Тема: № 11. Управління в ринковій економіці.

План: 1Маркетинг і його функції в ринковій економіці.

2. Менеджмент і сучасна організація виробництва

1.Маркетинг – система організації й управління діяльністю фірми щодо розробки нових видів товарів, їх виробництва і збуту на основі вивчення ринку і потреб споживачів з метою отримання прибутку.

Схема маркетингу: вивчення попиту – проектування товару – розробка – виготовлення – задоволення потреб споживачів – прибуток.

Категорії маркетингу:потреба – відчуття нестачі чогось необхідного;

Запити – потреби, підкріплені купівельною спроможністю;

Товар – все, що пропонує ринок для задоволення потреб;

Обмін – отримання сторонами цінностей, що мають для них інтерес;

Угода – обмін, умови якого сторони визначили;

Ринок – сукупність потенційних та наявних покупців товару, угод;

Споживча цінність – співвідношення між перевагами, які споживач отримує в результаті придбання та використання товару, та витратами на його придбання.

Задоволення споживача – залежить від того, наскільки виправдане його очікування, сподівання.

Основні види маркетингу :

• орієнтований на товар;

• орієнтований на споживача;

• єдиний інтегрований маркетинг – найефективніший сьогодні.

Програми маркетингу поділяються на: короткотермінові (до 1 року);

Середньотермінові (до 5 років), довготермінові (до 10-15 років).

Стратегія маркетингових програм – розроблення політики поведінки компанії.

Тактика – процес формування та виконання завдань фірми на конкретний

проміжок часу.

Основні принципи маркетингу:

1. В роботі орієнтуватися на точному знанні потреб споживача і реальних можливостей фірми;

2. Забезпечення довготермінової результативності;

3. Органічне поєднання маркетингової стратегії і тактики;

4. Вплив на формування потреб споживача, постійне оновлення асортименту;

Концепції маркетингу:

Концепція вдосконалення виробництва, вдосконалення товару, інтенсифікації комерційних зусиль, маркетингу, соціально-етичного маркетингу, стратегічного маркетингу.

2. Менеджмент – 1) вивчає найбільш раціональну організацію і управління виробництвом, колективом.

2) ефективне використання і координація таких ресурсів, як капітал (виробничий, фінансовий, людський, інформаційний ) для досягнення мети з максимальною ефективністю.

Мета менеджменту – отримання (збільшення) прибутку;

підвищення ефективності господарювання;

задоволення потреб ринку;

вирішення соціальних проблем.

Менеджер – професіонал по організації і управлінню виробництвом, збутом, сервісом, що має адміністративно-господарську незалежність:

*Вищий рівень – визначає основні напрями діяльності підприємства, його мету, завдання, стратегію розвитку;

*Середній рівень – практична реалізація рішень, координація роботою нижньої ланки;

* Нижній рівень – керівництво діяльністю безпосередніх виконавців.

Організація – це об’єднання двох і більше людей, які мають загальну мету і працюють разом для її досягнення: формальні/неформальні; прості/складні; керуючі/керовані підсистеми.

Зовнішнє середовище організації: а) фактори прямого впливу: постачальники сировини; споживачі продукції; конкуренти; законодавчі акти; НТП. б) фактори непрямого впливу: стан економіки в державі; політичне становище в державі; міжнародне становище; соціально-культурні фактори; профспілки.

Внутрішнє середовище організації :

● цілі - конкретні значення, яких намагається досягнути організація /довгострокові, середньострокові, короткострокові/.

● завдання – спосіб досягнення цілей.

● технологія – засіб перетворення вхідних ресурсів у бажані продукти.

● структура – логічна взаємодія рівнів управління, яка забезпечує досягнення мети, при найбільш ефективному використанні ресурсів.

● люди – в організації розглядаються в 3-х аспектах: поведінка окремої людини; поведінка людини в групі; поведінка людини-керівника.

Інструменти управління ▼ Ієрархія – базується на примусі вищестоящого над нищестоящим; ▼ Культура – базується на дотриманні напрацьованих суспільством традицій, ритуалів, норм поведінки; ▼ Ринок – базується на балансі потреб і можливостей.

Методи управління: адміністративно-командні, економічні, соціально-психологічні, ідеологічні, правові.

Методи розв’язання конфлікту: ухилення, згладжування, примус, компроміс, розв’язання конфліктної проблеми.

Функції управління – загальні : організація, планування, мотивація, координація, контроль; специфічні: особливості управління на конкретному підприємстві.

Планування – відокремлений вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації. Поділяється на:

1.Стратегічне планування: визначення місії організації → визначення цілей організації → оцінка і аналіз зовнішнього середовища → управлінське дослідження сильних та слабких сторін організації → аналіз стратегічних альтернатив → вибір стратегії.

2. Планування реалізації стратегії: реалізація стратегії → оцінка стратегії.

Мотивація – це управлінська діяльність, яка забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на дії, спрямовані на досягнення особистих цілей або цілей організації. Базується на двох категоріях: потреби – первинні/ вторинні, винагороди – внутрішні/ зовнішні.

Потреба - це фізіологічне чи психологічне відчуття нестачі чогось:

Первинні – (фізіологічні) виникають з моменту народження і закладені в природі людини / сон, їжа, секс/.

Вторинні - (психологічні) виникають в процесі спілкування з іншими людьми /успіху, влади, причетності, поваги, самовираження/.

Контроль – вид управлінської діяльності по забезпеченню процесу перевірки правильності управлінських рішень, в напрямі здійснення необхідних коректив: попередній/ поточний/ підсумковий.

Прогнозування – це спосіб, при якому використовують нагромаджений у минулому досвід та побічні припущення з метою визначення майбутнього на сучасному етапі: економічні, соціальні, розвитку конкуренції, розвитку НТП.

Управлінське рішення – це вибір альтернативи, результат обговорень, постанов, висновків, спрямованих на реалізацію цілей управління (загальні / часткові; перспективні/ поточні; прийняті на вищому/середньому/нижчому рівні; запрограмовані/ незапрограмовані/ компромісні; інтуїтивні/ раціональні; одноособові/ колегіальні/ колективні.