Україні демонструє структурні перекоси й незбалансованість; зниження, починаючи з 2002 р., кількості підприємств, що впроваджують інновації, раціоналізаторські пропозиції, у тому числі впроваджують нові технології. Частка прийнятих інновацій у цілому по Україні не перевищує 20%, тоді як у Польщі - 30%, Швеції - 45%, США - 52%, Японії - 68%. Високі інноваційні ризики визначаються неадекватною оцінкою вимог ринку - 28%, традиційною моделлю збутової політики - 13%, методично необґрунтованим ціноутворенням - 14%, істотним запізненням при визначенні часу виходу на ринок - 10%, технічної та технологічної складової - 32%. Таким чином, однією з найважливіших причин перекосів, що спостерігаються, і екстенсивної динаміки інноваційних процесів на підприємствах у низці галузей економіки України є стратегічна спрямованість на низькотехнологічні моделі, слабка мотивація модифікацій бізнес-моделей, концентрація факторів конкурентних переваг у площині традиційного підходу, недооцінка технологічних інновацій. Ряд заходів інституціонального характеру, зроблених останніми роками з метою переходу суспільства від економічного зростання до економічного розвитку, свідчить про масштабність і значущість даної проблеми на державному рівні. Це, зокрема, Законі й Укази "Про інноваційну діяльність", "Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності", "Про пріоритетні напрямки розвитку науки й техніки" та ін.

Питання до теми.

1. Поясніть зв'язок характеристик бізнес-середовища та інновацій.

2. Порівняйте інвестиційну діяльність в Україні та країнах світу.

3. Назвіть чинники динаміки інноваційних процесів в Україні.

4. Проаналізуйте головні інноваційні ризики.

5. Розкрийте зміст закону “Про інноваційну діяльність”.