Лекція: №6. Інфляція її суть та види.

План: 1. Суть та причини інфляції.

2. Типи інфляції.

3. Методи регулювання інфляції.

1.Інфляція як наслідок негативних процесів в економіці відома вже кілька століть. Однак в економічній теорії досі не існує одного погляду на суть цього надзвичайно складного економічного явища. В економічній науці сформувалися дві основні концепції інфляції:

1) інфляція — знецінення нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок переповнення каналів обігу грошовою масою;

2) інфляція — загальне зростання цін на товари та послуги.

Значні розбіжності в економічній теорії існують і щодо причин інфляції. Нині відомі такі теорії інфляції: надмірного попиту, грошових витрат виробництва та теорія інфляції як багатофакторного явища.

Інфляція –процес знецінення грошей унаслідок надмірної емісії та переповнення каналів обігу грошовою масою. Зовні вона проявляється у зростанні загального рівня цін та зниженні купівельної спроможності грошей.

Основні причини інфляції:

1. Порушення пропорцій суспільного виробництва.

2. Надмірна емісія паперових грошей.

3. Дефіцит державного бюджету.

4. Значне зростання внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

5. Недосконалість податкової системи.

6. Випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами зростання продуктивності праці.

7. Мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловість і призводить до недовиробництва та дефіциту.

8. Світові кризи.

Економічні та соціальні наслідки інфляції:

◊ Руйнуються нормальні господарські зв’язки.

◊ Зростає спекуляція, тіньова економіка, корупція.

◊ Порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи.

◊ Поступово згортаються товарно-грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін.

◊ Знижується життєвий рівень населення.

◊ Знецінюються попередні заощадження.

◊ Посилюється безробіття, соціальна напруга у суспільстві. Посилюється безробіття, соціальна напруга у суспільстві.

Інфляція призводить до стихійного перерозподілу доходів та багатства між соціальними групами населення, зниження матеріального стимулювання праці, до спаду виробництва, скорочення інвестицій, гальмування науково-технічного прогресу, послаблення зовнішньоекономічних позицій країни, зменшення конкурентних можливостей на світовому ринку.

2. Інфляція не виникає раптово, а розвивається поступово як тривалий процес, який можна розділити на три етапи:

У міжнародній практиці (відповідно до темпів інфляційного процесу) виокремлюють три різновиди інфляції: повзучу, галопуючу, гіперінфляцію. Ясна річ, що межі і форми інфляційного процесу досить мінливі, і в кожній країні він розвивається по-своєму.

Повзуча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін не перевищують 10% на рік. Вона характеризується надмірною емісією та прискореним накопиченням грошової маси в каналах обігу без помітного підвищення чи за незначного зростання цін.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін досягають 10—100% на рік. На цій стадіївідбувається стрімке зростання цін, тобто прискорена, або галопуюча, інфляція. Вона спричиняє випереджальні темпи зростання споживчого попиту порівняно з товарною пропозицією, що призводить до зростання цін. За цих умов формується інфляційний мультиплікатор, який прискорює деструктивні процеси в економіці.

На стадії галопуючої інфляції відбувається спад виробництва та скорочення товарообороту, втрачається стимул до інвестицій, стримується процес суспільного нагромадження. Інфляція породжує відтік капіталу з виробничої сфери до сфери обігу, тобто розбалансування економічної рівноваги.

Гіперінфляція.Особливо виразно деформація економічних та соціальних процесів проявляється за гіперінфляції. МВФ вважає, що інфляція переходить у гіперстадію, коли темпи приросту цін зростають до 50% за місяць (у рамках гіперінфляції виокремлюють і вужче поняття — суперінфляцію,за якої темпи зростання цін сягають 1000 і більше процентів за рік).

Гіперінфляція часто пов'язана з політичним хаосом, наслідками війн та соціальних революцій. Такі ситуації виникали в перші десятиріччя XX століття, після другої світової війни та після розвалу СРСР. На початку 90-х років не було жодної постсоціалістичної країни, яка б не потрапила в «інфляційний полон» і не відчула його руйнівного впливу.

За умов гіперінфляції гроші продовжують втрачати свої функції, поширюються бартерні операції, порушується фінансово-кредитний механізм, розвиваються неорганізовані стихійні процеси в економіці, що призводять до зростання загальної економічної, соціальної та політичної нестабільності.

У період гіперінфляції реальний попит на гроші спадає, що значно знижує їхню купівельну спроможність. Водночас збільшується попит на товари, а це призводить до дальшого зростання цін, оскільки великій кількості грошей протистоїть надто обмежена кількість товарів. Агенти ринку намагаються якомога скоріше «отоварити» гроші, що буквально на очах втрачають свою вартість. Відбувається «втеча» від грошей. Хоч як парадоксально, але не зникає і «голод» на гроші, оскільки емісія грошей не встигає за їхнім знеціненням. Особливо бракує банкнот великих номіналів, оскільки дрібні купюри зовсім втрачають свою вартість і виходять із каналів обігу. Через це держава випускає в обіг нові купюри все вищих номіналів, тобто ще більше «розкручує» спіраль цін і грошей.

∞ За характером прояву: відкрита (розвивається повільно і ніким не стримується);

прихована (держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги.

∞ за співвідношенням темпів зростання цін на товари: збалансована – ціни піднімаються повільно і одночасно на більшість товарів і послуг; незбалансована – різний ріст цін на різні види товару.

∞ за ступенем прогнозування :очікувана – її можна спрогнозувати, неочікувана – раптовий стрибок цін;

∞ інфляція попиту – скорочення попиту, інфляція пропозиції – скорочення пропозиції, і як наслідок – зростання цін.

Стагфляція – це інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням цін і безробіття. Показники вимірювання інфляції.

Антиінфляційна політика держави передбачає:

1.Зростання виробництва і насичення ринку товарами.

2. Структурну перебудову економіки.

3. Обмеження емісії грошей.

4. Скорочення дефіциту державного бюджету.

5. Стимулювання нагромаджень та інвестицій.

6. Приватизацію і стимулювання середнього і малого підприємництва.

7.Регулювання валютного курсу.

8.Скорочення ставок податків.

10.Роздержавлення, приватизацію, розвиток підприємництва.

Дефляція – загальне зниження середнього рівня цін в економіці. Процес, протилежний інфляції. Наприклад: введення у вересні 1996 року нової української валюти – гривні стало одним з факторів значного зниження рівня інфляції.

Девальвація – зниження курсу національної або міжнародної грошової одиниці щодо валюти інших країн.

Індексація – встановлений законом механізм підвищення доходів громадян, який проводиться в період між переглядом Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати