Лекція: № 7. Ринок та ринковий механізм

План: 1. Суть ринку та функціонування ринкового механізму.

2. Інфраструктура ринку та недоліки дії ринкового механізму.

3. Види ринку.

4. Закон попиту і пропозиції.

Ринок-система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів; певний спосіб організації економічного життя. Ознаки: самостійність учасників, комерційний характер їхньої взаємодії, конкуренція господарюючих суб’єктів, вільне формування цін на основі дії закону попиту і пропозиції.

Умови ефективного функціонування ринку:

1. Психологічна готовність суб’єктів.

2. Рівноправність всіх форм власності (державна, приватна, колективна).

3. Здатність суб’єктів діяльності впливати на рівень цін.

4. Розвинуте антимонопольне законодавство.

5. Наявність ринкової інфраструктури.

6. Розвиток маркетингової системи.

7. Конкурентна боротьба.

Функції ринку:

• регулювання: всіх економічних процесів – виробництво, обмін, розподіл та споживання, за рахунок звуження чи розширення попиту й пропозиції.

• стимулювання: створення дієвого механізму мотивації праці, спонукання до зниження витрат, підвищення якості, ефективності.

• розподільча: доходи виробників і споживачів диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

• санації: ринок через конкуренцію очищає економічне середовище від неконкурентноспроможних господарств і підтримує найефективніші.

• інформативна: ринок через ціни інформує виробника, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати.

• алокаційна: ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів.

• інтеграції: сприяє формуванню єдиного економічного простору як у державі так і в межах світової економіки.

• ціноутворююча. - Остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх реалізація, перетворення продукту праці на товар.

• контролююча: контроль через вирівнювання цін.

Структура ринку — сукупність окремих ринків у межах національної економіки або внутрішнього ринку, світового господарства та його окремих регіонів і взаємодія між ними.

2. Інфраструктура ринку – сукупність галузей і підприємств занятих обслуговуванням суспільного виробництва. Підсистеми:

› організаційно-технічна ( товарні біржі, оптові ринки, ярмарки, промислові палати, сервісні центри, ріелтерські фірми, земельні аукціони);

› фінансово-кредитна ( банки, фондові біржі, валютні біржі, страхові компанії, ощадні каси, ломбарди, інвестиційні, пенсійні та інші фонди);

› державно-регулятивна (біржі праці, ліцензування, оподаткування, митна система, державні фонди для сприяння діловій активності тощо);

› науково-дослідницька, інформаційна ( консалтингові компанії, рекламні агентства, юридичні контори, рекламні агентства, спеціальні навчальні заклади).

Функції інфраструктури ринку:

· правове і економічне консультування підприємств захист їх інтересів;

· страховий захист підприємницької діяльності;

· забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств.

· регулювання руху робочої сили;

· здійснення маркетингового, інформаційного та рекламного обслуговування.

· Сприяння матеріально-технічному забезпеченню і реалізації товарів та послуг.

Еволюція розвитку ринкових відносин:

1. Класичний вільний ринок(до середини ХІХ ст.) – держава не втручається в економіку, а грає роль «нічного вартового», який стежить лише за ретельним сплачуванням податків.

2.Регульований ринок (середина ХІХ-50ті роки ХХ ст..) характеризувався втручанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля монополій та захисту конкурентного середовища: змішана та соціально-регульовані форми. Соціально-регульована (Германія, 1989 р.) – розроблено теорію соціально-регульованої економіки: суть у перерозподілі доходів багатих на користь соціально незахищених.

Змішана – це тип регульованої ринкової економіки, коли в державі використовуються переваги планової економіки і позитивні риси ринкової економіки. (Японія, Швеція).

Переваги ринкової економіки

1.Висока економічна ефективність

2.Якісні товари і послуги, відсутність дефіциту товару.

3.Раціональна структура економіки. Дієвий механізм мотивації праці.

4.Саморегулювання як механізм адаптації до умов.

5.Економічна свобода.

Недоліки

1.Циклічна природа, нестабільність.

2.Байдужість до проблем довкілля, вичерпності ресурсів.

3.Нерівномірність у розподілі багатства нації.

4.Байдужість до вирішення соціальних проблем.

5.Неспроможність подолати монополізм в економіці.

Головні завдання держави в умовах ринкових економічних систем:

▪ правове забезпечення функціонування ринкового механізму;

▪ організація грошового обігу;

▪ захист і сприяння розвитку конкуренції;

▪ виробництво суспільних благ;

▪ стабілізація макроекономічних коливань;

▪ перерозподіл доходів через податкову систему;

▪ реалізація національних інтересів у світовій економіці.

4. Закон попиту і пропозиції.

Попит – це форма вираження потреби, пред’явленої на ринку і забезпеченої відповідною сумою грошей. Отже попит - це платоспроможна потреба.

Закон попиту – чим вища ціна на даний товар, тим менший на нього попит. На попит впливають такі фактори:

◊ дохід споживача;

◊ дія закону спадної граничної корисності (кожна наступна одиниця товару приносить менше задоволення);

◊ ціна товару, ціни на супутні товари;

◊ розмір ринку даного товару;

◊ наявність у продажу товарів дублерів (субститутів);

◊ суб’єктивні смаки, психологія, ментальність, традиції, кліматичні умови тощо.

Попит на різні товари постійно змінюється тому що економічне життя постійно розвивається. Крива попиту ніколи не залишається на одному місці, тому що її визначають багато факторів.

Пропозиція – це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.

Закон пропозиції – чим вища ціна, тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринку впродовж певного проміжку часу. Обсяг пропозиції визначають такі нецінові фактори:

◊ технологічний прогрес;

◊ зміна цін на ресурси;

◊ зміна цін на споріднені товари;

◊ очікування підприємця.

Ситуація на ринку, коли підприємці пропонують за певною ціною стільки товарів, скільки споживачі готові купити – ринкова рівновага. На графіку рівновага зображена точкою N, де перетинаються крива попиту (D) і пропозиції (S). Цій точці рівноваги відповідає рівноважна ціна P та рівноважний обсяг попиту і пропозиції Q:

◊ якщо ціна підніметься вище рівноважного рівня, то обсяг попиту зменшиться, а пропозиція зросте – надлишок запропонованих товарів;

◊ якщо ціна опуститься нижче рівноважного рівня, то попит зросте, пропозиція зменшиться – дефіцит товарів на ринку.

Ціна рівноваги означає, що покупці зорієнтовані продовжувати здійснювати закупівлю товарів у тих обсягах, у яких виробники погоджуються постачати їх на ринок. Якщо вся система цін виявляється у стані рівноваги, тоді настає загальна рівновага ринку.